Шарль Луї Альфонс Лаверан

Шарль Луї Альфонс Лаверан

Лаверан, Шарль Луї Альфонс (Laveran, Charles Louis Alphonse) (1845−1922), французький лікар і епідеміолог, відзначений 1907 Нобелівської премії з клінічної фізіології та медицині за вивчення малярії та інших епідеміологічних захворювань.

Родился 18 червня 1845 у Парижі.

Окончил Страсбурзький університет, в 1867 отримав ступінь доктора медицини.

Во час франко-прусської війни 1870−1871 служив у французькій армії, в 1874 став доцентом Військово-медичній школи Валь-де-Грас у Парижі. У 1878−1883 перебував в Алжирі у складі експедиції з вивчення малярії. З 1884 — професор гігієни і клінічної медицини у шкільництві Валь-де-Грас. У 1891 стало головним хірургом, а 1894 — директором медичної служби 11-го корпусу.

В 1897 звільнився з армії й працював у Пастерівському інституті. У 1907 очолив лабораторію тропічних хвороб.

Основные роботи Лаверана присвячені вивченню малярії, лейшманиозов, трипаносомозов та інших захворювань, що викликаються найпростішими. Займався дослідженнями змін — у крові і тканинах людини в малярії.

Доказал, що збудниками малярії не є бактерії, а одноклітинне животное-паразит. У 1884 висловив припущення, що коли частина життєвого циклу малярійного паразита відбувається у проміжному организме-хозяине — комасі. Докладно вивчив життєвий цикл трипаносомы, викликає вісцеральний лейшманиоз. У 1903 статтю з описом цього виду.

В 1893 Лаверан був обраний членом Академії медицини, а 1901 став її президентом. Був також членом Французької академії та Інституту Франції. У 1908 заснував Французьке суспільство екзотичної патології.

Умер Лаверан в Парижі 18 травня 1922.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.