Жизнь М. У. Гоголя у Петербурзі

Жизнь М. У. Гоголя в Петербурге

В грудні 1828 року попрощався Гоголь з сім'єю українськими місцями й взяв шлях північ: в чужої слави і привабливий, далекий і такий жаданий Петербург. Ще до свого від'їзду Гоголь писав: «Ще від самих часів минулих, від самих років майже нерозуміння, я полум’янів неугасимою ревнощами зробити життя своє потрібної на благо держави. Я перебрав про себе їхні капітали, всі у державі і зупинився на одному. На юстиції. — Я бачив, що тільки можу бути благодіянням, тут лише буду корисний для человечества.».

Итак. Гоголь приїхав до Петербург. А перші тижня перебування у столиці принесли Гоголю гіркоту розчарування. Йому вже вдалося здійснити омріяне. На відміну від Пискарёва, героя повісті «Невський проспект», катастрофа своїх мрій Гоголь не сприймає так трагічно. Змінивши багато інших занять, він усе таки знаходить своє покликання у житті. Покликання Гоголя — це можуть бути письменником. «…Мені хотілося, — писав Гоголь, — яка моєму виставити переважно ті вищі властивості російської природи, які не усіма цінуються справедливо, і переважно ті низькі, які ще недостатньо усіма осміяні і вражені. Мені так хотілося сюди зібрати одні яскраві психологічні явища, помістити ті спостереження, що їх робив здавна потаємно з людини». Невдовзі була завершено поема, яку Гоголь вирішив оприлюднити. Вийшов він у травні 1829 року під назвою «Ганца Кюхельгартен». Незабаром, у пресі з’явилися критичні відгуки. Вони мусили різко негативні. Гоголь дуже болісно сприйняв свою невдачу. Він їде з Петербурга, але незабаром знову повертається.

Гоголем оволоділа нова мрія: театр. Але іспит не здав. Його реалістична манера грати явно суперечила смакам екзаменаторів. І тут знову невдача. Гоголь майже впав у отчаянье.

Через трохи часу Гоголь отримує посаду у одному з департаментів міністерства внутрішніх справ. Через 3 місяці воно не пережив і прохання про відставці. Він перейшов у інший департамент, де потім працював переписувачем. Гоголь продовжував придивлятися до життя і побуті своїх сослуживцев-чиновников. Ці спостереження лягли потім у основу повістей «Ніс», «Шинель». Прослуживши ще рік, Гоголь назавжди йде з департаментської служби.

Между тих його інтерес мистецтва як не згаснув, але з кожним днем дедалі більше і більше долав його. Гіркота з «Ганцом Кюхельгартеном» забулися, і Гоголь продовжував писать.

Вскоре виходять його нові збірники і твори. 1831 — 1832 Гоголь пише збірник «Вечори на хуторі біля Диканьки», 1835 — збірник «Миргород», у тому року вдається до створенню «Мертвих душ» і «Ревізора», в 1836 — надрукована повість «Ніс» і відбулася прем'єра комедії «Ревізор» в театрах Москви й Петербурга.

Уже потім, після смерті Леніна, деякі повісті, що зображують Петербург «у всій його красі», з чиновниками, з хабарниками об'єднали в «Петербурзькі повісті». Це такі повісті як: «Шинель», «Ніс», «Невський проспект», «Нотатки божевільного». У петербурзьких повістях відбилися як високі, і зовсім на кращі властивості російського характеру, побут і чесноти різних шарів петербурзького суспільства — чиновників, військових, ремісників. Літературний критик А. У. Луначарський писав: «Підлі пики побуту дражнили і звали до оплюхе». Такий оплюхой і став повість «Невський проспект» з її Пироговим, Гофманом і Шиллером, з дамами, генералами і чиновниками департаментів, фланирующими по Невському проспекту «від двох до трьох пополудні…».

В Петербурзі у Гоголя було складне життя, повна розчарувань. Він ніяк знайти свого покликання. І, насамкінець знайшов. Покликання М. У. Гоголя — бути письменником, що зображує пороки душі людської і природу Малороссии.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.