Підвищення надійності і стійкості функціонування промислових підприємств у надзвичайних ситуаціях

Для підвищення стійкості роботи підприємств у надзвичайних ситуаціях по перше на підприємстві необхідно виконати комплекс заходів та вимог, які визначають його стійкість. Крім того, підвищують стійкість роботи наступні заходи:

а) Підвищення надійності захисту виробничого персоналу Надійна робота підприємств нерозривно пов’язана з захистом робітників, службовців й членів їх сімей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій.

Для підвищення надійності захисту проводять:

створюють надійну систему оповіщення і підтримують її в постійної готовності;

будують і обладнують належний фонд захисних споруд, організують його обслуговування і підтримку в готовності, при загрозі виникнення НС приводять в готовність к прийому укриваємих;

пристосовують під укриття підвалі, шахти, інші заглиблені споруди;

ведуть підготовку до будівництва захисних споруд, що швидко будуються, а також простіших;

планування і підготовку до проведення евакуаційних заходів виробничого персоналу;

накопичення, підтримку в готовності до використання засобів індивідуального захисту; видачу їх працівникам при загрозі виникнення НС;

навчання виробничого персоналу порядку дій і правил поведінки, використання засобів індивідуального та колективного захисту при виникненні НС.

• б) підвищення стійкості інженерно — технічного комплексу
• 1. підвищення стійкості будівель і споруд від надлишкового тиску:
  • — стійкість будівель і споруд від надлишкового тиску збільшується при обвалуванні їх ззовні ґрунтом — це має відношення для полупідвальних і малоповерхових будинків.
  • — високі споруди укріплюють за допомогою розтяжок.
  • — всередині будинки укріплюють устроєм і установкою при необхідності каркасів, підкосів, рам, опор, контрфорсів для зменшення пролетів несучих конструкцій, а також використанням більш міцних матеріалів.
  • — захист ємностей для ГЗМ і ЛЗР здійснюється устроєм підземних сховищ, заглибленням ємностей в ґрунт або обвалуванням, розташуванням сховищ біля меж підприємства у низинних місцях.
• 2. підвищення стійкості технологічного обладнання.
• — слід раціонально компонувати обладнання;
• — розміщувати важке обладнання на перших поверхах будівель або в підвалах;
• — міцно закріплювати обладнання на фундаменті;
• — виготовляти і при необхідності встановлювати захисні каркаси, кожухи, чохли, навіси, козирки і ін. споруди спеціального призначення.
• 3. підвищення стійкості комунально — енергетичних мереж.

Основні способи захисту, які мають відношення до усіх мереж:

• — заглиблення комунікацій або розміщення їх і лотках на не високих естакадах з наступним обвалуванням ґрунтом;
• — закільцювання трубопроводів у межах об'єкту;
• — установка запірно — регулюючої апаратури в оглядових колодязях на території, яка не завалюється.
• — установка ребер жорсткості на вигинах трубопроводів.

Надійність енергопостачання підвищують використанням автономного джерела, устроєм автоматичного відключення при виникнення перенапруги, постачанням електроенергії на об'єкт і до дільниць по підземним кабельним лініям. Дублюються найбільш уразливі елементі(трансформаторні підстанції, розподільчі і диспетчерські пункти) енергопостачання.

Система газопостачання буде працювати надійніші коли об'єкт має запаси газу, які зберігають у газгольдерах. Газ до об'єкту підводять з двох напрямків. На випадок руйнування газових мереж необхідно їх обладнувати устроєм для автоматичного відключення і запірну арматуру зі дистанційним управлінням.

Забезпечення парою і теплом більш стійке при використанні двох джерел постачання, один з яких автономна котельня. Її треба розміщувати в підвальних приміщеннях або в спеціальних окремо розміщених спорудах. Теплові мережі закільцюються, паралельні дільниці з'єднуються перемичками.

в) підвищення протипожежної стійкості.

Територія підприємства повинна постійно очищатися від горючих відходів, тимчасових побудов.

Підвищується вогнестійкість дерев’яних конструкцій шляхом покриття вогнезахисним фарбуванням і обмазками.

Для гасіння можливих пожеж на території споруджують водойми, обладнують під'їзди до них, створюють на берегах рік, озер, ставків площадки і пірси для установки насосів.

Протипожежна стійкість обладнання підвищується зменшенням в цехах технологічного мінімуму змащувальних матеріалів, горючих і легко займистих речовин. Змінюється технологічний процес з заміною горючих матеріалів на не горючі. Використовуються автоматичні лінії і засоби пожежегасіння.

5. Оцінка стійкості роботи підприємства в надзвичайних ситуаціях.

Організація дослідження стійкості роботи промислового об'єкту

Для оцінки стану стійкості роботи об'єкта промисловості проводиться спеціальне дослідження. Воно зводиться до всебічного вивчення умов, які можуть виникнути в різних надзвичайних ситуаціях, і у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.

Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі об'єкта в умовах надзвичайних ситуацій і виробити найбільш ефективні рекомендації, направлені на підвищення його стійкості.

Дослідження проводиться силами інженерно-технічного складу підприємства із залученням фахівців науково дослідницьких і проектних організацій. Організатором і керівником дослідження є керівник підприємства — начальник ЦО об'єкта.

Весь процес планування і проведення дослідження ділиться на три етапи: перший етап — підготовчий, другий — оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайних ситуацій, третій — розробка заходів, що підвищують стійкість роботи об'єкта.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження і організується їх підготовка. Основними документами для організації дослідження є: наказ керівника підприємства, календарний план основних заходів щодо підготовки до проведення дослідження, план проведення дослідження.

Тривалість дослідження залежить від об'єму робіт, підготовки учасників, що залучається для роботи, і може становити 2 — 3 місяці.

Для проведення дослідження створюються дослідницькі групи з основних напрямах дослідження в кількості 5 — 10 чоловік і група керівника дослідження на чолі з головним інженером для узагальнення отриманих результатів і вироблення загальних пропозицій по підвищенню стійкості роботи підприємства. У підготовчий період з керівниками дослідницьких груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, ставить задачу кожній групі і визначає терміни проведення дослідження.

На другому етапі проводиться оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайних ситуацій.

У ході дослідження оцінюються умови захисту робітників і службовців, стійкість інженерно-технічного комплексу до впливу різних вражаючих чинників, визначається характер можливих поразок, вивчається стійкість системи постачання і кооперативних зв’язків об'єкта з підприємствами — постачальниками і споживачами, виявляються вразливі місця в системі управління виробництвом і ЦО.

Кожна група фахівців оцінює стійкість певних елементів виробничого комплексу, проводить необхідні розрахунки, робить висновки і готує пропозиції по підвищенню стійкості.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Група керівника дослідження на основі доповідей груп фахівців узагальнює отримані результати, формулює загальні пропозиції і розробляє план заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайних ситуацій.

Методика оцінки стійкості роботи об'єкта засновується на наступних основних положеннях:

оцінка стійкості здійснюється за допомогою моделювання уразливості об'єкта /характеру руйнувань, пожеж, уражень робочих і службовців/ розрахунковим шляхом;

стійкість об'єкта оцінюється до впливу чинників найбільш вірогідних надзвичайних ситуацій, які спостерігаються в даному регіоні /землетруси, повені, пожежі, аварії радіаційно та хімічно небезпечних підприємств і ін./;

для розрахунку стійкості застосовуються максимальні значення вражаючих чинників для всієї території об'єкта;

при оцінці стійкості виділяються основні елементи від яких залежить функціонування об'єкта і визначається міра їх руйнування, по мірі руйнування і межі стійкості встановлюється стійкість кожного з цих елементів і об'єкта загалом.

Оцінка стійкості роботи об'єкту в надзвичайних ситуаціях від надлишкового навантаження

При більшості надзвичайних ситуаціях, наприклад, при вибухах нафтопродуктів, дії напору сильного вітру основним вражаючим чинником, що діє на виробничі будівлі, споруди, обладнання, є повітряна хвиля, основним параметром якої є надмірний тиск або тиск швидкісного напору. В інших випадках дію вражаючих факторів можна порівняти з дією надлишкового тиску ударної хвилі - це відноситься, наприклад до дії землетрусу, хвилі прориву при катастрофічному затопленні і в інших випадках.

Як кількісний показник стійкості об'єкта до впливу надлишкового навантаження приймається значення надмірного тиску, при якому будівлі, споруди і обладнання об'єкта зберігаються або отримують слабке і середнє руйнування. Це значення надмірного тиску прийнято вважати межею стійкості об'єкта до надлишкового навантаження,.

За межу стійкості будь-якого елемента об'єкта /будівля, споруда, обладнання/ приймається мінімальне значення надмірного тиску, при якому елемент отримає середнє руйнування.

Послідовність оцінки:

• 1. При здійсненні оцінки стійкості виробничого підприємства спочатку визначають максимальні параметри тих вражаючих факторів, яки можуть спостерігатися при дії надзвичайної ситуації на основні елементи об'єкту і суттєво впливати на стійкість:
  • — для вибуху вибухо — небезпечної речовини в відкритому або закритому просторі - максимальне значення тиску повітряної хвилі;
  • — для землетрусу — визначають інтенсивність землетрусу і відповідну йому величину надмірного тиску;
  • — для катастрофічного затоплення — визначають час підходу хвилі прориву до об'єкту, можливу висоту хвилі прориву на об'єкті, тиск динамічного навантаження водних мас, час спорожнення водосховища;
  • — для сильного штормового або ураганного вітру визначають тиск швидкісного напору.

Наприклад, при вибуху звичайної вибухової речовини (тротилу) надмірний тиск повітряної хвилі на відстані r (м) від центру вибуху в залежності від маси речовини Q (кг) визначається за формулою:

кПа Для інших випадків розрахунок параметрів вражаючих факторів можна взяти з розділу 3 — «Оцінка інженерної обстановки» методичних вказівок.

2. Виділити основні елементи об'єкта і визначити їх ступені руйнування в залежності від величини надмірного тиску повітряної хвилі, тиску швидкісного напору або інших параметрів надзвичайних ситуацій.

Визначити можливий збиток /процент виходу з ладу/ окремих елементів об'єкта при очікуваному за таб. 5.2.

Таблиця 5.2 — Очікуваний збиток в залежності від міри руйнування.

• 3. Визначити межу стійкості основних елементів та об'єкта в цілому по найменш стійкому елементу.
• 4. Порівняти з і визначити стан стійкості окремих елементів та об'єкта в цілому.

При об'єкт стійкий, а при об'єкт нестійкий до впливу максимальних параметрів вражаючих факторів.

Результати оцінки відобразити в таблиці, вигляд якої наведено нижчі.

• 5. Зробити висновки за результатами оцінки, в яких указати:
  • Ш межу стійкості об'єкту;
  • Ш найуразливіші елементи об'єкту;
  • Ш характер та ступень руйнувань, що очікуються на об'єкті від надлишкового тиску (швидкісного напору) та можливий збиток;
  • Ш межу підвищення стійкості найбільш вразливих елементів об'єкта.

Намітити заходи по підвищенню стійкості.

.Таблиця 5.3 — Результати оцінці стійкості цеху промислового підприємства при дії повітряної хвилі

— Слабкі руйнування — Сильні руйнування.

— Середні руйнування — Повні руйнування.

Оцінка надійності захисту виробничого персоналу під час надзвичайних ситуацій (НС)

При оцінці надійності захисту виробничого персоналу необхідно враховувати, що практично будь-які наслідки НС можуть призвести до ураження людей та стати причиною їхньої смерті або призвести до втрати працездатності на тривалий час.

Надійність захисту виробничого персоналу є одним з важливих факторів, яки визначають стійкість роботи підприємств у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів.

Найбільш ефективним заходом захисту є укриття людей в захисних спорудах (ЗС) при дотриманні таких умов:

• — загальна місткість ЗС дозволяє укрити всіх робітників та службовців, тобто весь виробничий персонал об'єкту;
• — захисні споруди задовольняють вимогам захисту від усіх небезпечних наслідків НС;
• — захисні споруди устатковані системами життєзабезпечення на необхідну тривалість перебування у них;
• — розміщення ЗС відносно робочих місць дозволяє своєчасно укритися всім робітникам за сигналами сповіщення про НС;
• — робітники та службовці своєчасно сповіщаються та навчені способам захисту та правилам дії за сигналами сповіщення.

За показник надійності захисту робітників та службовців з використанням ЗС можна прийняти коефіцієнт надійності захисту К_{Н. З.}, що показує яка частина робітників та службовців забезпечується надійним захистом від усіх небезпечних наслідків виникнення НС.

Коефіцієнт надійності захисту визначається на основі окремих показників, що характеризують підготовленість об'єкту до виконання завдань захисту робітників та службовців за основними складовими задачами.

Оцінка надійності захисту виробничого персоналу проводиться в такій послідовності.

1. Оцінюється інженерний захист робітників та службовців об'єкта. Показником інженерного захисту є коефіцієнт КІНЖ. ЗАХ., що показує, яка частина виробничого персоналу працюючої зміни може укритися своєчасно в ЗС з достатніми захисними властивостями та системами життєзабезпечення, які дозволяють укривати людей протягом встановленого терміну:

.

де N — це чисельність найбільшої працюючої зміни.

2. Вивчається система сповіщення та оцінюється можливість своєчасного доведення сигналу сповіщення до робітників та службовців. Показником надійності з урахуванням сповіщення є коефіцієнт К_СП:

3. Оцінюється навченість виробничого персоналу способам захисту та діям за сигналами сповіщення. Показник — коефіцієнт навченості К_НАВЧ:

4. Визначається готовність сховища до прийому людей. Для цього визначається час, протягом якого сховища, що використовуються за подвійним призначенням, можуть бути підготовлені до прийому людей (звільнюються від сторонніх речей, поновлюється запас їжі, води, здійснюється перевірка герметичності, функціонування систем життєзабезпечення). Порівнюючи фактичний час підготовки сховища Т_Г. ФАК. з потрібним Т_Г. ПОТ., визначається готовність сховища до прийому людей. Для оцінки надійності захисту враховуються лише ті сховища, для яких:

.

5. Показником надійності захисту з урахуванням готовності є коефіцієнт готовності КГОТ:

На основі окремих показників визначається коефіцієнт надійності захисту робітників та службовців К_Н.З. за мінімальним значенням окремих показників: К_{ІНЖ.ЗАХ}, К_СП., К_НАВЧ, К_ГОТ.

Визначаються слабкі місця в підготовці об'єкту до успішного вирішення задачі захисту виробничого персоналу у надзвичайних ситуаціях та передбачаються можливі шляхи підвищення показників надійності захисту.

У висновках вказується:

• § надійність захисту робітників та службовців;
• § необхідність підвищення захисних властивостей наявних захисних споруд та заходи для підвищення надійності;
• § приміщення, які доцільно пристосувати під ЗС;
• § кількість та тип ЗС, що швидко зводяться;
• § заходи надійного захисту чергового персоналу;
• § заходи з повного забезпечення персоналу ЗІЗ;
• § заходи покращення умов зберігання, профілактики та ремонту ЗІЗ;
• § заходи забезпечення об'єкту в умовах Р. Х. Б. З.

Оцінка інженерного захисту робітників та службовців об'єкту.

Інженерний захист — це захист з використанням інженерних споруд.

Оцінка інженерного захисту полягає у визначенні показників, що характеризують здатність інженерних споруд забезпечити надійний захист людей: це показники за місткістю захисної споруди — К_ВМ., показник за здатністю захисної споруди відповідати захисним вимогам — К_З.Т., показник за здатністю систем жіттезабезпечення захисної споруди забезпечити усім необхідним тих хто укриваються протягом усього терміну укриття — К_Ж.О, показник за здатністю виробничого персоналу своєчасно зайняти захисну споруду — К_СВР.

Вихідні дані для оцінки:

• 1. Вид можливої надзвичайної ситуації, значення параметрів її основних вражаючих факторів.
• 2. Віддаленість об'єктів від місця прояву надзвичайних ситуацій, км;
• 3. Метеоумови: V_{С. В.} — середня швидкість вітру, км/годину, напрямок вітру, хмарність.
• 4. Кліматичні умови — кліматична зона — для України це 1V або V
• 5. Загальна кількість робітників та службовців, яких треба укрити у сховищі, в тому числі жінок.
• 6. Розподіл робітників за робочими ділянками та їх віддаленість від ЗС.
• 7. Характеристики ЗС:
  • o розміщення ЗС відносно житлового або виробничого комплексу;
  • o тип ЗС (клас) — надмірний тиск, який витримують конструкції;
  • o К_ПОСЛ конструкцій або тип захисного матеріалу та товщина кожного шару захисного матеріалу укриття;
  • o основні та допоміжні приміщення в сховищі та їх розміри (площа — S, висота — h);
  • o тип і склад елементів системи повітропостачання;
  • o об'єм резервних ємностей систем водопостачання та ємностей для збору стічних вод — при відсутності виходу каналізації у міську каналізаційну мережу (не проточна каналізація);
  • o елементи санітарно-технічних пристроїв.

Порядок оцінки надійності захисту виробничого персоналу При здійсненні оцінки надійності захисту виробничого персоналу спочатку визначають максимальні параметри тих вражаючих факторів, яки можуть суттєво впливати на надійність захисту:

• · для землетрусу — за інтенсивністю землетрусу визначають відповідну йому величину надмірного тиску;
• · для аварії на атомної електростанції - визначають напрямок розповсюдження хмари зараженого повітря, розраховують час початку формування сліду радіоактивної хмари на об'єкті і рівень радіації на об'єкті на одну годину після аварії;
• · для аварії на хімічно небезпечному підприємстві - визначають напрямок розповсюдження хмари зараженого повітря, глибину зони хімічного зараження, час підходу хмари зараженого повітря до об'єкта, тривалість дії джерела забруднення ;
• · для пожежі - визначають напрямок розповсюдження пожежі, час підходу пожежі до об'єкту, можливу тривалість горіння;
• · для катастрофічного затоплення — визначають час підходу хвилі прориву до об'єкту, можливу висоту хвилі прориву на об'єкті, час спорожнення водосховища.

Далі визначаються значення окремих показників за різними напрямками інженерного захисту.

• а) Оцінка захисних споруд за місткістю — визначення коефіцієнта Квм
• § Виявляються основні та допоміжні приміщення та відповідність їх нормам об'ємно-планувальних рішень.
• § Розраховується кількість місць для людей М на наявну площу основних приміщень S_Н, виходячи з норм — при висоті приміщення до 2.9 м. в споруді можлива установка тільки двоповерхових нар і тоді норма площі основних приміщень на кожну людину 0.5 м²; при висоті від 2.9 до 3.5 м можлива установка триповерхових нар і норма площі тоді 0.4 м²:

Перевіряється відповідність норми за об'ємом приміщень на кожну людину в зоні герметизації(норма площі - не менше 1.5 м3 на кожну людину в зоні герметизації) за встановленою формулою:

.

де S₀ — площа, а V₀ об'єм приміщень в зоні герметизації, h — висота приміщення. Якщо V₁ 1.5м³, то розрахована місткість М приймається за фактичну. Якщо V₁ 1.5м³, то число місць розраховують за нормою об'єму повітря на кожну людину в зоні герметизації: М = V₀/ V₁

§ Визначається показник місткості:

;

За результатами розрахунків робиться висновок про можливість укриття робітників та службовців. Також перевіряється відповідність кількості нар у приміщенні захисної споруди за нормами:

• — при висоті приміщення h_ПРИМ. 2.9 м потрібну кількість нар визначають як: Н_НАР = М/5;
• — при висоті h 2.9 м — Н_НАР = М/6.
• б) Оцінка ЗС за захисними властивостями
• § визначаються захисні властивості по надлишковому тиску Р_НАД., на якій розраховані елементи конструкцій ЗС.

По інтенсивності землетрусу визначають величину надлишкового тиску, який відповідає даної інтенсивності за табл.3.5(Р_{НАД. ТР.}). Це — максимальний тиск, на який потрібно розраховувати стійкість конструкцій, що огороджують. За характеристиками сховища (або за класом сховища) визначають величину надмірного тиску Р_{НАД. СХ.}, який видержують огороджуючи конструкції сховища — перекриття, стіни і т.і.

Порівнюють Р_{НАД. ТР} з Р_{НАД. СХ.}, якщо Р_{НАД. СХ.} Р_{НАД. ТР}, то це сховище відповідає заданим вимогам і його місткість треба враховувати при розрахунку Кз.т.

§ визначаються захисні властивості по іонізуючим випромінюванням — розраховують коефіцієнт послаблення радіації К_{ПОСЛ.З.С.} (його беруть або з характеристик сховища, або одержують розрахунковим шляхом):

.

де hi та di — товщина і-го шару захисного матеріалу та товщина шару половинного послаблення відповідного матеріалу перекриття; К_Р — коефіцієнт, якій залежить від розташування сховища, визначається за таблицею 5.4.

Таблиця 5.4 — Значення коефіцієнта КР

Визначаються потрібні захисні властивості ЗС — К_ПОСЛ. _ПОТ. Потрібний коефіцієнт послаблення розраховують за формулою:

де D_РЗ МАХ — максимальна доза на відкритій місцевості за термін укриття людей у сховищі. Її розраховують за середнім рівнем радіації за термін перебування людей у сховищі помноженим на термін перебування ©, годин.

Д_ДОП.— допустима доза опромінення персоналу об'єкта. Її визначають у відповідності до «Закону про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань». Для персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність з джерелами іонізуючих випромінювань, доза опромінення за рік не повинна перевищувати 2 бер (рад). Тоді допустима доза розраховується як:

Д_ДОП.= 2* С / 2000,.

де число 2000 — середня тривалість роботи персоналу з джерелом випромінювання за рік, у годинах, С — термін перебування в сховищі, годин.

Для населення країни доза опромінення за рік не повинна перевищувати 0.1 рад (бер) і допустима доза: Д_ДОП.= 0.1* С / 365, однак тут термін перебування населення беруть у добах.

— Вибирають сховища, у яких захисні властивості не нижче тих, що відповідають вимогам К_{ПОСЛ. ПОТ.} К_{ПОСЛ. ЗАЩ}.

— Визначається показник, що характеризує надійність захисту по захисним властивостям:

.

де N_ЗТ. — кількість осіб працюючого персоналу, які можуть бути розміщені в захисних спорудах з захисними властивостями не нижчі тих, що потрібні.

в) Оцінка систем життєзабезпечення проводиться по забезпеченню людей, що укриваються, повітрям в режимах 1,11,111; водою, санітарно — технічними пристроями, оцінюються можливості по збору стічних вод.

§ по забезпеченню повітрям: визначається тип, состав та параметри системи повітропостачання та загальна кількість повітря, яке постачається у сховище в І, ІІ та 111 режимах, визначається кількість людей, які можуть бути забезпечені повітрям:

;

де W_О.ПОВ. — загальна кількість повітря. Вона розраховується множенням продуктивності за годину одного фільтро — вентиляційного комплекту в режимах 1, 11, 111 на кількість комплектів; W₁ — норма забезпеченості кожної людини повітрям за годину за режимами 1, 11 та 111.

по забезпеченню водою: визначає запас води, яка є в ємностях W_О.ВОД., та розраховується можливість забезпечення кількості людей протягом заданого строку:

;

де W_О.ВОД. — загальний запас води у сховищі,.

W_{1 ВОД.} — норма мінімальної потреби води для кожної людини на добу в літрах, С — термін перебування людей у сховищах, діб.

§ оцінка санітарно-технічної системи: визначається кількість людей, які можуть бути забезпечені системою, виходячи з кількості наявних елементів та існуючих норм:

NO.СТС. = NЧОЛ. * n + NЖИН.* m ,.

де N_O.СТС. — загальна кількість людей, яки забезпечені санітарно — технічними пристроями; N_ЧОЛ — кількість чоловіків, які забезпечуються одним санітарно — технічним пристроєм, n — загальна кількість санітарно — технічних пристроїв у чоловічому санвузлі, N_ЖИН. — кількість жінок, які забезпечуються одним санітарно — технічним пристроєм, m — загальна кількість санітарно — технічних пристроїв у жіночому санвузлі.

§ оцінка можливості сховища за збором стічних вод (оцінюється при відсутності проточної каналізації). Визначається загальна кількість людей, яки можуть бути забезпечені цією системою на термін перебування людей у сховищі:

;

де W_О.СТ. — загальні можливості сховища по збору стічних вод, вони визначається місткістю ємності для цей мети, W_1СТ — норма за збором стічних вод на людину за добу.

§ Визначається показник, що характеризує інженерний захист за системами життєзабезпечення. Для його розрахунку з кількості людей, які забезпечуються різними системами життєзабезпечення, обирається мінімальна, однак найбільш важливою е система повітропостачання у режимі 1.

К_Ж.О. =.

г) Оцінка захисних споруд по своєчасному укриттю Виконується в залежності від розташування захисних споруд відносно місць роботи. Оцінку зручно виконувати за схемою розміщення З. С. Послідовність:

• § Визначається час початку дії вражаючого фактора надзвичайної ситуації на об'єкті, наприклад, час початку формування сліду радіоактивної хмари, час підходу хмари зараженого повітря або час підходу хвилі прориву Т_ПОЧ.
• § Визначається час, якій потрібен людям для укриття у сховищі (Т_ТР.). Його визначають з розрахунку, що людина подолає 100 м. приблизно за 2 хв та 2 хв необхідно для заняття місця у сховищі.
• § Порівнюють потрібний час з часом початку дії вражаючого фактору і, якщо Т_ТР. Т_ПОЧ., то місткість цих сховищ необхідно враховувати при розрахунку коефіцієнту за своєчасним укриттям.
• § Визначається показник, що характеризує інженерний захист за своєчасним укриттям:

.

де N_CВ. — число людей, які зможуть сховатись в З. С. у встановлений час.

На основі окремих показників (К_ВМ, К_ЗВ, К_ЖО, К_СВ), визначається коефіцієнт надійності інженерного захисту К_ІНЖ.З за найменшим значенням окремих показників.