Сравнительная рецензія на твори У. Распутіна Хата і На родине

МОСКОВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ філологічний факультет.

КАФЕДРА СУЧАСНІЙ ЛИТЕРАТУРЫ.

МОСКВА.

СРАВНИТЕЛЬНАя РЕЦЕНЗИя.

НА ПРОИЗВЕДЕНИя В. Г. РАСПУТІНА «ХАТА» І «НА БАТЬКІВЩИНІ» (ОПУБЛІКОВАНІ У ЖУРНАЛЕ.

«НАШ СУЧАСНИК» № 1,6).

Цього року у січневій і липневому числах «Наш Сучасник» були опубліковані одні з усіх творів Валентина Григоровича Распутіна: «Хата» і «На Батьківщині». Цей письменник знаком читачам із таких творам, як «Гроші для Марії» (1967), «Останній термін» (1970), «Живи і пам’ятай» (1974), «Прощання з Запеклої» (1976), «Вік живи — століття люби» (1982), «Пожежа» (1985). В. Г. Распутін одна із відомих представників такого напрями сучасної літератури, як сільська проза, на цьому терені він здобув відомість і нагородили поруч державні нагороди ще у радянські часи. Нині він продовжує свою літературний працю, займається проблемами екології і становищем російської села, якій він присвятив майже всі свої произведения.

Дія у своєму оповіданні «Хата» відбувається у сибірської селі, що постала річці Ангарі. Головна героїня померла і всі основні події, які у оповіданні, відсилають нашій минуле. Розповідь будується на описі життя Агафії, починаючи з повоєнних років і до нашим часом. Вже з назви слід, що центральним чином у оповіданні є будинок Агафії, а точніше хата, що у творах Распутіна є уособленням російської деревни.

Друге аналізованих твір, це рассказ-быль «На батьківщині». Місце дії цього в обох розповідях один і той ж — село. Однак у цьому творі автор показує сучасний стан батьківщини головний герой, обрамляючи його філософськими міркуваннями про долю і причини змін, що призвели до тієї картині, що є спільної всієї російської деревни.

Проблеми, порушені в «Хаті» і «На батьківщині» є логічним продовженням центральної теми творів Распутіна, саме теми російської села. Однак цих двох творах зачіпаються різні аспекти цієї проблеми — в «Хаті» розглядається біда, настигшая жителя села, і показано на прикладі одну людину — Агафії, тоді як у другому творі автор виносить першому плані картини, що дають стан села загалом. У обох розповідях дуже чітко видно єднання людини з тим світом, який його оточує. На думку Распутіна, всі біди сільської Росії почалися тоді, коли людина вирішив, що не одне із багатьох жителів, які населяють нашу планету, та її Хазяїн. З міста з’явилися нові люди відносини із своїми цілями і завданнями, що вони готові виконати попри що. Молодь, заинтересовавшаяся містом, залишила села, і у місто, обірвалася та єднальна нитку, яка пов’язувала покоління між собою. Саме цю проблему піднята у тих творах. Власне, автор продовжує розвиток тієї теми, що він порушив попередніх про свої твори, наприклад, у «Прощанні з Запеклої» і «Останньому терміні». Щоправда, у другому творі тема села не показано відкрито, вона ніби завуальована, а яка основний свій увагу автор приділив питання наступності поколінь. У «Прощанні з Запеклої» одне з головних героїнь, стара Дарія прямо каже про цю нитки, де зав’язуються вузлики нових поколінь, і розв’язуються старі вузли, але нитку — одна, порвавшись, вона прирікає село на руйнація. Із деяким відтінком впевненості «Хату» може бути однією з можливих продовжень «Прощання з Запеклої», коли уявити, що жителів острова переселили над місто, а іншу село, оскільки багато тут нагадує цей витвір. Насамперед, це причина переселення людей: можливо, ця той самий ГЕС, из-за якої була й затопили Матеру. У оповіданні «Хата» повторюється думку, висловлена ще «Прощанні з Запеклої», думка про тому, що міські жителі живуть до роботи, а сільські працюють для життя. І це задля автора, цим він знову підкреслює своє негативне ставлення мешканцям міст. І тут можна буде й розповідь «На батьківщині» назвати продовженням «Избы».

У оповіданні «На батьківщині» в центі уваги автора опис землі, на якій відбуваються події, вони, вірніше не відбуваються, а течуть, повільно, важко, як затяжна смерть, смерть села, яке триває ось не одне десятиліття, чому ми і помічаємо цього. Саме тут і видно зв’язок між творами. У «Хаті» показано діяльність ліспромгоспу в шістдесятих — сімдесятих роках, як у сибірські лісу приїжджає молодь, на повну котушку кипить робота, йде рубання лісу, майже свято який — то! Але ліс закінчився, лісоповал пропав, а й за них і молодь, залишила по собі порожні, наспіх сконцентровані вдома, так знівечену землю, мертву, всю вкриту пнями так корчами. І саме ця картина буде постає маємо у своєму оповіданні «На батьківщині». Це своєрідний підсумок: ось, що вийшло з покоління, втратив зв’язку з предками. Тут навіть є пряма вказівка причини усіх цих подій, «луснуло, обірвалося фатальний невідповідність між масштабами самої людини, що залишився колишнім, і масштабом його деятельности».

Тяжке, але тим часом світле враження виробляють люди, решта в цій землі, тому що їм нікуди йти, та вони й США, воліючи піти стопами своєї малої Батьківщини. Хоч би як було ним важко, але тут, у своїй землі, їм було легше все перенести, хвороба: зсунули Агафію з місця, вона враз опинився у лікарні з «надсадою». Не долечившись вийшла, початку переїзд, і всі хвороби відразу перемістилися. Почалася робота, повернулася «полювання до життя», знову вона «выкрепилась в кремінь». Ті ж прихильність доречно Распутін показує і іншому герої «Хати» — Савелии. Начебто й старий, і хворий, а працює, але виїхав у місто та буквально «згорів» кілька місяців від рака.

Зауважимо, що дуже важливе місце у чимало творів Распутіна займає образ вдома, де живуть його герої. Не є винятком також аналізовані розповіді. У «Хаті» більшу частину дії займає відновлення Агафією свого будинку після тривалого переїзду на місце. Будинок Роліту і Агафія — хіба що єдине ціле, про що свідчить те що, що після смерті будинок зберігає риси характеру своєї першої господині, її завзятість, витривалість, сам повітря тут нагадує житловий, начебто й не зникала вона нікуди. І знову тут проглядається якась зв’язку з «Запеклої», але там свій дім ховала стара Дарія, а тут, навпаки будинок залишилася жити один без Агафії. Навіть пожежа, який улаштували його нові мешканці - алкоголіки, не зміг знищити будинок, і знову тут аналогія з «Запеклої», пригадаємо листвень, що ніяк не могла знищити санітарна група. У «Хаті» є свій материнський Петруха, це «Катя — Ваня», спившиеся, молоді ще люди, яких прозвали та їх неразлучность, але немає у них тієї божевільної безшабашності Петрухи, з якою творив свої діяння, а співалися вони якось «зло, нещадно, тихо». Стає очевидним, що у своїх пізніх творах Распутін ще глибше розкриває проблеми зв’язку поколінь, вдома, пам’яті предків, і надає їм тим більше глибокий філософський смысл.

У розповідях «Хата» і «На батьківщині» автор продовжує слідувати традиціям мовного стилю, розпочатим ще ранніх творах, що призвело до використанні їм просторечья («надсада», «выкрепилась в кремінь»), неологізмів, у впровадженні письменником «розмовляючих» прізвищ, необхідних Распутіну передачі атмосфери сибірської деревни.

Оцінюючи і досліджуючи творчість Валентина Григоровича Распутіна, багато критиків і літературознавці сходяться в думці, що у середині вісімдесятих у творчості письменника настав спад, що позначилося його повісті «Пожежа». На мій невідь що досвідчений погляд, аналізовані твори є якимось зосередженням більш як тридцятирічного літературного досвіду автора. Тут поєднані докупи всі проблеми, давно хвилюючі В. Г. Распутіна: світ і про місце у ньому людини. Людина, який читав й інші твори даного автора, вже дізнається у якого мова, властивий лише Распутіну, м’який, добрий, наповнений тихою сумом і болем про російської селі. У творчості письменника постає чіткий зв’язок між його творами, де нові є етапом своєрідною еволюції і творчим зростанням писателя.

———————————;

Виконав: Морозов И.В.

I курс, 102-я група, філологічний факультет.

———————————- .

.

.

.

.

.

.

.

.