Вклад Ломоносова на російський язик, і літературу

Вклад Ломоносова на російський язик, і литературу

Ломоносов багато зробив російської мови й літератури. Перші поетичні твори Ломоносова Були надіслані їх чекає ще з-за кордону, при «Звітах» до Аграрної академії наук: французький переведення у віршах «Оди Фенелона» й найоригінальніша «Ода на взяття Хотина».

В сутності цим починалася нова російська література, з новими розмірами вірша, з новими мовою, частково і з новими змістом. Славу поета ломоносов купує лише по поверненні своєму з-за кордону; оди його відтоді швидко слід одна за інший, разом з обов’язковими йому перекладами російською різних «вітань», які німецькою академіком Штелиноле Истиным поетом Ломоносов був у тому випадку, як у віршах стосувався «люб'язного батьківщини». Це і є і надавало у його очах ціну його поетичним творам, підвищувало їх над «бідним рифмичеством».

Поэзия Ломоносова стояло повністю грунті горезвісного псевдоклассицизма. Споследним Ломоносов ознайомився Німеччині якнайдалі з теорією, панівною тоді скрізь в Європі. Цю теорію ломоносов ввів й у котра породжувала російську літературу, де тоді й панувала в усі продовження вісімнадцятого століття. Ломоносов в сфері російської поезії є, переважно, суто формальною реформатором: перетворювачем літературної мови та вірша, вводителем нових літературних форм. Він цілком усвідомлює, що література неспроможна у перед без формальної правильності у мові і вірші, без літературних форм. Сюди направленны і такі суто вчені праці Ломоносова, які стосуються області російської мови і російського письма. Найважливішими працями цієї своєрідної Ломоносова були: «російська граматика», «Міркування про корисність книжки церковної у російському мові» і «Лист щодо правил російського віршування», чи Міркування про нашої версифікації".

К вивченню російської граматики Ломоносов у перших застосував суворі наукові прийоми, вперше. визначено і точно намітивши ставлення російської мови до рідної мови церковно-славянскому, з одного боку, і до рідної мови живої, мовлення, з інший. Тим самим він поклав початок тому перетворенню російської літературної мови, яке круто повернуло його за нову шлях інший і забезпечило його подальше більш розвинутою є.

Изучая живої російську мову, Ломоносов й усе розмаїття російських прислівників і говірок зводить до трьом групам чи прислівникам, «діалектам», 1) Московское 2) Северное чи приморське 3) Українське чи малоросійське.

Ломоносов намічає три таких відтінку чи «штилю»: «високий», «середній» і «низький». Запровадження «штилів» почасти практично необхідно.

Наша новітня орфографія у найбільш істотних рисах створена Ломоносовим. Розвиваючи, цілком самостійно, думку тредьяковського про тоническом віршуванні, Ломоносов вніс у цю складну справу поетичне обдарування, якого цілком позбавили Тредьяковский. «Російська граматика» Ломоносова, його «Міркування про корисність книжок церковних .

При всієї важливості наукової праці Ломоносова у сфері російської, у спільній академічної діяльності вони для нього на певної міри побічними: його головним фахом було природознавство, і геній Ломоносова тут проявлявся із більшою фахом було природознавство, і геній Ломоносова тут проявлявся із більшою фахом було природознавство, і геній Ломоносова тут проявлявся із більшою силою і блиском. З усією очевидність це виявилося лише найостанніше час, завдяки численним детальним дослідженням цілого ряду фахівців. Сюди ставляться, передусім академічним видання: «Ломоносовский збірник. Матеріали для розвитку хімії у Росії ;Праці Ломоносова у сфері природничоісторичних наук;более пізній академічний «Ломоносовский збірник «;де можна побачити дослідження академіка Вальдена, професора Курилова, Б.. Меньшуткина, У. Вернадського.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet ru/.