Основные тенденції розвитку інвестиційного ринку на епоху глобалізації

Основные тенденції розвитку інвестиційного ринку на епоху глобалізації

Нехаев С.А., Президент cетевого холдингу «ВЭБ-ПЛАН Груп «.

Решение питань створення сприятливого інвестиційного клімату, управління інвестиційними комплексами, створення інвестиційної інфраструктури законодавчого забезпечення інвестиційних процесів неможливо поза реалій і тенденцій для сьогоднішнього світу, без аналізу процесів глобалізації світової економіки.

То, що робиться сьогодні у Росії нашою державою, його виконавчими і законодавчими структурами у сфері інвестиційної політики можна охарактеризувати як емпіричний добір заходів, які у кращому разі допомагає негаразд сильно відставати сформованих стандартів, і правил роботи з світові ринки фінансів України й інвестицій. Але за будь-якого разі, ми залишаємося там, де такі підходи й дозволяють залишатися — в хвості розвитку країн світу.

Исходя з цього, актуальне переосмислення напрямів інтеграції держави й його регіональних утворень на світовий економічне людність у умовах глобалізації.

Сегодня глобалізація характеризується системної інтеграцією світових та регіональних економік, всі сфери людської діяльності, у результаті спостерігається прискорений економічного зростання, прискорення впровадження сучасних технологій і методів управління.

При цьому зміни, викликані процесами інтеграції економік носять глибинний характер, зачіпають всі сфери діяльності, ставлять завдання приведення до відповідності соціальних параметрів розвитку суспільства, вдосконалення його політичної структури, технологій макроекономічного управління. У сучасному процесі інтеграції національних (та його регіональних) економік у єдиний світовий господарство є низка відмінностей, особливостей проти тим, що у недавньому минулому:

1. Перш всього, більшість світу брала участь у глобальної економіці початку нашого століття. Сьогодні більше, ніж раніше, кількість країн, відкрили свої кордону з торгівлі, фінансів, інвестицій та інформації. Часом не тільки розвинені, але і що розвиваються проводять реформування своїх економік.

2. Якщо початку століття глобалізація спричинило скороченням транспортних витрат, то нині вона обумовлена зниженням вартості коштів комунікації.

Стоимость трихвилинного телефонної розмови між Нью-Йорком і Лондоном знизилася трьома сотнями доларів (в еквіваленті сучасних цін) в 1930 року за кілька центів в 2000 року. Витрати на обчислювальні потужності комп’ютерів знижуються загалом на 30% за останні кілька десятиріч.

Революционные зміни відбулися у сфері глобальних коштів комунікацій і становлення «інформаційного суспільства». Internet — саме швидке зростання засіб комунікації за історію цивілізації - число користувачів Інтернету в усьому світі зросте у поточного року на 1 млн. чоловік і досягне до початку наступного 375 млн. людина. Ці зміни неминуче викличуть у економіці не менший преосвітній ефект як й у свого часу промислова революція. Елементи таких перетворень вже нині чітко видно — електронна торгівля не лише предметами загального користування, а й акціями підприємств. За прогнозами, в 2002 року торговельно-промислові компанії США здійснювати свої операції в Інтернеті у сумі близько $ 350 мільярдів, у понад 50% корпорацій вестимуть обслуговування клієнтів — і виставляти рахунки через Мережа. Сьогодні обсяг угод, укладених через Інтернет й інші кошти електронної зв’язку, сягає в Європі 17 мільярдів євро, а до 2003 року, на думку фахівців, зрости до 340 мільярдів.

Дешевая і ефективна мережу комунікацій дозволяє фірмам розміщувати різні складові виробництв за кордоном, зберігаючи у своїй прямі організаційні і інформаційні контакти, безпосереднє управління товарними і фінансовими потоками.

Современные інформаційні технології також зменшили необхідність фізичних контактів між виробниками споживачами і дозволила деяким послуг, які раніше не можна було продати на міжнародних ринках, стати об'єктом торгівлі. У цьому значно (кількаразово) скорочуються витрати обслуговування обороту товарів та послуг.

3. Хоча чистий оборот світового капіталу може бути меншою, ніж торік, валові фінансові потоки почали значно більше. Наприклад, щоденний оборот іноземної валюти у світі зросла з 15 мільярдами доларів США в 1973 року до 1,7 трильйона США 2000 року.

В протягом останніх 25 років ринки капіталу стали світовими (глобальними) ринками, відбивають фінансовий бік обміну товарами і послугами. Зрослий обсяг міжнародних торгових угод зажадав і збільшення грошової обороту.

По даним Світової організації торгівлі (СОТ), загалом зростання обсягів світової торгівлі 1999 року залишився лише на рівні попереднього 1998 року становив 4,5%. Обсяг торгівлі товарами збільшився на 3,5% і становив 5,46 трлн. дол США, а торгівля послугами" зросла на 1,5% (1,34 трлн. дол США).

В небаченої до цього часу мері міжнародний ринок капіталів служить полем для вкладень професійних інвесторів (інвестиційних та пенсійних фондів) та порожніх приватних власників капіталу. У середньому лише 15% угод на валютному ринку пов’язані з експортом, імпортом, і довгостроковим оборотом капіталу. Інші носять суто фінансовий характер.

Кроме того, ринки капіталів були довгий час класичними національними ринками. Вони обмежувалися рамками національних валют, які до того ж були фіксованими завдяки системі твердих обмінних курсів і захищалися поруч правил. Ця система кардинально змінилася переходити до гнучкого обмінного курсу (1973 р.) Сьогодні ринки капіталів дедалі більше набувають синергетичного характеру глобальних і міжнаціональних.

4. У цей час близько 20 відсотків продукції світової економіки виготовляється філіями, транснаціональних корпорацій. Третина світової торгівлі посідає угоди між базовими компаніями та його зарубіжними філіями і ще одне третину — на торгівлю між компаніями, які входять у транснаціональні стратегічні союзи. ООН налічує 35 тисяч транснаціональних сил з 150 тисячами філій. Тобто істотнішим у розвитку процесу глобалізації стає чинник транснаціоналізації з очевидною орієнтацією корпорацій на інформаційний ринок і ринок передових технологій.

Газета «Financial Times «опублікувала черговий рейтинг найбільших корпорацій світу. Сенсацій не приніс: дванадцять з двадцяти найдорожчих компаній вийшли з навіть переважна більшість їх представляє індустрію високих технологій, інформаційного бізнесу, телекомунікацій, і фінансового сектора. У топ-20 найбільших компанії залишилися лише шість представників традиційної економіки — це General Electric, Merck, Toyota Motors, Royal Dutch Shell, Exxon Mobil і BP-Amoco.

Высокотехнологичные новачки топ-20 вражають швидким зріст за своїх акцій. Так. наприклад. America Online з другої сотні рейтингу 1998 року перемістилася на 16-те місце, Nokia у з 67-го на 11-те, а японського провайдера NTTDoCoMo минулого року взагалі було ні щодо одного рейтингу. Щоправда, останні потрясіння на фондовий ринок вже сприяли ротації у списку найбільших компаній. Так, за станом 24 квітня 2000 року Microsoft вже є найдорожчими корпорацією світу, її місце посіла General Electric. Проте принципово список лідерів не змінюється від і технології і інформаційний бізнес залишаються найбільш капитализированными галузями міжнародної глобальної економіки.

5. Останні роки стає дедалі велика змога кожного підприємця світу, інвестора захиститися від ризику несподіваних і різких змін курсів валют і ставок відсотка голосів і швидко пристосуватися до несподіваних фінансовим шокам типу нафтових чи об'єднання двох Німеччин, і навіть гарантувати деяку фінансову дисципліну державі, перешкоджаючи проведенню урядами інфляційної політики та політики нарощування державної заборгованості. У умовах панування ринкових взаємин у глобальному вимірі держави змушені здійснювати більш розумну економічну стратегію.

6. Заощадження і інвестиції розміщуються ефективніше. Завдяки цьому, бідні країни, дуже що потребують інвестиціях, перебувають над настільки жахливому стані. Вкладники необмежені своїми внутрішніми ринками, а можуть шукати у світі ті сприятливі інвестиційні можливості, які давали найвищі прибутку. Інвестори мають ширший вибір задля розподілення своїх портфельних і прямих інвестицій.

Институт міжнародних фінансів (IIF) випустив доповідь про перспективи приватного капіталу на ринках — Capital Flows to Emerging Market Economies. Загальний обсяг припливу приватного капіталу на ринки нинішнього року оцінюється близько USD 200 млрд., що у третину більше ніж торік результату. Прямі інвестиції становитимуть USD 130 млрд., портфельні інвестиції USD 42,4 млрд. і кредити USD 26,3 млрд. Європейські ринки виявляться другою місці за обсягу припливу приватного капіталу — USD 34,8 млрд., із яких прямі інвестиції доведеться USD 16,6 млрд., портфельні інвестиції USD 3,3 млрд. і кредити USD 14,9 млрд. Притік приватного капіталу Росію у нинішнього року повинен перевищити відтік, а обсяг приватних інвестицій у російську економіку на 2000 року оцінюється сумою порядку USD 1,5 млрд.

7. Нарешті, економічна глобалізація відбувається поруч із революцією в технологічних процесах, які у своє чергу служать причиною значних зрушень на ієрархії націй. Місце країни у світі сьогодні більше визначається якістю людського капіталу, станом освіти мірою використання науку й техніки у виробництві. Надлишок робочої сили й сировинних матеріалів дедалі менше можна розцінювати як конкурентна перевага — в відповідність до тим, як знижується частка цих факторів у створенні вартості всіх продуктів.

Обобщив ці та низку інших спостережень, можна сказати, сучасна глобалізація характеризується системним зрушенням у поступовій динаміці світової економічної системи. Коли раніше успіх підприємництва залежав більше від класичної комбінації факторів виробництва, то сьогодні це успіх у значною мірою визначається складної (нелінійної) комбінацією елементів знань, інтеграцією цих факторів і технологій, об'єднанням капіталу, інформаційних і інтелектуальних ресурсів.

Предпринимательство дедалі менше прив’язана до якоїсь країни чи території, при зрослої інформативною залежності, а звернення для інновацій та інвестицій стає найважливіша умова успіху.

Таким чином, ми можемо виокремити такі основні характерні риси сучасної глобалізації:

создание єдиної світової інформаційного простору,.

усиливающаяся фінансова і інвестиційна централізація, з допомогою чого формуються, накопичуються, виділяються й закони використовують кредитні і інвестиційні ресурси,.

растущее значення інформації, нових технологій, інновацій, знань і експертів,.

непрерывное розширення глобальної олігополії,.

рост шару транснаціональних підприємств, створення транснаціональної економічної дипломатії,.

интенсификация світової торгівлі, і обслуговуючого її капіталу, попри зростання панування останнього над виробництвом і які торгівлею.

тенденция до конвергенції механізмів, інструментів управління виробничими процесами.

Для більш повного розуміння феномена глобалізації у сфері інвестицій, необхідно виділити три основних складових цього поняття:

глобализация економіки — це — історичний процес, постійно що розвивається протягом історії всього людства і кожному її періоду відповідають специфічні риси й особливо,.

глобализация передбачає універсалізацію інвестиційних процесів, вироблення і прийняття єдиних принципів інвестиційного взаємодії, уніфікацію інвестиційних механізмів і інструментів відданість єдиним, інтегральним технологіям, проходження єдиним звичаям і політичним нормам обслуговування суб'єктів інвестиційного ринку, прагнення все універсалізувати і інтегрувати,.

глобализация — це визнання зростання взаємозалежності інвестиційних процесів і явищ, головним наслідком якої є поступове руйнація національного державного суверенітету під напором світового капіталу, міжнародних корпорацій, міжнародних інвестиційних інститутів, транснаціональних управлінських структур, які взаємодіють однакові підставах як між собою, але й самими державами.

В найближчі роки, на погляд, процес глобалізації характеризуватиметься такими процесами:

интеграцией економічного і інформаційного розвитку економік, створенням єдиного інформаційного і інвестиційного просторів,.

интеграцией ринків, системам управління ринками і виробничими системами,.

опережающим розвитком інформаційних і телекомунікаційних технологій,.

создание нових інвестиційних технологій, які спираються достовірне інформаційне забезпечення, жорстку нормативно-правову регламентацію інвестиційних рішень міжнародною, міждержавному рівнях,.

использованием високих у тому числі і виробництва, що викликає необхідність корінного переоснащення матеріально-технічної бази всіх видів діяльності, призведе до суттєвим змінам способу життя й думок людини,.

гармоничным, збалансованим розвитком інфраструктури інвестиційного ринку, інтеграцією функцій і інструментів інвестиційних інститутів,.

унификацией, канонізацією інвестиційного законодавства, створенням міждержавних угод області інвестицій та управління капіталом, посиленням його впливу на інвестиційні процеси,.

возможностью переміщення капіталу будь-яку країну, що пропонує вигідніші умови для інвестицій.

Произойдут і істотних змін у інвестиційних процесах і застосовуваних інвестиційних технологіях:

возможность інформаційного і фінансового контролю над використанням інвестиційних ресурсів інвестора як On-line, віддаленого будь-яку відстань від місця вкладення ресурсів,.

внедрение єдиних інформаційних стандартів заставних механізмів, бухгалтерської звітності, уявлення проектів і програм, підприємств, регіонів і держав в інформаційних системах,.

создание інтегрованої інвестиційної інфраструктури (банківської, законодавчої, організаційної) обслуговування інвестицій.

разработка і реалізація інтегральних механізмів і технологій управління інвестиційними процесами (в регіональному і галузевому аспектах).

Основой для інтеграції механізмів і інструментів інвестиційного ринку стануть інформаційні технології, що складуть (що з організаційними) основу піраміди управлінські рішення. Решта (організаційні, інвестиційні, фінансові, законодавчі) набувають підлеглий характері і розвиватимуться з урахуванням провідних тенденцій розвитку інформаційних. Останні характеризуватимуться такими особливостями:

унификацией інформаційного відблиски і актуального супроводу, глибокої характеристикою кожного об'єкта інвестицій та бізнесу, що дозволяє у будь-якій точці світу отримати оперативну достовірну інформацію про цей об'єкт,.

законодательным забезпеченням достовірності інформації рівня, узгодження такого забезпечення міждержавними багатобічними угодами всіх країн країн світу,.

организационное забезпечення проведених угод на ринках товарів, фінансів, послуг та інвестицій у середовищі Internet, уніфікація елементів господарського права країн світу, які забезпечують безпеку таких угод,.

окончательный переклад финансово-банковского супровід бізнесу у середу інформаційних і віртуальних технологій,.

Законодательная база глобального інвестиційного ринку також представляти гармонійну, збалансовану багаторівневу систему законодавчих і нормативних актів, побудовану з урахуванням інформаційних технологій.

Во-первых, ця система законодавчих актів мусить бути узгоджена, взаимоувязана як у вертикалі (міжнародні акти — федеральне — регіональне законодавство), і по горизонталі (самодостатність і недублируемость законодавчих і нормативних актів кожного ієрархічного управління), що охоплює сфери економіки, екології, культури, соціальної і главою регіональної державної політики. Особливе значення набуває процес створення багатосторонніх угод, актів, які регулюють діяльність інвестиційних інститутів власності та держав на інтегрованому світовому інвестиційному ринку. І тут Росія вправі із випереджаючими ініціативами.

Во-вторых, законодавчі (й у першу чергу, міжнародні) акти має забезпечити достовірність надати інформацію про інвестиційну ринку, проектах і програмах, здобувачів інвестицій, виробничих системах та підприємствах, виконання зобов’язань перед інвесторами, надання останнім пільг і преференцій на період освоєння ресурсів. Законопроекти вищезгаданого напрями повинні прагнути бути першочерговими до розгляду й терміни прийняття нашої законодавчою владою,.

В-третьих, система інвестиційного законодавства повинна враховувати вимоги міжнародних інвестиційних та фінансових установ, для реалізації можливість участі суб'єктів інвестиційного ринку на міжнародних проектах і програмах. Окрема, самостійна завдання уніфікації цих вимог, переліку обов’язкових законодавчих і нормативних актів, принципових їх положень всім членів світового інвестиційного співтовариства.

В-четвертых, на основі основних законодавчих актів й забезпечення функціонування має бути створена міжнародна нормативно-правову базу, уніфікована система облік і звітність, інтегральний пакет модельних законодавчих рішень, дозволяють державам світу оперативно гармонізувати свою законодавчу базу.

Развитие інвестиційних інститутів, з погляду буде підтвердили наступним зміни і визначатися такими основними тенденціями:

Во-первых, глобалізація самих інститутів, їх злиття і інтернаціоналізація, що ми сьогодні і спостерігаємо в усьому світі, щоправда й без участі російських структур.

Во-вторых, інвестиційні інститути повинні всі більше поступово переорієнтовуватися під створення умов для проникнення іноземного капіталу, створення сприятливих умови для такого проникнення. Йдеться страхуванні інвестиційних ризиків, обліку різниці валютних ставок національних валют, довгостроковості надання інвестиційних ресурсів, ліквідності заставних активів та надаваних гарантій. Саме організаційні структури, реалізують вищезгадані функції - першочергова завдання найближчого часу для суб'єктів інвестиційного ринку.

В-третьих, розвиток інвестиційного інструментарію здійснюватиметься через інформаційне моделювання інвестиційних послуг і лише для того вибудовування необхідних (саме ті) його матеріальних елементів.

Организационная інфраструктура інвестицій ставатиме дедалі більше інтернаціональної і інтегрованої. Вона має замикатися біля держави, чи окремої його частину. Чим більше різнобічніша буде склад такий інфраструктури, ніж повніше вона зможе реалізовувати до різноманітних держав, інвестиційних технологій і залучати ресурси більш зручних і вигідні умови.

Во-первых, враховуючи різний рівень розвитку фінансової та банківської інфраструктури в регіонах світу, системну кризу багатьох економік, неможливість самостійно організовувати фінансування великих, довгострокових проектів і програм, фінансові та інвестиційні інститути потрібно розміщувати у регіонах з надлишковим капіталом, з розвиненою інвестиційної інфраструктурою.

Во-вторых, організаційна інфраструктура інвестиційного ринку повинна дозволити здійснювати побудова фінансових мультиплікаторів, створювати можливість розміщення щодо дешевих ресурсів під забезпечення різних інструментів і гарантій, рівень дохідності, рівень інвестиційних ризиків.

В-третьих, створювана інвестиційна інфраструктура мусить бути зрозумілою і звичної інвестору, здатна комплексно обслужити самого інвестора, його інвестиційний інститут, здобувачів інвестицій. Істотним стає розробка модельних, типових пакетів організації та функціонування основних елементів інвестиційних інфраструктур.

В-четвертых, створювана і развиваемая інвестиційна інфраструктура, її модельні форми повинні будується з урахуванням інтеграції функцій і інструментів цього ринку. Неможливо вже нині розглядати інвестиційні інститути поза ними професійного уявлення про інформаційному ринку, поза аналітичного і експертного забезпечення їхніх проектів і програм, поза організаційного супроводу проектів. Універсалізацію інвестиційних інститутів — невід'ємна риса інвестиційного ринку виробництва і основних тенденцій його розвитку.

Одним із поважних напрямів розвитку інвестиційного ринку стане транснационализация комерційних зв’язків, товарних та фінансових ринків. З одного боку, розширення таких зв’язків відповідає нинішнім перетворенням, тенденціям залучення все великої кількості держав до світових неминучих інтеграційних процесів. З іншого боку, у державах всіх континентів намітилася тенденція ділового співробітництва з регіональними структурами де понад конкретні інвестиційні цілі й завдання, коротше шлях прийняття організаційних і адміністративних рішень. З іншого боку, необхідно враховувати, що:

Во-первых, розвиток міжрегіонального співробітництва — одне із шляхів до міжнародного безпечного і стабільному економічного розвитку, зміцненню державності.

Во-вторых, міжнародне співробітництво — одне із реальних шляхів залучення значних інвестиційних ресурсів у економіки держав. У цьому міжнародне співробітництво закриває ту нішу інвестиційного ринку, яка цікава національним і регіональним інвестиційним інститутами — ніша малих проектів (починаючи з обсягів десятки тисяч доларів). Але це сумарні обсяги таких інвестицій порівняти з обсягами залучення іноземного інвестиційного капіталу професійними учасниками цього ринку.

В-третьих, все більшого розвитку бізнесу відбуватиметься у межах діючих корпорацій, мають стійкі позиції на товарних та фінансових ринках, що у розширенні власного виробництва та освоєння нових та регіонів збуту готової продукції та послуг.

В-четвертых, лише великий, функціонуючий капітал здатний вивести нові товари та на ринки, досить сформовані вже заповнені найрізноманітнішими товарами і послугами.

Не враховувати перебіг передвиборних процесів глобалізації, розвивати регіональні економіки поза основних тенденцій розвитку світової економіки — отже залишитися на задвірках інвестиційної світової імперії. Головне завдання для економіки Росіїне наздоганяти світове співтовариство, а виробити з урахуванням аналізу існуючого становища випереджаючі рішення і стояти біля витоків системою глобалізації, і упорядкування інвестиційних відносин, регулювання інвестиційного ринку.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.