Фондова біржа

смотреть на реферати схожі на «Фондова біржа «.

План.

1.

Введение

.

2. Посредничество.

3. Поняття фондовій биржи.

4. Біржові системы.

5. Члени біржі і його статус.

6. Учасники биржи.

7. Внебиржевой рынок.

8. Моделі фондової біржі і позабіржового рынка.

Акції і облігації стали популярним засобом вкладення завдяки з того що їх можна вигідно продати. Продаються і купуються на ринку цінних паперів, іменованому інакше фондовим. Існує дві основних типи ринку — біржовий і внебиржевой.

Посредничество.

Гігантський об'єм і розмаїття видів цінних паперів перетворюють їх куплюпродаж до нелегка була справа. Сама купівля-продаж регулюється величезним кількістю правив і обмежень. До того ж різні види цінних паперів реалізуються різними рынках.

Ті, хто він функцію проведення операцій із цінними паперами, стають посередниками, чи, кажучи з іншого, професійними учасниками ринку цінних паперів. Діяти можуть як у біржі, і вне5 її, оскільки далеко ще не усі папери котируються на фондових біржах. Просторово посередники роз'єднані, але де вони пов’язані між собою — і утворюють єдине ціле, постійно беручи контакт друг з одним. Саме ця єдине ціле називається ринком цінних бумаг.

У окремо взятому фондовій угоді (на фондову біржу або за межами її) задіяні три боку: продавець, покупець і. Посередник може діяти подвійно. По-перше, набуваючи власним коштом цінних паперів, він працює час їхнього власником і він здобуває дохід у вигляді різниці між курсами купівлі й продажу. Таких посередників називають дилерами. По-друге, може працюватиме, як повірений чи певні проценти від суми угоди, тобто. за комісійне винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення купівлю-продаж цінних паперів. І тут він іменується брокером чи управляючим. З іншого боку, він від імені робить операції з відданими то довірче управління на певний строк чужими цінними паперами. У Росії її розвиваються всі види професійної діяльності над ринком цінних паперів. Крім дилерської і брокерської діяльності це: Кліринг (діяльність із визначенню взаємних зобов’язань над ринком цінних паперів), депозитарна діяльність із ведення реєстру власників цінних паперів та інші посередницькі услуги.

Традиційно найбільш представницьким ринком цінних паперів є фондові биржи.

Понятие фондовій биржи.

Фондова біржа є організовану певним чином частку ринку цінних паперів, де з тими паперами за посередництва членів біржі відбуваються угоди купли-продажи.

Біржа суворо стежить те, що з продавців чи покупців було диктувати такі ціни. Нарешті, з усіма угодами полягають методом відкритого торгу і кожної їх надається повна інформація. Спочатку вона надходить на електронне табло біржі, та був публікується в печати.

Фондові цінності - це цінних паперів, із якими дозволені операції біржі. Торгівля ведеться чи партіями, на певну суму, чи з видам, у своїй угоди без наявності біржі самих цінних бумаг.

Установи, аналогічні бірж, функціонували ще Вавилоні, Давньому Єгипті й Фінікії. Але й одна стала біржа виникла 1406 р. в голландському місті Брюгге біля будинку ван дер Бурса. На його помешканні був намальований герб у трьох гаманців, котрі з позднелатинском позначалися словом «бурса». Звідси стали називатися біржами і пізніше що створювалися товарні і фондові ринки: в Антверпені (1460 р.), Ліоні (1462 р.), Тулузі (1469 р.), Амстердамі (1530 р.), Парижі (1563 р.), Гамбурзі (1564 р.)…, Кельні (1566 р.), Гданську (1593 р.), Берліні (1716 р.), Відні (1771 р.). Перша у Росії Петербурзька біржа була організована 1703 р. Першої міжнародної стала біржа в Антверпені, мала власне постійне приміщення, над входом у якому була знаменита напис: «Для торгових людей всіх народів та мов». Але всі що це товарні біржі, хоча кількох них утворені фондові отделы.

З підставою у 1602-му р. голландської Ост-Індської компанії роль найважливішого світового торговельного центру переходить до Амстердамської біржі. Тут вперше з’явилися термінові угоди, а техніка біржових операцій досягла досить високого рівня. Тому першої фондовій біржею вважається організована в 1608 р. Амстердамська біржа. Потім фондові біржі виникли наприкінці XVIII століття, у Великобританії, навіть Німеччини, а 1878 р. — в Японії. Перший фондовий відділ у складі Петербурзької біржі було створено 1900 р., проте спеціальні фондові біржі дореволюційної Росії отсутствовали.

Біржі поділяються на товарні (оптові операції з зерном, металами, нафтою та іншими так званими біржовими товарами), валютні, і фондові (операції із цінними паперами). З кінця XIX — початку XX в. фондові біржі стали вагомими осередками національною і міжнародною господарської жизни.

Біржі створювалися як приватні, громадські чи державні організації. У Росії її відповідно до чинним законодавством фондові біржі створюються як різні комерційні партнерства.

Биржевые системы.

Нині у світі функціонують близько 200 фондових бірж. У кожної є свої особливості, нерідко суттєві. Навіть у Західної Європі, попри спроби сформувати єдиний ринок цінних паперів, в правилах діяльності фондових бірж зберігаються значні различия.

Найбільш великими є ті національні фондові біржі, які перебувають у головному фінансовому центрі країни. Там концентруються акції компаній із загальнонаціональними масштабами операцій. Провінційні ж біржі поступово втрачають своїми панівними позиціями. Так складається моноцентрична біржова система. У найбільш закінченому вигляді її представлено в Англії, де Лондонська біржа іменується Міжнародної фондовій біржею, оскільки він увібрала у собі все біржі як Великобританії, а й Ірландії. Моноцентрическими є також біржові системи Японії Франції - там ще збереглися провінційні біржі, та їх роль дуже незначна. Така система склалася у Росії, де головні фондові біржі зосереджено Москве.

У багатьох країн діє поліцентрична біржова система, при якої приблизно однакові позиції займають кілька центрів фондовій торгівлі. Так у Канаді, де лідирують біржі Монреаля і Торонто, і в Австралії, де лідерство належить бірж Сіднея і Мельбурна.

Фондовий ринок США у плані специфічний: настільки великий, що знайшлося місце й у загальновизнаного лідера — Нью-Йоркської фондової біржі і із ще однією великої біржі - Американської фондової біржі, та, крім цього у країні функціонує кілька великих провінційних бірж. Кількість за повоєнні роки скоротилося, але решта досить міцно стоять на ногах. Тому біржову систему США треба класифікувати як побудовану по змішаного типу.

Члены біржі і його статус.

Діяльність біржі суворо регламентована урядовими документами і статутом біржі. У статуті передусім визначаються можливі члени біржі, умови їхнього прийому, порядок освіти та управління біржею. У Росії членами фондової біржі можуть бути будь-які професійні учасники ринку цінних бумаг.

Отже, біржі панують посередники, що є справжніми її хозяевами.

У російської практиці фондовій біржею визнається лише організатор торгівлі над ринком цінних паперів, не який поєднує діяльність із організації торгівлі з іншими видами діяльності, крім депозитарної роботи і діяльності з визначенню взаємних зобов’язань. Однак у інших країнах, приміром у країнах Західної Європи, таке сумісництво разрешается.

Російська фондової біржі організує торгівлю тільки між членами біржі. Інші вони цінних паперів можуть здійснювати операції у біржі лише крізь посередництво членів біржі. Фондові відділи товарних і валютних бірж відповідно до Федеральним законом «Про ринок цінних паперів» також зізнаються фондовими біржами. Відповідно до російського законодавству заборонена: нерівноправна становище членів фондовій біржі, тимчасове членство, і навіть здавання місць у оренду й їх передача в заставу особам, які є членами даної фондовій биржи.

Коло паперів, із якими проводяться угоди біржі, обмежений. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржову торгівлю (інакше кажучи, щоб акції фірми було прийнято до котируванні), фірма має задовольняти вироблених членами біржі вимогам щодо обсягів продажів, розмірів одержуваної прибутку, числа акціонерів, ринкову вартість акцій, періодичності й правничого характеру звітності тощо. Члени біржі чи державний орган, контролюючий їхня діяльність, встановлюють правила ведення біржових операцій, режим, регулюючий допуск до котируванні. Процедура включення акцій у котировочный лист біржі називається листингом.

Участники биржи.

Кількість акціонерних товариств вимірюється десятками і сотнями тисяч (США — кількома мільйонами), але в біржах рахунок котирующимся компаніям йде сотні, у разі - на тисячі. Так, на Лондонській біржі представлені акції приблизно 2800компаний, на Нью-Йоркській — близько 1700.

У Росії її включення регіональних торгових біржових майданчиків — у торгову систему Московської міжбанківської валютної біржі (найбільшої фондової біржі країни) — перший крок було по дорозі створення єдиного загальноросійського ринку цінних паперів. Натомість, інфраструктурна база, створювана в регіонах з допомогою торговельну мережу за державними цінних паперів, відкриває перспективу впровадження високотехнологічної системи торгів і з недержавним фондовим інструментам. До цього часу регіональна відособленість поруч із нерозвиненістю інфраструктури є у Росії серйозною перешкодою для мобілізації щодо вільних грошових средств.

З потенційних претендентів на біржову котирування слід виключити товариства, суспільства з обмеженою відповідальністю і акціонерні товариства закритого типу, бо їх внески, й акції що неспроможні звертатися на рынке.

Що ж до акціонерних товариств відкритого типу, всі вони різняться в масштабах діяльності. Для великих і швидко зростаючих товариств залучити увагу до своїх акціям легко, тоді як інших це трудноразрешимая завдання. Тому з погляду інтенсивності звернення акцій акціонерні товариства расслаиваются. За одними паперам попит пропозицію такі великі, що угоди непросто щодня, а, по багато разів на день, а для інших — раз на кілька тижнів чи місяців. Звідси висновок: у разі котирування біржі доцільна, у другому — немає. За котирування треба платити, навіщо платити, якщо угод буде мало.

Внебиржевой рынок.

Очевидно, що існування позабіржового ринку цінних паперів необхідно. Нею представлено чимало солідних фірм, чиї розміри «не дотягують» до біржових стандартів. Внебиржевой ринок є й «інкубатором», де вирощують компанії, акції яких перебувають згодом переміщаються на биржу.

На відміну від біржі позабіржового ринок не локалізований і становить собою взаємозв'язану мережу фірм, провідних операції із цінними паперами. Розмір позабіржового ринку істотно різниться залежно від країни. Скажімо, США по вартісному обсягу операцій він практично зрівнявся оборотом центральної, Нью-Йоркської фондової біржі, у Японії ж становить лише невелику частину біржового обороту. У Росії її основний оборот цінних паперів посідає позабіржового рынок.

Головна особливість позабіржового ринку залежить від системі ціноутворення. Фірма, провідна операції із цінними паперами поза біржі, діє так: вона купує їх у кошти, а потім перепродує. З клієнта не стягується комісійна плата, як у біржі, але цінних паперів продаються йому з надбавкою до ціни, через яку вони були придбано фірмою, або купуються із знижкою стосовно тій ціні, по якому вони надалі перепродані. Така націнка чи знижка і утворює прибуток посередницької фирмы.

Через позабіржового ринок проходить основна продаж облігацій державних позик і акцій дрібних фірм, не включених в біржові списки. Позабіржова торгівля цінними паперами здійснюється з допомогою особистих і телефонних контактів, і навіть через електронний позабіржового ринок, до складу якого спеціальні комп’ютерні телекомунікаційні системы.

Біржовий механізм, розроблений ще середньовіччі, менш гнучкий по порівнянню з позабіржовим. Безумовно, технічний процес веде до розвитку систем позабіржового торгівлі, що більш дешеві, гнучкі й ефективніші. Але їх основні характеристики — інформаційна прозорість, гарантированность і надійність — поступаються біржовим. Саме ці чесноти та створюють певні переваги біржовий торгівлі на етапі становлення фондового рынка.

Модели фондової біржі і позабіржового рынка.

У чому ще відмінності англо-американської моделі ринку від західноєвропейської? Схематично їх суть можна зобразити так: лише у моделі контрольні пакети акцій зазвичай невеликі і тому основна маса акцій вільно звертається над ринком, тоді як і інший моделі переважна частка акцій — в контрольні пакети і, отже, над ринком звертається відносно небагато акцій. Першу модель можна як англо-американську, другу — як континентальну западноевропейскую.

За всієї умовності такий схеми різницю між моделями відбивають суть що у реальному житті. У англо-американської моделі акцій на фондову біржу і позабіржовому ринкові багато, отже, є велика можливість наявності значної частини інвесторів, бажаючих їх купити та продати. Отже, можна сформувати пакет акцій, перехопити контроль над компанією. У західноєвропейської моделі таку можливість менш імовірна. Перехід компанії зі рук до рук може тільки за бажання колишніх власників. Обороти ж акцій біржі і позабіржовому ринкові невелики.

У Росії її 1996 р. діяли 23 фондові біржі, найбільшими з яких є Центральна російська універсальна біржа (ЦРУБ) і СанктПетербурзька фондової біржі, 33 фондових відділу товарних і валютних бірж. Але що рано казати про будь-якої яка склалася моделі російського ринку цінних бумаг.

А.С.Булатов — Економіка (підручник за курсом «Економічна теория,.

1997 г.).