Пневмонія. 
Пневмонія

Пневмонія — запальний процес у тканинах легень. У дітей раннього віку велика частота пневмонії пов’язана з анатомо-фізіологічними особливостями легень. Недостатня диференціація легень (ацинусів та альвеол), їх сегментів, слабкий розвиток еластичної, м’язової тканини бронхів, надмірне постачання легеневої тканини кровоносними та лімфатичними судинами, пухка сполучна тканина сприяють швидкому залученню в запальний процес легеневої тканини. У виникненні пневмонії у дітей перших місяців життя мають значення захворювання матері під час вагітності, важкі пологи, внутрішньоутробна асфіксія, внутрішньочерепна травма, недоношеність, внутрішньоутробне інфікування, ателектази; у немовлят — нераціональне вигодовування, перенесені захворювання, рахіт, гіпотрофія, ексудативний діатез, погані побутові умови.

пневмонія легеня ЛФК дитина.

Етіологія пневмонії у дітей має інфекційний характер. Здебільшого вона є ускладненням ГРВІ. Вірусна інфекція знижує імунологічну реактивність організму та веде до некротичних змін епітелію дихальних шляхів, відкриваючи доступ бактеріальній флорі. Збудниками пневмонії є пневмокок, стафілокок, стрептокок, гемофільна паличка, кишкова паличка, клебсієли, пневмоцисти, мікоплазма, хламідії.

Тяжкий перебіг пневмонії зумовлений змішаною флорою — бактеріально-бактеріальною (стафілокок з гемофільною паличкою), вірусно-бактеріальною.

Патогенез. Головним шляхом проникнення інфекції в легені е бронхогенний.

Бактерії потрапляють з носової частини глотки в бронхи в слизу з верхніх дихальних шляхів, проникають у респіраторні бронхіоли і далі в паренхіму легень, зумовлюючи запальні зміни. Якщо запалення обмежується ділянкою навколо бронхіол, розвивається лобулярна пневмонія; при поширенні бактерій у межах одного сегмента виникає сегментарна пневмонія, в межах частки легені — часткова (крупозна) пневмонія. У дітей патологічний процес рано охоплює регіонарні лімфатичні вузли (бронхопульмональні, біфуркаційні, паратрахе-альні). Внаслідок дії патогенного збудника в легеневій тканині (в альвеолах) виникають місцеві зміни — запальний набряк, гіперсекреція, через що утруднюється газообмін між кров’ю та альвеолярним повітрям, зменшується надходження кисню ззовні, погіршується альвеолярна вентиляція. Киснева недостатність, що розвивається при пневмонії, насамперед позначається на діяльності ЦНС (в'ялість, вередливість, адинамія, зниження апетиту, розлад сну). Зміни серцево-судинної системи у хворих на пневмонію зумовлені як ураженням ЦНС, так і недостатністю дихання, токсикозом. При тяжкій пневмонії виникають енергетично-динамічна недостатність міокарда, дегенеративні зміни в м’язі серця і судинах, підвищується проникність капілярів.

Гіпоксемія призводить до спазму артеріол малого кола кровообігу, легеневої гіпертензії. Зміни реологічних властивостей крові, ацидоз, полігіповітаміноз, що характерні для пневмонії, також сприяють розвитку серцево-судинної недостатності. При пневмонії у дітей раннього віку спостерігаються зміни ряду функціональних систем: травної (зниження активності ферментів травних соків, порушення моторики травного каналу, розвиток метеоризму, дисбактеріозу, парентеральної диспепсії), ендокринної, видільної, імунологічної реактивності.

При тяжкій пневмонії у дітей рано розвивається полігіповітаміноз з дефіцитом аскорбінової кислоти та вітамінів групи В, порушуються обмінні процеси: кислотно-основний стан (ацидоз метаболічний або змішаний, водно-сольовий (затримання в організмі рідини, натрію хлориду, гіпокаліємія), білковий, вуглеводний та ліпідний обмін.

Порушення газообміну при пневмонії в початкових стадіях компенсується за рахунок таких реакцій: задишки, тахікардії, зміни периферичної циркуляції (у відповідь на гіперкапнію та гіпоксемію відбувається спазм периферичних судин — підвищення артеріального тиску та зростання швидкості кровотоку), активізації транспортної функції еритроцитів (підвищена здатність еритроцитів переносити кисень).

При тяжкій пневмонії характер гіпоксії змішаний; вона буває респіраторною, циркуляторною, гемічною, тканинною. У діагнозі необхідно вказати також ступінь дихальної недостатності (розрізняють три ступені її).

Вогнищева пневмонія найчастіше зустрічається у дітей. Перебіг її має деякі відмінності у дітей раннього, дошкільного та шкільного віку. Клініка вогнищевої пневмонії у дітей дошкільного та шкільного віку.

Початок пневмонії може бути поступовим або раптовим. У дитини з ГРВІ наприкінці тижня наростають ознаки інтоксикації: підвищення температури тіла, головний біль, погіршення апетиту, в’ялість, розлад сну, тахікардія. Посилюється вологий кашель, з’являється задишка. Відмічається блідість шкіри, інколи періоральний ціаноз. Над легенями виявляють локальні фізичні зміни: скорочення перкуторного тону в міжлопатковій ділянці з одного боку або під кутом лопатки, в пахвовій ділянці, тут же ослаблене або жорстке дихання, крепітаційні та голосні постійні дрібнопухирчасті хрипи. Характерним для пневмонії є стійкість локальної симптоматики.

В аналізі крові у хворих виявляють лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, збільшену ШОЕ, при рентгенологічному дослідженні — вогнищеві та інфільтративні тіні в одній із легень.

У разі бурхливого початку описану вище симптоматику виявляють у перші дні хвороби, що спостерігається при сегментарній, лобарній (крупозній) пневмоніях, а іноді внаслідок злиття малих вогнищ.

Клініка вогнищевої пневмонії у дітей раннього віку має свої особливості. На першому плані ознаки дихальної недостатності, інтоксикація; локальні зміни в легенях відбуваються пізніше. На початку пневмонії відмічають катаральні явища: риніт, сухий кашель, підвищення температури тіла, порушення загального стану, який поступово погіршується. З’являються в’ялість, адинамія, м’язова гіпотонія, задишка за участю допоміжних м’язів в акті дихання (напруження крил носа, втягування міжребер'їв та надгрудинної ямки), блідість шкіри, періоральний ціаноз. Може спостерігатися дихальна аритмія з періодами апное. Під час обстеження визначають емфізему в легенях: коробковий відтінок перкуторного тону. На 3−5-й день з’являється-скорочення перкуторного звуку, частіше ззаду і під кутами лопаток. Здебільшого у дітей раннього віку буває двостороння пневмонія. При аускультації на початку пневмонії вислуховують більш жорстке дихання під кутами лопаток, а у частини хворих — дрібно пухирчасті і крепітаційні хрипи; пізніше їх виявляють у більшості хворих і вони мають локальний характер.

Рентгенологічне при вогнищевій пневмонії у дітей раннього віку виявляють емфізему (широкі міжребер'я, низьке стояний діафрагми, підвищена прозорість легеневих полів), посилення прикореневого та судинного рисунка, малі вогнищеві тіні з нерізкими контурами, що розміщуються найчастіше в задніх і рідше в передніх відділах.

Тяжкість пневмонії визначається вираженістю клінічних проявів та ускладнень. Ускладнення пневмонії такі: токсикоз, серцево-судинні розлади, гостра недостатність надниркових залоз, гнійні процеси в легенях.

Тривалість і закінчення пневмонії залежать від її етіології та реактивності організму. У дітей із збільшеною загрудинною залозою, анемією, рахітом, ексудативним діатезом перебіг пневмонії триваліший.

Особливістю пневмонії у дітей раннього віку є схильність до рецидивуючого перебігу.

Сегментарна пневмонія. За даними рентгенологічного дослідження, вогнищеву пневмонію, коли охоплюється сегмент або кілька сегментів, називають сегментарною. Клінічна картина відповідає наведеній вище вогнищевій пневмонії у дітей дошкільного і шкільного віку, іноді ускладнюється абсцецуванням. Сегментарна пневмонія може мати клініку, аналогічну крупозній пневмонії. Для неї характерними є біль у животі, грудній клітці.

Крупозна пневмонія буває у дітей дошкільного та шкільного, рідко — раннього віку. В патогенезі крупозної пневмонії основну роль відіграє алергічна реактивність, що розвивається в сенсибілізованому пневмококами організмі. У дітей при крупозній пневмонії запальне вогнище може спостерігатися в кількох сегментах, іноді уражується вся частка.

Клініка. Захворювання починається гостро: раптово підвищується температура тіла до 39—40 °С, порушується загальний стан. Більшість хворих скаржаться спочатку на біль у животі Появляються блювання, здуття живота, пронос. Такий перебіг пневмонії характерний для локалізації її в нижній частці правої легені і зумовлений вісцеро-вісцеральним рефлексом. У частин· хворих на початку захворювання спостерігаються клонічні судороги (менінгеальна форма початку крупозної пневмонії).

Під час огляду хворих відмічають блідість шкіри з рум’янцем щік, сухі губи, герпес на губах та крилах носа, задишку. При обстеженні виявляють відставання однієї половини грудної клітки в акті дихання, послаблення голосового дрижання, посилену бронхофонію, скорочений тимпанічний звук над вогнищем ураження. Кашель короткий і болючий з невеликою кількістю в’язкого скловидного харкотиння. Надалі утримується висока температура тіла, кашель посилюється, стає менш болючим, вологим, збільшується задишка, з’являється ціаноз губ і обличчя. З 2—3-го дня захворювання перкуторний звук скорочується, аускультативно в легенях вислуховується бронхіальне дихання, є непостійні крепітаційні хрипи, у частини хворих — шум тертя плеври. В періоді розвитку крупозної пневмонії виявляють ураження серцево-судинної (приглушення серцевих тонів, ніжний систолічний шум) та нервової систем, печінки, нирок. В аналізі крові виявляють значний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшену ШОЕ. При рентгенологічному дослідженні спостерігається вогнище інфільтрації, що охоплює всю частку легені або її частину.

Тривалість крупозної пневмонії у дітей залежить від терапії та реактивності організму. Без застосування антибіотиків перебіг циклічний: на 5—9-й день захворювання висока температура тіла знижується критично або літично. Якщо лікують антибіотиками, температура знижується на 2—4-й день хвороби. Стан хворого поступово поліпшується, кашель стає вологим. У легенях зникають крепітаційні хрипи, потім вони знову з’являються наприкінці пневмонії. Ускладнення крупозної пневмонії (плеврит, абсцес легені, менінгіт тощо) у дітей розвиваються рідко.