Вступ. 
Українсько-російські політичні відносини 1659-1668 рр.

Актуальність теми. Державотворчі процеси в незалежній Україні потребують глибокого знання вітчизняної історії, перегляду і переосмислення багатьох її сторінок. Серед них значне місце належить українсько-російським відносинам ранньомодерної доби. З’ясування цієї проблематики дозволить сьогодні уникнути багатьох помилок минулого, позбутися комплексу «малоросійства», правильно розставити акценти і пріоритети у стосунках із близьким сусідом та важливим зовнішньополітичним партнером.

Українсько-російські відносини другої половини XVII-XVIII ст. завжди привертали до себе пильну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Дожовтнева російська та радянська історіографія ігнорували факт державницьких змагань в добу Гетьманщини, спотворено подавали схему тогочасних політичних стосунків, замовчували негативну роль «московського чинника» у справі знищення козацької України. Погляди ж вітчизняних вчених зазнали значної еволюції, особливо щодо подій другої половини XVII ст. Саме в період 1659−1668 років відбулася різка зміна політичного курсу Москви щодо Гетьманщини. Ці роки стали першим етапом на шляху обмеження царським урядом автономії козацької України, її інтеграції до Росії. Окрім того, питання українсько-московських політичних відносин не досліджувалося комплексно, з урахуванням таких важливих аспектів, як особливості перебування в Гетьманщині російської воєводської адміністрації, механізм зв’язку між державними інституціями сторін, що передбачає висвітлення діяльності відповідних московських приказів та інші.

Для з’ясування суті досліджуваної проблеми необхідним є визначення вживаного у дисертації поняття «політичної автономії». Воно включає в себе широке внутрішнє самоврядування у міждержавній спілці. Такий статус козацької України був визначений Березневими статтями 1654 р. і передбачав право Війська Запорозького самостійно обирати гетьмана і старшину та поширення їх влади на всю Гетьманщину, право на власну систему військово-адміністративного устрою, судові органи, самостійні зовнішньополітичні зносини (крім Польщі і Туреччини).

Метою роботи є здійснення комплексного аналізу українсько-російських політичних відносин 1659−1668 років через постановку і розв’язання наступних завдань:

• — охарактеризувати соціально-політичне становище підпорядкованих Росії українських земель у 1659−1668 роках;
• — з'ясувати, які плани виношували українська і російська сторони для усталення політичних стосунків;
• — розкрити особливості україно-російських відносин за гетьманування Юрія Хмельницького;
• — визначити головні чинники промосковського курсу Івана Брюховецького і наслідки цієї політики для Гетьманщини;
• — дослідити механізм зв’язку між козацькою Україною та Москвою через висвітлення діяльності приказів і царських воєвод;
• — з'ясувати роль української сторони, її політичних ініціатив, у справі обмеження автономії Гетьманщини.