Вступ. 
Поетика заголовку

Заголовок має унікальний статус у будь-якому тексті, незалежно від його типу. Він є найважливішим семантичним, психологічним, естетичним, стилістичним його елементом.

Заголовок є дуже цікавим предметом для вивчення. Тож дуже багато лінгвістів зверталися до цієї теми. Але вона є настільки широкою, що й досі серед дослідників немає однозначної відповіді щодо функцій заголовку та його ролі у тексті. Але, безперечно, він відіграє велику роль у сприйманні тексту.

Так, наприклад, Кочан І.М. писав: «Універсальна позиція заголовка як початкової смислової та структурної одиниці тексту, яка відображає його задум і містить інформацію про зміст тексту, дає змогу трактувати заголовок як вихідний пункт для розуміння тексту загалом. Через заголовок адресат отримує перший сигнал. Що готує його до сприйняття і розуміння інформації надалі, допомагає прогнозувати зміст тексту» [16, с. 59].

Дослідження заголовків А.В. Ламзіної є одними із найповніших. У своїй статті «Заголовок літературного твору» [9] вона пише: «Для читача, що відкриває ту чи іншу книгу вперше, заголовок, поруч із ім'ям автора, є основним джерелом інформації відносно змісту наступного за ним текстом. Саме він найбільш формує у читача перше розуміння тексту, стає першим кроком до його інтерпретації» [9, с. 75].

Тож, заголовок невід'ємно пов’язаний зі змістом тексту і потребує повернення до себе на кожному з етапів читання. Доволі часто дослідники зауважують, що вдалість заголовка багато в чому залежить від автора, і його вибір — це показник майстерності. Так Ю. В. Бабічева вказує, що «Вибір заголовку потребує великої майстерності. Чим він складніший у своєму співвідношенні з текстом й контекстами твору, тим більше ввібрав у себе функцій, тим вища майстерність художника» [1, c. 64].

Інколи тільки після прочитання тексту можна зробити висновок наскільки вдало підібраний заголовок. Про це Н. А. Кожина писала: «У процесі читання тексту відбувається нарощування значення заголовочної конструкції: вона наповнюється змістом усього твору. Заголовок стає формою, у яку відливається зміст тексту як цілого» [8, с. 112].

Інколи буває й так, що заголовок «випереджає» книгу. Назви деяких книг можуть бути відомі всім, але необов’язково читати текст, щоб знати про що в ньому йдеться. Мирослав Заградка писав про заголовок наступне: «Ємний і виразний заголовок не тільки веде до збудження інтересу читача, але він відіграє значну роль і в процесі закріплення назви книги в пам’яті читача, або навіть цілих поколінь читачів. Хто такий Обломов або Онєгін знає часто навіть той, хто книгу зовсім не читав, тобто ім'я із заголовка стало загальним (не тільки, однак, завдяки назві, але й типу героя)» [6].

Поетика заголовку розглядалась на прикладі багатьох відомих творів. Одними з них є роботи Н.Б. Щегольської, присвячені романам Ю. Яновського «Майстер Корабля» та М. Булгакова «Майстер та Маргарита» [15], та роботи Д.Н. Мєдріша, присвячені оповіданням А. П. Чехова «Хамелеон», та Л. Н. Толстого «Хаджи-Мурат» [11].

Тож, не дивлячись на те, що тема поетики заголовку вже досить добре висвітлена, вона залишається актуальною і потребує подальшого доопрацювання. Приймаючи в увагу те, що вона, зазвичай, розглядається на прикладах творів класичної літератури, буде доцільно розібрати заголовок на прикладі сучасного твору Б. Вербера «Імперія янголів».

Метою цієї роби є розгляд видів та функцій заголовків та їх роль у тексті на прикладі сучасного роману «Імперія янголів».