Мое сприйняття Достоєвського

Мое сприйняття Достоєвського

Сердце російського письменника було дзвоном любові, і віщий і могутній дзенькіт його чули всі живі серця страны…

М. Горький.

Сила і велич російських класиків ХІХ століття полягали у глибокому демократизм, в безкомпромісному служінні правду жизні. Неослабний інтерес творчості Достоєвського в усьому світі випадковий. Світ прагне визволенню від усіх видів рабства, зокрема й психологічне рабство. Достоєвський глибоко співчував всьому пригнобленому людству. Він будив в котрі страждають серцях сподіватися майбутнє, гідне людини. Влада грошей, попрання людського гідності, маревні ідеї «вседозволеності» — усе це сміливо викриває Достоєвський у творчості. Твори письменника відрізняє жагучий гуманістичний пафос.

Известно, що деякі сучасні вчені у країнах намагаються довести, що Достоєвський — співак розпачу, проповедующий невіру респондентів у людини, що він стоїть біля джерел занепадницьких літературних течій. У зв’язку з цим влаштовуються різні міжнародні конгреси, де російським літературознавцям доводиться спростовувати всі ці домыслы.

Самым важливим питанням життя Достоєвського була боротьба добра і зла у людині. Письменник розглядав зло як породження жадібності, користолюбства, владолюбства, поклоніння «золотому тельцю» і т.д.

По християнської релігії — це сім смертних гріхів, які людина має знати і уникати здійснювати, а то й хоче погубити свою душу. Усе це яскраво відбито у таких творах Достоєвського, як «Зимові нотатки про літніх враження», «Злочин і покарання», «Ідіот», «Брати Карамазовы».

Действительно, творчість письменника можна назвати райдужним, але водночас Достоєвський глибоко вірив у добрі запрацювала людині. За його творчості видно, що він усе життя виношував ідею майбутньому досконалому й справедливому суспільстві. Цю прекрасну, гуманістичну ідею проповідують його герої — князь Мишкін з «Ідіота» і Альоша Карамазов з «Братів Карамазових». Ця ідея червоною ниткою відбувається на щоденниках і листах великого письменника. Здійснення своєї мрії письменник бачив у перетворенні людини. Він вважає, що людина має вдосконалити своє власне природу, усвідомити перед на інших людей, безкорисливо трудитися на загальне благо.

Велико значення Достоєвського в літературному процесі уже минулого століття. Відомо, що не примикав ні з якому літературному напрямку. Тоді, коли писатели-либералы Гончаров й Тургенєв критикували панівні класи, а письменники демократичного табору створювали ідеали та типи «нових людей» (Лопухів, Кірсанов, Віра Павлівна, Рахметов), Достоєвський шукав Бога у людині. По-моєму, Альоша Карамазов і князь Мишкін наділені якостями Христа. Хоч як дивно, визнавали Достоєвського і більшовики. Луначарський писав про неї: «Усі його повісті та й романи — вогненна ріка його власних переживань. Це жагуче прагнення зізнатися у своїй внутрішньої правді…» Певне, більшовиків влаштовувало в Достоєвського очевидно: він оспівував «маленького» людини. Це можна було легко витлумачити як протест проти приватної собственности.

В творчості Достоєвського, мій погляд, протиріч та парадоксальних моментів більше, ніж в інших російських письменників на той час. Він, наприклад, боровся проти всякого соціального несправедливості, гноблення людини людиною, проти влади грошей, з другого боку, проповідував християнська смиренність, вірив, що це людські питання розв’яже лише Бог. Ці протиріччя читач знайде майже у всіх творах Достоєвського, починаючи з його першого роману «Бідні люди» і закінчуючи «Братами Карамазовыми».

Личная доля Достоєвського склалася дуже драматично. У в 40-ві роки він захопився вченням соціалістів-утопістів. Це скінчилося йому громадянської стратою і чотирирічної каторгою. Воно й на каторзі продовжує писати. Цей період його життя яскраво описаний в «Записках з мертвого дома».

Свои міркування творчості Достоєвського хочу завершити словами Добролюбова: «У творах р. Достоєвського ми бачимо одну спільну рису, більш-менш помітну в усьому, що він зробив: це біль про людину, що визнає не може чи, нарешті, навіть у праві бути людиною, справжнім, повним, самостійним людиною, самим собою».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.