Йошизава Акіра

Йошизава Акира

Йошизава Акира народився 14 березня 1911 р. в префектурі Тотиги у багатодітній сім'ї, і він передостаннім, шостим за рахунком дитиною. З чотирьох старших сестер, троє померли хвороб. Сім'я жила небагато: батько вирощував рис й овочі, продаж молока і від кількох корів дозволяла хоч якось звести з кінцями. Але тим не менш у ній приділялася велика увага мистецтву, зокрема музиці; і аж ніяк ще маленький Акира брав уроки живопису. Щеплену з дитинства любов мистецтва він проніс крізь усе життя. З оригамі він вперше зіштовхнувся в цьому 3 роки, коли сусідка склала йому паперову човник. Старші брати швидко привели їх у негідне стан і Акира спробував скласти точно ті ж самі, і, попри малий вік, йому це зробити! У років Акира пішов у школу і ФДМ продовжував самостійно займатися оригамі, освоюючи традиційні на той час фігурки. У тринадцять він перебирається до Токіо, де й вчиться у вечірньої школі. Тоді Акира захопився буддистської філософією і регулярно відвідував храм.

В двадцять двох років Йошизава влаштовується на машинобудівну фабрику, де крім основний роботи вивчає нарисну геометрію. Невдовзі йому доручають вчити новачків читати креслення. У цьому Йошизава активно використовує оригамі, пояснюючи з його за допомогою ази геометричних понять. Ці заняття мали успіх і викликали у учнів художника, а й в власників фабрики. Тоді Акира отримує дозвіл займатися оригамі в робочий день. У той саме час в нього дозріває уявлення у тому, що відсутня у душі людини, й у природі абстрактна геометрія проявляється у світ у вигляді оригамі. Він вивчає класичне японське мистецтво бонсай, у якому дуже важливі почуття лінії, композиції ритму, і розуміє, що на відміну уміння складати композицій з квітів, у оригамі ми маємо міцно завойованих країни позицій. Проте він менш, він вирішує спеціалізуватися на складання, чудово віддаючи собі звіт, що доведеться йти неходженої дорогий самотужки. Війна, що війна сплутала всі ці плани. Йошизава працював у американському військовому госпіталі, й у умовах приділяючи час складанню. Коли її підрозділ виявилося у окупованому Гонконгу, він устраил виставку оригамі для поранених, розвішуючи особливо яскраві фігурки над ліжками видужуючих солдатів.

После закінчення був сенсу повертатися в розбомблений Токіо, життя в цей час була особливо тяжка й після демобілізації Йошизава їде під свою рідне село в Тотиги, де кілька років перебивається випадковими заробітками. Він досі немає своїх занять оригамі. Це був важкий період у житті майстра: родом його дружина, з якою обвінчався незадовго перед війною, вмирає, час іде, яке подвижницька праця залишається непоміченим. Ситуація лише у 1950 р., коли директора школи префектури Точиги обрали президентом профспілки викладачів праці та мистецтв. Він обізнаний із братом Йошизавы, й у результаті Акира може продемонструвати свої роботи з виставці прикладного мистецтва, організованою профспілкою. Виставка мала успіх і Акире випав шанс розповісти про роль оригамі освіти з'їзд профспілки — несподіваний поворот долі приносить майстру деяку популярність. Тоді Акира вирішує повернутися до у Токіо й зробити оригамі своєю професією.

В той час японському драматургу Тадасу Изаве спадає на думку думку надрукувати зі сторінок газети «Асахі крафт «складені їх папери фігурки, які символізують цикл східного календаря. Изаве радять звернутися до Йошизаве, і той відразу погоджується. Кілька днів і ночей Йошизава творить, не виходячи з спеціально знятої йому кімнати. Опубліковані з газети фігурки виробляють справжню сенсацію — настільки вони витончені і граціозні. Таких оригамі японці ще бачили! Поява фігурок в «Асахі крафт «стало поворотним моментом у житті майстра — безліч людей Японії починають сприяти йому всіляке сприяння справі розвитку оригамі, він їздить країною, виступаючи з лекціями до шкіл і університетах. Його моделі публікують зі сторінок періодичних видань. У 1953 р. його роботи стають відомі Заході, в основному листуванні, завязавшейся з Гершоном Легманом.

В 1954 р. японською мовою виходить його книга «Нове мистецтво оригамі «. Вона зовсім невелика б і відбиває лише вершину айсберга творчості майстра. До публікації у Акіри накопичується кілька тисяч оригінальних моделей. У тому ж року він організує суспільство оригамі, а ще через два року повторно одружується. Без дітей, майстер та її вірна супутниця Йошизава Кайо вважають, що це твори, які виходять із рук майстра — це їхнє рідні діти. Популярність і слава майстра зростає.

Как і у Японії, Акира вважає, які самі божества творять красу його руками. Він вдається до складанню черговий фігурки, не створивши у душі молитву. Жодна з фігурок не справляє враження інші - в кожній своя поза, вираз, свій неповторний образ. Більшість унікальних робіт зроблено з урахуванням добре відомих базових форм, а накопичений з роками досвід дозволяє майстру видобувати їх дедалі нові неповторні твори, дивовижно схожі на живі об'єкти. Здається, що становище складок що на деяких фігурках майстра точно б не визначено, проте, тут інше: «У оригамі повинно бути випадкових ліній, — напучує майстер новачків. — Кожна їх мусить бути продумана » .

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.