Гендель Георг Фрідріх

Гендель Георг Фридрих.

.

(1685—1759).

Немецкий композитор. Виявив в ранньому віці неабиякі рано. З 9-летнего віку брав уроки композиції і з гри на органі у Ф. У. Цахау в Галле, з 12 років писав церковні кантати і органні п'єси. У 1702 вивчав юриспруденцію в університеті Галле, паралельно обіймав посаду органіста протестантського собору. З 1703 р. — 2-ї скрипаль, потім клавесинист і композитор Гамбурзької опери. У Гамбурзі було написано ряд творів, зокрема опера «Альмира, королева Кастильська» (1705). У 1706—10 вдосконалювався Італії, де виступав як віртуоз на клавесині і органі (може бути змагався з Д. Скарлатті). Широкої популярності Генделю принесла постановка опери «Горпина» (1709, Венеція). У 1710—16 придворний капельмейстер в Ганновері, з 1712 жив переважно у Лондоні (в 1727 отримав англійське підданство). Успіх опери «Рінальдо» (1711, Лондон) закріпив за Генделем славу однієї з найбільших оперних композиторів Європи. Вона брала участь в оперних підприємствах (т. зв. академіях), ставив свої опери, і навіть твори інших композиторів; особливо успішної для Генделя була робота у «Королівську академію музики» в Лондоні. Гендель створював впродовж кількох опер на рік. Незалежний характер композитора ускладнював його з певними колами аристократії, крім того, жанр оперы-сериа, у якому Гендель працював, був далеким від англійської буржуазно-демократичної публіці (звідси свідчила поставлена 1728 сатирична «Опера жебрака» Дж. Гея і И.К.Пепуша). У 1730-е рр. композитор шукає нових шляхів у музичному театрі — посилює роль хору і в операх («Аріодант», «Альчина», обе—1735). У 1737 Гендель тяжко захворів (параліч). По видужанні повернувся творчості й організаторської діяльності. Після провалу опери «Дейдамия» (1741) Гендель відмовився від твору й постановки опер. Центром його творчості стала ораторія, якій він присвятив останнє десятиліття активної творчої праці. Серед найпопулярніших творів Генделя — ораторії «Ізраїль у Єгипті» (1739), «Месія» (1742), котра вже після успішної прем'єри в Дубліні зустріла різку критику духівництва. Успіху пізніх ораторій, зокрема «Іуди Маккавея» (1747), сприяло участь Генделя побороти спроби реставрації династії Стюартів. Пісня «Гімн добровольців», яка закликала до боротьби з навалою армії Стюартів, сприяла визнанню Генделя як англійського композитора. Під час роботи над останньої ораторією «Иевфай» (1752) у Генделя різко погіршилося зір, він осліп; разом про те до останніх днів продовжував готувати свої твори до печати.

На матеріалі біблійних сказань та його заломлення в англійської поезії Гендель розкрив картини народних лиха й страждань, велич боротьби народу проти гніту поневолювачів. Гендель з’явився творцем нових типів вокально-інструментальних творів, які поєднують у собі масштабність (потужні хори) і сувору архітектонічність. Творам Генделя властиві монументально-героический стиль, оптимістичність, життєстверджуюче джерело, об'єднує у єдиний гармонійне ціле героїку, епіку, лірику, трагедійність, пасторальність. Увібравши в себе і творчо переосмисливши вплив італійської, французької, англійської музики, Гендель залишався по витоків творчості полягає і способу мислення німецьким музикантом. Формування його естетичних поглядів відбувалося під впливом І. Маттезона. На оперне творчість Генделя справила вплив музична драматургія Р. Кайзера. Художник Просвітництва, Гендель узагальнив досягнення музичного бароко та проклав шляху до музичному класицизму. Видатний драматург, Гендель жадав створенню музичної драми у межах опери, і ораторії. Не розриваючи остаточно з канонами оперы-сериа, шляхом контрастного зіставлення драматургічних пластів Гендель домагався напруженого розвитку дії. Поруч із високої героїкою в операх Генделя з’являються комедійні, пародийно-сатирические елементи (опера «Дейдамия" — одне із ранніх зразків т. зв. dramma giocosa). У ораторії, не пов’язаної жорсткими жанровими обмеженнями, Гендель продовжив пошуки у сфері музичної драми, в сюжетному і композиційних планах, орієнтуючись на класичну французьку драматургію П. Корнеля і Ж. Расіна, і навіть узагальнив свої досягнення у галузі оперы-сериа, кантати, німецьких пассионов, англійських антемов, інструментального і концертного стилю. Протягом усього творчого шляху Гендель працював й у інструментальних жанрах; найбільше значення мають його concerti grossi. Мотивная розробка, особливо у оркестрових творах гомофонно-гармонический стиль переважають у Генделя над поліфонічним розвитком матеріалу, мелодика відрізняється завдовжки, інтонаційної і ритмічною енергією, чіткістю малюнка. Творчість Генделя справила значний вплив на І. Гайдна, У. А. Моцарта, Л. Бетховена, М. І. Глінку. Ораторії Генделя послужили зразками для реформаторських опер До. У. Глюка. У різних країнах засновані Генделевские суспільства. У 1986 в Карлсруе створена Міжнародна Генделевская академия.

Текст узятий із мультимедійної енциклопедії «Класична музика «.