Контрольная робота з функціональної стилистике

СПИ МГУП.

Контрольная работа.

по функціональної стилистике.

студенкти ф-та ИДЭиКТ.

группы Р-5.

Констанстиновой Про. С..

Санкт-Петербург.

Использование термінологічної лексики.

в наукової литературе.

Наука — особлива сфера людської діяльності, «функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знання действительности».

Научный стиль обслуговує наукову сферу спілкування, головним у якої є логічне, точне, однозначне вираз мысли.

На організацію мовних коштів впливає характер наукового мислення, який передбачає, що галузеву науку оперує поняттями, а процес наукового мислення втілюється в умовиводах і міркуваннях. Оскільки мета науки — розкривати закономірності дійсності, то характер мислення тут відвернений, абстрагированный. Понятійність і логічність мислення тягнуть у себе специфічних рис наукового стилю — отвлеченно-обобщенность і логічність (структурно-выраженную) изложения.

Отсюда приватні стильові прикмети наукового тексту: смысловая точность (однозначність), об'єктивність, строгість, прихована емоційність. У цьому наукова мова не позбавлена образності, та на відміну від художньої промови словесні образи тут допомагають вираженню понятійної мысли.

Научная література за тематичним ознакою різноманітна — научно-гуманитарная, науково-технічна, природничонаукова. Проте якщо з погляду функціонування мови у тих різновидах відмінність відчувається на термінологічному рівні. Загальні стильові прикмети виявляються схожими. Науковий стиль передбачає офіційну обстановку спілкування, установку на косвенно-контактное спілкування; переважання письмовій форми спілкування. Ці умови тягнуть у себе попередню продуманість, підготовленість мови і ретельність її оформления.

Научные тексти розраховані на логічне, а чи не эмоционально-чувственное сприйняття, тому емоційне у мові не виявляється відкрито, науковий стиль «тяжіє до мовним засобам, позбавленим емоційної навантаження». Використання емоційних елементів можливо для створення глибокої переконливості, різко що контрастувала із загальним байдужим тоном наукового изложения.

Современный науковий стиль прагне стандартизації коштів выражения.

Научная мова — мова терминированная, вона перемежовується з формулами, багата символами; усе це створює особливий образ наукового тексту. Функція образу науковому тексті - наглядно-конкретизирующая, цей засіб роз’яснення наукових понять. Ступінь емоційного у мові науки визначається областю знання, до якої належить текст. Природно, що тексти гуманітарного штибу емоційніші, ніж тексти технічного напрями, де взагалі немає емоційні элементы.

Цель експресії у науці в доказовості (інтелектуальна експресивність). Це досягається усилительными і обмежувальними частинками, вводно-модальными словами, актуализирующими хід рассуждений.

Научная публікація то, можливо варта фахівців й у якнайширшого кола читачів. Тому виділяється власне науковий стиль викладу і науково-популярний. Жанрове розмаїтість наукової літератури також впливає формування стильових чорт, Це монографії, статті, наукові звіти, описи рекламованого промислового об'єкта, патентні описи, реферати, анотації тощо. буд. Науковий стиль використовують і в усній формі - в доповідях, повідомленнях, виступах, питаннях, лекціях і т.д.

Объединяющим моментом фінансування наукових текстів є такі ознаки: сувора нормированность мовних коштів, терминированность; однозначне вживання слів; книжковий характер лексики і синтаксичних конструкцій; використання розгорнутих речень із чітко вираженими синтаксичними зв’язками; безліч причетних і дієприкметникових оборотів, ланцюжків атрибутивно-именных поєднань; безособовість, монологичность і т.д.

Лексика наукового стилю складається з трьох пластов:

Общеупотребительная (нейтральная).

Общенаучная.

Специальная (терминологическая) Научные твору потребують логічності у викладі. Тож тут переважають інтелектуальні елементи мови: наукова і технічна термінологія (здійснюється передача наукових понять) і абстрактна лексика (слова, які позначають абстрактні поняття). Назви конкретних предметів, людей даються за ознакою, діям, спеціальності чи должности.

В в зв’язку зі появою «гібридних» наук (біофізика, геохімія та інших.) стає важким виділення загальнонаукової, общетехнической, галузевої і вузькоспеціальної термінології. А загалом термінологічної лексиці властиві спільні риси: абстрагированный, логико-понятийный характер, системність, однозначність, неметаморфичность.

Термины ви повинні достеменно висловлювати спеціальні поняття. Кожна галузь науки оперує певними поняттями і чи термінами. Цей вислів становлять термінологічну систему цієї галузі науки чи техніки. «…Терміни у сфері лексики і формула у сфері синтаксису є ідеальними типами мовного висловлювання, яких неминуче прагне науковий язык».

Термины може бути общеупотребительными (общенаучная термінологія) і узкоспециальными (терміни цій галузі знания).

Общеупотребительные терміни, часто детерминологизируются.

Элементы терміносистем можна включати у різні системи, обслуговуючі різні галузі знання, наприклад: морфологія — в мовознавстві й у ботаніки. Однак у межах одного терміносистеми термін повинен бути однозначний, моносемичен, одного термінологічного поля. Неприпустимі багатозначні терміни, які позначають величини, розрахункові понятия.

Современные термінологічні системи який завжди досконалі, допускають багатозначності, що порушує вимога, пропоноване до «ідеальному» терміну: одне значення має бути закріплено лише одним термином.

Полисемичными є такі терміни, як нагрівання, тиск, прозорість, звукопроводность, теплоємність, морозостійкість та інших. Термін «прозорість», наприклад, щодо одного разі позначає властивість, й інші - величину, характеризує свойство.

Многозначными іноді виявляються терминоэлементы (слова або частини слів, що входять до склад складних термінів та терминов-словосочетаний, але повинні самостійного значення). Так було в термін «жива сила» терминоэлемент сила вживається у значенні енергії, а терміні коняча сила — у значенні мощности.

По ступеня точності терміни можна розділити на правильно ориентирующие, нейтральні і неправильно (чи брехливо) ориентирующие. «Правильно ориентирующими» є терміни, внутрішня форма яких немає суперечить реальному значенням і орієнтує (вказує) на суттєвий ознака так званої даним терміном об'єкта (наприклад, час, запитальне пропозицію, електродвигун тощо. п.).

К нейтральним відносять терміни, буквальне значення яких немає розпізнається чи склад яких входять ознаки, не котрі розкривають змісту поняття, пов’язані ні з самим поняттям, і з обставинами його появления.

Неправильно ориентирующими вважаються терміни з терминоэлементами, не відповідними реальному значенням терміна. Наприклад, в географії під терміном «відновлений рослинний покрив» розуміється покрив, «подумки відновлений, насправді ж який існує». Термін брехливо орієнтує, оскільки «відновлені» лісу може бути зрозумілі як реально существующие.

Терминологические системи, зазвичай, немає синонімів: термін співвідноситься з однією науковим поняттям, має одну дефініцію. Проте поширене таке явище, як дублетность. Найчастіше джерелом дублетних термінів є паралельне вживання власної родини та запозиченого слова-термина.

Термин — слово, словосполучення, що означає поняття спеціальної області знань, у якого такими признаками:

— будь-який термін входить у термінологічну систему;

— - наявність дефініції, т. е. стислого логічного визначення поняття, у якому відбиваються відмітні, найважливіші ознаки даного объектах;

— терміну властива однозначність, моносемичность.

— відсутність эмоционально-экспрессивных значений;

— термін повинен мати певними систематизирующими властивостями (однаковість словообразующих моделей);

— термін повинен мати синонимов;

— термін може бути семантично прозорий, бути коротким, зручним для вимови і запоминания;

— термін може бути перевантажений мало уживаними словами іншомовного происхождения.

В як приклад можна навести аналіз монографії «Теорія функціональної граматики. Локативность. Буттєвість. Посессивность. Обумовленість». — СПб.: Наука, 1996.

Принадлежность цього тексту до наукового стилем викладу визначає передусім побудова самого тексту, наприклад, характеризуючи просторові відносини автори книжки пропонують таку рубрикацию:

— предлоги;

— глаголы;

— падежные окончания;

— наречия;

— і др.,.

С допомогою такий розбивки на розділи досягається доказовість положень, висунутих авторами, досягається систематичное і послідовне виклад материала.

Разделы мають свою рубрикацію (розділені на підрозділи). Наприклад, розділ «Дієслова», своєю чергою, ділиться на: 1) екзистенційні дієслова, що вказують у самій загальної формі на місцезнаходження об'єкта десь, з його наявність где-либо;

2) позиційні дієслова, уточнюючі позицію предмета щодо однієї з трьох вимірів; 3) специфічні екзистенційні дієслова, які виражають спосіб існування, властивий тому чи іншому об'єкту; 4) експресивні позиційні дієслова, які виразно представляють становище предметів в будь-якої середовищі; 5) эллипсис.

Все підрозділи обладнані прикладами, необхідні ілюстрування наукового текста.

Данный текст характеризується велику кількість складних конструкцій, властивих науковому стилем письма, безліч причетних, дієприкметникових оборотів, например:

«Локативность трактується нами як семантична категорія, що є мовну інтерпретацію мисленнєвої категорії простору, разом із тим, як функционально-семантическое полі (ФСП), що охоплює різнорівневі кошти даного мови, взаємодіючі при вираженні просторових отношений».

Из наведеного уривки видно, що монографії високо терминированная, і бачимо, як автори вводять терміни в текст, наприклад, «Локативность». У цьому, для зручності, автори часто використовують абревіатури для позначення терміна, наприклад, «ФСП».

Данная терминированная мова перемежовується формулами, багата символами, що створює особливий образ наукового текста:

«Пространственные відносини можна визначити формулою А+r+L,.

где A є локализуемый об'єкт; L — локализатор, т. е об'єкт, стосовно якому локалізується A; r — просторове ставлення, що пов’язує об'єкти A і L".

Текст також пояснюється схемами (Схема «Ситуація локалізації») і таблицями (Табл. «Загальні просторові відносини»), що також свідчить про приналежність тексту до наукового стилю.

В даному тексті представлені всі три пласта лексики наукового стилю: 1) загальновживана (нейтральна), общенаучная, 3) спеціальна (термінологічна). Например:

«Каждый з 6 типів предикатів (терм.) то, можливо по-різному представлено користуємося різними мовами. Тож якщо у російській місцезнаходження переміщення різниться досить чітко в інших формах прислівників (терм.), прийменників (терм.) і відмінків (терм.), то французькій мові ‘де?' і ‘куди?' немає чітких розбіжностей лише сама глагольная семантика (терм.) диференціює (общенауч.) ці дві значення». *.

Данные терміни висловлюють спеціальні поняття і характеризують таку галузь, як лінгвістика, отже, виявляють собою певну термінологічну систему. Вони однозначні, моносемичны, мають одну дефініцію одного термінологічного поля.

Термины може бути загальновживаними (общенаучная термінологія) і вузькоспеціальними (терміни цій галузі знань), например:

«С погляду локализуемого суб'єкта (общенауч.) (А) у процесі локалізації (общенауч.) різняться незалежне і залежне рух і местонахождение».

В наведеному уривку слова з позначками в дужках ставляться до загальнонаукової термінології. Термін «локалізація» є важливим елементом різних терміносистем, обслуговуючий різні галузі знання (медицина, лінгвістика і др.).

«Глаголы першого типу називають лативными (узкоспец.) (чи транслокальными (узкоспец.) в термінології Теньера), дієслова ж другого типу — эссивными (узкоспец.) чи интралокальными (узкоспец.)».

По ступеня точності у цьому тексті представлені у основному правильно ориентирующие терміни і нейтральні терміни, например:

«В давньоруському мові існував місцевий падіж (правильно який орієнтує термін). У сучасному мові автономну функцію можна вбачати тільки в флексії (нейтральний термін) орудного падежа…».

В тексті присутній таке явище, як дублетность термінів, наприклад, одночасне вживання слів «приставка» і «префікс», «інфінітив» і «невизначена форма» і др.

В цілому текст носить абстрагированный характер викладу, характеризується безсуб'єктністю розповіді, безліччю безособових дієслів, часто сочетающихся з безлично-предикативными і модальними словами. Наприклад: «Следует различать чотири групи прислівників місця…» Зазначається також безліч з тексту вступних конструкцій, отглагольных іменників, що також на приналежність цього тексту до науковому стилю. А ще також зазначають и:

— письмова форма общения;

— попередня продуманість і підготовленість промови (ретельність її оформлення, рубрикация);

— сувора нормированность мовних средств;

— терминированность;

— однозначне вживання слів в предметно-логических значениях;

— книжковий характер лексики і синтаксичних конструкций;

— використання розгорнутих речень із чітко вираженими синтаксичними связями;

— безліч причетних і дієприкметникових оборотов;

— безособовість, монологичность тощо. п.

1. Валгина М. З. Функціональна стилістика російської: Учеб. пособ. — М.:МПИ, 1989.

2. Герд А. З. Основи науково-технічної лексикографії. Л., 1986.

3. Реформатський А. А. термін члена лексичній системи мови, в кн.: Проблеми структурної лінгвістики. М., 1968.

4. Російську мову. Енциклопедія / Гол. ред. Ю. М. Караулов — 2-ге вид., М.: Велика Російська енциклопедія; Дрохва, 1997.

5. Суперанская А. У., Подільська М. У., Васильєва М. У. Загальна термінологія. Питання теорії. М., 1989.

6. Шайкевич А. Я. Проблеми термінологічної лексикографії, в кн.: переклад науково-технічної літератури. М.: 1983.

* Слова, не мають поноси в дужках, ставляться до нейтральній лексике.