Алфавіт

Алфавит

История алфавіту іде у глибину віків. Першої спробою зупинити і зберегти слово була картинка. Знадобилися сотні років на здобуття права вона почала знаком — умовним поєднанням рисочок, клинышков і ліній. Але слід було зробити, аби на тебе зрозуміли? Малювати кожен предмет? Кожне слово? Частина слова — стиль?

Три з першою половиною тисячі років тому вони народилася літера. Знак для звуку. Лише одного звуку. Але тепер цими знаками можна було будь-яке слово, думку, розповідь. Досить вимовити дві літери старого російського алфавіту: «аз », «буки », щоб вийшла «абетка «— назва всіх літер разом, розставлених усе своєю чергою. По суті, слово «абетка «можна вважати «перекладом «слова «алфавіт », що відбулося від у перших двох літер грецької абетки — альфи і бети. Писемність не залишалася чимось назавжди і безповоротно даним. Кожен народ пристосовував її до твоєму мови, до його особливостям і традиціям. У цьому кількість літер могло збільшитися чи зменшитися. Одні доводилося винаходити, з інших — відмовлятися або переробляти їх. Поступово літери змінювали і свій зовнішній вигляд. Вони лягали на бік, поверталися справа-наліво й зліва направо, навіть вставали на голову. Починаючи своє життя малюнком — ієрогліфом, чимало їх змінювалися отже вловити зв’язок з-поміж них може лише фахівець.

Непростой шлях виконали всі наші літери. Про кожної їх можна розповісти цілу історію. Спочатку були лише 22 літери, і всі — згодні, ними вдавалося записати всю людську мова. Але коли його літери потрапили до греків, вони вигадали і запровадили голосні. Цей грецький алфавіт і стала основою всієї європейської писемності. Зараз в усьому світі десять алфавітів, і служать вони сотням мов. Проте чи всім. Є й нині ієрогліфи — знаки, що зображують не звук, а ціле слово або його частину. Наприклад, японець, який читати, мусить затямити не 33 літери, як російський першокласник, і 28, як юний англієць, а багато сотень ієрогліфів і ще абетки, які у сучасному японському листі.

Русский алфавіт стався від слов’янського, створеного 863 р. двома вченими ченцями — братами Кирилом і Мефодієм з урахуванням грецького. Обидва вони широко добре знали мову південних слов’ян і було послані візантійським імператором до Моравії — навчити місцевих слов’ян богослужінню з їхньої рідну мову. Для перекладу священних книжок і знадобився новий алфавіт. Так народилися перші слов’янські абетки — глаголиця (від слова «дієслово «— по-старославянски «слово ») і кирилиця. Глаголиця незабаром вийшов із вживання, як від кирилиці сталися російський, український, білоруський, болгарський, сербський і ще алфавіти. У кирилицю — 43 літери. З часом окремі виявилися зайвими, оскільки зникли обозначаемые ними звуки, а деякі були зайвими з початку. До 20-го в. зайвих літер збереглося лише чотири: і (чи й із точкою), фіта, іжиця і ять. І лише 1918 р., від Жовтневої революції, було здійснено корінна реформа російського алфавіту. Після винятку 12 зайвих кирилічних літер їх залишалося у російському алфавіті 31. А виявилося 33. Звідки ж узялися ще? Їх придумали в 18-му в. для звуків, не існували в старославянском: і — в 1735 р., а ё—в 1797 р. Літеру є вперше використовував письменник М. М. Карамзін, автор «Історії держави Російського ». Цих 33 літер нам зараз цілком достатньо.

Список литературы

Леонтьев А. А. Світ чоловіки й світ мови. М.: Дет. літ., 1984.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.