Концепція «панкреатичний острівець, як міні-орган»

Було встановлено, що б-, ві д-клітини в панкреатичних острівцях людини та щура розташовані в визначеному порядку. У поверхневому кірковому шарі бта д-клітини лежать вперемішку та прилягають до зовнішнього шару в-клітин. «Мозковий шар», або сердцевина острівця, повністю складається з в-клітин [5,2].

Показано, що в кірковому шарі острівцевих клітин поблизу дванадцятипалої кишки синтезується панкреатичний поліпептид. Функція панкреатичного поліпептиду невідома.

Взаємодія між острівцевими клітинами досить різноманітна: одні клітини утворюють з сусідніми щільні контакти, тоді як інші з'єднуються щільовими контактами. Щільові контакти володіють низьким опором і забезпечують безперервність цитоплазми сусідніх клітин. Такі щілини існують не тільки між клітинами одного типу (в-в), але і між клітинами різних типів (б-в; б-д), і завдяки цьому більшість клітин можуть одночасно отримувати загальну інформацію та реагувати на неї одночасно. Електрофізіологічні дослідження острівцевих клітин показують, що хвилі деполяризації легко розповсюджуються від однієї клітини до іншої.

Значення щільних контактів невідомо, але логічно передбачити, що вони забезпечують функціональне розділення внеклітинних рідин, на окремі компартменти і тим самим грають визначену фізіологічну роль. Ймовірно, що розташування щільних контактів впливає на виведення продуктів секреції в венозну кров, яка дренує острівець. Крім того, можливо, що завдяки таким контактам секреторні сигнали і субстрати надходять переважно до визначеної сторони клітини [5,6].

В острівцях гормони клітин одного типу впливають на секреторну активность клітин другого типу:

• -інсулін інгібує секреторну активність б-клітин;
• -глюкагон стимулює секреторну активність ві д-клітин;
• -соматостатин інгібує секреторну активність бі в-клітин.

На основі морфологічних і функціональних взаємовідносин острівцевих клітин було висунуто припущення, що острівець Лангерганса представляє собою маленький орган, всі клітини котрого координовано відповідають на багато секреторних і інгібуючих стимулів. Згідно з цією точкою зору, гормональна реакція острівця — це комплекс відповідних реакцій всіх острівцевих клітин не тільки на надходячі до них гуморальні і нервові сигнали, але і на паракринний вплив, котрий вони проявляють один на одного [5,2,7].

Фізіологічне значення паракринної взаємодії острівцевих клітин ставиться під сумнів, хоча аргументи на користь паракринної регуляції представляються досить переконливими.

У наш час неможливо дати більш точні описи концепції «острівець, як міні-орган», але і в такому вигляді вона володіє естетичною привабливістю (Рис. 1.1).

Рисунок 1.1 — Функціональна організація острівців Лангерганаса, як «міні-органу» >- стимуляція; — — >- інгібування