Вільям Батлер Йітс

Уильям Батлер Йитс.

Йитс, Вільям Батлер (Yeats, William Butler) (1865−1939), ірландський поет, драматург, критик; діяч національно-визвольного руху. Одне з найбільших поетів 20 в.

Родился в Сэндимаунте (передмісті Дубліна) 13 червня 1865.

Его батько, Джон Батлер Йитс (1839−1922), був відомим художником, членом Королівської Ірландської академії; мати — дочка купця з портового міста Слайго на західному узбережжі Ірландії. У.

1868 Йитсы переїхали до Лондона, де народилися молодші діти — двоє синів і дочка. Там юний Йитс відвідував Годолфин-Скул. Після повернення 1880 до Ірландії продовжив навчання у дублінською школі Еразма Сміта, потім у Столичній художньої школі, і художньому училище при Королівської Ірландської академії. Саме тоді ньому зародився інтерес до східних релігіях і окультизму.

Около 1886 Йитс завершує освіту, вирішивши присвятити себе повністю літературної творчості.

Еще до чергового переїзду Лондон в 1887 Йитс починає друкуватися в ірландських журналах. Перша публікація з’явилася березневому числі журналу Дублінського університету за 1885 — вірші Пісня фей (Song of the Faeries) і Голоси (Voices). Протягом наступних півтора року там-таки й у «Ірландському камельке» («The Irish Fireside») побачило світ чимало поетичні твори Йитса. Драматична поема Мосада (Mosada) у трьох сценах вийшла 1886 окремої книгою. У Лондоні Йитс працював над упорядкуванням збірника ірландських народних казок, опублікованого в 1888 під назвою Чарівні і народні казки ірландських селян (Faery and Folk Tales of the Irish Peasantry), та контроль першим віршованим збіркою Мандрівки Ойсина (The Wanderings of Oisin and Other Poems, 1889). У 1891 вийшов його двотомник Зразкові ірландські перекази (Representative Irish Tales). У ті самі роки Йитс яскраво виявив себе у справі ірландського національного відродження, був учасником створення товариств, покликаних популяризувати стару і ірландську літературу. Вона брала участь в патріотичних починаннях, розпочав революційну організацію Ірландський літературне братство (1896).

Йитс завів приятельські зв’язки із багатьма літераторами, зокрема з У. Моррисом, У. Э. Хенли, А. Саймонзом, Л. Джонсоном і Э. Даусоном; з них він створив «Клуб віршотворців». Друкувалися ці літератори переважно у журналах «Жовта книга» і «Нэшнл обсервер», що виходить Хенли. У 1893 виходять Кельтські сутінки (The Celtic Twilight) — книжка Йитса; у 1894-му — Країна, бажана серцю (The Land of Heart «p.s Desire), можливо, найвідоміша з його п'єс; в 1895 — збірник Вірші (Poems), де представлено найкращі вірші, і навіть рання віршована драма Графиня Кетлін (The Countess Cathleen, 1892) і Країна, бажана серцю — обидві грунтовно перероблені. Виходом збірника оповідань Таємна троянда (The Secret Rose) і обраних езотеричних есе Десять заповідей і Поклоніння волхвів (The Tables of the Law and the Adoration of the Magi) ознаменувався рік 1897.

В 1897 зародилася ідея створення ірландського національного театру. Його засновники — Йитс, Э. Мартин, леді Августа Грегорі і Дж. Мур — зіграли значної ролі у справі відродження ірландського мистецтва та літератури, відомий як Ірландський Відродження. Спектаклем за п'єсою Йитса Графиня Кетлін 8 травня 1899 відкрився Ірландський Літературний театр. У 1904 його колектив придбав дублінський Театр Абатства.

Последующие десятиліття Йитс віддавав майже всі свого часу художньому керівництву Театром Абатства, писав, і ставив з його сцені п'єси. У ці ж рік він звів близьке ознайомлення з молодим американським поетом Э. Паундом, під впливом поетичний стиль Йитса став ще більше ясним й виразним. Саме Паунд познайомив старшого товариша із японським театром Але його стилізованій, пронизаної символами драмою.

21 жовтня 1917 Йитс одружився з англійці Джорджі Хайд-Лис, разделявшей його інтерес до окультизму. 24 лютого 1919 у письменника народилася донька, Енн Батлер, а 22 серпня 1921 — син, Вільям Майкл.

В 1922 Йитса обрали сенатором Ірландського Вільного держави; наступного року їй присуджена Нобелівську премію з літератури. У 1928 Йитс вийшов із складу сенату за станом здоров’я, і навіть тому, що сенат відкинув його пропозиції щодо скасування цензури й вирішенню розлучень. Попри вік і хворобу, Йитс продовжив захоплено працювати. Він лише багато писав, але був учасником створення Ірландської літературної академії, робив на радіо і редагував Оксфордскую антологію сучасній поезії (1935). Помер Йитс в Кап Мартен (Французька Рив'єра) 28 січня 1939.

Поэтическое творчість Йитса зазвичай розбивають на двоє чи троє періоду, кордони їхнього варіюються. Перший період посідає 1885−1910, другий — на 1910−1939. Якщо в періодизації є і третій період, його обмежують 1917−1939 чи 1922−1939. Після 1921 стиль поета не зазнає хоч трохи істотних змін.

В ранньої поезії Йитса відчувається вплив Э. Спенсера; поетів-романтиків, особливо П. Б. Шелли; прерафаелітів, котрі якийсь час утримували їх у полоні своїх поетичних мрій; і французьких символістів. Тематично поезія Йитса також дуже різноманітна: індійські любовні пісні; ірландські легенди, народні казки і балади і ліричні вірші. Дуже вимогливий до творчості, Йитс часто переробляв свої поетичні твори. Особливо ретельної переробці зазнали тексти Віршів 1895.

Изменения в стилі проступають вже у збірнику Вітер в очеретах (The Wind Among the Reeds, 1899). У деяких віршах присутній атмосфера мрії, хиткою мрії, відчувається ностальгія по кельтському минулому, натомість у збірнику За сім лісах (In the Seven Woods, 1903) взяла гору інтонація мудра і лірична, передана свіжим і простою мовою. У Зеленому шоломі (The Green Helmet and Other poems, 1910), Зобов’язання (Responsibilities, 1914), Диких лебедях в Лантуху (The Wild Swans at Coole, 1917) Йитс виступив вже проводяться як зрілий майстер.

Много писали про ускладненості поезії Йитса після виходу в 1925 трактату Бачення (A Vision) — докладного пояснення змісту життя, написаного під впливом пережитих його женой-медиумом станів трансу під час спіритичних сеансів і його дослідів з «автоматичним листом». Вважається, що поезію Йитса після 1925 можна було зрозуміти, лише зрозумівши Видіння зі своїми складної образною системою. Однак цю думку справедливо лише до кількох віршів.

Пьесы Йитса не отримали настільки великого визнання, як він поезія, проте в критиків їх популярність зростає з кожним роком. Більшість його ранніх п'єс, написаних у основному задля Театру Абатства, — Графиня Кетлін, Земля, бажана серцю, Кетлін, дочка Хулиэна (1902), Горщик юшки (The Plot of Broth, 1902), На королівському порозі (The King «p.s Threshold, 1903), Пісочний годинник (The Hour Glass, 1903), На березі Байле (On Baile «Strand, 1904) і Дейрдре (1906), — мали щасливу сценічну долю. Дві їх, Графиню Кетлін (легенду за прекрасною аристократці, що продала душу, аби врятувати свій народ від голодної смерті) і Дейрдре (історію ірландської красуні з нещасливою долею Олени Троянської), можна назвати серед найкращих віршованих драм протягом останніх 100 років. Пізні п'єси Йитса, починаючи з Зеленого шолома (1910) і закінчуючи Смертю Кухулина (The Death of Cuchulain, 1939), за деякими винятками призначалися для читання або заради показу перед обраної аудиторією, і осмислення її змісту вимагає відомих зусиль. До винятків ж таки відносяться п'єси Актриса-королева (The Player Queen, 1922), переклади драм Софокла Едіп-цар (1928) і Едіп в Колоні (1934) і Слова на шибці (The Words Upon the Window Pane, 1930), з більшим успіхом які йшли на сцені Театру Абатства.

В прозі Йитса присутній кілька жанрових різновидів: повісті, розповіді, перекладу ірландських міфів і легенд, критичні есе, автобіографія, і навіть релігійно-філософський трактат Бачення. Йитс досяг успіху майже в усіх цих жанрах.

В основі композиції пізніх віршів і п'єс Йитса лежить протиставлення тіла, і душі, вічності і часу, мистецтва з природою, окультного і земного, гаэлльской Ірландії й Ірландії у першій половині 20 в. Головне стилістичне відмінність раннього творчості Йитса від пізнього — відсутність у першому конфлікту.

Пристрастие зрілого Йитса конфлікт нерозривно пов’язане з його любові до театру. Щоб пробудити у собі активність отже виконати життєве призначення, людина ж виконує функцію, надіває маску, творить у собі особистість. По Йитсу, для формування «я» має бути і «анти-я», не на істинної сутності. Інакше маска стає справжнім обличчям людини.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.