Жюль Габріель Верн. 
Діти капітана Гранта

Жюль Габріель Верн. Діти капітана Гранта

26 червня 1864 р. екіпаж яхти «Дункан», що належить лорду Едуарду Гленарвану, виднейшему члену Королівського яхт-клубу Темзи багатого шотландському землевласнику, виловлює в Ірландському море акулу, у животі якої знаходить пляшку з запискою на трьома мовами: англійському, німецькою та французькою. У записці коротко повідомляється, що під час катастрофи «Британії» врятувалася троє — капітан Грант і двоє матроса, що вони потрапили на якусь землю; вказується і широта і довгота, але неможливо розібрати, яка це довгота — цифру розмило. У записці говориться, що врятовані перебувають у тридцять сьомому градусі одинадцятої хвилині південної широти. Довгота невідома. Тому розшукувати капітана Гранта та його друзів треба десь на тридцять сьомий паралелі. Англійське адміралтейство відмовляється спорядити рятувальну експедицію, але лорд Гленарван та його дружина вирішують докласти зусиль можливе, аби відшукати капітана Гранта. Вони знайомляться з дітьми Гаррі Гранта — шістнадцятирічної Мері і дванадцятирічним Робертом. Яхту відряджають в далеке плавання, у якому бажають взяти участь дружина лорда — Елен Гленарван, дуже й мужня молода жінка, і капітана Гранта. У експедиції також беруть участь майор Мак-Наббс, людина років п’ятдесяти, скромний, мовчазний і добродушний, близький родич Гленарвана; тридцятирічний капітан «Дункана» Джон Манглс, двоюрiдний брат Гленарвана, людина мужня, добрий і енергійний; помічник капітана Том Остін, старий моряк, вартий повного довіри, й відстебнув двадцять три людини судновий команди, все шотландці, як та його хозяин.

25 серпня «Дункан» відбуває о море з Глазго. Наступного дня з’ясовується, що у борту є ще один пасажир. Їм надають секретар Паризького географічного суспільства француз Жак Паганель. По притаманною йому неуважності за день до відпливання «Дункана», переплутавши кораблі (бо хотів плисти до Індії на пароплаві «Шотландія»), видерся в каюту і проспав там рівно тридцять шість годин, щоб краще перенести хитавицю, і виходив на палубу до другого дня подорожі. Коли Паганель дізнається, що він пливе в Південної Америки замість Індії, спочатку його охоплює розпач, але потім, дізнавшись про мету експедиції, він вирішує внести в свої плани і плисти разом із всеми.

Переплыв Атлантичний океан і витримавши Магелланів протоку, «Дункан» перебувають у Тихому океані і направляється до берегів Патагонії, де, за деякими припущенням — спочатку у такий спосіб витлумачили записку, — капітан Грант нудиться у полоні индейцев.

Пассажиры «Дункана» — лорд Гленарван, майор Мак-Наббс, Паганель, Роберт і три матросів — висаджуються на західному узбережжі Патагонії, а Елен Гленарван і Мері під опікою Джона Манглса залишаються на вітрильнику, який має обігнути континент і чекати мандрівників на східному узбережжі, у мису Корриентес.

Гленарван та його супутники проходять крізь усе Патагонію, слідуючи по тридцять сьомий паралелі. У цій подорожі із нею відбуваються неймовірні пригоди. У час землетрусу у Чилі пропадає Роберт. Кілька днів пошуків закінчуються плачевно — дитини ніде що неспроможні знайти. Коли маленький загін, втративши будь-якої надії його відшукати, вже збирається вирушити ти дорогою, подорожани раптом бачать кондора, який у потужних лапах несе Роберта й починає злітати разом із у піднебессі. Мак-Наббс вже хоче вистрілити в птицю, коли раптово його випереджає чийсь інший улучний постріл. Поранена птах, як парашут, у своїх могутніх крилах спускає Роберта на грішну землю. З’ясовується, що це постріл справив тубілець під назвою Талькав. Він стає їх провідником по рівнинам Аргентини, кому надалі і справжнім другом.

В пампасах подорожуючим загрожує загибель від спраги. Талькав, Гленарван і Роберт, чиї коня ще дуже стомлені, вирушають шукати води та випереджають інших. У річки вночі ними нападає зграя червоних вовків. Трьом мандрівникам загрожує неминуча загибель. Тоді Роберт вискакує на быстроногую Тауку, кінь Талькава, і, ризикуючи бути розтерзаним вовками, захоплює зграю від Гленарвана і Талькава. Йому вдасться уникнути загибелі. Він приєднується до групи Паганеля і вранці знову зустрічається зі врятованими їм Гленарваном і Талькавом.

Вскоре після цього, у низині загону доведеться пережити повінь через розлив річок. Подорожуючим вдається піднятися на розкидисте горіхове дерево, яке буре потік не зміг вирвати з землі. Нею вони влаштовують привал, навіть розводять вогнище. Вночі ураган все-таки вириває дерево, і ним людям вдається випливти на сушу.

Паганелю спадає на думку думку, що спочатку записка капітана Гранта була витлумачена не так І що промову на ній щодо Патагонії, а про Австралії. Він дуже доказово переконує інших у слушності власного виведення, і мандрівники вирішили повернутися в корабель, аби продовжити плавання до берегів Австралії. Тож які вони і поступают.

Они обстежують, та марно, два острова, лежачих шляхом, — Трістан-да-Кунья і Амстердам. Потім «Дункан» наближається до мису Бернуллі, що на австралійському узбережжі. Гленарван висаджується на суходіл. У кількох миль від берега стоїть ферма якогось ірландця, який радо приймає мандрівників. Лорд Гленарван розповідає ірландцеві у тому, що призвело їх у ті краї, і, чи немає в нього відомостей про англійському трехмачтовом судні «Британія», потерпілому катастрофа близько два роки тому біля західних берегів Австралии.

Ирландцу будь-коли доводилося чути про потопленому кораблі, але, до великого подиву всіх присутніх, на розмову втручається з його працівників, на прізвище Айртон. Він заявляє, що й капітан Грант ще живий, то перебуває в австралійської землі. Його документи і цю розповідь засвідчують, що служив боцманом на «Британії». Айртон каже, що капітана не врахували на той момент, коли корабель розбився про прибережні рифи. До цього часу він був переконаний, що із усієї команди «Британії» уцілів лише тільки він. Щоправда, Айртон запевняє, що корабель розбився в західних, а й у східних берегів Австралії, і якщо капітан Грант ще живий, про що свідчить записка, то перебуває у полоні тубільців де-небудь на східному побережье.

Айртон розмовляє з привабливою щирістю. У його словах важко сумніватися. До того ж для неї ручається ірландець, яка має служив. Лорд Гленарван вірить Айртону і з його раді приймають рішення перетнути Австралію по тридцять сьомий паралелі. Гленарван, родом його дружина, діти капітана Гранта, майор, географ, капітан Мангле і кілька матросів, зібравшись у невеликий загін, вирушають на шлях на чолі з Айртоном. «Дункан» ж, який одержав деякі ушкодження в корпусі, бере курс — на Мельбурн, де планують проведення їх ремонту. Команда яхти у главі з помічником капітана Томом Остином винна очікувати розпоряджень Гленарвана.

Женщины виїжджають у візку, запряженому шістьма биками, а чоловіки — верхом верхи. Під час поїздки мандрівники проїжджають повз золотоносних копалень, милуються австралійськими флорою і фауною, Спочатку подорож відбувається на досить комфортабельних умовах, по населеній місцевості. Проте в одній з коней ламається підкова. Айртон у день ковалем, і той ставить нові підкови з трилисником — знаком скотарської стоянки Блэк-Пойнт. Невдовзі мініатюрний загін вже продовжує свою шлях. Мандрівники стають свідками результатів злочину, досконалого на Кемденском мосту. Усі вагони, окрім останнього, впали у ріку тому, що ні було зведено рейки. Останній вагон пограбований, всюди валяються обгорілі знівечені трупи. Поліція схильна думати, що цей злочин — справа рук банди втеклих каторжан під проводом Бена Джойса.

Вскоре Айртон заводить загін до лісу. Мандрівники змушені невизначений час зупинитися, оскільки їх — бурхлива разлившаяся ріка, що можна буде перейти убрід тільки тоді ми, коли він повернеться нормальне русло. Тим часом через незрозумілою хвороби гинуть все бики і коні, крім тієї, що її підкована трилисником. Котрогось вечора майор Мак-Наббс бачить у тіні дерев якихось людей. А нікому немає нічого, він вирушає на розвідку. Виявляється, що це каторжники; він підкрадається до них і підслуховує їх розмова, з яких стає зрозуміло, що Бен Джойс і Айртон — це одне обличчя, яке банда впродовж усього подорожі загону Гленарвана по материку трималася від цього поблизу, орієнтуючись на слід коня з підковою Блэк-Пойнта. Повернувшись до своїх друзів, майор до певного часу вона каже їм про своє відкритті. Айртон умовляє лорда Гленарвана наказати «Дункану» з Мельбурна податися східне узбережжі — там бандити легко заволоділи б яхтою. Зраднику от уже майже вручають наказ з ім'ям помічника капітана, але майор його викриває і Айртону доводиться бігти. Перш ніж сховатися, він ранить Гленарвана в руку. Невдовзі подорожани вирішили послати в Мельбурн іншого гінця. Замість пораненого Гленарвана наказ пише Паганель. Одне з матросів вирушає до шлях. Проте Бен Джойс важко ранить матроса, забирає в нього його лист і сам їде під Мельбурн. Його банда переходить річку по мосту, опинився неподалік, та був спалює його, щоб Гленарван не зміг їм скористатися. Загін чекає, коли знизиться рівень річки, потім споруджує пліт і плоті переправляється через успокоившуюся річку. Добравшись до узбережжя, Гленарван розуміє, що банда Бена Джойса вже заволоділа «Дунканом» і, перебивши команду, вирушила нею у невідомому напрямі. Усі дійшли висновку, що необхідно пошуки припинити, бо до подвигів не тоді, і повернутися до Європу. Проте з’ясовується, що корабля, що відправлявся до Європи, можливо, доведеться чекати дуже довго. Тоді мандрівники вирішують доплисти до Окленда, що у Нової Зеландії: звідти рейсів у Європу регулярні. На вутлому суденці з вічно п’яними капітаном і матросами, переживши бурю, під час якої судно сідає на мілину, Гленарван з давніми друзями все-таки сягає берегів Нової Зеландии.

Там вони потрапляють у полон до туземцам-людоедам, які збираються їх вбити. Проте, завдяки винахідливості Роберта, вони зможуть втекти з полону. За кілька днів дорозі сягають Східного узбережжя Нової Зеландії та берега бачать пирога, а трохи далі — групу тубільців. Подорожні сідають в пирога, проте тубільці у кількох човнах їх переслідують. Мандрівники розпачливо. Після те, що їм не судилося пережити у полоні, визнають за краще померти, але з здатися. Раптом вдалині Гленарван бачить «Дункан» зі своєю командою на борту, що допомагає йому відірватися від переслідувачів. Мандрівники дивуються, чому «Дункан» стоїть біля східних берегів Нової Зеландії. Том Остін показує наказ, написаний рукою розсіяного Паганеля, котрий, замість здобуття права написати «Австралія», написав «Новій Зеландії». Через помилки Паганеля плани Айртона впали. Він надумав бунтувати. Його замкнули. Тепер Айртон крім свою волю пливе на «Дункане» разом із тими, кого хотів обмануть.

Гленарван намагається переконати Айртона дати істинні інформацію про загибелі «Британії». Багаторазові прохання і завзятість леді Гленарван робить свою справу. Айртон згоден розповісти усе, що знає, а обмін це просить, що його висадили на якомусь острові в Тихому океані. Гленарван приймає його пропозицію. З’ясовується, що Айртон залишив «Британію» ще до його катастрофи. Він був висаджено Гаррі Грантом в Австралії за спробу організації заколоту. Історія Айртона не проливає світла на місцезнаходження капітана Гранта. Проте Гленарван тримає свого слова. «Дункан» пливе дедалі більше, і вже вдалині показується острів Табір. Нею і вирішено залишити Айртона. Однак цим клаптику суші, лежачому на тридцять сьомий паралелі, трапляється диво: виявляється, що тут знайшли притулок капітан Грант та двоє його матросів. Натомість на острові залишається Айртон, щоб матимуть можливість покаятися і спокутувати свої злочину. Гленарван обіцяє, що Крим коли-небудь його вернется.

А «Дункан» благополучно повертається у Шотландію. Мері Грант невдовзі обручається з Джоном Манглсом, з яким під час їх спільного подорожі її зв’язало ніжне почуття. Паганель одружується з двоюрідної сестрі майора. Роберт ж, як і його тато, стає бравим моряком.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.