Висновки. 
Оптимізація премедикації і анестезії з позиції їх впливу на вищі психічні функції у дітей

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в поліпшенні методики передопераційної підготовки і премедикації шляхом оцінки їх впливу на психофізіологічний стан хворих шкільного віку та визначення оптимального варіанта анестезії з позиції її впливу на вищі пізнавальні функції мозку дітей в післяопераційному періоді. На підставі отриманих результатів та вирішених задач зроблено наступні висновки:

• 1. Усі діти, незалежно від їх віку, госпіталізовані для лікування до хірургічного стаціонару, відчувають певну психоемоційну напругу і переживання, які є більш вираженими у хворих старшого шкільного віку зважаючи на попередній досвід перебування у лікарні, про що свідчить перевищення у них показників чинника аутогенної норми на 20% і чинника тривожності на 38% порівняно з молодшими школярами. Діти 6−11 років відчувають більше розчарування і дисонанс за рахунок потрапляння у незнайому ситуацію, що проявлялося негативним ставленням до лікарні та лікарів в 29% та 38% випадків відповідно.
• 2. Медикаментозна премедикація у дітей 6−11 років перед операцією створює хороший психологічний комфорт, але лише в 80% випадків забезпечує медикаментозний сон або ефект седації. При цьому чинник аутогенної норми знижувався в 3,2 рази, а чинник тривожності - на 42%. Знижувалася на 10% тахікардія, в 4,3 рази — інтенсивність передопераційного болю, спостерігався неускладнений перебіг самої анестезії, після якої дитина починала розуміти міру небезпеки, яка існує, що виражалося в підйомі чинника відхилення аутогенної норми і чинника тривожності на 15% і 39% відповідно.
• 3. Психологічна підготовка у дітей раннього шкільного віку не зменшує психоемоційної напруги і переживання. Чинник аутогенної норми залишався на початковому рівні, зменшення на 19% чинника тривожності не було достовірним (Р>0,3). Цей емоційний стан пацієнтів не носить характер дистресу і не впливає на перебіг самої анестезії. У післяопераційному періоді у жодної дитини не спостерігалися виразні нервово-психічні порушення, не зважаючи на хвилювання і тривожність, що мали місце у них в ранньому післяопераційному періоді внаслідок усвідомлення небезпеки того, що відбувається.
• 4. Фармакологічні препарати, що входять до складу премедикації, у дітей 12−16 років зберігають у них психологічну напругу і не ліквідовують передопераційну тривогу і переживання. Всі пацієнти були доступні продуктивному контакту, а показники тесту Люшера залишалися на початковому рівні. У ранньому післяопераційному періоді емоційна напруга швидко зменшувалася, що підтверджувалося зниженням чиника тривожності на 30% (а перед випискою — в 2,5 рази), та підвищенням до 90% позитивного відношення до лікарні.
• 5. Проведена передопераційна психологічна підготовка у хворих старшого шкільного віку забезпечує хорошу психоемоційну корекцію, що призводить до зниження чинника тривожності в 8 разів, що створює сприятливі умови для виконання анестезії і неускладненого перебігу післяопераційного періоду. Це відбувалося внаслідок готовності дітей цієї вікової категорії усвідомлено сприймати психологічну підготовку, про що свідчить збереження показника аутогенної норми, зниження показників чинника тривожності та поліпшення психофізичного самопочуття хворих. Психологічна підготовка орієнтує дітей на майбутні події та їх поведінку, що надає пацієнтам упевненість, довіру до лікарів і лікарні.
• 6. Анестезія фентаніл/пропофол впливає на пам’ять дітей всіх вікових груп, що в 1 добу після наркозу підтверджується зниженням показників як короткочасної, так і довгострокової пам’яті, при цьому швидко звільняє центральну нервову систему від своїх впливів. У післяопераційному періоді спостерігається швидке відновлення короткочасної пам’яті і значне поліпшення показників довготривалої пам’яті, немов би то емоційний відгук на звільнення від стресової ситуації. Після анестезії зниження сприйняття і мислення було виразним лише у дітей молодшого шкільного віку. Проте, в подальшому ці функції мозку швидко відновлювалися і до виписки перевищували початкові значення у дітей 6−11 років на 16%, а в 12−16 років — на 13,8%.
• 7. Комбінація галотан/тіопентал натрію/фентаніл надає більш вира-жену пригноблюючу дію на пізнавальні функції мозку у дітей всіх вікових груп порівняно з пропофолом/фентанілом. Після комбінованої анестезії короткострокова і довготривала пам’ять при виписці ще не досягали свого початкового рівня, а показники сприйняття і мислення порівняно з тотальною внутрішньовенною анестезією (фентаніл/пропофол) по завершенню лікування були нижчими у дітей 6−11 років на 11,5%, а 12−16 років — на 19,8%.
• 8. Дітям молодшого і старшого шкільного віку необхідно поєднувати психологічну і фармакологічну підготовку, що забезпечує у них хороший емоційний спокій і знижує психологічну напругу і тривогу як в перед-, так і в післяопераційному періоді. З позиції впливу препаратів для наркозу на пізнавальні функції дитини, тотальна внутрішньовенна анестезія (фентаніл/пропофол) для дітей має більшу перевагу, оскільки через 24 години доз-воляє їм відновити вищі психічні процеси мозку (пам'ять, сприйняття і мислення) до вихідного рівня.