Смысл назви повісті Купріна «Поєдинок»

Смысл назви повісті Купріна «Поєдинок»

Повесть «Поєдинок», створена Купріним під час російсько-японської війни" та у атмосфері підйому російського революційного руху, викликала велетенський суспільний резонанс, оскільки саме цьому порівняно невеличкому за обсягом творі письменник зумів викрити і виставити напоказ всі ті негативні сторони життя недоторканної і «глибоко шанованої військової касти, що завжди вважалася передовий частиною самодержавного російського государства.

Таким чином, своїм «Поєдинком» Купрін завдав приголомшливий удар як по диким армійським нравам, а й у всім порядків царської Росії. До речі, за читання повісті в Севастополі Купріна у в’язницю, і потім вислали з Крыма.

Но проблематика твори виходить далеко далеко за межі традиційної військової повісті. У «Поєдинку» автор зачіпає актуальні питання на той час про причини нерівності людей у суспільстві, висуваючи першому плані проблему взаємовідносин окремої особистості й суспільства, інтелігенції та народу і відшукуючи шляху звільнення від духовного гніту, нагадуючи про нікчемність і великої шкоди суспільного впливу формування личности.

В центрі розповіді — доля чесного та шляхетного російського офіцера Ромашова (в фігурі якого висловилися багато рис самого автора), який потрапляє у умови армійської казарменої життя, що й проходить сувору школу, відчуваючи на собі всю неправильність людських стосунків. Як причини трагізму долі головний герой бачимо духовне бездоріжжі інтелігенції, оторвавшейся від народу. Хіба нещаслива любов до Шурочке причина духовної і зниження фізичної загибелі морально чистих Ромашова і Назанского? Звісно, нет.

Личная трагедія у житті цих героїв лише прискорює сумний фінал. Безпосередньо казарменої життя жінок у повісті відведено трохи більше п’ятдесяти сторінок. Це дві сцени, які малюють будні полку, велика сцена огляду корпусным командиром. Але із нею тісно пов’язані епізоди, що дають відносини Ромашова та її денщика Гайнана, епізоди розмов із солдатом Хлєбніковим, співчуття до татарину, не розуміючому російської Саме стоїть питання відношенні інтелігенції народу. Автор показує затхлий світ армійської провінційної жизни.

Вспомним, як і на самому початку повісті командир Шульгович піддає Ромашова домашньому арешту за «нерозуміння військової дисципліни». Герой почувається приниженим, та її юнацьке самолюбство малює уявою солодкі картини помсти: ось він закінчує академію, стає блискучим офіцером, а проти нього запобігає Шульго-вич, якого він вчить, як треба чинити вести маневри. Потім йому представляється війна, і Ромашов показує, яким треба бути хороброму офіцеру. Але усе це лише мрії, а дійсність — це брудний, занедбаний містечко, нудьга, обмежені і тупі офіцери, бідна й одноманітна життя, де є тільки вокзал — одна з місць, куди можна піти абстрагуватися від сірих будней.

Пошлость, грубість і пияцтво серед офіцерів, насильство і лють стосовно солдатам — усе це губить позитивне в героїв «Поєдинка». Саме безпробудні пиятики і похмурої служби штовхають Ромашова туди, куди вона повинна був б ходити, тобто до жінки, що й стане безпосередньої винуватицею його гибели.

Ромашов гине, за межею загибелі Назанский й інші їм офіцери, які можуть вирватися з круговороту полкових буднів. Усі вони страждають від власного безсилля, оскільки, попри високі особистісні і патріотичні ідеали, щось може змінити. Пригадаємо хоча б слова Назанского, в яких лунає віра у позитивність чоловіки й в жіночу красу, любов, і відданість: «Ніколи зайве робити людини навіть учасником зла, а тим паче бруду. Гадаю про ніжних, чистих, образотворчих жінок, про їхнє світлих сльозах, і чарівних усмішках, про незайманих матерів, про жінок, які йдуть заради любові до страти, про прекрасних, безневинних і гордих дівчат з білосніжною душой».

Назанскому автор дав нібито все: розум, силу, красу, палке прагнення правди. Здається, йому бути пристрасним борцем за людське щастя, але, як і Ромашов, він пливе за течією, у результаті — замикається у собі втрачає всяке прагнення протистояти дійсності. Так не знаходять герої щастя сенсу у життя. Офіцери намагаються вирватися з міщанської трясовини, але найчастіше ці пориви закінчуються досить-таки трагічно (капітан Зливу і Назанский спиваються, Ромашов гибнет).

Название повісті дуже символічно, про реальному поєдинку читач дізнається тільки з епілогу, у якому наводиться уривок із листа протоколу дуелі Ромашова з чоловіком Шурочки Ніколаєвим, звідки і поступово стає ясно, що герой смертельно поранений. За що гине герой? За любов? Навряд. Найімовірніше, поєдинок — спроба активного протесту, прояв сильної волі і потрібна безстрашності, тоді як смерть героя — це єдиний спосіб не миритися з огидною життям і з неї, залишаючись вірним своєму идеалу.

Поединок мислиться автором значно ширшим: це поєдинок любові справжньої, щирої та вульгарної, зниженою до плотського задоволення. Поєдинок — це низьких, хибних, марнославних устремлінь з чистими, високими і «глибоко моральними поривами людської души.

Но основний поєдинок в повісті — поєдинок самого письменника з суворої дійсністю, з неприйнятними умовами реальному житті, які тиснуть на людини, заважають йому вільною, незалежною від обставин, зберігати передусім духовну свободу.

В повісті виражається спроба людини активно протистояти, не піддаватися негативному громадському впливу і влаштуванню життя жінок у цілому, зберегти вірність самому собі, відданість своїм ідеалам, залишитися гуманним, чесною і духовно піднесеним человеком.

Но річ у тому, головна думку Купріна — зобразити трагедію і духовно безсилих інтелігентів, які захотіли миритися з вульгарністю і тупістю армійської середовища, не знайшли сили для громадської боротьби. Їх боротьба — невдала спроба подолати власне безсилля, усвідомлення власної слабкості й неможливості щось предпринять.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.