Историко-этнографическая довідка Крыма

Историко-этнографическая довідка КРЫМА.

Вперше людина з’явилася біля Кримського півострова близько 250 тис. років тому. У різні історичні епохи на півострові мешкали різні народи, племена, існували держави.

У XV-VII ст. до зв. е. у Криму жили кіммерійці, займаючи південно-східну частина півострова. У I тисячолітті до зв. е. У гірської південній частині Криму мешкали племена таврів, які займалися землеробством і скотарством.

До XIII століття півострів в писемних відомостях іменувався Таврикой під назвою племен таврів. У VII в. до зв. е. на півострів прийшли ираноязычные племена скіфів. Вони займалися землеробством, скотарством. Відомо їм ювелірне мистецтво гончарне справа. Ними було створено Скіфське царство, столицею якого був Неаполь Скіфський (III в. до зв. е. — III в. зв. е.).

III в. зв. е. відзначений приходом у Крим готовий, які завоювали Скіфське царство. Здебільшого готи жили Півдні і південному заході півострова.

З VI в. до зв. е. починається грецька колонізація півострова, створюються Боспорське держава й Херсонеська республіка.

У I в. до зв. е. у Криму з’являються римляни (південь і південно-західна частина півострова).

У IV в. у Крим вторгаються тюркомовні кочові племена гунів. Наступними прибульцями стали хазари, які прийшли з Нижньої Волги і Кавказу в VIII столітті.

У VIII-IX ст. у степовій частини Криму створюються поселення протоболгар (тюркомовні племена).

Наприкінці ІХ ст. у Криму з’являються тюркомовні кочові племена печенігів. На середині ХІ ст. на півострів вторгаються також тюркомовні племена половців (кыпчаков).

До корінним тюркоязычным народам Криму ставляться невеликі за чисельністю караїми (караи) й кримчаки, появу яких у Криму датується VIII-IX ст.

У III в. з Візантії у Крим проникає християнство. По письмовим джерелам, Київський князя Володимира в Херсонесі прийняв християнство, згодом распространившееся на Русі. У XIII в. російські поселенці мешкали у багатьох Криму. Так було в Херсонесі була російська квартал і російський прихід, російські церкви був у XIV столітті у Кафі (Феодосії), про що свідчить Статут Кафи. Проте це було ще настільки численне населення як тюркоязычное.

У XIII в. півострів захопили Золотий Ордою і став її улусом (провінцією). У цей час у півострова замість Таврики з’являється нову назву — Кырым. У першій третини XV в. у зв’язку з розпадом Золотої Орди була створена Кримське ханство. Проте після завоювання в 1475 р. турками частини півострова ханство стало васалом Туреччини. З тюркомовних племен і народів, у різний час які населяли півострів (гуни, протоболгары, хазари, турки, печеніги, половці, племена Золотої Орди), сформувався кримськотатарський народ.

Після російсько-турецької війни Катерина ІІ «Маніфестом «1783 року приєднала Крим Росії. У цьому року було освічена Таврійська область, і з 1802 р. — Таврійська губернія.

Після 1783 р. із Криму емігрувала перша група кримськотатарського народу. По різних джерел виїхало від 100 до 200 тис. людина. Друга еміграція постала на 60-ті роки ХІХ ст. Крим залишило 131 тис. кримськотатарського народу. На початку XX в. відзначено ще одне хвиля еміграції. 1921;го р. кримські татари становили 25,7% населення півострова. З ХІ ст. на Кримському півострові селяться вірмени, центром поселень яких було Солхат (Старий Крим). Упродовж багатьох століть живе у Криму, внесли значний внесок у формування населення півострова періоду середньовіччя греки. У 1778 р. Катерина ІІ переселила із Криму Приазов'ї греків та району Нахічевані вірменів. Усього вирішено було виселено близько 31 тис. християн. Наприкінці XVIII — початку в XIX ст. у Криму було дозволено селитися новогрекам, які, будучи підданими Турецької імперії, брали участь у російсько-турецьких війнах за Росії. Після приєднання Криму до Росії на півострів кинулися російські поміщики відносини із своїми селянами. Саме тоді національний склад Криму став ще різноманітніший. Німці, чехи, естонці, болгари — з’явилися торік у Криму вже у ХІХ столітті. У цей час на півострів прибуває значну кількість євреїв, хоча перші іудеї з’явилися торік у Криму, певне, з греками до нашої ери. Опановуючи Крим, царському уряду дозволило селитися тут також вихідцям із Молдови, Польщі. Наприкінці XVIII — початку ХІХ ст. Крим активно заселяється російськими та українцями. Це був відставні російські солдати, кріпаки і державні селяни. З іншого боку, землі на Криму лунали чиновникам, офіцерам. До 1917 році російські й українці склали 60,4% міського і 35,9% сільського населення півострова. За переписом 1921 року у Криму мешкали представники 70 націй і народностей.

У травні 1930 р. відбулася Всекрымская конференція національних меншин, де були представлені всі національні групи до італійців, айсоров, чехів.

Протягом років Великої Великої Вітчизняної війни Крим було окуповано військами фашистської Німеччини. Фашисти, використовуючи національні почуття, сіяли ворожнеча і ворожнечу серед представників різних національностей. Чимало жителів півострова у складі партизанських загонів, підпільних груп, і організацій боролися з фашистами. На 15 січня 1944 р. партизанами були представники 35 націй і народностей.

Після повної звільнення Криму Державний Комітет Оборони СРСР ухвалила спеціальну постанову від 11 травня 1944 р. депортацію з півострова кримських татар, трохи згодом — вірменів, болгар і греків. Німці були вислані із території Криму у 1941 р. Тільки 1989 р. було знято обмеження з поверненням у Крим як кримськотатарського народу, і депортованих громадян інших національностей. Відповідно до Декларацією, прийнятої Верховною Радою СРСР 14 листопада 1989 р., зізнавалися незаконними і злочинними репресивні акти проти народів, які піддалися насильницького переселенню.

Сьогодні у Криму мешкають представники 125 націй і народностей.