Муравьева Ірина Вадимовна

Муравьева Ірина Вадимовна

Народная артистка России.

Родилась в Москві. Батько — Вадим Сергійович (1923 г. рожд.). Мати — Лідія Георгіївна (1926 г. рожд.). Чоловік — Эйдлин Леонід Данилович, кинорежиссер-постановщик. Діти — Данило (1975 г. рожд.) і Євген (1983 г. рожд.).

Среднюю школу закінчила у Москві. Навчалася дуже добре. Мріяла бути вчителькою молодших класів, а згодом покохала вірші, стала завзятой театралкой і різко вирішила, що акторкою. Тоді улюбленої книгою Ірини Муравйової була «Моє життя в мистецтві» К. Станіславського. Перша спроба в 1966 р. діяти за театральне училище закінчилася невдачею. Однак наступного року Ірина Муравйова надійшла в драматичну студію при Центральному дитячому театрі. Артистка досі з вдячністю згадує своїх викладачів Ганну Алексеевну Некрасову, Сергія Григоровича Соколова, Геннадія Михайловича Печникова.

В студії Ірина навчалася 3 роки, а 1970 р. було прийнято у трупу Центрального дитячого театру, де пропрацювала 7 років. Грала ролі хлопчиків: Шури Тычинкина в спектаклі «Сомбреро», Феді Дружиніна у виставі «2001;й рік» (обидві постановки було здійснено за п'єсами С. Михалкова). Бували й інші ролі, різноманітні по масштабу та жанром: Галя («Димка-невидимка»), Ворона («Снігова Королева» Є.Шварца), Віола («Дванадцята ніч» У. Шекспира), Любка Шевцова («Молода гвардія» О. Фадєєва), Бонка («Казка про чотирьох близнюках»), царівна Лали («Чинчрака») та інші.

С 1977 по 1991 р. артистка працював у театрі им. Моссовета, де грала у виставах «Кімната» Э. Брагинского, «Перевищення влади» В. Черних, «Цитата» Л. Зорина, «Будинок піску» Ібрагімбекова, «На півдорозі на вершину» П. Устинова, «Далі - тиша» та інших. Помітною удачею стало виконання ролі Грушеньки у виставі «Брати Карамазови» по Ф. М. Достоевскому. Паралельно зі роботою у театрі Ірина Муравйова в 1978;1982 рр. навчалася у Державному інституті театрального мистецтва ім.А.Луначарського на курсі у Оскара Яковича Ремиза.

С 1974 р. И. Муравьева знімається у кіно. Її першої киноработой стала роль Сюзанни у фільмі «Суто англійське вбивство». Подальша хронологія фільми з її участю така: «Іван і Коломбіна» (1975 г.),"Ау!" і «Хочу бути міністром» (1976 р.), «Дуенья» і «Небо війни» (1977 р.), «Москва сльозам не вірить» (1978 р.), «Полювання на лисиць» (1979 р.), «Ми, що нижче підписалися…» (1980 р.), «Карнавал» (1981 р.), «Найбільш чарівна і приваблива» (1985 р.), «Незвичайне подія» (1986 р.), «Артистка з Грибова» (1987 р.), «Руф» (1989 р.), «Ми дивно зустрілися» (1990 р.), «Милостиві государі» і «Тартюф» (1991 р.), «Коли спізнюються до ЗАГСу», «Бабій» і «Соло для кішки за цілковитої місяці» (1992 р.), «Ця жінка з вікна», «Зефір в шоколаді», «Анекдотиада» і «Новий Одеон» (1993 р.), «Перше кохання» (1994 р.), «Любов зла» (1998 р.). И. Муравьева знялася й у телевізійних фільмах: «Сторінка життя» (1971 р.), «Різні люди» (1972 р.), «Зерно рису» (1973 р.), «Доктор філософії» (1976 р.), «Мораль пані Дульської» (1977 р.).

Все ролі не схожі один на друга, але найчастіше Ірина Муравйова втілювала у кіно образи наших сучасниць — характери який завжди позитивні, але завжди яскраві, безпосередні, природні і чарівні. Особливо запам’яталися глядачам її Людмила («Москва сльозам не вірить») і Ніна Соломатіна («Карнавал»). У цих образах найяскравіше проявилися особливості обдарування артистки — чарівність, блискучий артистизм, чудове почуття комічного.

С 1993 р. Ірина Вадимовна Муравйова працює у Державному академічному Малому театрі. На прославленої сцені вона виконує ряд центральних ролей російського класичного репертуару. Це Раневська («Вишневий сад» А.П.Чехова), Купавина («Вовки і вівці» А.Н.Островского), Аркадина («Чайка» А.П.Чехова), Гурмижська («Ліс» А.Н.Островского). Акторці однаково доступний і ліризм, та гостра характерність до гротеску. Простодушна «овечка» Купавина, жорстока і несправедлива Гурмижська, тонко відчуваючи і непрактична Раневська, самозакоханий і жадібна Аркадина — все ці характери артистка блискуче розкриває і привносить у них деякі риси своїй «творчій індивідуальності - яскравий темперамент і фантазію, вміння радіти життя та здатність до дотепної жарті.

В 1993 р. И. В. Муравьевой присвоєно звання «Народна артистка Росії». За виконання ролі Людмили у фільмі «Москва сльозам не вірить» професорка була удостоєна Державної премії СРСР. У1983 р. нагородили орденом «Знак Пошани».

В музиці і літературі воліє російську класику.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.