Творчество і системи освіти

Творчество і система образования

Владимир Суханов Как ні прикро, але, говорячи про творчості системі освіти, доводиться нагадати формулювання творчості, цю в «Тлумачному словнику російської» С. И. Ожегова: «Творчість — створення нових за задумом культурних чи тих матеріальних цінностей», соціальній та Радянському енциклопедичному словнику: «Творчість — діяльність, породжує щось якісно нове і відмінне неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичної унікальністю…» У цьому треба сказати, що творчість завжди передбачає творца.

В радянський період, коли радянська учнівська молодь має була бути «самісінькій» (незалежно від реальної стану речей), з’явилися нові поняття: «технічне творчість», «самодіяльне творчість» тощо., навіть шкільні олімпіади стали творчістю. Усе це, насправді, найменшого стосунку до творчості не мало і це іншими інтересами як обманом чи грою. Створювалася ілюзія залучення широкого загалу до творчеству.

Эти нововведення у житті виявилися далеко ще не безневинними, оскільки проявам справжнього творчості системи освіти не залишилося. Творчість в своєму буквальному значенні не відповідало навчально-методичним розробкам і підпадало під систему критеріїв оцінки педагогічного і навчального процесів. Крім цього, з урахуванням «новопонять творчості» і методичних вказівок склалася плеяда авторитетів, які дотримувалися чистоту процесу (від проникнення нього неконтрольованих процесів, зокрема і творчества).

В кращому разі творчість не помічалося і воно залишалося на вимирання і витіснення ідеологією масового освіти, мету і методи якого сформувалися ще у період товариша Сталіна, і були іншими інтересами як перевихованням населення законослухняних громадян існуючого державного режиму з допомогою стандартизації мислення через освіту. Використовувався метод витіснення знань у підсвідомість за умов інтенсивного (як перевантаження учнів) потоку інформації. Ця операція в навчально-освітньому процесі повторювалася неодноразово. І як наслідок — учень не міг відновити свій початковий реліктовий (вроджений) творчий потенціал. Масове і інтенсивне освіту за стандартам — руйнівно для творчества.

Несомненно, все це у середовищі потенційних злочинців конче необхідно. Інакше держава, та й годі суспільство знесуть звіроподібної натовпом. У разі презумпції винності освіту для «промивання мізків» — міра природна. Для людей зрілого віку — репресії, а молоді - образование.

Вроде б зрозуміло, що це глухий кут. Без творчості суспільство розвиватися, ні нормально існувати неспроможна. Репресії поховали, але система стандартного масового освіти залишилася, і став називатися — формуванням наукового мировоззрения.

Никто не замислився, що наукові відомості, хіба що великі не були, щодо всієї навколишньої інформації, завжди нульові, оскільки ставлення будь-якого масштабу до нескінченності одно нулю. І нуль цей скалярний, не який би навіть напрями. Наукове світогляд придатне життю лише у обмежених і охоронюваних умовах, наприклад, у кабінеті, камері чи зоні, не маючи виходу у світ. Як-от, за умов відповідних нагромадженим знань, й у умовах, коли контролюються проблеми. Таке суспільство створювалося, але спроба виявилася неудачной.

Была спроба реформації системи освіти, але загальну картину не змінилася. Або ж ми справді потенційні злочинці чи реформи, у освіті намагалися проводити наглядачі з прошлого.

В сформованій ситуації слід відмовитися від монополії традиційного масового освіти і знайти місце для творчого освіти, незалежного від традиційної системы.

Творческие школи рамках традиційної системи освіти створювалися, але вони чи безславно припинила своє існування, чи трансформувалися у традиційні навчальні заклади. Іншого вибору системи освіти в них було, оскільки того вимагали методи управління системою, добір і атестація викладачів і адміністративних працівників, порядок фінансування й багато другое.

Есть інша позиція (не залишена поза увагою у суспільстві) — набратися терпіння і дочекатися, коли впаде всю систему освіти, і чистому місці побудувати нової судової системи творчого освіти, де кожен учень зможе розвиватися, а чи не перевиховуватися. Начебто й чекати залишилося обмаль, але покоління молоді йдуть. Сил і можливості суспільства для творчої життя немає не залишиться, оскільки повноцінне життя вести незабаром нікому, та й суспільної потреби такий нет.

Пример з винахідницького творчості. Колишнє покоління винахідників пішло, середнє не відбулося, а молодь втрачається на мінливості життя. Причина проста — суспільству ні винахідники, ні винаходи непотрібні. Також, переважно, у нього справи та інших областях творчості. Без підтримки суспільства неможливо забезпечити творчий навчальний процес для підростаючого поколения.

По думці автора, суттєвий на користь вичікувальною позиції залежить від наступному. Ще п’ятнадцять років як розв’язано ця стаття б не була сприймалася як наукова, лише як дисидентський, але Радянський Союз перед зі своїми ідеологією розвалився і ми можемо подумати про творчому освіті. Коли розвалиться система освіти зі своїми ідеологією, зможемо щось сделать.

Но творче освіту, своєю чергою, руйнівно масової стандартного, яке є цей день однією з гарантів стабільності у системі державної управління. Чи можна ризикувати стандартним масовим освітою? У випадку втрати відновити його швидше за все не удастся.

В укладанні слід сказати низка запитань. Чи можна «випускати джина з пляшки»? У чиїх руках виявиться ця «пляшка»? Чи можна всіх вчити? (Йдеться корисних знаннях, затребуваних у житті, та не знаннях, передбачених стандартним освітою.) Річ у тім, що перший винахідник (або інший творчий людина) з негативним мисленням може зробити життя цілого міста нестерпної, прикладів тому багато. Це першу чергу, зване «бездумне творчість», пов’язане з виробництвом наркотичних коштів, зброї та боєприпасів коштів умертвіння за домашніх умов «на коліні». Для винахідника — це проблема, але винахідник ні спіткнутися про спокуса «бездумного творчості», краще сказати — безвідповідального. У цьому плані у традиційної масової системи освіти усе гаразд. Випускники університетів над змозі бомбу чи отруйну речовину на своїх кухні, тим паче це несила випускникові середньої школы.

Необходимо покоління людей гуманним світоглядом. У такому суспільстві потенційних злочинців чи явних злочинців, чи суспільстві, де негуманні закони (а більшість громадян законослухняні) творчість — преступление.

Так бути творчому освіті або быть?

Поиск джерела творчества

Творчество — невід'ємний елемент життя, і джерело творчості слід шукати у природі самої життя. Спроба навчити творчості - той самий абсурд, як намагатися навчити жити труп.

Творчество людини — багатогранно, а творчість природи незрівнянно ширше людського, як в інших формах, і у проявах. Ці дві виду творчості відокремлені друг від друга і досить специфічні, хоча сутність їх сама й той самий. Це можна знайти у аналогіях між живими організмами і коштами техники.

Механизм творчості природи у глибині і неосяжності нас геть незрозумілий. Якщо на природу, той, до можливих меж глибини і дальності, то крім безодні і мороку ми у результаті не побачимо. Проте результати такого творчості захоплюють всіх. Взяти б зоряне небо — як вияв безмежного творчества.

Все прояви творчості нас заворожують своєю красою і досконалістю. «Щось» нам може видатися марнотратним чи надмірним, якщо зможемо остаточно проаналізувати це «щось», то результаті ми зупиняємося перед простою й єдино доцільним. Можна Знайти як глибока естетичність, але і закінчена функціональність. Це і загальні нічого для будь-якого творчості критерії восприятия.

Красота і доцільність — умова творчого життя, а, по своїй — природі, яка нас оточує, будь-яка життя — творчість. Різниця у цьому, що навколишнє наше природа немає помилок, і вся прекрасна, чому ми свою творчість можемо призвести до безобразию.

Но як і помилитися у своїй творчестве?

Для досконалого творчості може бути досконалий його джерело, бо як дізнатися, не совершена чи помилка, чи той джерело? Це що вдавалося розпізнати лише з часом. Результати істинного творчості зростають у ціні, проте невдалий забувається, зазвичай, втрачається. Невтішне правило, але іншого немає. По крайнього заходу, інші «правила» регулярно дають сбои.

Мы потім дізнаємося, чи той ми джерело творчості, однак як бути зараз? Нині ж можна звернути увагу до джерела творчості цивілізацій, минулих до нашій період їх розквіту, а й за одне звернути увагу до причини їх згасання. В усіх одна природа, сценарій життя — один. Один, знайдений ними джерело творчості, однією причиною його втрати. На жаль, учених, що працюють у цій галузі - багато, і різні цілі у роботі (який завжди творчі), тому розбиратися із цього питання кожному слід самостоятельно.

Условия розвитку винахідницького творчества

Следует згадати, хто такий винахідник. Не пригадаємо. Такий формулювання немає. Хіба що одержав вказівку у деяких словниках: «Винахідник — що це, хто має винаходи», але винаходи може мати і винахідник. На думку автора, винахідник відрізняється особливим складом розуму, із яким звіряються незрозуміло звідки, а винаходи — це зовнішнє його проявление*.

* Винайти: 1. Творчо мислячи, працюючи, створити щось нове, невідоме колись. Винайти нову машину, пристосування до механізму. 2. Придумати, вигадати, збрехати. Творчість — створення нових за задумом культурних чи тих матеріальних цінностей. Винахідництво — діяльність винахідника, винахідників. Винахід — об'єкт промислової власності, якому надається правова охорона з урахуванням патенту. Винахід має являти собою технічне рішення, що має новизною, неочевидностью і виробничої применимостью. Изобретательское право — сукупність норм, які регламентують стосунки, пов’язані зі створенням і застосуванням винаходів і інших результатів творчості, які у виробництві. — прим. ред.

Несколько слів про місце винаходів у суспільстві. Відомо, що порушення державних стандартів карається згідно із законом. Звідси будь-яке серйозне винахід — поза законом, оскільки порушує як Держстандарти, але й науково-технічні умови і порядки, налагодження яких вимагає і від суспільства великих зусиль. Шкода піонерських винаходів очевидний, а користь — сумнівна. Безсумнівність приходить лише крізь роки експлуатації вдалого изобретения.

Изобретения ставлять під як обгрунтованість виробництва та його виробів, а й виробничі відносини. У цьому руйнуються плани щодо розвитку, цілі наукові і виробничі напрями втрачають свій сенс, піддаються моральному старіння, а за всього цього стоять люди та їхні сім'ї, які мають плани і надії. І весь цей руйнується через вдалого винаходи (тобто винахідника). Природно, люди починають захищатися, захищають своє місце у суспільстві, а винахідник відносини із своїми винаходами сприймається, як монстр.

Конечно, народження винаходи (як і клітин людини, відкриття чи нового виробництва) — процес болісний. Водночас має бути цивілізоване «акушерство» для запобігання «пологових» травм, ускладнень тощо. З цієї починається профілактика каліцтва. Розвиток творчості - це друге дело.

Для виношування принципово нових задумів люди споконвіку йшли з акціонерного товариства: в безлюдні, пустельні місця, монастирі, вирушали у кругосвітні подорожі, створювали академгорода. І було уникнути впливу стереотипів, подивитися поширювати на світ цілком вільним, не обтяженим традиціями поглядом і виносити нове рішення попри існуючі аналоги. Але це ще все, потрібно час й безпечне відстань від суспільства, щоб вирішити — корисно це нововведення суспільству чи ні? І потім усього цього буде повернутися (коли ще буде кому возвращаться).

Полученные нові рішення — джерело для відновлення життєвих сил суспільства. У протилежному разі, не буде розвиватися, що ми й спостерігаємо. Суспільство, окресливши і округливши свої межі, неминуче рутинизируется і «вистигає». У тих самих межах перебувають і микрообщества: школи, університети, курси підвищення кваліфікації, відрядження, стажування. Попри те що, що бар'єри микрообществ долаються й відбувається їх взаємозбагачення з допомогою друг друга, цей обмін сам собою відокремлений і раніше чи пізно «охолоне» через відсутності принципово нові й корисних рішень, які мають нічого спільного з усталеними традициями.

Какие цивілізовані шляхи до виходу з акціонерного товариства (з творчими цілями) є в нас зараз? Перше, це навчально-наукові кругосвітні подорожі на суднах із необмеженим районом плавання і великий автономністю. Основний лабораторією в цьому випадку є світ довкола себе, а судно — лише, оглядовий майданчик. Це з думці автора, цей день найперспективніший напрямок у розвитку винахідницького творчості. Середовище навчання, вибір учнів і викладачів визначає успішний розвиток винахідницького творчості (приміром навчальних судов).

Есть і той шлях. Можна сміливо сказати — нецивілізований: замкнутися себе вдома, стати затворником, не зважати сусіда, та й попри всі суспільство, зосередитися та спробу виробити щось нове. І тут не виключені плоди каліцтва, але сьогодні це, для митців, інколи єдиний выход.

Сейчас изобретательское творчість та її розвиток — справа суто особисте. Суспільство, держава зі своїми інститутами для піонерського творчості малопридатні. Отже, цієї проблеми кожен із нас вирішувати самостійно, але це робити сообща.

Примеры творчості системі образования

Большое увагу системі освіти приділялося теорії рішення винахідницьких завдань (ТВВЗ), а також эвристике. Теорії дозволяють виконувати завдання лише на рівні відомих винаходів. Проте задля розробки нових винаходів ці теорії непридатні, бо можуть відповідати критерію новизны.

Для курсу «Изобретательское творчість» («ІТ») розроблена навчальна програма «ІТ», враховує природну винахідливість, притаманну людям.

Разработка програми почалася Проблемним науково-дослідної лабораторії біоніки Казанського університету у 1982 року. Перший варіант програми апробований в 1983 року у групі із 14 студентів 4 курсу Казанського університету фізичного факультету. У тому числі 9 студентів отримали 2 авторських свідоцтва СРСР на винаходи (дві підгрупи соавторов).

1 підгрупа: (4 студента) — ред. свид. СРСР № 1 192 970, МКІ В25 115/00, опубліковано в 1985 року Бюлетень № 43.

2 підгрупа: (5 студентів) — ред. свид. СРСР № 1 201 128, МКІ В25 115/00, опубліковано в 1985 року Бюлетень № 48.

Работа над програмою продовжилася 1994 року в Академічному коледжі при КДУ серед учнів 10-х класів. Протягом часу короткого існування курсу «ІТ» (1995 рік) троє учащихся-соавторов отримали рішення про видання патенти винахід по заявці № 95 107 104, а один одержав дві патенту Російської Федерації № 2 077 458 і № 2 094 262. У цьому робота курсу «ІТ» в Академічному коледжі закончилась.

Работа з винахідниками у навчальних установах починалась і припинялася, як екзотична чи взагалі чужа для традиційного навчального процесса.

В висновок треба сказати особливості курсу «ІТ». Вона полягає в природної здібності людини до осяянню. Практично цей стан використовується людьми повсюдно, але суворого наукового пояснення цього досі немає. Понад те, науковим може бути представлено заперечення цього явища. Через це в «ІТ» результатами роботи зізнаються ті, невідомих людству, і які видано патент, підтверджує новизну і корисність изобретения.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.