Повернення до специфіки колоніальної політики досліджуваного періоду. 
Формулювання висновків з урахуванням пріоритету європейської політики для французької корони XVII ст

Можна зробити висновок про доцільність для французьких правлячих кіл збереження миру з регентствами виходячи з усього комплексу зазначених факторів. Більш того, Кольбер прагнув досягти домовленості з ними, протидіючи аналогічним прагненням англійців у Танжері.

З іншого боку, міністр фінансів Людовіка XIV не міг зробити ставку на колонізацію регіону Північної Африки, оскільки береберійці претендували на велику частину самостійної ролі у переговорному процесі. Ми вже зазначали про відмінності у розуміння поняття «колонія» XVII ст. та пізніше, за цих умов мова йшла тільки про торгівельні взаємини з Північною Африкою для французів.

Однак у свідомості французьких правлячих кіл існування колонії повинно було спрямовуватись на користь метрополії. Регентства не могли погодитись з такою пропозицією, адже піратство виступало основою економічного розвитку вказаного регіону.

Звідси беруть витоки численні військові експедиції французів часу Кольбера проти регентств, спрямовані на демонстрацію «політики престижу» французької корони тієї епохи. Сучасники досліджуваних подій досить відверто писали про особисте «презирство» Кольбера відносно береберійців, який сприймав їх, не маючи змоги контролювати, лише як неспокійних сусідів. На першому місці для французької корони знаходилась політика у континентальній Європі, амбіційний характер якої часто заважав реалізації повноцінного та результативного курсу міністра у середземноморському Магрибі.