Жан Бодрійяр

Жан Бодрийяр.

Д.А. Силичев Бодрийяр (Baudrillard) Жан (р. 1929) — фр. соціолог, філософ, культуролог. Свою концепцію розробляє під впливом Ф. Ніцше, Р. Барта, А. Лефевра, у діалозі і полеміці з До. Марксом, З. Фрейдом, М. Фуко та інших. мислителями. У цілому нині погляди Б. перебувають у рамках постструктуралізму і постмодернізму. Еволюція його творчості розпадається на два періоду: перший охоплює кін. 1960;х і 1970;ті рр., другий — 1980−1990;е гг.

В роботах першого періоду — «Система речей» (1968), «Суспільство споживання» (1970), «Критика політичної економії знака» (1972), «Символічний міна й смерть» (1976) та інших. — Б. розглядає проблеми суспільства споживання, прагне розкрити суть феномена споживання. Він зазначає, що в усі часи люди набували, мали і користувалися предметами і речами, але з споживали. Для цього потрібно особливі умови, що склалися нещодавно. Якщо 19 в. основу існування суспільства становили працю й виробництво, то 20 в., після Другої Першої світової, головним стає споживання, від якої дедалі більше залежить виробництво. Таке співвідношення викликано не достатком предметів, їх різноманіттям і доступністю, але з тих, що змінилося сам спосіб існування, їхній смисл та призначення. Раніше головними властивостями речей були матеріальність, корисність й третя функція. Тепер ці якості відходять на задній план і звільняють своє місце новим властивостями, які творяться у силу те, що предмети і речі, подібно мови, утворюють зв’язну систему знаків і підлітків набувають «знакову стоимость».

Не менш глибокі й істотних змін відбуваються у уявленнях споживача, його менталітеті і свідомості. Вона неспроможна скільки-небудь впевнено орієнтуватися у новому порядку речей, неспроможний зрозуміти логіку і значення знаків нового соціального мови. Купуючи незліченні речі й предмети, вона вже й не так задовольняє свої природні потреби, скільки споживає «стоимости-знаки», значеннями яких виступають не реальні якості й гідності предметів, але соціальний статус, престиж, комфорт, причетність чогось особливому. Уявлення споживача виявляються глибоко перекрученими, вони охоче піддаються маніпулюванню, їх можна з’ясувати, як «нещасна сознание».

Именно споживання знаків становить сутність суспільства споживання. Б. визначає споживання як «процес поглинання знаків і поглинання знаками». Вона передбачає неминуче включення до загальну систему обміну і «виробництва кодованих вартостей». У такому суспільстві споживання всякий товар виробляється як знак, а знаки — як товари. Сформовану систему виробництва та споживання Б. зіставляє з явищем товарного фетишизму, відкритого Марксом. Проте Маркс пов’язував його з мінової вартістю, вбачаючи у ній джерело відчуження людини, протиставляючи її потребительной вартості, де він бачив можливість майбутнього звільнення. Б. вважає, новий фетишизм суспільства споживання пов’язані з потребительной вартістю і є ще більше мистифицирующим, не залишає надій подолання відчуження. У зв’язку з цим він малює похмуру картину функціонування суспільства споживання, яке постає як простір загального маніпулювання і відчуження. Б. вважає, що ми бачимо кінець праці, виробництва та політичної економії, що з сучасного суспільства характерна втрата будь-якої референції, грунтів та фундаменту. Усе це руйнується під тиском експансії «стоимости-знака», що він визначає як «структурний закон вартості», підпорядковуючий собі тільки економіку, а й ін. сфери людського життя — мову, інтелектуальну діяльність, мистецтво т.д. Всюди діє «модель симуляції», внаслідок чого місце реальних предметів, процесів і явищ займають різноманітних знаки і «симулакры» («подоби»), які обмінюються між собою, забувши про існування реального. Так народжується «гиперреальное», яке поглинає реальне. Б. показує це прикладах моди, мас-медіа, тіла, дозвілля тощо. Хоча суспільство споживання часто називають суспільством комунікації, його було б назвати, по Б., «суспільством не-коммуникации», оскільки панування телебачення веде до того що, що «люди не кажуть між собою», їх діалог витіснив монолог телебачення, яке втілює «симуляцію коммуникации».

В роботах другого періоду — «Симулакры і симуляція» (1981), «Фатальні стратегії» (1984), «Америка» (1986) та інших. — погляди Б. перетерплюють суттєві зміни. Він продовжує розвивати тему симуляції і симулакров, не відмовляється від своїх критичних висновків, і суджень щодо негативних сторін суспільства споживання. На додачу до них він песимістично стверджує, що «світ перестав бути діалектичним… вона приречена на крайності, а чи не на рівновагу». Торкаючись зростання злочинності, тероризму, й ін. таких явищ, Б. заявляє: «І ми заручники, ми всі террористы».

В той час відходить від колишнього свого нігілізму і дуже критичного ставлення до дійсності. Б. вважає, що ситуація перестав бути безнадійною з її можна знайти вихід. Існуючі у плані шляху й стратегії — марксистські, ліберальні чи психоаналітичні — він називає «банальними», исчерпавшими свої можливості і що можуть служити керівництвом до дії. Натомість він пропонує «фатальні стратегії», укладені над боротьбі — через бунт чи революцію — з існуючої системою, але у доведенні абсурдності цією системою до кінця. У здійсненні своїх стратегій Б. робить ставку не так на активного суб'єкта (колективного чи індивідуального), але пасивну масу, яка новий спосіб опору, заснований не так на зовнішньому, але в «внутрішньому руйнуванні», руйнуванні зсередини. На процес розвитку і перетворення економіки, культури, інформацією гиперреальное маса відповідає гиперпотреблением і гиперконформизмом, що з Б. виступає найадекватнішою формою поведения.

Такой поворот свідчить про значному посиленні у його поглядах постмодерністської складової. У працях Б. приділяє дедалі більше уваги грі, задоволення і насолоди. Можна сміливо сказати, що вона розмірковує на кшталт відомої формули: якщо насильство неминуче, потрібно прийняти його й отримати задоволення. Б. вважає, що можна не противитися переизбытку знаків, а вступити з ними гру, піддатися їх спокусі й одержати насолоду. Він вважає, що існування і функціонування сучасного суспільства зумовлено й не так прогресом науки, об'єктивністю інформації, дійсним покаранням винних, зростанням якості життя, а й тим спокусою, що з «розгулу знаків», що охопила всі сфери життя від моди і реклами до економіки та политики.

Список литературы

Система речей. М., 1995.

La societe de consomation. Paris, 1970.

Pour une critique de l «economie politique du signe. Paris, 1972.

Simulacres et simulations. Paris, 1981.

Les strategies fatales. Paris, 1986.

Amerique. Paris, 1986.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.