Масове суспільство як альтернатива громадського суспільства

Масове суспільство як альтернатива громадського суспільства.

.

.

План.

Вступ.

«Масове суспільство» як альтернатива громадського суспільства.

Висновок.
.

Вступ.

" Масове суспільство" як альтернатива громадянському суспільству. Сутність тоталітарного масового суспільства полягає у порушенні ізольованості «внутрішньосуспільних» груп, у тотальному залученні населення до масових рухів «підтримки вождів», владників. (Див.: Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання. -1992. -№ 1. Характерною рисою такого суспільства є «людина маси». «Маса — це сукупність осіб без спеціальної кваліфікації. Маса — це рядова людина». X. Ортега-і-Гасет у праці «Бунт мас» (1930) визначає масову людину як таку, що не відрізняється від інших, а є повторенням загального типу. Маси — це посередня людина, якій характерно жити без зусиль, без намагань виправляти чи удосконалювати себе. В епоху панування мас до-мінус насильство, яке стає нормою життя і призводить до посилення ролі держави, підкорення їй всього життя, втручання її у всі сфери, поглинання всієї суспільної спонтанної ініціативи державною владою, тобто знищення громадянського суспільства.

У масовому суспільстві кожна людина є лише «гвинтиком», «атомом», а це сприяє зростанню авторитарних і тоталітарних політичних режимів. Адміністративно-командні системи характеризуються зміною «горизонтальних» соціальних зв’язків у суспільстві «вертикальними», створенням атмосфери матеріальної та духовної залежності індивіда від держави, ліквідацією об'єднань громадян, створених самими громадянами. У масовому суспільстві індивіди пов’язані одне із одним лише за допомогою ставлення кожного з них до держави, але вони не співвідносяться між собою у межах незалежних від держави груп. Саме відсутність референтних груп призводить до соціальної ізоляції людини й подальшої її гіпертрофованої відданості нав’язуваним державою символам і лідерам.

Основними рисами масового суспільства є:

• широка атомізація (втрата природної спільності людей у межах життєздатних референтних груп);

• готовність до засвоєння нових ідеологій (пошук втраченої стабільності та «простих» відповідей на складні питання);

• тоталітаризм (тотальне домінування псевдоєдності - «вертикальної» єдності з державою, а не «горизонтальної» — з індивідами, що мають схожі інтереси).

Німецько-американський політолог Х. Арендт вважає, що в масовому суспільстві терор стає головним стрижнем політичної діяльності, він знаходить своє завершення у тоталітаризмі. Саме на базі атомізації та утворення маси утворюється безкласове тоталітарне суспільство.

Висновок.

За висловом французького дослідника П. Лефорта висновок у масовому суспільстві такий, що «цілий народ має одна людина». У ньому існують ті соціальні сили, які здатні подолати чи істотно зменшити атомізацію, тотальний контроль, але з огляду на невелику кількість та роззосередження вони не можуть ефективно впливати на ці процеси.

Використана література.

В.М. Піча, Н. М. Хома. «Політологія». Новий світ -2000 р.

Александер Дж. С. Парадокси громадянського суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 199 р. — № 1.

Баталер А. О гражданском обществе и общественном договоре. — М., 1990 р.

.

.

_.

.