Личное, національне і загальнолюдське в поезії З. А. Єсеніна

Личное, національне і загальнолюдське в поезії З. А. Есенина

Кто я? Що? Лише мрійник,.

Синь очей втратив у імлі,.

И тебе любив я лише до речі,.

Заодно з іншими землі.

С. Єсенін.

Сергей Олександрович Єсенін — істинно російський поет. Його рідна стихія — народна поезія, російська село, рязанські шляхи і косогори, поля та вирубування лісу. Творчість Єсеніна дуже особистісне, пропущене через серце й душу, від цього, мабуть, напевны, прекрасні і нехитрі його твору.

Край ти мій занедбаний,.

Край ти мій, пустир,.

Сенокос некошеный,.

Лес так монастир.

В вікна б’ють без промаху.

Вороны крилом,.

Как заметіль, черемха.

Машет рукавом.

Читая вірші Єсеніна, дізнаєшся думи, переживання, пристрасті поета. Недарма ж він говорив, що все життя їх у віршах. Але поет будь-коли замикалася у колі лише особистих інтересів. Його приваблювала життя земляків, переживання й невеличкі радощі їх. Близько серцю приймав Сергій Олександрович побут села. У вірші «Русь», написаного 1914 року, Єсенін з і смутком дивиться життя глибинки, пояснює антинародну суть імперіалістичної війни. Поетові ще складно остаточно зрозуміти й оцінити всі події, але горі Ай-Петрі і сльози російських жінок ранять його душу.

Повестили під вікнами соцькі.

Ополченцам йти війну.

Загыгыкали баби слобідські,.

Плачь прорізав колом тишу.

Затомилась село невесточкой —.

Как-то милі в далекому краю?

Отчего не повідомлять звісткою, —.

Не загинули у спекотному бою?

Глубоко і щиро Єсенін любить Росію, приймаючи її такою, якою вона є. Поетові непотрібно прикрашати батьківщину, вона мила то будь-якому образі. Швидше, навіть так: чим бідніші і безрадісніше пейзаж, тим трепетнее і ніжніше б'ється серце автора.

Полюбил я сірих журавлів.

С їх курликанням в худі дали,.

Потому що у теренах полів.

Они ситих хлібів не бачили.

Только бачили березь так цветь,.

Да рокитник, кривою і безлистый,.

Да розбійні чули свисти,.

От яких легко померти.

Обновление Росії, її вихід із злиднів й темноти поет спостерігає захоплено. Йому хочеться бачити щасливих благополучних співвітчизників, саме тому так радісно і оптимістично починають звучати його вірші 1918;1920 років.

Сойди, прийди нам, червоний кінь!

Впрягись в землі голоблі.

Нам гірким стало молоко.

Под цієї старим дахом.

Верьте, перемога нас!

Новый берег недалекий.

Волны білими пазурами.

Золотой скребуть пісок.

А потім дійсність злякала поета — занадто багато крові й горя побачив він навколо. Не міг та й хотів зрозуміти раціональності того що відбувається. Гуманіст власне своєї, Єсенін не хотів погодитися з яке твориться навколо злом. Йому близькі загальнолюдські цінності: свобода, життя, любов, в навколишній світ вона бачила попрання цих істин. У вірші «Лист до жінки» поет пояснює своє збентежене стан.

Не знали ви, що у сонмище людському.

Я був, як кінь, загнана в милі,.

Пришпоренная сміливим ездоком.

Не знали ви, Що в суцільному диму,.

В розкиданому бурею побут.

С цього й мучуся, що ні зрозумію.

— Куди несе нас рок подій.

Но уникнути дійсності не вдавалося, вона настигала скрізь. Ні творчість, ні любов, ні Батьківщина — ніщо були заступити поета від розв’язання існуючих проблем. Для Єсеніна село — велика загальнонаціональна тема, патріотична і «глибоко особиста. Тому така гірко і тяжко він переживає всі труднощі, які випадали на частку російського мужика. Сумно й тоскно звучать вірші 1924—1925 років. Дивно унісонно його настрою та стан навколишнього природи: «заметіль плаче», «саваном покрита» рідна сторона. Поет гребує миритися з цим нової дійсністю. Так багато було сподівань, і щось збулося. Він воліє піти, не бачити чергових бід страждань навколо. А ще не залишилося душевних сил. Пророцтвом звучить останнє вірш, написане кров’ю, може бути, невипадково.

До побачення, мій друже, до побачення.

Милый мій, ти у моїй грудях.

Предназначенное расставанье.

Обещает зустріч попереду.

До побачення, мій друже, без руки, без слова,.

Не смутку і сум брів, —.

В цьому житті вмирати старе,.

Но і може жити, звісно, не новин.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.