Рынок цінних паперів Японії (2003г.)

Удмуртский державний университет.

Інститут економіки та управления.

Кафедра Фінансів і учета.

РЕФЕРАТ.

По дисципліни «Ринок цінних бумаг».

ТЕМА:

" Ринок цінних паперів Японії «.

ВЫПОЛНИЛ:

СТУДЕНТ ГР.604−41.

Фахреев Ч.И.

ПЕРЕВІРИЛА: К.Э.Н., доцент, професор кафедри Фінансів и.

Учета.

Іванова А.В.

ІЖЕВСЬК 2003.

Содержание Содержание 2 1. Основные історичні тенденції у розвитку ринку Японії 3 2. Особливості організаційного устрою біржі 5 3. Роль інвестиційних інституцій у формуванні ринку Японії 13 4. Депозитарна-клірингова система 15 5. Розвиток системи регулювання ринку Японії 17 6. Особливості акціонерного капіталу 21 7. Ринок облігацій та інших боргових цінних паперів 27 8. Основні висновки 29 Список використаних джерел 32.

1.Основные історичні тенденції у розвитку ринку Японии.

У 1867 — 1868 рр. у Японії відбулася буржуазна революція «мейдзі исин ». Була свергнута влада сёгунов з феодального вдома Токугава і відновлено влада імператорів. До влади прийшло буржуазно-дворянское уряд у главі японського імператора Муцухіто, вставшее на шлях проведення буржуазних соціально-економічних перетворень. Нині у Японії налічується 5 фондових бірж: до Токіо, Осаці, Нагоя, Кіото і Саппоро. Основна — Токійська фондової біржі організована 15 травня 1878 р., через 10 багатьох років після «буржуазної революції мейдзі «а перші торги у ньому почалися 1 червня цього року. Датою підстави теперішній Токійській фондовій біржі вважається 1 квітня 1949 р., а торги у ньому почалися 16 травня тієї самої року. Усі вони, крім біржі Саппоро, виникли у тому 1949 р., біржа в Саппоро існує 1950;го р. Окрім вищеперелічених бірж, в 1949 р. були відкриті також біржі Кобе, Хіросімі, Фукуоке і Ниигате, але справжньому часу ці 4 біржі чи було розформовано (біржа в Кобе, 1967 р.), чи увійшли до складу інших бірж (біржі Фукуоке і Ниигате влилися у складі Токійській фондової біржі у березні 2000 р.). Правила торгівлі, запроваджені на ТФБ, грунтувалися на правилах торгівлі Біржі рису, посталої двома роками раніше. Аж по закриття ТФБ в 1943 р. правила торгівлі на фондових і товарних біржах Японії нічим не розрізнялися між собою. Токійська фондової біржі - одне з трьох найбільших бірж світу і за обсягом торгівлі успішно конкурує з Нью-Йоркської фондової біржею, що вона в 1990 при обсязі продажу 1,2 трлн. дол. навіть перевершила. Торгівля облігаціями ведеться до Токіо з моменту заснування токійської фондової біржі. Акції найбільших торгових компаній Японії, званих «дзайбацу », почали звертатися біржі наприкінці 19 в. Незадовго до його закінчення Другої світової війни фондовий ринок тимчасово перестав функціонувати, а коли торги відновилися, вона вже регулювався поруч законів, прийнятих під час американської окупації Японії, серед яких окреме місце посідає Закон про цінні папери і біржах 1948. До Другої світової війни ТФБ була комерційної організацією, яка має мету отримання прибутку. У 1943 р. у неї закрита, а 1949 р. були знову відкриті фондові біржі у Токіо й семи інших містах страны.

2. Особливості організаційного устрою биржи Крупнейшим ринком у Японії є Токійська фондової біржі, яку припадає приблизно 95% обороту з акцій. Великої біржею є й Осакская фондової біржі. На інші 6 фондових бірж доводиться кілька відсотків усього обороту. Відсоткове співвідношення японських бірж представлено на Рис. 1.

[pic].

Мал.1. Співвідношення японських бірж за обсягом торгів (кінець 2002 року) Кількість фірм-учасників Токійській фондової біржі перевищує сотню; деякі з цих фірм — великі міжнародні компанії роботи з цінними паперами і інвестиційні банки, такі, як «Морган Стенлі «, «Соломон бразерс «і «Джардин Флемінг ». Що ж до японських фірм-учасників біржі, всі вони, як правило, мають великий схожість із універсальними американськими інвестиційними банками, причому кілька найбільших фірм що така фактично контролюють фондовий ринок. Так було в Таблиці 1 представлено кількість компаній — учасників на основних фондових біржах Японии.

Таблиця 1.

Кількість компаній учасників на фондових біржах Японії (кінець 2002 р.) | |Токіо |Осака |Наиигата |Фукиока |Саппоро | |Японські |109 |100 |34 |17 |11 | |учасники | | | | | | |Иностранные|22 |21 |1 |- |- | |учасники | | | | | | |Усього |131 |121 |35 |17 |11 |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange На Токійській фондову біржу ведеться торгівля опціонами, ф’ючерсними контрактами і облігаціями. Фондовий ринок Японії займає друге місце після ринку США — щодо і пайових, і боргових цінних паперів. (Таблиця 1). У 1995р. обсяг капіталізації Японії становив 3,7 трлн. дол. (1/5 світової), а обсяг облігаційної заборгованості - більше чотирьох трлн. дол. Наприкінці 80-х рр. внаслідок зростання курсової вартості акцій японських емітентів по обсягу капіталізації Японія помітно випередила США. Стрімкий обвал курсів акцій на японських біржах в1991 — 1992 рр. знову повернув США роль лідера, проте Японія як і має великий відрив 3-го за величиною ринку Великобританії. У 1995р. обсяг капіталізації Японії становив 3,7 трлн. дол. (1/5 світової), а обсяг облігаційної заборгованості - більше чотирьох трлн. дол. Наприкінці 80-х рр. внаслідок зростання курсової вартості акцій японських емітентів по обсягу капіталізації Японія помітно випередила США. Стрімкий обвал курсів акцій на японських біржах в1991 — 1992 рр. знову повернув США роль лідера, проте Японія як і має великий відрив 3-го за величиною ринку Великобритании.

Таблиця 2.

Структура світового фінансового ринку боргових цінних паперів і акций.

|Страна |Боргові папери |Акції |Усього | | |млрд дол. |млрд дол. |млрд дол. |% | |Токіо |2,119 |1,062 |1,057 |105 |55 |223 |674 | |Перша |1,495 |579 |916 |105 |54 |214 |543 | |секція | | | | | | | | |Друга |581 |440 |141 |- |1 |9 |131 | |секція | | | | | | | | |Mothers|43 |43 |- |- |- |- |- | |Осака |1,312 |367 |945 |105 |55 |221 |564 | |Перша |859 |41 |818 |105 |54 |211 |448 | |секція | | | | | | | | |Друга |352 |233 |119 |- |1 |9 |109 | |секція | | | | | | | | |Heraqre|101 |93 |8 |- |- |1 |7 | |p.s | | | | | | | | |(Nasdac| | | | | | | | |) | | | | | | | | |Ниигата|186 |101 |456 |105 |52 |179 |129 | |Перша |45 |11 |414 |105 |51 |173 |85 | |секція | | | | | | | | |Друга |141 |90 |51 |- |1 |6 |44 | |секція | | | | | | | | |Фукиока|243 |34 |209 |105 |41 |37 |26 | |Саппоро|167 |15 |152 |105 |17 |9 |21 | |Усього |2,699 |1,579 |1,090 |105 |55 |223 |707 |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange Протягом досить багато часу, до квітня 1999 р., основним методом торгівлі 150 найважливішими акціями був відкритий подвійний аукціон: торгівля «з голосу «в біржовий натовпі (метод називався «зараба »). Курс відкриття встановлювався залповим методом сайтори на підставі накопичених заздалегідь заявок для придбання і продаж — метод «итайозе ». Заявки надходили на біржу з контор фирм-членов телефоном чи термінали комп’ютерів, і потім передавалися співробітникам фірм, працюють у торговому залі. З 1990 р. на ТФБ діє система автоматичної передачі дрібних заявок (до 3000 акцій) сайтори, що й виконують їх. Ще раніше для акцій 2-ї секції (1/3 всіх акцій інших емітентів) запровадили система CORES (Computer assisted order routing and execution system), що дозволяє здійснювати угоди автоматизованому режимі, вводячи заявки через термінальні устрою. Система була запозичена у Торонтской фондової біржі, де називається CATS. Аналогічна систему було придбана Паризької фондовій біржею (САС). Завдяки ЕОМ ТФБ здатна здійснювати щодня угоди п’ять млрд. акцій. У 1999 р. ТФБ відмовилася від голосових торгів, повністю перейшовши на комп’ютерну систему CORES, і навіть FORES (Floor Order Routing and Execution System). Для торгівлі ф’ючерсами і опціонами використовується електронну систему CORES-FOP. Обсяг угод на Токійській Фондовій Біржі представлено таблиці 4.

Таблиця 4 Обсяг угод з видам інвесторів на Токійській біржі 2002 року (млрд. йен).

| |Покуп|Продаж|Всего |% |Абсол.| | |ка |а | | |зрад | |Брокерско-дилерские |65,44|66,531|131,98|35,8 |-1 082| |фірми |9 | |0 | | | |Приватні |27,12|27,466|54,587|14,8 |-345 | | |1 | | | | | |Іноземні |58,85|58,097|116,95|31,7 |760 | | |7 | |4 | | | |Страхові компанії |1,411|2,239 |3,650 |1,0 |-828 | |Банки |20,90|20,109|41,016|11,1 |798 | | |7 | | | | | |Інвестиційні фонди |2,725|2,763 |5,488 |1,5 |-38 | |Корпорації |3,796|3,384 |7,180 |1,9 |412 | |Інші |3,953|3,609 |7,562 |2,1 |344 | |Разом |184,2|184,19|368,41|100,0 |21 | | |19 |8 |7 | | |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

Включение акцій у котировочный лист здійснюється з схвалення Токійській фондової біржі й міністерства фінансів; акції може бути позбавлені лістингу, якщо компания-эмитент перестає задовольняти відповідним вимогам. Для Токійського ринку розраховуються дві основні індексу курсів акцій — «Никкей «і «ТОПИКС ». Індекс «Никкей «» (Nikkei — Nikkei Dow Jones Average) — среднеарифметический незважений індекс, розраховуваний з урахуванням 225 акцій 1-и секції ТФБ як і, як промисловий індекс Доу-Джонса (Dow Jones Industrial Average). Вперше індекс опублікований 1950 р. Класичний індекс ТОПИКС (TOPIX), розраховуваний з 1968 р. за всі акціям 1-ї секції ТФБ, — середньоарифметична зважена (зважений за кількістю выпушенных акцій). У таблицях 5 і шість зображено динаміку індексів TOPIX і Nikkei 225.

Таблиця 5.

Динаміка індексу TOPIX за 1992 — 2002 рр. |Рік |TOPIX |Максимальне значення |Мінімальна значення | | |(кінець | | | | |року) | | | | | |значення |Дата |Значення |Дата | |1992 |1,307 |1,763 |06.01 |1,102 |18.08 | |1993 |1,439 |1,690 |03.09 |1,250 |25.01 | |1994 |1,559 |1,712 |13.06 |1,445 |04.01 | |1995 |1,577 |1,585 |27.12 |1,193 |13.06 | |1996 |1,471 |1,722 |26.06 |1,448 |24.12 | |1997 |1,175 |1,561 |26.06 |1,130 |22.12 | |1998 |1,086 |1,300 |10.02 |980.11 |15.10 | |1999 |1,722 |1,722 |30.12 |1,048 |05.01 | |2000 |1,283 |1,754 |07.02 |1,255 |21.12 | |2001 |1,032 |1,440 |07.05 |988.98 |17.12 | |2002 |843 |1,139 |24.05 |815 |18.12 |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

Таблиця 6.

Динаміка індексу Nikkei 225 за 1992 — 2002 рр. |Рік |Nikkei 225|Максимальное значення |Мінімальна значення | | | | | | | |(кінець | | | | |року) | | | | | |значення |Дата |Значення |Дата | |1992 |16,924 |23,801 |06.01 |14,309 |18.08 | |1993 |17,417 |21,148 |13.09 |16,078 |29.11 | |1994 |19,723 |21,552 |13.06 |17,369 |04.01 | |1995 |19,868 |20,011 |27.12 |14,485 |03.07 | |1996 |19,361 |22.666 |26.06 |19,161 |24.12 | |1997 |15,258 |20,681 |16.06 |14,755 |29.12 | |1998 |13,842 |17,264 |02.03 |12,879 |09.10 | |1999 |18,934 |18,934 |30.12 |13,232 |05.01 | |2000 |13,785 |20,833 |12.04 |13,423 |21.12 | |2001 |10,542 |14,529 |07.05 |9,504 |17.09 | |2002 |8,578 |11,979 |23.05 |8,303 |14.11 |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

У Японії існує позабіржова система торгівлі акціями молодих емітентів — JASDAQ, змодельована з НАСДАК. Але обсяги торгівлі у ній мінімальні. Ринок акцій на 100% біржовий, що, зокрема, пов’язані з забороною (відміненими лише у грудні 1998 р.) на торгівлю листинговыми акціями на позабіржовому ринкові. Ринок облігацій переважно позабіржового. Членами ТФБ виступають лише компанії по цінних паперів. З 131 члена ТФБ (за станом кінець 2002 р.) 108 — брокерско-дилерские фірми (їх 22 — дочірніми компаніями іноземних фінансових установ), з правом здійснювати угоди за власні кошти, і за дорученням клієнтів (регулярні члени), і одну — так званий сайтори-член, у функції якого входить прийом і що виконання наказів від регулярних членів. Вони позбавлені права здійснювати угоди за власні кошти (за рідкісними винятками). ТФБ 90-х років залишалася однією з небагатьох провідних фондових бірж світу, на якої зберігалися фіксовані комісійні. Вважається, що це було одній з причин надзвичайно високу прибутковість японських брокерскодилерських фірм. До змін, що сталися 1994 року Ставка комісійних від величини угоди та ділилася на 10 видів. Максимальна ставка 1,15% (але з нижче 2500 єн) при угоді у сумі менш 1 млн. єн; мінімальна — 0,075% + 785 000 єн у сумі понад 1 млрд. єн. З квітня 1994 р. фіксовані комісійні скасовані значних угод у сумі понад 1 млрд. єн. — тобто відбувається поступовий відхід фіксованих комісійних. На початку 2000 роки, відбулася повна скасування фіксованих комісійних за угодами на фондовий ринок. Аж по 1986 р. на ТФБ існував неформальний заборона участь іноземних членів. Активізація діяльності японських компаній на зарубіжні ринки капіталу змусила ТФБ відчинити двері іноземцям. Так в таблиці 7 зображено динаміку іноземних інвестицій у японські цінні папери, а Таблиця 8 відбиває динаміку японських інвестицій у іноземні цінні бумаги.

Таблиця 7.

Іноземні інвестиції в японські цінних паперів (млрд. єн) |Рік |Акції |Облігації | | |Купівля |Продаж |Баланс |Купівля |Продаж |Баланс | |1995 |20,608 |15,997 |4,631 |16,463 |15,574 |888 | |1996 |27,754 |22,646 |5,108 |21,544 |17,670 |3,874 | |1997 |32,557 |29,245 |3,311 |24,576 |21,778 |2,787 | |1998 |31,036 |29,111 |1,924 |24,456 |23,628 |829 | |1999 |62,038 |50,839 |11,198 |47,287 |49,575 |-2,287 | |2000 |83,559 |83,793 |-233 |57,101 |47,024 |10,076 | |2001 |77,901 |74,106 |3,795 |52,290 |50,487 |1,802 | |2002 |64,437 |65,703 |-1,266 |58,277 |61,892 |-3,615 |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

Таблиця 8.

Японські інвестиції в іноземні цінних паперів (млрд. єн) |Рік |Акції |Облігації | | |Купівля |Продаж |Баланс |Купівля |Продаж |Баланс | |1995 |4,915 |4,944 |-288 |121,243 |113,429 |7,814 | |1996 |8,709 |7,780 |929 |149,969 |141,572 |8,397 | |1997 |13,619 |11,977 |1,642 |177,449 |175,421 |2,028 | |1998 |16,250 |14,407 |1,843 |161,197 |151,773 |9,464 | |1999 |19,829 |16,161 |3,667 |90,336 |81,772 |8,564 | |2000 |22,243 |20,040 |2,203 |92,989 |87,730 |5,258 | |2001 |17,693 |16,193 |1,500 |140,156 |129,919 |10,237 | |2002 |19,769 |15,141 |4,628 |128,158 |119,343 |8,815 |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

3. Роль інвестиційних інституцій у формуванні ринку Японии По Закону про цінні папери і біржах (1948 р.), прийнятому при особистої участі американській окупаційній адміністрації, банкам було заборонено виконувати брокерско-дилерские і андеррайтинговые операції з корпоративними цінними паперами — цим займалися звані інвестиційні удома чи брокерско-дилерские фірми, вже існуючі у те час, але з грав ще помітну роль. Річ у тім, що акцій, як вже отмечаюсь, був нерозвинений й бізнес із цінними паперами ні престижним: «солідні «люди ішли у банки. Демократизація акціонерного капіталу різко змінила ситуації, і майже відомі колись фірми, котрі з цінними паперами, стали швидко набувати вплив у економіці. Діяльність над ринком підлягає державному ліцензуванню, яке здійснює міністерство фінансів, котре видає ліцензії на виборах 4 виду діяльності: 1. дилерську, 2. брокерську, 3. андеррайтинговую, 4. скоєння «роздрібних «операцій із приватними інвесторами. Більшість фірм має ліцензії сталася на кілька видів діяльності, а найбільші, що й називаються інвестиційними будинками, — попри всі 4. Для них встановлено мінімальний розмір власного капіталу — 3 млрд. єн (приблизно 30 млн. дол.). Нині у Японії діють приблизно 200 фірм — інвестиційних інститутів, котрі займаються операціями із цінними паперами, але провідні позиції над ринком займають лише 4 компанії. Це правда звана «Велика четвірка »: «Номура », «Дайву », «Ямаичи », «Никко ». Там доводиться 36% всіх операцій із акціями, і з урахуванням 34 дрібніших афільованих фірм — понад 50%. Який Ще вище (75%) їх у наданні послуг за андеррайтингу. На «Велику четвірку «доводиться 80% торгівлі облігаціями. «Номура «- найбільший з цих 4 компаній — є й найбільшим інвестиційним інститутом у світі, випереджаючи компанію «» Меррилл Лінч «- лідера американських компаній. У окремі роки її капіталізація сягала 70 млрд. дол., що можна з капіталізацією цілої країни, наприклад Австралії. У період буму 80-х рр. «Номура «» в окремі роки отримувала найбільш високі прибутку на Японії, випереджаючи навіть таких гігантів, як «Ніссан ». У творчому списку 10 корпорацій з найвищими прибутками виявилася вся «Велика четвірка », причому у цю десятку зміг лише одне банк — «фудзі «. Власне, у Японії над ринком цінних паперів склалася олігополія, а «Велика четвірка «- своєрідний картель. Наприкінці можна назвати, що це інвестиційні інститути є членами Японської асоціації дилерів ринку, об'єднуючою професійних учасників, мають ліцензії міністерства финансов.

4. Депозитарна-клірингова система Все акції, мають котирування на біржах Японії, лише іменні. Облігації може бути як іменними, і пред’явницькими. Сертифікати цінних паперів заборонено вивозити межі Японії, тому нерезиденти зобов’язані зберігати свої цінні папери одному з японських банків чи компаній із цінних паперів. Процедура залагоджування угоди може здійснюватися наступним способом: 1. Найпоширеніший варіант — регулярне виконання. Постачання складає 3-й робочого дня після підписання угоди — у такий спосіб здійснюється 99% всіх угод біржі. Це з специфічних особливостей фондових бірж Японії. 2. При касової угоді постачання виробляється у день укладання угоди чи наступного дня, якщо передбачено умовами контракту. По спеціальному угоді постачання виробляється у певний учасниками угоди день, але з пізніше 14 днів саме його укладання. Японські фондові біржі не є лише торговими майданчиками, а й розрахунково-кліринговими центрами. Для залагоджування операцій із акціями японських емітентів кожна гілка бірж відкриває спеціальний рахунок у центральному депозитарії - Японському депозитарном центрі JASDEC (Japan Securities Depository Centre), створеному 1984 р.; 1991 р. цей центр став єдиним депозитарієм за національними акціям, замінивши Японську клірингову корпорацію по цінних паперів — депозитарно-клиринговую організацію ТФБ. Остання, проте, як і виконує депозитарноклірингові функції деяким цінних паперів, зокрема у акціям іноземних емітентів, варрантам і державних облігацій, у яких лістинг на ТФБ. З іншого боку, корпорація як і виконує послуги з визначенню взаємних зобов’язань по цінних паперів (клірінг). Для залагоджування угод з бездокументарным державних облігацій використовується депозитарно-клнринговая система Банку Японії. Виконання (залагоджування) угод з державних облігацій становить спеціальний двотижневий цикл і нагадує аналогічну процедуру на Лондонській фондову біржу. Статистика дипозитарно-клиринговой системи представленій у Таблиці 9.

Таблиця 9.

Дані кліринговим угодам на Токійській біржі за 1998;2002 рр. |Рік |(Внутренние)Японские |Іноземні акції |Загальний | | |акції | |кліринговий | | | | |обсяг* | | |Обсяг |Количест|B / |Обсяг |Количес|С / |Общий|Среднедне| | |торгов|во |A |торгов|тво |D | |вной | | |(А) |врахованих| |(D) |учтенны| | | | | |(млн. |акций (B)| |(млн. |x | |100 |100 млн. | | |акцій)| |(%) |акций)|акций (C|(%) |млн. |єн | | | |(млн. | | |) | |єн | | | | |акцій) | | |(млн. | | | | | | | | | |акцій) | | | | |1998|117,40|71,109 |60.6|21.7 |14.1 |65.2|146,0|591 | | |3 | | | | | |40 | | |1999|154,76|89,116 |57.6|20.2 |12.3 |61.3|234,7|958 | | |1 | | | | | |76 | | |2000|173,76|98,560 |56.7|13.3 |8.1 |60.7|309,3|1,247 | | |5 | | | | | |02 | | |2001|203,47|110,491 |54.3|11.7 |7.2 |61.5|248,4|1.010 | | |1 | | | | | |95 | | |2002|213,40|109,435 |51.3|13.3 |8.8 |66.6|231,5|941 | | |3 | | | | | |63 | |.

*Обсяг зазначений з урахуванням облигаций.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

5. Розвиток системи регулювання ринку Японии Организации ринку Японії аналогічна американської, було пов’язані з суто політичними чинниками: окупацією Японії після Другої Першої світової США. У Японії склалася дворівнева система регулювання, коли він контролю над ринком здійснювався як державою (міністерством фінансів), і саморегулируемыми організаціями. У 1948 р. у Японії за образом і подоби комісії з цінних паперів і бірж США була створена (запишіть) Комісія зі цінних паперів Японії. Проте коли американці пішли, Комісія 1951;го р. було скасовано, та її повноваження разом із персоналом перейшли міністерству фінансів (і відповідних повноважень належали йому до появи у 1992 року нової комісії з цінних паперів і бірж). Варто згадати про тісному зв’язку Мінфіну Японії з приватним сектором. У Японії існує традиція, що носить назву «амакудари », за якою державний бюрократ після досягнення нею віку в 55 років отримує добре оплачувану посаду у приватний сектор як винагороду упродовж свого, проведені на щодо низькооплачуваної роботі у державному установі. Існує безпосередній зв’язок між міністерством фінансів України й співтовариством брокерско-дилерских фірм саме з лінії. У цьому, проте, стоїть пам’ятати, що кількість співробітників у управлінні цінних паперів міністерства фінансів Японії було невелика: всього 150 людина. При міністерстві фінансів створили дорадчий орган — раду з цінним паперам і бірж. Рада складається з 20 фахівців, що з індустрією цінних паперів, призначуваних міністерством на двох років. До функцій ради входить підготовка рекомендацій для міністерства фінансів по вдосконаленню законодавства цінних паперів. Міністерство фінансів Японії взагалі було головним фінансовим регулюючий орган у Японії. Його повноваження поширювалися на банки. У 1992 р. у Японії з’явилася нова Комісія зі цінних паперів і бірж, у функції якої входило спостереження контроль над станом безпосередньо над ринком. На відміну від комісії з цінних паперів і бірж США, японська комісія була аффилированным установою міністерства фінансів, котру й надалі виконувало наглядових функцій. Поява комісії було з кризою на фондовий ринок Японії 1990 -1991 рр., выявившим серйозні зловживання над ринком, маніпулювання цінами та використання службової (внутрішньої) інформації. 1 квітня 1993 р. у Японії набрав чинності закону про про реформу фінансової системи. Закон частково скасував бар'єри, які були між банками і брокерськими фірмами. За підсумками цього закону японським банкам (спочатку довгострокового кредиту, та був та інших) було дозволено здійснювати андерайтинг твердопроцентных цінних паперів. Фактично був отменет закон «Про цінні папери і біржах «(1948 р.), за яким банкам було заборонено виконувати брокерско-дилерские і андеррайтинговые операції з корпоративними цінними паперами Одночасно брокерско-дилерским фірмам відкрили доступом до довірчим банківським операціям. У 1994 р. Міністерство фінансів дозволило міським банкам засновувати дочірніми компаніями про торгівлю цінними паперами (без права здійснювати угоди з акціями і похідними від нього цінними паперами). У 1998 р. у Японії почалася нова широкомасштабна реформа фінансової систем, отримавши за аналогією з англійської реформою 1986 р. назва «Велика потрясіння «(Big Bang). Реформа розрахована кілька років (1998;2001) передбачає поетапну повну лібералізацію фінансової системи. Наприклад, дозволяється створювати фінансові холдингові компанії (що лише по війни було заборонено). Перерахуємо деякі нововведення: фірмам дозволено здійснювати брокерські операції із цінними паперами без державної ліцензії; повністю скасовуються бар'єри між банками, компаніями по цінних паперів і довірчими банками: вони мають право вести бізнес одне одного; передбачається усунення заборонити виконання банками і компаніями по цінних паперів послуг страхових компаній, і навпаки. З іншого боку, скасовуються обмеження осіб на володіння акціями листинговых компаній нерезидентами (раніше трохи більше 10%). У той самий час посилюються покарань нечесні операції на фінансовому ринку. Також скасовується існуючий раніше фактичний заборона викуп власних акцій корпораціями. Однією з елементів реформи стало створення спеціального регулюючого органу поза міністерства фінансів, який покладено контроль над всієї фінансової системою країни (175 національними банками, 93 іноземними банками, 76 страхові компанії і 226 брокерско-диперскими фірмами і т.д.), — Агентства фінансового нагляду (Financial Supervisory Agency). Агентство почав працювати у червні 1998 р. Агентство підпорядковане безпосередньо прем'єр-міністру. Міністерство фінансів відповідатиме за планування і формулювання фінансової політики у цілому і координувати діяльність у сфері міжнародних відносин, насамперед питання, пов’язані з валютної політикою. Агентство, як очікується, братиме участь у підготовці нормативних документів, що стосуються фінансових установ, хоча у 1998 р. повної ясності в питанні про тому, як розподіляться з-поміж них обов’язки, був. Банк Японії у своїй зберігає привілей перевіряти банки і за необхідності блокувати рахунки порушників, та заодно накладення санкцій покладено Агентство. За попередніми оцінками, в Агентстві працюватиме приблизно 400 людина — здебільшого (80%) співробітники, перекладні з міністерства фінансів. Порівняйте: кількість контролерів США становить приблизно 8000, новий контролюючий орган Великобританії - Відомство фінансового нагляду — буде налічувати 2700 людина (International Capital Markets: Developments, Prospects and Key Policy Issues. P. 126).

6. Особливості акціонерного капитала Японский ринок акцій відрізняється великий специфікою. Зазвичай, акціонерний капітал більше розвинений тих країнах. де з акціонерів більше прав. У 1989 р. що у Нью-Йорку науковий центр Investor Responsibility Research Center провів спеціальне дослідження прав акціонерів у 9 країнах (США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Австралія, Швейцарія). У розрахунок бралися 4 показника: розкриття корпоративної інформації, франшиза, повідомлення акціонерів про майбутньому зборах, голосування доручення. Права акціонерів у США було прийнято за 100. Японія виявилася на останнє місце з індексом 48. Центр дійшов висновку, що із усіх зазначених країн Японії зашита прав акціонерів найменша й тут існує найбільше перешкод прояви ініціативи інвесторів. Проте у своїй за величиною капіталізації Японія на другому у світі, а, по частці капіталізації ВВП (приблизно 80−90% у середині 90- x) порівняти з англо-саксонскими країнами. Усі найбільші корпорації і більшість дрібних перебувають у власності іншими корпораціями, причому у багатьох власників. Корпоративні акціонери володіють акціями передусім в стратегічні цілі - задля зміцнення довгострокових зв’язків, завоювання нових клієнтів — і захисту небажаних аутсайдерів. На відміну від Японії США половина акцій у тій чи іншій формі перебуває у руках фізичних осіб. Їх мета, зазвичай, полягає у отриманні великих дивідендів. Тому найчастіше можливості управляюших проводити довгострокову політику обмежені. Річ у тім, що менеджери, направляючі надто велику частину прибутку на накопичення на шкоду дивідендів, невдовзі стають свідками того, як ціна акцій компанії падає, а саму себе стає об'єктом для поглинання «корпоративними піратами ». Отже, управляючі США постійно зіштовхуються з проблемою конфлікт інтересів компанії та акціонерів. У Японії, де основні акціонери — корпорації, володіння акціями, як уже відзначалося вище, переслідує з боку іншу мета, ніж просто отримання дивідендів. Звісно, зрештою інвестора цікавить прибуток, але в разі вигода інвестора випливає з усього комплексу відносин, пов’язаних із статусом акціонера. Для корпорації придбання акцій — засіб отримати кредит, укласти новий контракт чи придбати нову технологію. Відносини між компанією та її акціонерами засновані на взаємних привілеї. В багатьох випадках дві фірми мають акції одне одного, щоб бути впевнені у тому, що вони знаходяться у «дружньої організації «. Тому тоді як США акціонер вважає, що курс акцій впаде, він продає свої акції. У Японії - немає, оскільки стосунки з компанією, чиї акції йому належать, можуть від послуг цього постраждати. Хоча організований фондовий ринок (фондової біржі) виник у Японії вважається вже десять років після революції «мейдзі «, він був слабко пов’язані з потребами дзайбацу, які самі контролювали банки та інші фінансові інститути. Тільки 1930;ті роки японські холдинги змушені були випустити — акції якомога ширшої кола інвесторів. Та загалом дзайбацу залишалися закритими організаціями. Фактично фондовий ринок у традиційному значенні виник у Японії лише після Другої Першої світової. Американська окупаційна адміністрація під керівництвом генерала Дугласа Маккартура провела ліквідацію довоєнних дзайбацу з продажем акцій для широкого загалу населення. У 1948 р. японський парламент прийняв Закон про цінні папери і біржах. У його основу лягло відповідне американського законодавства (Закон про цінні папери 1933 р. і закон про фондових біржах 1934 р.). Акціонерами японських компаній спричинили мільйони японців, яким наприкінці 40-х років належало приблизно 70% всіх акцій. Це єдиний період економічної історії сучасної Японії, коли власність була справді демократичною. Але того періоду виявився дуже коротким. Корпорації стали відновлювати свої колишні позиції з допомогою викупу акцій. Процес мав свою специфіку. На відміну від США японським корпораціям заборонено скуповувати власними акціями. Не можна створювати й фінансові холдинги. Тож відновлення позицій компанії вдалися до взаємному володінню акціями. У результаті Японії сформувалися потужні об'єднання компаній — фінансовопромислові групи (кейрецу). Перед шести кейрецу припадає приблизно чверть всіх зареєстрованих акцій японських компаній. Чотири з цих кейрецу — нащадки довоєнних холдингів дзайбацу. ФПГ — явище, властиве як Японії, але тут мають найбільш явні форми, та, крім того, Японія — єдиною країною у світі, де публікуються офіційні статистичні даних про ФПГ. Три з 6 ФПГ — Міцубісі, Мицуи, Сумітомо — зберегли назви своїх попередників, тоді як Ясуда змінила ім'я на Фуйо. Дві інші групи, виниклі після 1945 р., розвивалися з урахуванням банків «Санва банк «і «Дай-ичи кангио банк ». Слід зазначити, що на відміну від довоєнних дзайбацу сучасні ФПГ немає як ядра холдингову компанію. Відповідно до Антимонопольному закону 1947 р., прийнятому під тиском американській окупаційній адміністрації, нефінансові компанії з активами понад 30 млрд. єн що неспроможні мати акції низки інших компаній у сумі велику, ніж їхній власний акціонерний капітал. Таким ядром виступають банки, хоч і їм певні обмеження. Так, банкам заборонено мати понад п’ять% акцій однієї корпорації (з 1951 по 1987 рр. це обмеження становила 10%). Не понад десять% акцій одного емітента можуть купувати страхові компанії. У ФПГ належить страхової компанії і безліч промислових і видача торговельних компаній. Отже, банки у центрі «Корпорації Японія », як часто називають японську економіку. Там доводиться про 19.2% акціонерного капіталу країни. Майже всі банки мають солідний портфель акцій, але левова частка зосереджена трьох банках довгострокового кредиту, шести міських банках (кожен із яких очолює ФПГ) і аналогічних сім довірчих банках. Вже багато років японським банкам займають перших місць у списку найбільших банків світу (за активами), опублікованими англійським журналом The Banker. Банки довгострокового кредиту — Індустріальний банк Японії, Банк довгострокового кредиту та Японський кредитний банк — після війни забезпечували основна частка довгострокового кредитування японської промисловості. Міські банки, як вище, утворюють ядро ФПГ. Там доводиться приблизно 10% акціонерного капіталу Японії. Тісно пов’язані із нею (найчастіше є дочірніми компаніями) звані довірчі банки. Там припадає приблизно 3% акцій. Здебільшого виконують трастові послуги, які включають управління пенсійними фондами (привілей, що вони поділяють із компаніями страхування життя), і управління інвестиційними трастами (аналог американських інвестиційних компаній). Страховим компаніям належить 10% акціонерного капіталу країни. Інвестиційні трасти володіють приблизно 3.3% акцій. Ці інститути колективного інвестування управляються переважно Великий четвіркою брокерско-дилерских фірм і перебувають у сфері їхнього впливу. Перед нефінансових корпорацій припадає приблизно 21% всіх акцій. Як уже відзначалося вище, перехресне володіння акціями є відмітну особливість Японії. У найбільші корпорації рідко є акціонерами інших великих корпорацій. Частка іноземних інвесторів у акціонерний капітал за 80-ті роки знизилася (6,3% 1983;го р. і 4,2% 1992 р.). Сталося це тлі лібералізації японського законодавства стосовно іноземних інвесторів, традиційно досить жорсткого. У 60-ті роки іноземні, особливо американські, інвестори були дуже активні над ринком японських акцій. Однак у 80-ті роки, коли курси акцій японських емітентів стали швидко зростати, значної частини пакетів було продано. У 90-х роках по тому, як курсова вартість акцій японських компаній прийшла б у більше відповідність до базовими економічними показниками, іноземці знову почали інвестувати кошти на японські акції, у результаті їхня частка знову підвищилася до 7,4% в 1995 р і по 18,3% 2002;го. Зараз іноземцям належать великими пакетами у низці провідних японських корпорацій. Так, «Дженерал моторз «володіє 40% акцій «Исудзу », «Форд «- 24% акцій «мазда », «Крайслер «- 10% акцій «Міцубісі моторз «тощо. п. Хоча в часто, як, зокрема, в вищенаведених, придбання акцій японських компаній проводилося на взаємної основі, і свідчить просто про транснаціоналізації капіталу. Докладніше структура акціонерного капіталу Японії представленій у таблиці 10.

Таблиця 10.

Структура акціонерного капіталу Японії з видам власників 03.2000 -.

03.2002 рр. |Види |Млрд. єн |Відсоткове співвідношення | |собственнико| | | |в | | | | |03.2000 |03.2001 |03.2002 |03.2000 |03.2001 |03.20| | | | | | | |02 | |Держава |555 |560 |533 |0,1 |0,2 |0,2 | |Фінансові |168,515 |138,617 |122,483 |36,5 |39,1 |39,4 | |інститути | | | | | | | |Корпорації |120,125 |77,469 |67,578 |26,0 |21,8 |21,8 | |Брокерско-ди|3,822 |2,581 |2,170 |0,8 |0,7 |0,7 | |лерские | | | | | | | |фірми | | | | | | | |Приватні й |82,988 |68,934 |61,033 |18,0 |19,4 |19,7 | |інші | | | | | | | |Іноземні |85,915 |66,574 |56,733 |18,6 |18,8 |18,3 | |інвестори | | | | | | | |Усього |461,923 |354,737 |310,533 |100,0 |100,0 |100,0|.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock Exchange.

В Таблиці 11 представлені основні показники біржових ринків акцій розвинених стран.

Таблиця 11.

Основні показники біржових ринків акцій розвинутих країн 2000 р. |Показник |Країни | | |США |Велико|Япония|Франци|Герман| | | |-голена| |я |іє | | | |ния | | | | |Капіталізація биржевых|117,2 |151,0 |60,0 |38,5 |28,4 | |ринків акций/ВНП | | | | | | |Внутрішній |67,2 |86,4 |198,5 |266,0 |479,0 | |кредит/Капитализация | | | | | | |біржових ринків акцій | | | | | | |Ринкова вартість |33,1 |44,4 |122,8 |148,8 |285,6 | |облігацій непогашених| | | | | | |внутрішніх емітентів | | | | | | |на біржових | | | | | | |рынках/капитализация | | | | | | |біржових ринків акцій | | | | | |.

Джерело: internet.

7. Ринок облігацій та інших боргових цінних бумаг Японский облігаційний ринок капіталів здійснює емісії для іноземних позичальників двома основними шляхами: випускаючи традиційні, чи класичні іноземні облігації. Ринок «евробондз «виник 1963 р. й у зростаючих масштабах став служити джерелом залучення фінансових ресурсів корпораціями й державою багатьох країн із 1964 р. У цьому протягом усього другої половини 60-х і на початку 1970;х років провідними позичальниками над ринком «єврооблігацій «виступали корпорації США перевищив на які доводилося від ¼ до 3/5 всього комплексу емісій. Значна частина позикового капіталу використовувалася американські компанії для фінансування приросту прямих інвестицій, переважно у країнах Західної Європи. Однак у наступні роки частка американських емітентів початку знижуватися, й у час провідними емітентами над ринком «евробондз «виступають корпорації і фінансові інститути Японії і низки країн Західної Європи. Ринок «евробондз «- ринок привілейованих позичальників, куди допускаються переважно найнадійніші позичальники з економічно високо розвинутих країн. Він дотримувався думки, як малонадійні боржники, мають дуже обмежений доступ цей ринок. У таблиці 8 представлені дані про випуску облигаций:

Таблиця 12.

Дані випуску і продаж облігацій на ТФБ за 1998 — 2002 рр. |Год|Число |Облігації (млрд. єн) |Результат від | | |емісій | |продаж і | | | | |придбань | | | | |(трлн. єн) | | | |Держ. |Конвертируе|Всего | | | | |облигац|мые | | | | | |ії |облігації | | | |199|956 |1,856 |6,672 |8,557 |2,606 | |8 | | | | | | |199|840 |28 |5,045 |5,078 |3,836 | |9 | | | | | | |200|823 |22 |2,890 |2,937 |4,061 | |0 | | | | | | |200|753 |2 |2,192 |2,198 |4,058 | |1 | | | | | | |200|630 |2 |1,812 |1,816 |3,665 | |2 | | | | | |.

Джерело — Fact Book 2003 Tokyo Stock.

Exchange.

8. Основні выводы Важнейшей тенденцією останніх на фондовий ринок стала автоматизація торгівлі цінними паперами та впровадження на фондових біржах комп’ютерних систем. Передусім автоматизація торкнулася систему розрахунків й клірингу, що у час немислима без використання потужної обчислювальної техніки, потім дійшла черга і по впровадження комп’ютерів у процедуру подачі заявок на біржу і, нарешті, у торгівлю. Голосові торги зберігалися на ТФБ до квітня 1999 р. Наприкінці 1999;го р. з 50-ти фондових бірж — членів МФФБ (51-шу — Чиказька біржа опціонів) лише з 17 торгівля акціями і облігаціями проходила методом «відкритого вигуку », причому більшість цих 17 одночасно використовувалася і їх комп’ютерна система. На решти застосовувалася лише комп’ютерна електронна торгова система. Найбільшим ринком у Японії є Токійська фондової біржі, яку припадає приблизно 80% обороту з акцій. Великої біржею є й Осакская фондової біржі. На інші 6 фондових бірж доводиться кілька відсотків усього обороту. У Японії існує позабіржова система торгівлі акціями молодих емітентів — JASDAQ, змодельована з НАСДАК. Але обсяги торгівлі у ній мінімальні. Ринок акцій на 100% біржовий, що, зокрема, пов’язані з забороною (відміненими лише у грудні 1998 р.) на торгівлю листинговыми акціями на позабіржовому ринкові. Ринок облігацій переважно позабіржового. Членами ТФБ виступають лише компанії по цінних паперів. З 124 членів ТФБ (за станом початок 2000 р.) 123 — брокерско-дилерские фірми (їх 23 — дочірніми компаніями іноземних фінансових установ), з правом здійснювати угоди за власні кошти, і за дорученням клієнтів (регулярні члени), і одну — так званий сайтори-член, до функцій якого входить приймання і виконання наказів від регулярних членів. Вони позбавлені права здійснювати угоди за власні кошти (за рідкісними винятками). Протягом досить багато часу, до квітня 1999 р., основним методом торгівлі 150 найважливішими акціями був відкритий подвійний аукціон: торгівля «з голосу «в біржовий натовпі (метод називався «зараба »). Курс відкриття встановлювався залповим методом сайтори на підставі накопичених заздалегідь заявок для придбання і продажметод «итайозе «(як у німецьких біржах). Заявки надходили на біржу з контор фирм-членов телефоном чи термінали комп’ютерів, і потім передавалися співробітникам фірм, працюють у торговому залі. З 1990 р. на ТФБ діє система автоматичної передачі дрібних заявок (до 3000 акцій) сайтори, що й виконують їх. Ще раніше для акцій 2-ї секції (1/3 всіх акцій) було впроваджено систему CORES (Computer assisted order routing and execution system), що дозволяє здійснювати угоди в автоматизованому режимі, вводячи заявки через термінальні устрою. Система була запозичена у Торонтской фондової біржі, де носить назва CATS. Аналогічна систему було придбана Паризької фондовій біржею (САС). У 1999 р. ТФБ відмовилася від голосових торгів, повністю перейшовши на комп’ютерну систему CORES, і навіть FORES (Floor Order Routing and Execution System). Для торгівлі ф’ючерсами і опціонами використовується електронну систему CORES-FOP. ТФБ 90-х років залишалася однією з небагатьох провідних фондових бірж світу, на якої зберігалися фіксовані комісійні. Лише з середини 90-х відбувається поступовий відхід фіксованих комісійних, який повністю завершився лише жовтні 1999 р. Аж по 1986 р. на ТФБ існував неформальний заборона участь іноземних членів. Активізація діяльності японських компаній закордонних ринки капіталу змусила ТФБ відчинити двері для иностранцев.

Список використаних источников.

1.Миркин Я. М. Цінні папери, і фондовий ринок: професійний курс в фінансової Академії в часи уряду РФ. -М.: Перспектива, 1996. -532с. 2. Рубцов Б. Б. Зарубіжні фондові ринки: інструменти, структура, механізм функціонування. -М.: Инфра-М, 1997. -304с. 3. Рубцов Б. Б. Світові фондові ринки: сучасний стан та закономірності розвитку. -М.: ФА, 2000. -312с. 4. Біржове справа: Підручник / Під ред. В. А. Галанова, А.І. Басова. -М.: Фінанси і статистика, 1998. -304с. 5. Ринок цінних паперів: Підручник / Під ред. В. А. Галанова, А.І. Басова. -М.: Фінанси і статистика, 2000. 6. Миркин Я. М. Традиційні цінності населення Криму і фондовий ринок // www. rcb.ru 7. Официальный веб-сайт інвестиційній компанії «Контрактфинанс» 8. www. gazeta.ru 9. www. uniter.com.by 10. internet — офіційний сайт Токійській Фондовій Биржы.