Бурятская література

Бурятская литература

Н. Поппе.

Буряты мають ролі літературної мови монгольським письмовим мовою, який однаково далеко віддалений від всіх живих монгольських прислівників. Тому говорити про літературі на бурятском з. годі й говорити, і історію Б. Л. можна лише як певного періоду розвитку монгольської літератури біля, населеній бурятами. Монгольскую писемність буряти отримали невдовзі після поширення буддизму в Забайкальи, що сталася на початку XVIII ст.; хоча священним мовою ламаїзму, т. е. тієї форми буддизму, у якій останній поширений серед бурятів, як та інші монгольських племен, є тибетський з., поширення буддизму серед монголів привело монгольську літературу до розквіту особливо у у вісімнадцятому сторіччі, за доби найбільшого розвитку могутності манджурской династії в Китаї, якому було підпорядкована значної частини монгольського світу. До цього народилася поява значної кількості перекладів з тібетського з. на монгольський. Монгольська література майже перекладна; за винятком кількох історичних творів, написаних на монгольському з., й інші твори монгольської літератури — перекладні; сюди ставляться переклади буддійських священних книжок, трактатів з філософії, медицині та т. буд. і Данджур — енциклопедія більш ніж 200 томів. Головними культурними осередками буддійського світу є монастирі, у яких вчені перекладачі розвинули енергійну діяльність. У Бурятії, оскільки йдеться про буддійської культурі, такими осередками освіти є місцеві монастирі, так зв. «дацаны». Чимало понять з таких «дацанов» були добре обладнані бібліотеками і власними друкарнями, у яких книжки друкувалися ксилографическим способом, заключающимся в вырезывании на дошках цілих сторінок тексту. З отриманих дерев’яних кліше виходять відбитки на папір звичайним способом. Крім друкованих книжок при монастирях і в приватних осіб зустрічаються було багато рукописні. Почерк бурятських рукописів різко відрізняється від монгольського почерку: останній характеризується закругленностью накреслень, особливо хвостів кінцевих літер, тоді як почерк бурятських рукописів більш кутасте, характеризується ретельнішої вырисовкой окремих літер. Серед бурятів в великому ходу, крім рукописів і більшістю друкованих книжок місцевого походження, також книжки, надруковані Пекіні, і навіть рукописи із різних місць Монголії. Найбільш великими монастирями, з своїми друкарнями та очі великою штатом учених перекладачів з тибетського мови, є дацаны: Агинский, Эгитуевский, Анинский, Цугольский та інших.

Что стосується творів перекладних з тибетського мови, то сюди ж входять сутры, т. е. словеса Будди, твори по містиці, догматичні твори, трактати по логіці й інших галузях філософії, медичні твору й таке інше. Значно менш багата стара світська література бурятів: вона обіймає головним чином історичні твори, які мають собою напівлегендарні історії окремих бурятських пологів. Досить багато творів полубуддийских, полушаманских, заключающих у собі історії знаменитих шаманів і правил вшанування шаманських божеств. Всі ці шаманські твори просякнуті до певної міри буддійським впливом, чому їхній можна охарактеризувати як полубуддийские. Що ж до нової світської літератури бурятів, то зародження її належить до недавнього часу й особливо сильного розквіту досягнути лише від Жовтневої революції. Невдовзі по виділення бурятської території у БМАССР організували Бурято-монгольский учений комітет, який розвинув енергійну видавничу діяльність. Нині видано багато підручників для шкіл I і II щаблів, абетки, граматика й видаються книжки для читання, які необхідні дедалі більше развертывающейся мережі шкіл (раніше було дуже трохи, причому більшість користувалося майже букварями, издававшимися монастирями). Вийшло друком також значну кількість перекладних з російської книжок з сільського господарства, з питань праці, по політичних питань, гігієну тощо. буд. Нині виходить кілька років поспіль газета «Бурято-монгольская щоправда». Ученим комітетом розпочато також створення науково-популярного журналу «Сойолун Хубисхал» (Культурна революція). Вишукана література поки що в зародковому стані. За винятком альманаху «Уран учесун чимек» (Окраса грамотних висловів), у якому поміщений ряд розповідей та віршів кількох авторів, зокрема найбільш видатного бурятської поета Солбонэ-Туя, — майже не побачило світ. У зв’язку з ростучими потребами в шкільному освіті Бурято-монгольским ученим комітетом порушується і питання з приводу створення свого бурятської алфавіту. Такі спроби заміни монгольського алфавіту іншим було зроблено ще раніше включилися відомим діячем Агваном Доржесвым, але ощутительных результатів не дали. За останнім часом почали говорити на користь заміни старого алфавіту, але у монгольському світі це запитання продовжує залишатися відкритим.

Буддийская література, як і світська, яка продовжує користуватися монгольським письмовим мовою, немає ніякого поширення у західних частинах Бурятії, серед добайкальских бурятів. Останні довгий час залишалися бесписьменным народом і навіть у час грамотні, кількість яких незначно, володіють російської грамотою. Західні частини Бурятії найкраще зберегли стару усну народну словесність бурятів. На противагу багатьом частинам Монголії Бурятія досі славиться оповідачами казок билинного епосу. Найбільше багатство бурятської народної словесності становить епос. Бурятський епос — героїчний. Сюжетом бурятських билин є геройські подвиги витязів та його боротьби з представниками лютого початку, з чудовиськами, так зв. «Мангатхаями». З. билин надзвичайно поетичний разом й характеризується архаїзмами. Найбільш знамениті розповідачі билин епосу походять із племені Эхрит-булгатов. Серед останніх епопеї кілька тисяч і навіть десятків тисяч віршів — непоодинокі. Бурятський епос ретельно збирався й вивчався гол. обр. Ц. Ж. Жамцарано, великим діячем сучасної Монголії. За епосом слід шаманство з його заклинаннями і призываниями божеств-заянов. Багата також лірична поезія бурятів.

Список литературы

Амагаев М. і Аламжи Мэрген, Новий монголо-бурятский алфавіт, СПБ., 1910.

Барадийн Бадзар, Уривки з бурятської народної літератури, СПБ., 1910.

Жамцарано Ц. Ж., Матеріали до вивчення усній літератури монгольських племен, Зап.-вост. птд. Рос. арх. о-ва, XVII.

Его ж, Твори народної словесності бурятів, П., 1913.

Руднев А. Д., Хори-бурятский говір, П., 1913−1914.

Его ж, Ха-Ошир, Переклад уривка бурятської билини, рб. Музею антропології і етнографії, т. V, вип. II, Л., 1925.

Богданов М. М., Нариси історії бурято-монгольского народу, Верхнеудинск, 1926.

Лауфер Б., Нарис історії монгольської літератури, Л., 1927.

Санжеев Р., Піснеспіви аларских бурятів, Зап. колегія сходознавців, т. III, вип. II.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.