Г.-Ф. Гендель

Г.-Ф. Гендель

В.Д. Конен.

(Handel) Георг Фрідріх (23 II 1685, Галле — 14 IV 1759, Лондон) — ньому. композитор. Більшу частину свого життя (майже 50 років) прожив у Англії. Народився сім'ї цирюльника-хирурга. Його учителем був й органіст Ф. В. Цахау. У 17 років Р. посів місце органіста і муз. керівника собору Галле. Відтоді визначилося незмінне тяжіння Р. до серйозного иск-ву і синтезу хору і инстр. музики, к-рый був традицією ньому. музики. Проте композитору були чужі релігійні інтереси. Тяжіння до світської, особливо театр., музиці змусило їх у 1703 переїхати з Галле до Гамбурга — єдина той час місто, де існував ньому. оперний т-р. У Гамбурзі Р. створив опери «Альмира» і «Нерон» (посаду. 1705). Проте Гамбурзька опера розпалася (для економічно відсталою, феодальної Німеччини час нац. оперної школи не настало), й у 1706 Р. поїхала до Італії, жив у Флоренції, Римі, Неаполі, Венеції і завоював славу першокласного композитора. Він написав її опери «Родріго» (1707), «Агрипина» (1709), ораторії, пасторальну серенаду «Ацис, Галатеє і Полифем» (1708), камерні кантати, дуети, терцети, псалми. У Італії Р. став відомим як видатний виконавець на клавірі і органі (змагався з Д. Скарлатті). З 1710 Р. придв. капельмейстер в Ганновері (Німеччина). У тому ж року приглашён в Лондон, де у поч. 1711 з більшим успіхом було поставлено його опера «Рінальдо». У 1710-е рр. Р. працював поперемінно у Лондоні і Ганновері, в 1717 остаточно порвав із Німеччиною й в 1727 прийняв анг. підданство. У 1720 Р. очолив оперне підприємство у Лондоні (Королівська муз. академія). Ось він відчув сильну протидію разл. верств анг, суспільства. Проти Р. підняли кампанію аристократич. кола, що перебували на опозиції королю (оказывавшему заступництво Р.) — представнику ганноверській династії. Враждовавший з королем принц Уельський організував т. зв. Великосветскую оперу разом із ін. представниками знаті підтримував що конкурували з Р. модних італ. композиторів, авторів поверхностно-виртуозных опер. Незалежний характер Р. ускладнював його з двором. З іншого боку, -вище духовенство лагодило перешкоди конц. виконання біблійних ораторій Р. З ін. боку, той жанр опери, в до-ром працював Р. в Англії, — італ. опера-сериа — був далеким від анг. бурж.-демократич. публіці і з своїм умовним антично-мифологич. сюжетів, і з іноземному мови. Передова публіцистика (Дж. Аддисон, Дж. Свіфт та інших.) нападала на Р., критикуючи у його особі реакц. естетику антинаціональної придв. аристократич. опери. У 1728 у Лондоні було поставлено «Опера жебраків» (текст Дж. Гея, музика Дж. Пепуша) — бурж. комедія з многочисл. вставками з нар. пісень і популярних арій. Ця п'єса із яскраво вираженої политич. спрямованістю укладала у собі сатиру на аристократичну оперу. Засн. удар направили проти Р., як найбільш прославленого композитора-«итальянца». Гучний успіх «Опери жебраків» посилив нападки на Р. і призвела до краху кероване ним оперне підприємство, а сам Р. з’явився паралічем. По видужанні Р. знову повернувся енергійної творч. і організаторської діяльності, писав, і ставив опери, влаштовував спектаклі й концерти, але терпів одна поразка одним (в 1741 провалилася його остання опера «Дейдамия»). У 1742 охоче було прийнято в Дубліні (Ірландія) ораторія «Месія». Однак у Лондоні виконання «Месії» й низки ін. наступних ораторій Р. викликало нову хвилю цькування із боку великосвітського суспільства, подвергшую Р. глибоким щиросердим депресії (1745). У тому ж року у долі композитора настав крутий перелом. У Великобританії почалася боротьба проти спроби реставрації династії Стюартів, Р. створив «Гімн добровольців» і «Ораторію па випадок» — заклик до боротьби з навалою армії Стюартів. Ці патріотичні произв. і особливо воинственно-победная героїчна ораторія «Іуда Маккавей» принесли Р. широке визнання. Захоплено зустріли і наступні його ораторії. Р. знайшов нову, демократичну аудиторію. Смерть Р. в 1759 англійський народ сприйняв і національного композитора.

Ограниченность анг. бурж. культури, яка змогла створити передумов до розвитку нац. опери високого стилю, змусила Р., все життя що тяжів до т-ру, після довгої боротьби відмовитися від прийняття цього жанру. Його італ. оперы-сериа (всього Р. написав св. 40 опер) виявляють безперервні целеустремлённые пошуки драматич. стилю, і мають великим мелодич. багатством, силою эмоц. впливу музики. Однак у цілому цей жанр сковував реалистич. устремління композитора. У сірий. 30-х рр. Р. звернувся безпосередньо до вок.-симф. жанру ораторії, не пов’язану зі сценічним дією. Їй майже повністю присвятив останнє десятиріччя активної творч. діяльності (1741—51). У ораториальном творчості — головне историч. значення Р. На матеріалі біблійних переказів та його переломленні в нац. анг. поезії (Дж. Мільтон) композитор створив повні епічного величі і драматич. сили картини нар. лиха й страждань, боротьби під час визволення від гніту поневолювачів. Просякнуті духом нар. патріотизму, грандіозні твори Р. відбили демократії, прагнення анг, народу і по-своєму загальному ідейногоглузду і эмоц. характеру не належать до культовому иск-ву. Р. розглядав свої ораторії як світські твори концертного типу, і рішуче поставав проти виконання в церквах. Більше пізня практика спотворила наміри Р., трактуючи його народні музичні трагедії як духовну музыку.

Г. глибоко перетворив ораторію, створивши нового тип монументального вок.-оркестрового произв., може похвалитися єдністю драматургич. задуму. У центрі ораторії Р. —нар. маси, її герої, й вожді. Активна роль народу визначила провідне значення хору. Зап.-европ. світська музика до Р. не знала такої великої за масштабом та за міццю виразності хору. Розмаїття драматургич. функцій хору, краса і повнота аккордового і полифонич. звучання, гнучкі, вільні кошти і водночас класично завершённые форми зробили Р., поруч із І. З. Бахом, неперевершеним в западноевроп. музиці класиком хорового листи. Вихований на традиціях ньому. поліфонії — хорової, органної, оркестрової, Р. у своєму ораториальном творчості втілив також традиції анг, хорової культури (Р. в роки своєї діяльність у Англії писав хорові антемы — анг, псалми типу кантат, вивчав нар. багатоголосну музику, а творчість Р. Пёрселла). Р. розвинув в ораторіях кращі елементи своєї оперної музики. Мелодичний стиль Р., який вражає «геніальним розрахунком на самі драматичні струни людського голоси» (А. М. Сєров), доведён їм у ораторіях до високого рівня виразності. Демократич. спрямованість ораторіального творчості Р. зробила його загальнодоступність як щодо сюжетів, знайомих широкої аудиторії, і нар. мови, і у відношенні музики, котра особливої рельєфністю і ясністю розвитку. У ораторіях Р. проявилися оперно-драматич. тенденції («Самсон», 1741; «Иевфай», 1752, та інших.), епічні («Ізраїль у Єгипті», 1739; «Іуда Маккавей», 1747, та інших.), іноді ліричні («Життєрадісна, замислений і стриманий», 1740, по Дж. Мільтону), але у всіх них відчуваються властиві Р. оптимізм, тонке почуття краси, любов до жанровій, конкретному, образотворчому засадам. Ораторії Р. створювалися на основі лібрето, вільно котрі тлумачать легенди з Старого заповіту. Тільки «Месія» написана на справжній євангельський текст. Усього Р. написав прибл. 30 ораторий.

Среди великого инстр. спадщини Р., котрий включив майже всі совр. композитору жанри, виділився створений ним вид инстр. музики виспівати на свіжому повітрі і являє собою барвисті сюїти для великих оркестрових складів з особливо активної роллю духових інструментів («Музика на воді», прибл. 1715 — 1717; «Музика феєрверка», 1749). Значні за глибиною забезпечення і майстерності форм оркестрово-ансамблевые концерти (форма «кончерто гросо») і розпочнеться новий, введённый Р. жанр органних концертів (у супроводі оркестру чи ансамблю), написаних у підкреслено світському, святково блискучому стилі. Р. належать сюїти для харпсихорда (анг, різновид клавесина), сонати і трио-сонаты для разл. інструментів, і ін. сочинения.

Творчество Р. не знайшло продовження на самої Англії, де при цьому було ні ідейних, ні муз. творч. стимулів. Але він справила сильний вплив в розвитку западноевроп. классич. музики епохи бурж. освіти і Великої франц. революції (До. У. Глюк, Й. Гайдн, У. А. Моцарт, Л. Керубіні, Еге. Мегюль, Л. Бетховен). Р. високо цінували передові російські музиканти. У. У. Стасов називав Р., як і І. З. Баха, «колосом нової музыки».

Основные дати та банківської діяльності

1685.— 23 II. У среднегерманском місті Галле у ній придв. саксонського цирюльника-хирурга Ґеорга Р. народився син Георг Фридрих.

1689.— Р. самоуком освоїв гру на клавесині, всупереч протестам батька, наметившего для сина кар'єру юриста.

1692—93.— Поїздка ж із батьком до мастодонтної резиденції саксонського курфюрста й у р. Вейсенфельс, де Р. грав у церкви на органе.

1694.— Початок занять музикою з композитором і органістом Ф. У. Цахау (вивчення генерал-басу, композиції, гри на клавесині, органі, скрипці, гобое).

1695.— Перші муз. твори: 6 сонат для духових инструментов.

1696.— Поїздка у Берлін.— Перше виступ у ролі клавесиніста і акомпаніатора під час придворних концертов.

1697.— Повернення в Галле.— Створення низки кантат і п'єс для органа.

1698—1700.— Заняття у міській гимназии.

1701.— Ознайомлення з композитором Р. Ф. Телеманом, — Заміна посади органіста в кальвіністському соборі Галле.

1702.— Надходження на юридич. ф-т ун-ту в Галле.— Одно-врем. Р. отримує посаду органіста й музичного керівника соборе.—Преподаёт співи і теорію музики у протестантській гимназии.

1703.— Переїзд до Гамбурга.— Ознайомлення з композитором І. Маттезоном.— Праця у оркестрі оперного т-ра як 2-го скрипаля і клавесиниста.

1704.— 17 II. Виконання першої ораторії Р.— «Пристрасті по Євангелію від Иоанна».

1705.— 81. Постановка першої опери Р.— «Альмира» в Гамбурзькому оперному т-ре. — 25 II. Постановка там-таки другий опери Г.—"Нерон".— Покинув оркестр у зв’язку з важким матеріальним становищем т-ра.

1706.— Поїздка до Флоренції (Италия).

1707.— У Флоренції виконана перша італ. опера Р.— «Родріго».— Поїздка у Венецію, знайомство з Д. Скарлатти.

1708.— У Римі ознайомлення з А. Кореллі, А. Скарлатті, Б. Паскуини і Б. Марчелло.— Поїздка в Неаполь.

1710.— Поїздка до Ганновера.— Початок роботи як придв. капельмейстера.— Восени поїздка до Лондон, через Голландию.

1711.— Опера Р. «Рінальдо» поставлено Лондоні з більшим успіхом.— Повернення в Ганновер.

1712.— Пізньої восени друга поїздка до Лондон.

1716.— Поїздка до Ганновера, (липень) з почтукороля Ґеорга.— Повернення до Лондона кінці года.

1718.— Р. керує домашнім оркестром графа Карнарвона (згодом герцога Чендосского) в замку доктор Кеннон (біля Эджуэра).

1720.— Призначення Р. муз. директором Королівської муз. академії - у Лондоні.— Поїздка Р. до Німеччини набору до опери певцов.

1721—26.— Кульмінаційний період творч. діяльності Р. як оперного композитора.

1727.— Р. отримав анг, підданство і звання композитора музики Королівської капеллы.

1728.— Успіх «Опери жебраків» (текст Дж. Гея, музика Дж. Пепуша) сприяв краху оперного підприємства Г.

1729.— Р. отримав Посада муз. керівника в знову створеної Королівської муз. академії.— Поїздка до Італії із єдиною метою ознайомлення з новими операми і набору співаків; відвідання Флоренції, Мілана, Венеції, Риму та ін.— Повернення в Лондон.

1730—33.— Новий підйом творчості Р.— Поїздка в Оксфорд на фестийаль своїх произв.

1736.— Диригує 15 концертами зі своїх сочинений.

1737.— Крах оперного т-ра, керованого Р.— Душевна депресія, важка хвороба композитора (паралич).

1738.— Опубліковані концерти Р. для арпсихорда чи органа.

1741.— XI. Поїздка в Дублін (Ірландія) для виступу з концертами.

1742.— 13 IV. Перше виконання ораторії «Месія» в Дубліні.— Повернення до Лондона (в августе).

1744.— Р. бере у найм Королівський т-р в Лондоне.

1745.— У зв’язку з фінансовими утрудненнями Р. закриває т-р.— Душевна депресія і важка хвороба Р.— Виконання «Гімну добровольцев».

1746.— Виконання «Ораторії у разі», в до-рій Р. закликав англійців до боротьби з навалою армії Стюартов.

1747.— Виконання оюатории «Іуда Маккавей» на вшанування перемоги над армією Стюартів. — Р. стає нац. героєм країни.— Ознайомлення з що у Англію До. У. Глюком; виступ разом із з виконанням своїх произв.

1751.— Остання поїздка до Голландію й Німеччину. — Втрата зрения.

1752.— Невдала операція очей.— Повна слепота.

1754.— Р. з допомогою Смитса переробляє і доповнює раніше створені произв.— Приймає що у концертах, граючи на органі чи чембало.

1756.— Важке депресивний стан композитора.

1757.— Виконання ораторії «Тріумф Час та Правди» (окремі номера).

1759.— 30 III. Р. востаннє керує виконанням «Месії» тут «Ковент-Гарден».— 14 IV. Смерть Р. в Лондоне.

Соч.: опери — Мінливості царської долі, чи Альмира, королева Кастильська (Der in Krohnen erlangte Gluckswechsel, oder Almira, die Konigin von Gastilien, либр. Ф. Фёйсткинга, 1705, Гамбург), Любов, приобретённая кров’ю і лиходійством, чи Нерон (Die durch Blut und Mord erlangete Liebe, oder Nero, либр. Ф. Фёйсткинга, 1705, там-таки), Флоріндо і Дафна, (либр. Р. Хінша, 1706, посаду, у два частинах — Щасливий Флоріндо — Der begluckte Florindo і — Преображённая Дафна — Die verwandelte Daphne, 1708, там-таки), Родріго (1707, Флоренція), Агрипина (либр. У. Гримани, 1709, Венеція), Рінальдо (либр. Дж. Россі за п'єсою Торквато Тассо «Освобождённый Єрусалим», 1711, Королівський т-р, Лондон), Вірний пастух (II Pastor fido, либр. Дж. Россі по пасторалі Б. Гварини, 1712, там-таки; 2-га ред. з додаванням хорів, 1734, там-таки; 3-тя ред., з балетом «Терпсіхора» як вступу, 1734, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Тезей (либр. М. Хайма, 1713, Королівський т-р, Лондон), Силла (1714, Аматорський т-р, Берлингтон), Амадиги (1715, Королівський т-р, Лондон), Радамист (либр. М. Хайма, 1720, там-таки), Флоридант (либр. П. Ролли, 1721, там-таки), Оттон, король Німецький (либр. М. Хайма, за п'єсою «Теофане» З. Б. Паллавичино, 1723, там-таки), Флавій (либр. М. Хайма, за п'єсою «Сід» Корнеля і либр. З. Гиги, 1723, там-таки), Юлій Цезар в Єгипті (Giulio Cesare in Egitto, либр. М. Хайма, 1724, там-таки), Тамерлан (1724, там-таки), Розелинда (1725, там-таки), Сципион (либр. П. Ролли за п'єсою «Сципион хто в Іспанії» А. Дзено, 1726, там-таки), Олександр (либр. П. Ролли, за п'єсою «Пишнота Олександра» Про. Мауроса, 1726, там-таки), Адмет, цар Фессалийский (либр. Хайма чи Ролли по італ. либретто."Antigona delusa du Alceste" А. Аурели, 1727, там ж), Річард I, король Англійський (Riccardo Primo, либр, переважно П. Ролли, 1727, там-таки), Кір, цар Перську (либр. П. Метастазіо, изменённое М. Хаймом, 1728, там-таки), Птоломей, цар Єгипетський (либр. М. Хайма, 1728, там ж), Лотарио (либр, за п'єсою «Аделаїда» Сальви, 1729, там-таки), Партенопа (либр. З. Стампилия, изменённое, 1730, там-таки), Пір, цар Індійський (либр, за п'єсою «Олександр таки в Індії» Метастазіо, 1731, там-таки), Аэций (либр. П. Метастазіо, 1732, там-таки), Фернандо, король Кастильский (либр. М. Норрис, з його ж п'єсі «Альфонс Перший», 1732, там-таки), Роланд (либр. Р. Браччиоли, по трагедії «Шалений Роланд» Аріосто, 1733, там-таки), Аріадна на Криті (либр. П. Париати за п'єсою «Аріадна і Тезей», 1734, там-таки), Аріодант (либр. А. Сальви, за п'єсою «Шалений Роланд» Аріосто, посаду. 1735, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Альцина (либр. А. Марки за п'єсою «Шалений Роланд» Аріосто, 1735, там-таки), Аталанта (либр. Б. Валериани за п'єсою «Полювання в Этолии», 1736, там-таки), Арминио (либр. А. Сальви, 1737, там-таки), Джустино (либр. М. Берегани, 1737, там-таки), Беренике (либр. А. Сальви, 1737, там-таки), Фарамондо (либр. А. Зено, 1738, Королівський т-р, Лондон), Ксеркс (либр. М. Минато, 1738, там-таки), Именео (оперета, 1740, т-р «Линкольне Іпн Філдс», Лондон), Дейдамия (либр. П. Ролли, 1741, там-таки); пастиччо — Муцио Сцевола (либр. П. Ролли, Р. склав музику для 3-го буд., 1721, Королівський т-р), Ормизда (музика приписується Р., Конті та інших., либр. А. Зено, 1730, там-таки), Венчеслав (з речитативами Р., либр. А. Зено, 1731, там-таки), Лючио Папирио (з речитативами Р., либр. А. Зено, 1732, там-таки), Катон (музика з опери Хассе, з речитативами Р., либр. П. Метастазіо, 1732, там-таки), Семіраміда (музика А. Вівальді з речитативами Р., либр. П. Метастазіо, 1733, там-таки), Гай Фабриций (музика Хассе з речитативами Р., либр. А. Зено, 1733, там ж), Арбаче (музика з опер Хассе з речитативами Р., либр, за п'єсою «Артаксеркс» Метастазіо, 1734, там-таки), Орест (Музика з ін. опер Р., з частково нової увертюрою, 1734, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Дидон (музика Л. Вінчі з цим і речитативами Р., либр. П. Метастазіо, 1737, там-таки), Герман фон Бальке (музика з опер Р., з новими аріями і речитативами І. І. Дю Грейна, 1737), Олександр Північ (музика з ін. произв. Р. з новою увертюрою, речитативами і аріями, либр. А. Зено, 1738, Королівський т-р, Лондон), Лючио Веро (музика з ін. произв. Р., либр. А. Зено, 1747, там-таки); балети — Терпсіхора (пролог до 3-й ред. опери Вірний Пастух, 1734, т-р «Ковент-Гарден»); ораторії, оди та інших. произв. для хору і голосів із про р до.— Пристрасті по Євангелію від Іоанна (Passion nach dem Evangelium Johannes, їв. Х. Р. Постеля, 1704), Неділя (La Resurrezione, їв. До. З. Капече, 1708, Палаццо Бонелли, Рим), Тріумф Час та Правди (II Trionfo del Tempo e del Disinganno, їв. кардинала Бенедетто Памфили, 1708, палаццо кардинала Оттобони, Рим; 2-га ред. під назв.— II Trionfo del tempo e della verita з додаванням органного концерту з хором — Алілуя, 1737, Лондон; 3-тя ред., на анг, з.— The triumph of time and truth, 1757, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Ацис, Галатеє і Полифем (1708, Неаполь; 2-га ред. під назв.— Ацис і Галатеє, либр. Дж. Гея, 1720, доктор Кеннон; 3-тя ред, під назв.— English pastoral oper на анг, п італ. з., 1732, т-р «Хеймаркет», Лондон), Пристрасті по Броксу (Passion nach Brokes, 1716, Ганновер), Есфір (початкове назв.— Аман і Мордехай, либр, приписується А. Попу і Дж. Арбутноту по одноїм. п'єсі Расіна, 1720, т-р герцога Мендоса в Кенноне, біля Лондона; 2-га ред. з хорами з «Коронаційних псалмів», 1732, готель «Корона і якір»; 1732, під упр. Р., під назв.— Oratorio anglais в т-ре «Хеймаркет», Лондон), Дебора (либр. З. Хемфри, 1733, Королівський т-р, Лондон), Аталия (либр. З. Хемфри по Расину, 1733, т-р Шелдониан, Оксфорд), Свято Олександра (Alexander «p.s feast, либр. Дж. Драйдена з доповненнями М. Хамильтона, 1736, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Саул (либр. Ч. Дженненса, 1739, Королівський т-р, Лондон), Ізраїль у Єгипті (Israel in Egypt, їв. Р. за Біблією, 1739, там-таки), Юпітер в Аргосе (Jupiter in Argos, текст за п'єсою А. М. Луччини, 1739, там-таки), Ода на день св. Сесилии (Ode for St. Cecilia «p.s day, на їв. одноїм. оди Дж. Драйдена, 1739, т-р «Линкольне Іпн Філдс», Лондон), Життєрадісна, замислений і стриманий (L «Allegro, il Penseroso ed il Moderate, I—II чч., либр. Дж. Мільтона, III год.— Є. Дженненса, 1740, там-таки), Месія (либр. Є. Дженненса по біблійного тексту, 1740, 1742, Мюзик-Холл, Дублін; 1743, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Самсон (либр. Н. Хамильтона за поемою Дж. Мільтона «Samson Agonistes», 1741, 1743, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Семела (The story of Semele, либр. У. Конгрива, 1744, там-таки), Йосип та його брати (Joseph and his brethren за поемою Дж. Міллера, 1744, там-таки), Валтасар (либр. Ч. Дженненса, 1745, Королівський т-р, Лондон), Геракл (либр. Т. Броутона, 1745, там-таки), Ораторія у разі (Occasional Oratorio, либр. Т. Морелла по «Псалмам» Мільтона, Спенсера та інших., 1746, т-р «Ковент-Гарден», Лондон), Іуда Маккавей (либр. Т. Морелла, 1747, там ж), Олександр Балус (либр. Т. Морелла, 1748, там-таки), Ісус Навин (либр. Т. Моррела, 1748, там-таки), Сусанна (1749, там-таки), Соломон (сл. приписують Т. Моррелю, 1749, там-таки), Теодора (либр. Т. Моррела, за п'єсою Корнеля, 1750, там ж), Вибір Геркулеса (The choice of Hercules, либр. У. Денкомба, 1751, там-таки), Иевфай (либр. Т. Моррела, 1752, там-таки); концерти для орк. (g-moll, прибл. 1703; D-dur, прибл. 1710—1715; F-dur, прибл. 1715; C-dur, 1736; B-dur, F-dur, прибл. 1740), 6 кончерти-гросси (репетування. 3, опубл. 1734), 12 кончерти гросси (репетування. 6, 1739), подвійні концерти (два — F-dur, один — B-dur, прибл. 1740—50); сюїти — Музика на воді (Water music, ок.1715—17), Музика лісом. (Forest music, прибл. 1742), Музика феєрверка (Fireworks music, 1749, Гринпарк); концерти для інструменту орк., в т. год. 20 концертів для органу (репетування. 4, 1735 — 36; репетування. 5, прибл. 1739; репетування. 7, 1740—45), для 2 органів (1735), 3 для гобоя (1710, два — 1741), для валторни (1740); для ансамблю інструментів — 6 тріо-сонат для 2 гобоїв і клавикордов (1696), 2 трио-сонаты для гобоя, фагота, баса чи клавесина (1703), соната для скр., віоли так гамба і клавесина (прибл. 1705), 3 сонати для фл. і баса (прибл. 1710), 15 сонат для фл., гобоя чи скр. з генерал-басом для клавикорда чи баса (репетування. 1, прибл. 1722), 9 тріо-сонат для 2 скр. чи 2 фл. чи 2 гобоїв з генерал-басом для клавикорда чи влч. (репетування. 2, прибл. 1722), 7 тріо-сонат для 2 скрипок чи 2 фл. з генерал-басом для клавикорда чи влч. (репетування. 5, 1738, опубл. 1739), концерт для 2 скр., клавесина і влч. (прибл. 1725), концерт для фл., скр., клавесина і влч. (прибл. 1725), 72 менуету і маршу щодо різноманітних складів (1720, 1727, 1729); для фл. у два руки — 29 п'єс в 3 рб. (1732), 76 п'єс для клавесина з двома клавіатурами (1706—50), 6 легких фуг для органу чи клавесина (до 1706), 6 фуг (Voluntarys для органу чи клавесина, репетування. 3, 1720, 2-га ред., 1735); для ф п. на чотири руки — 2 фуги; для 2 фп.— сюїта для 2 клавесинів (прибл. 1710—20); для одного інструменту супроводом фп.— соната для віоли так гамба і клавесина (прибл., 1705); для голосу у супроводі фп. чи з ін. інструментом— 72 італ. кантати для 1—3 голосів із генерал-басом; 28 італ. кантат для голоси чи кількох голосів, 7 франц. пісень (1708), 24 анг, пісні (опубл. 1731), 22 італ. дуету з генерал-басом (1707—12, 1741—45), 2 італ. тріо з генерал-басом (прибл. 1708), 3 ньому. пісні (прибл. 1696—98), 3 анг, кантати сопранового репертуару і скрипки чи влч. з генерал-басом (ок.1720—30), псалмы-антемы (11 Чендосских, 1717—20; 4 коронаційних для Ґеорга II, 1727; весільні — 1734 і 1736; похоронні — 1743; Деттингемские — 1743; для Притулку безпритульних дітей — 1749), 5 Ті Деум (1713, 1714, 1719, 1720−27, 1743); для хору без супроводу — Гімн добровольців (А song for the gentlemen volunteers of the city of London, 1745), Пісня перемоги над заколотниками (From scourging rebellion: A song of the victory…, 1746); музика до драматич. спектаклям — «Алхімік» («The alchemist», п'єса Бен-Джонсона, 1732), «Альцеста» (Т. Смоллетта, 1750). Werke. Bd 1 — 100, Lpz., 1858—94.

Письма: The letters and writings. Ed. by E. H. Miiller von Asow, L., 1935; Briefe und Schriften, hrsg. im Auftrage des Internationalen Musiker-Briefarchivs von Hedwig und E. М. Мuller von Asow, Lindau — W., 1949.

Список литературы

Яковлева Є., Гендель, М., 1910.

Розенов Еге., Нарис історії ораторії, М., 1910.

Материалы і документи з історії музики, під ред. М. В. Иванова-Борецкого, т. 2, М., 1934.

Роллан Р., Гендель, перекл. з франц., Повне Зібр. тв., т. XVII, Л., 1935, його ж, Портрет Генделя, у його кн.: Музичне подорож у країну минулого, там-таки, з. 182—98.

Грубер Р. І., Гендель, Л., 1935, його ж, Гендель у Росії, «РМ», 1960, № 4.

Бюккен Еге., Героїчний стиль в опері, перекл. з ньому., під ред. М. У. Иванова-Борецкого, М., 1936 (розділ: Від Генделя до пізніх неаполитанцев).

Ліванова Т., Музична класика 18 століття, М.—Л., 1939.

Mattheson J., Handel, в кн.: Grundlagen einer Ehrenpforte, Hamb., 1740.

Neudruck, У., 1910, його ж, Musica Gritica, Bd 1—2, Hamb., 1722.

Mainwairing J., Memoirs of the life of the late G. Fr. Haendel, L., 1760 (у ньому. яз.—Hamb., 1761, neue Aufl., Z., 1927).

Burney Сh., A general history of music, v. 4—Haendel…, 1789, p. 222—436, new ed., v. 1—2, 1935—47, його ж, An account of the musical performances at Westminster Abbey… with a sketch of the life of Handel, L., 1785, p. 1—50, reprint., Amst., 1964.

Reichardt J. F., G. Fr. Handels Jugend, У., 1785.

Foerstemann До. Є., G.F.Handels Stammbaum, nach Originalquellen und authentischen Nachrichten aufgestellt und erlautert, Lpz., 1844.

Townsend H., An account of the visit of Handel to Dublin, Dublin, 1852.

Ghrysander Fr., G.F.Handel, Bd 1—3, Lpz., 1858—67, 2 Lpz., 1919, його ж, Handels biblische Oratorien in geschichtlicher Entwicklung, Hamb., 1897, 4 1922.

Schoelcher V., The life of Handel, L., 1857, Boston, 1858.

Gervinus G. G., Handel und Shakespeare, Lpz., 1868.

La Магa, Georg Friedrich Haendel, Lpz., 1880, 7 1921.

Reismann A., G. Fr. Handel, sein Leben und seine Werke, У.— Lpz., 1882.

Rockstro W. P. S., The life of G.F.Handel, L., 1883.

Marshall J., Mrs Handel, L., 1883, 3 1912.

Heinrich E., G. F. Handel, ein deutscher Tonmeister, Lpz., 1884.

David E., G. F. Handel, sa vie, ses travaux et son temps, P., 1884.

Kretschmar H., G. F. Haendel, в кн.: Sammlung musikalischer Vortrage, Lpz., 1884.

Volbach F., G. F. Handel, У., 1898, 3 1914, його ж, Die Praxis der Handel-Auffuhrungen, Bonn, 1899 (Diss.).

Williams З. F. A., Handel, his life and works, L., 1901, rev. and ed. by E. Blom, L., 1935.

Hadden J. G., Life of Handel, L., 1904.

Cirmmings W. H., Handel, L., 1904.

Gar at J., La sonate de Haendel, P., 1905.

Taylоr P. S., The indebtedness of Handel to works by other composers, Camb., 1906.

Wyndham H. P. S., The annals of Covent Garden theater from 1732 to .1897, v. 1—2, L., 1906.

Robinson P., Handel and his orbit, L., 1908.

Squire W. У., Handel in 1745, в кн.: Riemann-Festschrift, Lpz., 1909.

Stratefeild R. A., Handel, L., 1909, N. Y., 1965, його ж, Handel, Canons and the Duke of Chandos, L., 1916.

Вrenet M., Handel, P., 1912.

Daveу М., Handel and his music, L., 1913.

Flower N., G. F. Handel. His personality and his time, L., 1923, 5 1957 (у ньому. яз.—Lpz., 1925).

Muller-Blattau J., G. F. Handel, Potsdam, 1933.

Taut K., Verzeichnis des Schrifttums tiber Georg Friedrich Handel, в кн.: Handel-Jahrbuch VI, Lpz., 1933.

Handel-Jahrbuch, Bd I— VII, Lpz., 1928—55 —.

Georg Frie. drich Handel. Abstammung und Jugendwelt. Festschrift fur die 250. Wiederkehr des Geburtstages Georg Friedrich Handels, Halle, 1935.

Stegliсh R., Handel. Leben und Werk, Lpz., 1939.

Leichtentritt H., Handel, Stuttg., 1924.

Bairstow E. З., Handel «p.s oratorio «The Messiah», L., 1928.

Haas R., Musik des Barocks, в кн.: Bucken E., Handbuch der Musikwissenschaft, Bd XIII, У., 1928.

Abert H., G. F. Handel, у його кн.: Gesammelte Schriften und Vortrage, Halle, 1929.

Dent E. J., Handel, L., 1934, 2 1947, N. Y., 1948, його ж, Handel in England, Halle, 1936.

Bredendorfer E., Die Texte der Handel-Oratorien, Lpz., 1934.

Hitzig W., G. F. Handel. 1685—1759. Sein Leben in Bildern, Lpz., 1935.

Eisenschmidt J., Die szenische Darstellung der Opern Handelsauf der Londoner Buhne seiner Zeit, Bd 1—2, У., 1940—41.

Moser H. J., G. F. Handel, Lpz., 1941, 2 1952.

Young P. M., Handel, L., 1947, new rev. ed., N. Y., 1963, його ж, The oratories of Handel, L., 1949.

Weinstock H., Handel, N. Y., 1949, 2 1959 (у ньому. з. 1950).

Cherbuliez A. E., G. F. Handel. Leben und Werk, Olten, 1949.

Smith W. З., Concerning Handel, his life and works, L., 1949, його ж, Verzeichnis der Werke Georg Friedrich Handels (Deutsche Ubersetzung von Konrad Sasse im Handel-Jahrbuch 1956, P. S. 125— 167), Lpz., 1956.

Fellerer K. G., Georg Friedrich Handel. Leben und Werk, Hamb., 1953, Abraham G. [ed.], Handel, A Symposium, L.— N. Y.— Toronto, 1954.

Deutsсh Про. Є., Handel. A documentary biography, L.— N. Y., 1954—55.

Siegmund-Schultze W., G. F. Handel, Leben und Werk, Lpz., 1954, 2 1959.

Petzоld R., G. F. Handel. Sein Leben in Bildern, Lpz., 1955.

Seraukу W., Georg Friedrich Handel. Sein Leben, sein Werk, Bd 3—5, Lpz., 1955—58.

Wolf f H. З h., Die Handel-Oper auf der modernen Buhne, Lpz., 1957.

Meyer E. H., Handel in seiner Zeit, в рб.: Aufsatze liber Musik, У., 1957, його ж, Einige Gedanken zu Handels Oratoriumsmusik, Lpz., 1958.

Dean W., Handel «p.s dramatic oratories and masques, L., 1959.

Hallische Handelfestspiele der Jahre 1952—1959, Lpz., 1959.

Rudolf J., Handel-Renaissance, Bd 1, У., 1960.

Rudolf J., Handel-Renaissance, Bd 2, У., 1969.

Sasse K., Handel-Bibliographie (Abgeschlossen im Jahr 1961), Lpz., 1963, його ж, Handel — Bibliographic. Nachtrag 1 — 1962—1965, Lpz., 1967.

Lang P. H., George Friedrich Handel, N. Y., 1966.