Пісня – душа народу

ПІСНЯ — ДУША НАРОДУ Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські на­родні пісні.

Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, вихову­вати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.

Клас святково прибраний, пла­кати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.

Звучить фрагмент пісні «Зеленеє жито» у записі.

Добрий день вам, милі люди!

Хай нам щастя-доля буде, Не на день і не на рік, А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато, Щоб веселитись і співати,.

І вас на святі розважати!

Учениця тримає хліб і сіль на рушнику.

Гостей дорогих Ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, Любов’ю і миром.

Всі вклоняються.

Для людей відкрита Школа Наша світла,.

Тільки б жодна кривда ;

В неї не забігла.

Хліб ясниться в класі,.

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,.

Щоб жилось у мирі.

Ми концерт підготували, В нього ми всю душу вклали, Як сподобається вам, То плетіть завзято нам.

Вчитель. Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо­мори, на зміну одним поколінням приходять інші - у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі зли­годні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев’янучу молодість. Народна пісня — це ду­ша народу, його історія.

(Розповідає легенду про пісню).

Виконується українська народ­на пісня «Ой у саду калинонька» .

Дві подружки до калини Вийшли погуляти Та Іванка попросили.

Їм сопілку дати.

— Ой, Іванку, на сопілці.

Дай мені заграти.

Ти з Оксаночкою гарно Будеш танцювати.

— Підійдемо до калини,.

Виберемо гілки,.

І для вас мій батько зробить Новенькі сопілки.

Навчимося на сопілках.

Ми чудово грати,.

Щоб усі пісні народні.

Українські знати.

Коли пісні мойого краю Пливуть у рідних голосах, Мені здається, що збираю Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,.

І жаль, і усміх, і любов,.

І гнів великого народу,.

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга.

І вільний помах косаря,.

В них юність виникає друга, Висока світиться зоря.

Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Са­ме з піснею, з кобзарською думою пов’язував Тарас Шевченко без­смертя і славу рідної землі:

Всі разом.

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине От де, люди, наша слава, Слава України.

Виконується пісня «Будем козаками» .

Вчитель. Перша пісня, яку чує дитина — це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.

Колискова пісня, колискова ;

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом, Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани, Скільки в ній тривожності людської,.

І надій, і сивини гіркої…

Колискова пісня, колискова ;

То солодка материна мова.

Чи можна забути ту стежку до хати, Що босим колись протоптав?

Чи можна забути ту пісню, що мати Співала малому, коли засинав?

У рідному краї і серце співає,.

Лелеки з далека нам весни несуть,.

У рідному краї і небо безкрає,.

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами — мальви, в саду — материнка, Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині,.

Її підхопили поля і гаї,.

Її вечорами по всій Україні.

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,.

І серцем вбираю, мов спрагла води.

Без рідної мови, без пісні, без мами Збідніє, збідніє земля назавжди.

Мій отчий дім, ти дав усе мені,.

Моя Вкраїна, піснями багата, Ввійшла у серце співом голосним, Як та любов, яку дарує мати.

Діти співають народну колискову пісню.

Протягом своєї багатовіко­вої історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів'їв, загадок, пісень — їх за­писано понад 200 000. Народна пісня — невеликий усний віршо­ваний твір, що співається.

Вчитель. Як створювалися народні пісні?

Одна людина чи група лю­дей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву то­що), під час праці або відпочинку складали текст пісні разом з ме­лодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише об­даровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише ви­конували вже відомі пісні, а й складали свої.

Вчитель. А хто такі кобзарі?

Кобзарі - то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім ма­ленькою, але особливою часточ­кою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі - майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях.

Ось які зворушливі вірші присвятив Перебенді - кобзареві наш великий поет Тарас Шевченко:

Перебендя старий, сліпий, ;

Хто його не знає?

Він усюди вештається Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають.

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,.

Хоть сам світом нудить ;

Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на бо­ротьбу з поневолювачами. Оспіву­вали подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю…

Україно, були і в тебе Кобзарі - гудці народні,.

Що співали, віщували Заповіти благородні.

Звучить фрагмент думи" Маруся Богуславка" .

З давніх-давен люди склада­ють пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Зго­дом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати.

Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, назива­ються історичними.

Є і нам про що згадати.

Пісне, душу возвелич, Ой, була в нас ненька-мати Запорозька славна Січ.

Гей ви, запорожці ;

вітер в чистім полі,.

Научіть нащадків так любити волю.

Гей ви, козаченьки ;

спомин з м’яти-рути, Научіть минулу славу повернути.

Виконується пісня «Ой на горі та й женці жнуть» .

Пісні про громадянську та другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними. Цю пісню, яку ми вам заспіваємо, любили партизани у Велику Вітчизняну війну.

Виконуються 2 куплети пісні «Розпрягайте, хлопці, коней» .

Найдавніші серед народних пісень — обрядові - виникли, ще в первісному суспільстві. Наші пред­ки не вміли пояснити різні явища навколишнього світу, а тому вважа­ли, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами (богами), від яких нібито за­лежали. життя і добробут людей.

Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії - обря­ди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що викону­ються під час обрядів, називаються обрядовими. Більшість обрядів та обрядових пісень пов’язана з пралюдей на землі.

Виконується пісня «Вийшли в поле косар» .

Вчитель. Пісні запрошують до роботи — (Діти виконують з рухами пісню «Грицю, Грицю, до роботи»). Пісні з нами жартують («Сіяв мужик просо»), з нами танцюють. («Коломийки»), грають («Дрібушечки»), мирять нас («Мир миром»).

Пісня наша, пісня ;

це душа народу Пісня українська, рідна, чарівна.

Вона з нами поруч в праці,.

на заводі,.

На ланах широких, за станком вона.

Пісня — чарівниця, гарна, мов зірниця, Мелодійна, ніжна, серцю дорога.

Веселить, танцює, мирить.

і жартує,.

В іграх та забавах — всюди є вона.

Пісня тут, у класі,.

Ось вона на святі.

Переливом лагідним з нами промовля, А буває, журить, сумує і тужить, Крає ваше серце, душу оживля.

Цю пісню співала моя бабуся, а потім співала моя мама.

Я думала: «Чому вони співають таку сумну пісню, та ще й сльозу, відвернувшись, витирають?» .

Минули роки. І я зрозуміла, що, крім веселих пісень, є й сумні, які теж допомагають людям у житті. Ось ця пісня: «Летіла зозуля» (ви­конує вчитель).

Та годі журитися, у нас же свя­то, будемо веселитися. Уже весе­лими дзвонами-передзвонами на­ближається свято — Великдень.

Навесні, коли природа пробуджується від зимового сну, і зем­ля починає одягатися у барвисте вбрання, люди святкують одне з найбільших найвеличніших хрис­тиянських свят — День воскресін­ня Ісуса ХристаВеликдень. Передує Великодню 7 тижнів Вели­кого церковного посту, під час яко­го суворо дотримуються заборон не лише на вживання скоромних страв, а й щодо різних розваг. Ве­ликдень не має сталого числа, але обов’язково припадає на неділю.

Останній тиждень перед Вели­коднем називають білим, чистим або вербним. Протягом тижня прибирають у хатах, печуть паски і розмальовують писанки.

На Великдень, у неділю вранці після церковної служби, лю­ди вітаються одне з одним такими словами: «Христос воскрес!» А відповідають на це: «Воістину вос­крес!» У цей день усі радіють вос­кресінню Ісуса Христа — Божого Сина, який за вироком людського суду був розп’ятий на хресті за те, що навчав людей жити по правді, совісті, любові до усього живого.

Наш відомий український поет-байкар Леонід Іванович Глібов написав про Великдень чудового вірша. Запам’ятайте його:

Христос воскрес!

Христос воскрес! Радійте, діти, Біжіть у поле, у садок.

Збирайте зіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти, Нехай почує Божий рай, Як на землі радіють діти.

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати, Радіючи з святих небес.

Збирайтесь, діти, нум співати:

" Христос воскрес!

Христос воскрес!" .

Виконується народна пісня «Христос воскрес!» .

Христос воскрес Христос воскрес, Христос воскрес.

Радість з неба сяє ясна, Завітала Пасха красна.

Радуйтеся, люди, нині.

Бог дав щастя всій родині.

Бог дав радість нам з небес ;

Христос воскрес, Христос воскрес Христос воскрес.

Христос воскрес Мир Христос нам всім приносить, Мир нам небо все голосить.

Мир той Божий всі вітаймо, Ласку Божу прославляймо.

Чудо Боже всіх чудес ;

Христос воскрес, Христос воскрес.

О пісне! Від народу кров і плоть Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть, Бо вільний дух твій правдою повитий.

Мій отчий дім, не перебудь в мені.

Пристанищем дитинства тимчасовим.

Даруй мені легенди і пісні,.

І мамине до болю рідне слово.

Та як же нам жити на рідній землі,.

Щоб люди довіку щасливі були, Щоб пісня народна в повазі була, Від роду до роду між нами жила.

Старайтеся завжди прожити лиш так, Щоб потім про вас пам’ятали, Про ваше прекрасне і чесне життя Народні пісні розказали.

Єдності дай, Боже, нам усім, Нас не лишай на шляху своїм,.

Єдність зішли українцям-братам, Дай зазвучати народним пісням Всі виконують пісню «Не цурайся пісні» .

Бігла стежка в далеч і губилась, А мені у безтурботні дні.

Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні.

Ті пісні мене найперше вчили Поважати труд людський і піт, Шанувать Вітчизну мою милу, Бо вона одна на цілий світ.

Україна в рідній мові.

І в пісні прекрасній, Україна в рідній школі,.

Майбутності ясній.

Народна пісня — голос невсипущий, Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний, Не вийде з моди сущого життя.

Виконується пісня «І в Вас і в нас хай буде гаразд» .

Вчитель. Шановні гості, дорогі діти!

Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірний товариш.

Любіть свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу ук­раїнську пісню, продовжуйте тра­диції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщину України.

У сценарії використано вірші В. Симоненка, І.Драча, М. Бакая, М. Сингаївського, М. Рильського, В. Сосюри, а також автора.

Використана література:

1. Перлини української народної пісні. Пісенник. Видання друге. — К.- Музична Україна, 1991.

2. Календарик-дошколярик. — К.: Веселка, 1994.

3. Читанка. 4(3) клас.