Зустріч птахів

ЗУСТРІЧ ПТАХІВ.

Дійові особи: дівчинка старшого віку, дівчатка (четверо), діти, Тепловій, Журавлі, Ластівка, Шпак, Соловейко, Деркач.

Декорації: імітоване подвір'я, стоїть хатка, дерева, кущі.

Музичне оформлення: запис співу пташок, грамзапис веснянки «Ой прийшла весна» у виконанні Ніни Матвієнко, українська народна пісня «Щебетала пташечка».

На сцену виходить дівчина старшого віку в українському костюмі з випеченими «жайворонками» у ситі.

Дівчина: У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,.

Муку з ярої пшениці,.

Руками добрими замісити.

І гостей на свято запросити.

Тихо звучить грамзапис веснянки «Ой прийшла весна» у виконанні Ніни Матвієнко. Вибігають дівчатка, одягнені в українські костюми.

Дівчатка: Ой, виходьте, дівчата, Будемо весну стрічати, Весну красну вітати.

(Звертаються до дівчини). А правду кажуть старі люди, що весну птахи на крилах приносять?

Дівчина: Правду.

Йдіть до мене, жайворонки беріте, На високу гору йдіте.

Пісеньок гарних співайте, Весну-красну величайте.

(Дає дітям печиво «жайворонки»).

Благословляю вас, діти, весну закликати.

із веселою посмішкою і жайворонком-пташкою.

Діти підносять вгору «жайворонків» і промовляють.

Діти: Пташок викликаємо із теплого краю:

Летіть, соловейки, на нашу земельку, Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.

Раптом здалеку лунає чийсь голос: «Аго-го-о-о-ов! Ачу-чу-у-у-у! Ф’ю-ф'ю-ф'ю-ф'ю!» Музика припиняється.

Діти: Справді голос чути…

Хто це може бути?

З’являється теплий вітер — Тепловій. В оранжевому вбранні, з червоними та зеленими стрічками і кошиком перших весняних квітів у руках.

Діти: Це ти гукав? Хто ти такий?

Тепловій: Я теплий вітер Тепловій!

Понад землею я літаю, Спішу-лечу скоріш до гаю.

Бо я веселу, сонячну весну З далекої дороги виглядаю! (Чути спів пташок).

І дівчинка: Ти чуєш, ллється між дубів Весела пісенька Пашків?

Тепловій: Із далекої землі.

Повертаються додому Довгоногі журавлі.

Дружно крилами шумлять, Роздивляються здаля.

На сцену ключем «вилітають» дівчатка-журавлі.

Журавлі:

1 журавель: Де це наша споконвіку облюбована земля?

2 журавель: Пролетіли тридцять рік,.

3 журавель: Проминули сім морів,.

4 журавель: Може, в скелі наші гнізда на високій на горі?

5 журавель: Може, в парках вони? — Ні!

6 журавель: Може, в сквериках? — Ні, ні, ні!

1 журавель: Може, в полі, серед поля, в молодій озимині?

2 журавель: Нам далеко ще летіть, поки в крилах заболить.

3 журавель: До широких споконвіку облюбованих боліт.

Тепловій: Здрастуйте, журавлики веселі,.

Як жилося вам на чужині?

Вже за вами скучили гніздечка В нашій рідній стороні.

Тепле сонце вже летить над краєм,.

І весна приходить по ріллі.

ІІ дівчинка: Не турбуйтесь, ми вас всі вітаєм, Довгоногі, рідні журавлі.

Хатина, з вікна виглядає дівчинка, до неї прилітає дівчинка-ластівка.

Дівчинка: Ти знов защебетала у мене під вікном,.

Із вирію вернувшись, клопочешся гніздом.

А там же вічне літо цвіте, як божий рай, ;

Чого ж вернулась знову ти в мій журливий край?

Ластівка: Хоч літо там і сяє, — лютіше тут мені:

Така квітучо-пишна Вкраїна по весні.

Так квітчасто-люба, що й в тім краю-раю Вже бачу я хатинку, де се гніздечко в’ю.

Діти співають українську народну пісню «Щебетала пташечка».

Вилітає шпак. Стає біля дерева, на якому прикріплена шпаківня.

І дівчинка: Знову в саду молодому Шпаківні з пахучих дощок,.

І знову у нас біля дому Щебече знайомий шпачок.

ІІ дівчинка: Учора в годині досвітні.

Вже чуємо, з саду звучать Пісень переливи привітні.

Шпак: Прибув я весну зустрічать.

З далекого теплого краю Невтомно летів я сюди.

Я знаю, я знаю, я знаю, Що рідні найкращі сади.

ну де ще на світі їм рівні,.

З таким кучерявим гіллям?

За те, що зробили шпаківні,.

Все літо співатимуть вам!

Дві дівчинки йдуть. Чути спів солов’я. Зупиняються.

І дівчинка: Аж гнеться калина від співу дзвінкого!

Це що там співає? Не видно нікого.

ІІ дівчинка: Поглянь-но ти краще в калину рясну:

Ото соловейко стрічає весну.

І дівчинка: Щебече, витьохкує, срібно сміється,.

І де стільки сили у нього береться?

ІІ дівчинка: Такий же маленький, а як він співа!

Немов би до нас вимовляє слова.

І дівчинка: Співа соловейко про сонце й хмаринку;

Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку.

ІІ дівчинка: А нам не наслухатись гарних пісень:

В садок під калину приходим щодень.

І дівчинка: І дуже ми вдячні маленькій пташині:

Хоча вона взимку жила на чужині,.

ІІ дівчинка: Та пісню принесла у рідний свій край.

Співай, соловейку, ще дужче співай!

«Вилітає» соловейко.

Дівчинка: Ти про що, соловейко, співаєш, Сиплеш радість іскристу свою?

Соловейко: Що ніде так гарно не буває,.

Як у рідному нашім краю.

«Вилітає» деркач.

Деркач: Я деркач, я маю крила, як увесь пташини рід.

Та в ногах у мене сила, я — пташина-скорохід.

З чужини, здолавши втому, дні і ночі - сорок діб! -.

Пішки дибав я додому — диб та диб! Диб та диб!

Натрапляв на скелі гострі, від буранів утікав,.

І не раз мисливський постріл на зорі мене лякав.

Здер я ноги, зранив спину…

Схудлий, стомлений, кривий, Я прийшов на батьківщину.

І, як бачите, — живий.

І дівчинка: Пташки повертаються сюди, Радіють, плачуть і хвилюються.

І так одвічно, так завжди Землею рідною милуються.

ІІ дівчинка: Вони на різні голови Співатимуть для тебе,.

І в краплях срібної роси Побачиш чисте небо.

Усі учасники свята стають, взявшись за руки.

Дівчина: То ж не завадить, друзі, нам, Згадати нині по-новому:

Був давній звичай у древлян -.

Вклонятися всьому живому.