3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004-2005 роках

3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках.

Індивідуальне заподіяння із дисципліни Міжнародні економічні відносини Виконав студент 2-го курсу економічного факультету грн. МОЗ — 21−03 Захарченко С.С.

Міністерство освіти та науки України Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».

Дніпропетровська філія Кафедра менеджменту Дніпропетровськ, 2005.

Зміст

Подія перша: «Зростання цін на бензин».

Подія друга: «Вплив „Помаранчової революції“ на іноземні інвестиції».

Подія третя: «Інноваційна економіка: проблеми та пріоритети».

1. Зростання ціни бензин

Актуальность события

Данная проблема обрано мною невипадково. Цю тему була актуальна як і роки, і у час. Однією із найбільш прибуткових галузей України є транспортна. Значною мірою неї залежать ціни на всі товари та продуктів харчування, перевезення, здійснювані транспортними засобами, дозволяють виробляти експортно-імпортних операцій, вони здійснюють перевезення вантажів, пасажирів. Отже, підвищення цін на бензин і нафтопродукти істотно позначиться на економічний стан страны.

По прогнозу аналітиків Міністерства енергетики США (DOE), протягом 20 років нафту збереже своє домінування у структурі світової енергетики: попит збільшуватиметься з середньої швидкістю 1,9% та до 2025;му досягне 121 млн. барелей щодня. Цьому переважно буде сприяти стабільне розширення використання нафтопродуктів на транспортному секторі, що у найближчому майбутньому застосування неископаемого палива навряд чи буде економічно конкурентоспроможної альтернативою. Для задоволення цього попиту знадобиться відповідне розширення виробничих потужностей: загалом вони збільшаться на 44 барелі щодня від рівня. Хоча головними виробниками залишаться країни ОПЕК, постачання з інших держав збережуть свою конкурентоспроможність, особливо постачання з Каспійського басейну, Латинська Америка з глибоководних свердловин Західної Африки.

Анализ ситуації на нафтових ринках свідчить, що високі ціни 2003 — 2004 років відбивали переважно занепокоєння учасників ринку, обумовлене повоєнної напруженістю проти Іраку. На думку аналітиків DOE, аналогічні чинники формуватимуть цінові тенденції і вже найближчі двадцять років можливі коливання цін будуть пов’язані переважно з виникненням непередбачених політичні й економічні обставин. У частковості, напруженість на Близькому Сході можуть призвести до серйозних порушень усталеним системи виробництва й торгівлі. Проте, значні відхилення цін від середній рівень нічого не винні затягуватися надовго: підвищення завжди обумовлює скорочення обсягу споживання та підсилюють конкуренцію із боку постачальників нафти зі значних додаткові джерела, а порівняно низькі ціни викликають протилежний эффект.

Содержание проблемы

Повышение нафтових цін на світовому ринку стимулювало російські нафтовидобувні компанії до зменшення продажу нафти нафтопереробні заводи і на продаж її за вищим цінами у країни Запада.

Министерство економіки та Міністерство палива й енергетики вважають реекспорт російської нафти одній з причин зростання цін нафтопродукти України. За даними Мінекономіки, нафтопереробні заводи реекспортують близько 20% яка поставляється нафти. Шлях рішення: Кабінету міністрів повинен запровадити реєстрацію контрактів на реекспорт нафти із «України.

Основными причинами зростання цін бензин є следующие:

Экономический фактор Крупный торговець нафтопродуктами компанія «ЛУКОЙЛ-Україна» вважає причиною підвищення цін нафтопродуктів зростання нафтових цін у мирі та зростання податкової складової в Україні. На його думку, великій ролі в негативному розвитку ціноутворення грає ситуація у Іраку, «дії біржових спекулянтів », небажання Норвегії та Росії збільшувати обсяги експорту. Ринок сьогодні вже є то, можливо відрегульоване зусиллями одного нафтового картелю, і Росія грає дедалі більше значної ролі.

По даним статистичного звіту компанії «Брітіш петролеум «(ВР), в 2003 року людство стало споживати 3 636,6 млн. тонн нафти, що у 2,1% більше, порівняно з попереднім роком, це теж стало не маловажной причиною зростання цін нафтопродукти. У цьому апетит традиційних споживачів нафти не зменшується: США — 914,3 млн. тонн та ЄС — 639, 7 млн. тонн.

Повышение споживання підштовхується насамперед ростучими економіками третіх країн. На арену вийшов потужний Китай.

Политические составляющие

Бесспорно, однією з основних чинників, який привів до зростання нафтових котирувань, є близькосхідний конфлікт. І це зрозуміло, адже, за останніми даними, саме у цьому регіоні зосереджено 63,3% доведених нафтових запасів світу. Отож будь-які воєнні дії о цьому ж районі можна з операцією на нафтовому серце світової економіки. Один необережний дію, і відчуває всю земну кулю.

Средняя ціна нафти світовому ринку, відбита у так звану «кошик «ОПЕК, досягла рекордно високої позначки протягом останніх 20 років, відзначають аналітики ВР. Так, за станом 1 січня 2005 року його становила 49,87 дол./бар. Подальші ж експерименти на Близькому Сході загрожують серйознішими наслідками. Чиновники США заявили, що й Іран продовжувати свій ядерний програму, всі вони звернуться з проханням до Ради Безпеки ООН запровадити економічних санкцій. Заодно слід пам’ятати, що Іран, видобування нафти що його торік становила 190,1 млн. тонн, займає другий після Саудівської Аравії місце на Близькому Сході. Фахівці вважають: такі дії ООН можуть підвищити ціни, і до 80 дол./бар.

Украина — частина країн світу. Якщо згадати про крайньої її залежності від постачання російської сировини, то зростання цін нафтопродукти навряд чи вдасться уникнути. Кардинального зниження вартості вуглеводнів у майбутньому не передбачається, адже цінова ситуація на світовому ринку є головним чинником, впливає на вартість нафти для Украины.

Пути решения

Крупный виробник нафтопродуктів компанія «Лукойл-Україна» має намір закінчити будівництво установки збільшення виробництва дизельного палива й бензину вартістю 20 млн. доларів на що належить їй Одеському нафтопереробному заводі квітні-червні 2005 року. За словами, нова установка дозволить довести якість вироблюваних бензинів до вимог, пропонованих європейським стандартом EN:228:2000.

Введение

нової установки дозволить Одеському НПЗ збільшити виробництво зерна високооктанових бензинів і відмовитися з виробництва бензину марки А-80. Одеський НПЗ після початку експлуатації нової установки зможе збільшити глибину нафтопереробки до 80%.

Запрет експорту нафтопродуктів із «України. І це дозволить наситити український ринок нефтепродуктами.

Правительство готове прийняти «найжорсткіші заходи, щоб стабілізувати ситуацію на ринку нафтопродуктів на Україні «. Також зазначалося, що уряд вже веде з продавцями нафти ринку, щоб налагодити безперебійне постачання необхідної кількості нафтопродуктів щодо сільськогосподарських робіт.

В столиці Арабської Джамахерии, у місті Тріполі, було укладено угоду про поділ між Національною акціонерною компанією «Нафтогазом України «і лівійської National Оіл Corporation (NOC). Згідно з документом, підписаного голова правління «Нафтогазу «Юрієм Бойком і керівником NOC Абдаллой Салем Аль-Бадрі, найбільша вітчизняна компанія отримала право протягом 25 років добувати лівійську нафту і 30 років використовувати газові родовища.

В наступних шість місяців українські нафтовики і газовики проведуть сейсморозвідку, та був «Нафтогаз «почне пошукове буріння на глибині від 3 тисяч до запланованих 4 тисяч 500 метрів. Першу лівійську нафту планується отримати через рік. Після цього обсяг видобутку нафти зростатиме від 1 мільйона 500 тисяч т дизпалива на 2007 року до 5 мільйонів т дизпалива на 2010—2015 роках. А це ще більше, ніж видобувається сьогодні у Україні. Україна зможе здобути у Африці 110 мільйонів тонн нафти і 30 мільярдів кубометрів газа.

2. Влияние «Помаранчевої революции» на иностранные инвестиции.

2.1. Актуальність проблемы

Исследование проблем інвестування економіки завжди перебував у центрі уваги економічної науки. Це пов’язано з тим, що інвестиції зачіпають самі глибинні основи господарську діяльність, визначаючи процес економічного зростання загалом. За сучасних умов вони найважливішим засобом забезпечити умови виходу зі економічної кризи, структурних зрушень на народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарську діяльність на мікро — і макро — рівнях.

Актуальным нині є поглиблене теоретичне дослідження ринкових форм і європейських механізмів інвестиційної діяльності на мікро — і макро — рівнях. Важливою проблемою виступає теоретичне обгрунтування критеріїв ефективності інвестиційних витрат, взаємозв'язок харчування та взаємозумовленості капітальних вкладень і структурних зрушень на економіці, визначення пріоритетів у галузевій структурі інвестицій, і навіть всередині основних народногосподарських сфер: основного виробництва (власне виробництва), виробничу краще й соціальної інфраструктур. Не менше значення має тут також дослідження джерел постачання та коштів формування інвестиційних ресурсів у сучасних умовах перехідною економіки Украине.

Сложившаяся нині у Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність: потрібно розробка адекватного ринкових відносин інвестиційного механізму, поєднала форми приватного й державного інвестування, оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, розробки відповідної законодавчо-нормативної бази й інших заходів, які регламентують інвестиційний процес, на рівні окремої фірми, компанії галузі, і лише на рівні національної економіки целом.

Эти питання тісно пов’язані з фундаментальними соціально-економічними процесами розвитку суспільства, з рішенням завдань із подоланню економічної кризи, тому дослідження сучасних особливостей інвестиційної ситуації у Україні одна із основних пріоритетів економічної науки.

2.2. Сутність проблемы

Понятие інвестиції (від латів. investio — вдягаю) означає вкладення капіталу галузі всередині країни та по закордонах. Розрізняють фінансові (купівля цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу промисловість, сільському господарстві, будівництво, освіту й др.).

Реальные інвестиції є вкладення капіталу якусь галузь економіки чи підприємство, результатом чого є створення нової капіталу чи прирощення готівкового капіталу (будинку, устаткування, товароматериальные запаси й т.д.).

Финансовые інвестиції - вкладення капіталу (державного чи приватного) в акції, облігації, інші цінних паперів. Тут приросту реального капіталу немає, відбувається лише купівля, передача титулу власності. Це трансфертні (тобто. передавальні операции).

В системі національних рахунків України статистика інвестицій (капітальних вкладень) включає не лише матеріальні витрати (на машини, будинку, споруди), але з враховує найважливіші інвестиції в «знання», «інтелект», наукові дослідження та освіту. Такий підхід, щоб у інвестиції включається лише матеріальні компоненти, Демшевського не дозволяє точно визначати дійсний обсяг інвестицій.

Сегодня від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, ситуацію і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є підвалинами розвитку підприємств, окремих деяких галузей і економіки загалом.

На протязі останніх, попри значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання всіх форм власності у загальному обсягу кредитів на економіці країни. Якщо 1997 року їх кількість дорівнював 10,3%, то 2004 року — близько 8−9%. Це свідчить про відсутності в комерційних банків економічних стимулів кредитування виробничих інвестицій, наявності підвищений ризик при наданні таких кредитов.

Украинский фінансовий ринок має низку безумовних цінностей: стабільні гроші й стабільний ціни. З певною часткою впевненості можна сказати, що Україна зовсім, як демократичну державу, сформувала свою грошову і банківську систему, але це надійний фундамент для фінансову стабілізацію, яка формує базові умови розгортання інвестиційних процесів в Украине.

Первым поштовхом поліпшити економічне становище України почали події осені 2004 року. «Помаранчева революція» стала своєрідною інвестицією в рыночною інфраструктуру України та сгенерировала потужний пул позитивних очікувань економічних агентів. Зауважимо, що останні 5 років світові обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ), за даними UNCTAD, скоротилися практично втричі (з рекордних $ 1400 млрд. 2000 р.).

Ежегодные надходження приватного капіталу економіки Центрально-Східної Європи традиційно перебувають у рівні $ 20—25 млрд., підтверджуючи статус цього регіону як найбільш привабливого, після Китаю та Індії, ринку ведення бізнесу. Саме такий високо конкурентному середовищі Україні доведеться боротися зі своїми сусідами за кардинальне на збільшення обсягів капіталовкладень, бо навіть і рекордні $ 1,5 млрд. прямих іноземних інвестицій за підсумками 2004 р. не можна назвати адекватними потенціалу вітчизняної экономики.

Прирост прямих іноземних інвестицій (ПІІ) до України 2004 року становив 1559,5 мільйони доларів, що у 31,5% перевищує аналогічний показник за 2003 рік, цьому дуже сприяла «Помаранчева революція».

По даних Держкомстату, ПІІ Україні збільшилися на 23% і маємо 8353,9 мільйона доларів на 1 січня 2005 року, чи 177 доларів однієї жителя.

При цьому четвертому кварталі приріст ПІІ становив 554,9 мільйони доларів, тоді як і третьому кварталі - 436,7 мільйона долларов.

В цілому у 2004 року у економіці України закордонні інвестори вклали 1930,3 мільйони доларів прямих інвестицій, зокрема країн СНД — 80,2 мільйона доларів (4,2% загального обсягу). Одночасно нерезиденти вилучили капітал у сумі 472,7 мільйона долларов.

Европейский Союз у травні 2004 р. зробив Україні з’явилася низка викликів. З одного боку, не беручи участь у євроінтеграційних процесах, українська економіка програла доступом до загальному ринку і виявилася зовсім лише у лізі із Молдовою і Білоруссю. Відповідно Україна залишилася поза увагою стратегічних інвесторів, зокрема автомобільних гігантів — Toyota, Peugeout-Citroen, Hyundai-Kia, — які у 2001—2004 рр. почали будівництво 5 нових автозаводів біля тоді ще кандидатів на членство ЄС.

С з іншого боку, членство 10 країн ЦСЄ до ЄС із часом негативно позначиться їх міжнародної конкурентоспроможності. Неодмінно постане зростання вартості робочої сили в, жорсткість технічних, екологічних та ін. стандартів, і навіть конкуренції на внутрішніх ринках цих країн. Отже, представники середнього бізнесу із Польщі, Чехії, Угорщини та інших сусідів вже нині придивляються до Украине.

Еще одну категорію потенційних інвесторів у Україну дорівнюють міжнародні компанії-виробники споживчих товарів, які можливості знизити витрати. Примітно, що 67% топ-менеджерів саме таких компаній, опитаних фірмою Ernst & Young у світі, назвали регіон Центрально-Східної Європи найпривабливішим для інвестицій. А кожна п’ята компанія, за даними опитування UNCTAD, планує перенести частину власних підрозділів у Польщу, Угорщину чи Румунію. На жаль, втративши рейтинг переваг інвесторів на 2005 р., за версією UNCTAD, Україна серед 14 країн ЦСЄ поки припадає лише 9-те місце, поступаючись Росії (друге місце), Румунії (5-те місце) і Болгарії (8-ме місце). Капіталовкладення, призначені саме з цих країн, Україна-2000 і може перехватить.

2.3. Шляхи решения

Современные умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики щодо залученню прямих іноземних інвестицій. Україна має створена законодавча база у сфері регулювання інвестиційної діяльності, що поступово вдосконалюється з досягнення більшого припливу іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх использования.

Для пошуку фінансових ресурсів немає і реалізації інвестиційних проектів створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. Компанія може здійснювати функції супроводження і про фінансування інвестиційних проектов.

Во запобігання суперечок між іноземними інвесторами і органами виконавчої влади й місцевого самоврядування, з метою сприяння їх оперативному внесудебному регулювання Указом президента України створена Палата незалежних експертів з питань закордонних інвестицій за Президента Украины.

Для сприяння рішенню спірних питань, які творяться у процесі реалізації інвестиційних проектів, з участю американських компаній Указом Президента України створена українська частина Спеціальної групи швидкого реагирования.

На на тлі цієї проблеми надзвичайну важливість набуває питання інформаційного забезпечення і позитивного іміджу країни. Архіважливим компонентом інвестиційної політики має стати маркетинговий план просування можливостей України як інструмента потужного ринку на центр Європи. «Помаранчева революція» істотно полегшила це завдання, забезпечивши постійна присутність України у глобальному інформаційному полі. За оцінками журналу «Кореспондент», приблизна вартість публікацій, які висвітлювали українські події у міжнародних електронних та паперових ЗМІ і мали позитивний промо-характер, досягла $ 10 млрд., що перевищила обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли до економіку нашої за всі роки незалежності.

Конкурентным перевагою України з традиційними чинниками (ринки збуту, природні ресурси, дешева робоча сила) має стати здатність до творення виробничих мереж з урахуванням малого середнього бізнесу як елемента інвестиційної інфраструктури. Транснаціональні компанії дедалі більше вдаються до послуг зовнішніх виконавців всіх етапах ланцюжка створення вартості (outsourcing). Отже, під час виборів місця локалізації інвестиційного проекту особливу увагу приділяють наявності кваліфікованих кадрів, інноваційних установ й обслуговуючих бізнесів. Спровокована Майданом ідентифікація малих власників і найманих менеджерів із середнім класом в цьому аспекті зіграє позитивну роль.

Оптимизма додає і те, що 2004 р. зумів розвінчати суто негативний імідж України міжнародній арені. Спочатку Яну Клочкову, Руслана, Віталій Кличків, Андрій Шевченка «попрацювали» топ-инвесторами бренду «УКРАЇНА». А «помаранчевою революцією» забезпечила нашій країні прихильне ставлення демократичної громадськості в усьому мире.

Главными основами державної інвестиційної політики на найближчу перспективу є: на збільшення обсягів капітальних вкладень господарюючих суб'єктів за рахунок прибутку й нової амортизаційної політики, посилення впливу на активізацію інвестиційного процесу через на збільшення обсягів бюджетного фінансування капітального будівництва великих інфраструктурних об'єктів і запровадження кредитних основ бюджетного фінансування інвестицій, створення умов щодо залучення довгострокових кредитів комерційних банків, впорядкування діяльності інвестиційних та інноваційних фондів, перехід від сертифікації до грошовій приватизації, збільшення інвестиційних ресурсів, створених на фондовому ринку з допомогою заощаджень населення, запровадження економічного механізму страхування ризиків внутрішніх та зовнішніх інвестицій, освіту відповідних інститутів з питань інтеграції промислового й банківського капіталу, мобілізацію коштів під ефективні інвестиційні проекти — у пріоритетні галузі экономики.

3. Інноваційна экономика: існують, та приоритеты..

Актуальность

Что ж таке інновація? Під інноваціями у сенсі розуміється прибуткове (рентабельне) використання нововведень як нових технологій, видів продукції і рівнем послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру.

Проблема інновацій Україні є актуальною вже багато років. Зовнішні ринки для вітчизняних виготовлювачів як і, практично, недоступні, зростання реальних доходів населення і попиту населення уповільнився. Отже, потрібно активізувати включення внутрішніх джерел економічного підйому, передусім, рахунок підвищення конкурентоспроможності, розширення виробництва та продажів на внутрішньому, а зовнішньому ринках вітчизняної продукції. І це можна тільки з допомогою інноваційного прориву. Саме він надає ключі до рішенню обостряющихся проблем. Розробка стратегії інноваційного розвитку реального сектору економіки, як засвідчив досвід розвинутих країн, дає дуже серйозні результати і припускає активну пряме і непрямий участь держави.

Сегодня розвинених країн розробляють шостий технологічний уклад, який визначатиме конкурентоспроможність товарів хороших і послуг на світові ринки у наступні 10−20 років. А якщо Україна не включиться в цей процес, то закономірно виявиться на задвірках світового прогресу, під контролем високотехнологічних транснаціональних корпорацій, т. е. як і буде джерелом сировини й ринком збуту не найкращою зарубіжною продукції. Дуже серйозне занепо-коєння саме такий логіки розвитку подій викликає невтримне, економічно не прораховане прагнення України будь-що виявитися членом Всесвітньої організації торгівлі, «домогтися» визнання країни з ринковою економікою й участі інші крок до так званої інтеграції в цивілізований світ.

Содержание проблемы

Экономика кожного національної держави, її структура, технологічні потреби, наявні наукові доробки своєрідні і неповторні. Тому механічне перенесення навіть суперінноваційних технологій на економіку може бути не творчим, а руйнівним. Необхідний ретельний добір і адаптація лише про тих інноваційних елементів, які найбільш плідні саме за умов української экономики.

Необходимо на погляд, враховувати нинішнє становище української економіки, дуже виснаженій багаторічним економічним кризою, технологічної деградацією. На початку 1990;х рр. інноваційний потенціал України було набагато вища, ніж до кінця 2003 року. Багаторазове скорочення витрат за науку, значне відставання наукових кадрів, граничний знос основних фондів, зниження державної науку й базисних інновацій, нарешті, втрата стратегічного мислення та настрою серед більшої частини державних службовців і ділової еліти — б'є по ослабленні позицій для інноваційного розвитку, а деяких сферах економіки веде для її отторжению.

В такі умови тим більш важливо подолати негативні тенденції і пасивні настрої, сформувати дійову інноваційну політику, орієнтовану у обгрунтовано вибраних пріоритетів, які б результативне освоєння порівняно вузьке коло перспективних інноваційних решений.

Сложившиеся реалії вимагають посиленого уваги держави до внутрішнім джерелам зростання національної економіки, реорганізації підприємств з урахуванням конкурентоспроможної техніки, реалізації, передусім, власних плідних наукових достижений.

В цьому сенсі, необхідне звернути увагу до ініційовані на початку 2004 р. державні структури дуже обнадійливі кроки у бік активізації зусиль з прискоренню економічного зростання національної економіки саме за інноваційної компоненти. У тому числі, передусім, слід назвати розроблену і дуже обсужденную наукової громадськістю «Стратегію економічного та високого соціального розвитку України в 2004—2015 рр.», що містить спеціальний розділ «Стратегія затвердження інноваційної моделі розвитку», проведений комітетом Верховної Ради цикл Круглих столів — березень-квітень 2004 р., парламентських слухань у часі тощо. У зазначеної «Стратегії…» і поза Круглими столами звернуто увагу до необхідність прискорення розробки інноваційної моделі розвитку, як інструмента формування основ інноваційної економіки. Це необхідна за зв’язку з, що на відміну від розвинутих країн, які близько 85−90% ВВП забезпечують виробництвом і які експортом наукомісткої продукції, Україна поки що досі розвивається без істотного використання результатів наукових досліджень, займаючи за кількістю науковців одне з перших місць у світі. Частка вітчизняної наукомісткої продукції становить близько 0,1% на світовому ринку високотехнологічної продукції. Україна цьому ринку представлена переважно продукцією оборонно-промислового комплексу, й авіаційної промисловості. Внутрішній ринок науково-технологічної продукції продовжує деградувати. Ознаками такий деградації є низький рівень попиту інноваційні розробки у країні, неплатоспроможність вітчизняних споживачів, мають крайню потреба у високотехнологічної продукції, недостатня конкуренція на внутрішніх ринках із боку виготовлювачів інноваційної продукції, прагнення західних замовників без істотних інвестицій використовувати наукові результати виробничої сфери. Відзначене в тому, що інноваційна активність українських підприємств досі дуже низька. Так було в 2001 р. інноваційної діяльністю займалося 1491 підприємство (14,8%), 2002 р. — 1503 (14,3%), 2003 р. -1506 підприємств (14,6%). У протягом 2004 року інноваційної діяльністю у промисловості займалося 12,7% загальної кількості промислових підприємств. Як і раніше зберігається переважно екстенсивний характер інноваційних процесів, т. е. інноваційна продукція освоюється більшою мірою з допомогою наявного устаткування та технологій. Такий тип інноваційного розвитку має вузькі межі і практично нездатний, підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств протягом багато часу. Наведені дані свідчить про дуже спрощене уявлення, про інноваційному розвитку національної економіки.

Даня інформація підтверджує нагальну потребу розробки інноваційних пріоритетів. Основні їх напрями, з урахуванням намічених стратегією економічного та розвитку України до 2004—2015 рр., полягають у следующем.

Прежде всього, слід сконцентрувати зусилля академічних інститутів, вузів, громадських наукових академій на формуванні фундаментального зачепила становлення шостого технологічного укладу. Наукові кола має стати головного розробника довгострокових (на 25—30 років) прогнозів соціально-економічного, науково-технічного та обмеження екологічного розвитку, корректируемых і продлеваемых кожні 4—5 років і є вихідної базою для обгрунтування пріоритетності інновацій на десятирічний період. Треба змінити пропорції з розробки фундаментальних досліджень, підвищити частку технічних, гуманітарних і громадських організацій дисциплін. Ігнорування закономірностей і перспективи розвитку загрожує тим, досягнення природничих і технічних наук може стати невостребованными.

Среди пріоритетних міждисциплінарних досліджень, які впливають на науково-технологічний переворот і які спираються наявні заділи, виділимо следующие:

— чоловік у XXI в. — демографічні тенденції, сім'я, здоров’я, освіту, миграции,.

— закономірності, тенденції і механізми коеволюції природи й суспільства, становлення ноосферы,.

— динаміка і їхню взаємодію цивілізацій в XXI в., місце України та євразійської цивілізації у світовій пространстве,.

— фундаментальні основи шостого технологічного способу життя й перспективи освоєння технологічних ніш світового рынка,.

— новітні досягнення технічних і фізико-хімічних наук,.

— закономірності розробки копалин і перспективи розвитку мінерально-сировинної базы,.

— розробка й коригування довгострокових прогнозів науково-технічного, соціально-економічного, екологічного развития.

Ключевое значення задля зміцнення здоров’я громадян, і зменшення їх смертності, подолання тенденції до депопуляції, збільшення ресурсів немає і поліпшення якості продовольства, освоєння досягнень другий «зеленої революції», підвищення вилучення з корисними копалинами (геобиотехнология), комплексної, безпечної переробки природного сировини, ліквідації забруднень довкілля мають біомедицина і біотехнологія на основі генної інженерії. Україна має науковим заділом у біотехнології і біомедицину, але використовується не ефективно. Назву базові технології у цій області: біомедицина — энзимология і вирощування тканин, інженерна энзимология, біодіагностика, виробництво лікарських засобів методами біоінженерії, агробиотехнологии — селекція високоврожайних сортів рослин i продуктивних порід тварин методами генної інженерії, біотехнологічні методи боротьби з шкідниками рослин та тварин, теобиотехнологии — вилучення з допомогою біотехнологічних методів корисних компонентів при видобутку й переробці мінерального сировини, утилізації відходів та вторинної сировини, екобіотехнології — біотехнологічні методи зниження викидів в навколишню середу, очищення забруднених территорий.

К пріоритетним технологіям ставляться перспективні напрями розвитку мікроелектроніки (нано-, біо-, опто-, акусто-электроника, комп’ютерні системи штучного інтелекту і автоматизованого перекладу), общесистемное і прикладне програмування, моделювання віртуальної реальності, національні і впливові міжнародні інформаційні системи (включаючи Інтернет) у природничо-технічній освіті, науки, культури, медицини, екології, і навіть управління і безопасности.

Создание таких систем допоможе як вирішити низку проблем інформаційного забезпечення, а й використовувати потенціал вітчизняного програмування і соціокультурної сфери для багаторазового розширення експорту програмних продуктов.

Первостепенное значення мають енергозберігаючі технологій і нетрадиційні енергоресурси за умов пожвавлення економіки та збільшення внутрішнього попиту, випереджаючого подорожчання нафторесурсів і на внутрішньому, а міжнародному ринках, і навіть енергоємності виробництва, багаторазово перевищує досягнутий в розвинених країн рівень. Базовими тут є принципово нові енергозаощаджуючих технологій (високоефективні миниэнергетические установки, енергозберігаючі способи передачі енергії тощо. п.) нетрадиційні енергоресурси і покоління генераторів енергії (ефективні гідростанції, атомні генератори нової генерації, теплові насоси), кошти й системи контролю над витратою і втратами энергии.

Следующим пріоритетом є розробка систем машин і виробничих технологій нових поколінь. Цей пріоритет обумовлений необхідністю майбутньої до найближчого десятиліття великомасштабної заміни застарілих основних фондів переважно виробництв.

Весьма привабливим пріоритетом Україні є авіакосмічні технології, нове покоління коштів транспорту та зв’язку. Необхідні розвиток виробництва і ефективне використання збережених переваг і досвіду в космічній галузі, у деяких видах авіації, і навіть відновлення транспортних коштів з урахуванням перспективи формування міжнародних транспортних коридорів територію України (що збільшить можливість отримання державою світової транспортної ренти). У десятиліття будуть пріоритетні:

глобальная система телекомунікацій, і экомониторинга,.

космические навігаційні системи,.

создание комунікаційних систем по міжнародним транспортних коридорів,.

разработка нових поколінь коштів залізничного, повітряного, автомобільного, водного транспорту починаючи з підвищеними швидкісними, енергозберігаючими і екологічними характеристиками, розвиток супутникових, оптичних і мобільних систем зв’язків, видеотелефонов.

Крайне важливі задля зміцнення безпеки країни, боротьби з міжнародним та внутрішньою тероризмом, ефективної діяльність у умовах надзвичайних ситуацій оборонно-технические системи та кошти безпеки нових поколінь. Як першочергові завдання заходами у зв’язку мають стати:

оснащение армії й сил правопорядку новими поколіннями військову техніку, зміцнення позицій на світові ринки озброєнь,.

создание нових технічних засобів виявлення наркотиків, розробка ефективних коштів надання допомогу й порятунку (зокрема індивідуального користування) при надзвичайні ситуації,.

развитие технологій подвійного призначення й активна застосування у цивільних отраслях.

Только за умов научно-инновационного прориву реально створення сучасної високотехнологічної бази обороноздатності та безпеки країни, а використання досягнень цієї сфери у цивільних виробництвах, в своє чергу, сприятиме підвищенню технологічного рівня економіки в целом.

3.3. Шляхи решения

Для науково-технологічного прориву необхідні кардинальні зміни у механізмі вироблення та її реалізації пріоритетів державної інноваційної політики стосовно регульованої ринкової економіки. Неприйнятні небезпечні як відмови від активного державного підтримки проривних інновацій, і спроби жорстко регулювати й мізерно фінансувати науку. Важливі чітке визначення та законодавчо закріпити правий і відповідальності держави у інноваційної сфері, розмежування компетенції з функціонуючим у ринковому реальному секторі економіки приватним і змішаним капиталом.

Государство від імені законодавчих і виконавчих органів має здійснювати: правове регулювання взаємин у інноваційної сфері шляхом прийняття законодавчих актів, визначальних норми взаємин у цих сферах, охорони та її реалізації інтелектуальної власності, порядок дозволу виникаючих суперечок, завдання інноваційної політики, підтримку пріоритетних напрямів науку й техніки і базисних інновацій, розробку з урахуванням довгоі середньострокових прогнозів системи пріоритетів інноваційної політики, її реалізацію з допомогою стратегічного і індикативного планування, державних підприємств і міждержавних наукових, науково-технічних і інноваційних программ.

Его завдання:

оказывать фінансової підтримки фундаментальної науці, базисним інноваціям, розвитку венчурного фінансування проектів малого середнього інноваційного бізнесу, інноваціям в нерыночном секторі,.

содействовать розвитку наукової й інноваційної інфраструктури, інформаційного та кадрового забезпечення науково-технічної й інноваційної діяльності, особливо у державному секторі економіки,.

защищать вітчизняних виробників інноваційних продуктів від недобросовісної конкуренції з на внутрішньому та зовнішніх ринках, охороняти інтелектуальну собственность.

Задача приватного капіталу — займатися науково-технічної й інноваційної діяльністю путем:

— замовлення науково-дослідних експериментально-конструкторських розробок (НДДКР) науково-дослідним інститутам і вузам, научно-общественным организациям,.

— придбання патентів на результати НДДКР, винаходи, ноу-хау, решта видів інтелектуальної собственности,.

— участь на основі у реалізації державних, міждержавних, муніципальних науково-технічних і інноваційних програм, тож проектів і запровадження державних замовлень у розробці й здійсненні власних програм, тож проектов,.

— продаж і придбання акцій на високотехнологічних биржах.

Механизм вироблення та її реалізації пріоритетів інноваційної політики повинен вдосконалюватися за такими напрямами. У період до 2010 р. необхідно створити ефективне законодавче базу інноваційної роботи і державної політики у цій сфері. Дійові закони про науці, патентне законодавство орієнтовані розробці інноваційної політики, виявлення і відкриттів і великих винаходів, що у основі поколінь техніки і технологій.

До цього часу немає законів про державних цільових програмах, венчурному фінансуванні інноваційних проектів. Законодавчі органи фактично усунуті від обговорення стратегії соціально-економічного, науково-технічного і інноваційного розвитку, виконавча ж ця влада мало займається б цими питаннями. Законодавчі органи, які мають інтереси різних суб'єктів господарювання, повинні активно залучатися до розробки та реалізації інноваційної политики.

Все ще сформована система стратегічного управління інноваційним розвитком. Затверджених пріоритетів розвитку науку й техніки і інноваційних програм у тому. Інакше висловлюючись, держава виконує свою інноваційну функцію, що ні цілком узгоджується з намірами забезпечити економічного зростання на інноваційної основе.

Инновационную політику, орієнтовану на науково-технологічний прорив, потрібно з урахуванням умов регульованої ринкової економіки та глобалізації, до якої вже втягнута (і над кращої позиції) Україна. Вважаю, що ця політика має будуватися на диференційованої, багатоканальної основі, і включати такі элементы:

— пряме державне фінансування вибраних пріоритетних напрямів розвитку техніки і базових технологій і наукомістких проектів (особливо у стартовий, період), стаючи об'єктом державних цільових програм (із наступним передачею ринковому сектору), і навіть проектів, у неринковою економічній галузі (фундаментальної науці, освіті, культурі, охороні здоров’я, соціальної сфери, екології, оборони та правопорядку, державному управлении),.

— непряма підтримка програм, тож проектів (зокрема здійснюваних приватним дрібним та середнім бізнесом) шляхом надання податкових і митних пільг і місцевих податкових кредитів під час освоєння принципово нової техніки і технології (як компенсація високих початкових витрат), сприяння вдосконаленню інноваційної й інформаційної інфраструктури, інформаційному забезпечення, підготовки й перепідготовки кадрів т.д.,.

— використання виправдали себе у у світовій практиці каналів припливу приватних інвестицій у результаті продажу акцій компаній, здійснюють базові инновации.

— формування та розвиток системи венчурного фінансування високоефективних, але ризикових інноваційних проектів з урахуванням закордонного досвіду і з частковим участю державних бюджетних і позабюджетних фондов,.

— залучення вітчизняних, іноземних і міжнародних банків та фондів до фінансування проектів і програм, що реалізують пріоритетні базові технологій і які мають підтримкою государства.

Список литературы

Корнус В. Г. Фінанси України. — 2004 — № 10.

Буряк П. Ю. Економіка України. — 2005 — № 3.

Буднікевич І. М., Школа І. М, Становлення регіонального ринку інновацій в Україні. — Чернівці: Зелена Буковина, 2002.

Закон України «Про цінні папери й фондовій «біржі».

Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Інвестиції в Україні. Під ред. З. І. Вакарина (Міжнародний валютний фонд). — До.: «Конкорд», 2004.

Гальчинський А., Геець У., Кінах А., Семиноженко У. Інноваційна стратегія українських реформ. — До.: Знання України, 2003.

Завлин РР. М., ИпатовА.А., Кулагин А. З. Інноваційна діяльність у Україні. — СПб., 2004.

Иванов У. У. Національні інноваційні системи: досвід формування та перспективи розвитку // Інновація, 2002, № 4. — З. 14−18.

www. ukrstat.gov.ua.

www. finance.com.ua.

Стратегія економічного й соціального розвитку України (2004—2015 рокта) «Шляхом Європейської інтеграції» / Прим. авт. кіл.: А. З. Гальчинський, У. М. Геєць та ін. — До.: ІВЦ Держкомстату України, 2004.