Новое звучання глави «Морфій» з повісті «Записки юного лікаря»

Новое звучання глави «Морфій» з повісті «Записки юного лікаря»

Я роздумав лікуватися. Це безнадійно.

И мучитися також большє нє хочу.

М. Булгаков.

В главі «Морфій» Михайло Панасович Булгаков піднімає дуже серйозне проблему — проблему наркоманії, сделавшуюся в наші дні справжнім лихом, що охопила всю країну, значно «помолодевшую». Зараз нерідкісне явище наркоманы-подростки і навіть діти дев’ятої-десятої років.

В своєму ж творі Булгаков зі страшної правдою і послідовністю показав ті кроки, що призводять до залежність від наркотиків. Моторошно стає, що герой повісті, доктор, чудово розуміє, що він ставить, може бути, у передсмертної записці він застерігає живих прийому наркотиків: «…будьте обережні з білими, розчинними в 25 частинах води кристалами. Я занадто їм довірився, і вони мене погубили».

Доктор Поляков залишає по собі щоденник — історію свого хвороби. З нещадністю лікаря він спочатку щодня, і потім рідше записує етапи деградації своєї особистості. Щодня наркотик стає йому все потрібніші. Тепер доктора не цікавить у життя, хворі обтяжують його, чекає лише того миті, коли вколет чергову дозу і певний час буде блаженствувати. Поляков жене від думку про наслідки, він намагається обдурити себе, що не залежить від ін'єкцій морфію, що у будь-яку момент може від нього відмовитися, а тим часом дозу доводиться підвищувати, учащати ін'єкції. Страшне усвідомлення, що він став наркоманом, штовхає доктора на спецклініку, але доводиться вже залежність від наркотику, бракує сил волі продовжувати лікування, і Поляков кидає усі півдорозі. Йому легше не помічати проблеми, вдавати, що її немає. Нищить його й порівняно легкий доступом до наркотиків.

Однажды жахнувши разверзшейся проти нього прірви, доктор просить допомоги в свого колеги Бомгарда, але, зрозумівши всю даремність своїх надій, воліє піти з життя. Жорстоку людську драму відкриває маємо Булгаков, але здійснитися цим він хоче застерегти сотні й тисячі тих, хто став наркоманом, показати всю глибину цієї прірви, куди неважко потрапити, але звідки вже неможливо вибратися.

Булгакову віриш одразу й беззастережно, адже він лікар, котра розуміє те, що пише. Шкода тільки, що чимало молодики не читали цього твору, інакше би зробили першого фатального кроку.

Мне здається, що цей витвір має бути включено до програми по літературі, щоб зупинити юні душі, застерегти їхнього капіталу від фатальної помилки, за яку розплата — смерть. Так, ми всі смертні, але це буде потім, ми поживемо, насолодимося життям, виростимо дітей та онуків, залишимо собою добру пам’ять. Хіба чекає наркомана — кошмар буття у пошуках дози, сльози близькі й рання смерть.

Обо цьому талановито і переконливо попереджає Михайло Панасович Булгаков в «Записках юного лікаря».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.