Класифікація основних джерел, носіїв і каналів передачі інформації

Основні джерела інформації класифікують за місцем виникнення: джерело зовнішньої інформації, що надходить від вищестоящих органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об'єктом управління господарські зв’язки; джерело внутрішньої інформації, що виникає на підприємстві (в об'єднанні).

Сукупність повідомлень (з однаковим або близькими властивостями), що розподілені у даній системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.

Потоки інформації різноманітні: потоки висхідної інформації - основа для розробки рішень; низхідної інформації - це постанови, рішення, вказівки вищестоящих організацій; потоки регулюючої інформації - зазначені вище документи і деякі спеціальні нормативні положення.

Специфічним джерелом управлінської інформації є чутки. Вони являють собою продукт мистецтва колективу, який намагається пояснити складну емоційно значущу для нього ситуацію при відчутності або недостачі офіційних даних. При цьому вихідна версія, переходячи від одного члена колективу до іншого, доповнюється і корегується доти, доки не сформулюється варіант, який влаштовує більшість. Вірогідність цього варіанта залежить не тільки від істинності вихідного, але й від потреб і очікувань аудиторії, а тому може коливатися в діапазоні від 0 до 80−90%.

Оскільки люди в основному схильні вважати, що чутки виходять з джерел, які заслуговують на довіру, керівництво фірм часто використовує цю обставину, розповсюджуючи відомості, які з тих або інших причин не можуть бути розголошені офіційно. У той же час необхідно мати на увазі, що довірою до чуток користуються і учасники конфліктів, бажаючи схилити навколишніх на свій бік.

Будь-яка за змістом інформація існує у формі різних її матеріальних носіїв. Для управління найбільше значення має інформація, зафіксована на постійних носіях, перш за все к вигляді різних паперових документів. Магнітних стрічок, барабанів, перфокарт і перфострічок.

Канали передачі інформації:

§ Канал-тест: включає всю письмову інформацію, один зі стійких каналів.

Перевага — можливість багаторазового звернення через будь-який проміжок часу, недолік — неможливість адекватного сприйняття явища, що описується різними користувачами.

• § Канал-фірма: до нього відносяться всі носії інформації, пов’язані з цією організацією, та персонал. Уся інформація, яка виходить з фірми, поділяється на різні групи. Перша — конкуренти, ринок, ресурси; друга — технологія; третя — інформація про розвиток фірми;
• § Канал-консультант: припускає, що фірма звертається по допомогу до консультуючої фірми, експерта, консультанта;
• § Канал-бесіда: включає опитування, інтерв'ю, бесіди. Переваги — можливість передачі найбільшої кількості деталей про визначену проблему; недолік — складність доказу, що була повідомлена саме ця інформація;
• § Канал-джокер: випадкове джерело інформації, яке з’являється при розв’язанні проблеми;
• § Наради і збори являють собою форму колективного обміну інформацією, що закінчується прийняттям конкретних рішень. [4, 155−160 c.]