Лексико

Лексико.

.

ВСТУП.

Заголовок — це надзвичайно важливий елемент будь-якої статті, доповіді. У дуже стислій формі він має віддзеркалити основну думку автора. Досліджуючи лексико-семантичний склад заголовків газети можна отримати уявлення про спрямування публікацій, оцінку поточних подій цим виданням. Крім зазначеної функції, заголовок має привернути до себе увагу читача і певною мірою переконати його в актуальності і важливості теми і матеріалу. Тому лексично-семантичний склад лексики заголовків газет характеризується надзвичайним багатством і різноманітністю. В основу мого дослідження покладений восновному аналіз заголовків газети «день» за 2006 та 2007 роки. Рідше я використовувала газети «Молода Україна», «Столиця», «Голос України».

ОСНОВНА ЧАСТИНА.

З погляду вживання найбільшу групу в заголовках становлять загальновживані, тобто стилістично нейтральні слова.

Наприклад:

1. «Ми готові допомагати тим, хто готовий допомогти собі сам». (№ 181, 2006р.).

2. «Продуктовий ринок поповнить нова торгівельна марка». (№ 202, 2006р.).

3. «Сергій Данченко у спогадах колег». (№ 46, 2007р.).

4. «Україна — держава, в якій легко жити?» (№ 46, 2007р.).

Досить часто в заголовках вживається також науково-термінологічна та професійно-виробнича лексика.

Наприклад:

1. «Етнонаціональний вимір євроінтеграції». (№ 187, 2006р.).

2. «Соціальний капітал із українським акцентом». (№ 187, 2006р.).

3. «Євро пропозиція: економічне сусідство без перспективи членства». (№ 213, 2006р.).

4. «Єдиний вихід — компроміс». (№ 47, 2007р.).

5. «Геополітична конфігурація Казахстану — онтологія стійкості». (№ 47, 2007р.).

6. «Паливо з рапсу (альтернативна енергетика)». (№ 44, 2006р.).

7. «Оголошено війну трамадолу». (№ 47, 2007р.).

8. «ВВП і бюджет мають різну природу». (№ 47, 2007р.).

9. «Євро — ПРО — позиція». (№ 47, 2007р.).

10. «Патологія правового нігілізму». (№ 41, 2006р.).

11. «Русофоби проти українофонів». (№ 42, 2006р.).

Не так часто, але трапляються в заголовках емоційно-експресивна лексика, що служить, як правило, для вираження позитивних чи негативних оцінок, емоцій.

Наприклад:

1. «Страховка для обдурених». (№ 41, 2006р.).

2. «Не круто! На що „купують“ виборця?». (№ 41, 2006р.).

3. «Потішні походеньки молоденьких ловеласів». («Столиця», № 48, 2004р.).

4. «Буряки — рядочками, а самогон — склянками».

5. «Вовочки по світах…». («Столиця, № 444»).

6. «Маленькі, але свої». (№ 41, 2006р.).

Синоніми (від грецького συνόνυμος /synonymos/ - однойменний) — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням. Протилежний термін — антонім.

Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа.

Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:

1. з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній ни́ві);

2. з різним емоційним забарвленням (заку́тина — закапе́лок — діра́ - «глухе́ село́ «);

3. контекстові синоніми, що тільки в певному контексті є синонімами. (ішов і враз простягну́вся як до́вгий «упав ») і легко переходять в емоційні синоніми.;

абсолютні або дублети з тотожним значенням (гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки мововжиток їх не розділить у 1 групі.

Наприклад:

1. «Закон про куріння — життя без диму». (№ 181, 2006р.).

2. «Паморозь» нової холодної війни. Початок? «. (№ 181, 2006р.).

3. «Долари чи „бабки“?» («Молода Україна», № 56, 2005р.).

4. «Чиста совість — як чистий кришталь». («Столиця», № 448).

5. «Голокост на Україні 1932;33рр. Чи буде покарання, розплата за цей злочин?». («Столиця», № 392).

6. «Сумна хроніка пиятики, алкоголізму». («Столиця», № 395).

Антоніми (від грецького anti — проти onoma — ім «я) — це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення.

Наприклад:

1. «Україна і Нато: „за“ — направо, „проти“ — наліво». (№ 181, 2006р.).

2. «„Свій“ і „не свій“ ділять крісло». (№ 181, 2006р.).

3. «Казка і реальність». (№ 202, 2006р.).

4. «Відносини між США і Росією не можна назвати ні дружніми, ні ворожими». (№ 202, 2006р.).

5. «До чого може призвести приватизація і націоналізація комунальних підприємств?». (№ 217, 2006р.).

6. «Бідність — і початок, і кінець». («Столиця», № 448).

7. «Громадяни проти Енергоатома: за і проти». (Столиця, № 395).

8. «Утопія та реальність передвиборних обіцянок». (№ 44, 2006р.).

9. «„Правих“ та „лівих“ плутають не лише в Росії, а і на Заході». (№ 47, 2007р.).

10. «Дві новини: хороша та погана». (№ 41, 2006р.).

11. «Аз чи Ян?». («Столиця», № 44).

12. «Багатоголосся української зовнішньої політики: гармонія чи дисонанс». (№ 210, 2006р.).

13. «Міняю більше тіло на менше… Без посередників». (№ 205, 2006р.).

14. «Преси багато, точок для торгівлі - мало». (№ 210, 2006р.).

15. «Без прав, але з обов «язками». (№ 193, 2006р.).

16. «Вірю — не вірю». (№ 193, 2006р.).

17. «Удави і кролики». («Столиця», 2003р.).

Омоніми (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім «я) — це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми з «являються внаслідок звукових змін у слові у процесі розвитку мови; внаслідок випадкового збігу звучання слова рідної мови і запозиченого з іншої мови; внаслідлк випадкового збігу звучання форми різних слів.

Омоніми:

1. Омофони — це слова, однакові за звучанням, але різні за написанням (стати по три — потри; вгорі - в горі). 2. Омографи — це слова, які різняться тільки наголосом (по́тяг — потя́г; за́мок — замо́к; бра́ти — брати́). 3. Омоформи — це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (покласти на віз — віз дрова; жовте поле — поле город; чистий став (ок) — став, як вкопаний).

Наприклад:

1. «Мова про мову». (№ 32, 2005р.).

2. «Де межа: Закарпатський драм театр знаходиться на межі закриття». (№ 187, «2006р.).

Пароніми (від гр. para — поблизу, поруч і onyma — ім «я) — це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент — абонемент; континент — контингент.

Приклади:

1. «Допомога „хрустким“ і „хрумким“ суглобам». (№ 217, 2006р.).

2. «Громадянські права і громадський транспорт». («Голос України. № 43, 2006р.).

ВИСНОВКИ.

Аналіз заголовків газет «День», «Молода Україна», «Голос України», «Столиця» свідчить про багатство і різноманітність лексико-семантичних категорій в них. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що журналісти найчастіше використовують загальновживану лексику, науково-термінологічну та професійно-виробничу лексику, а також антоніми, рідше — синоніми. Не зафіксовано жодного випадку вживання діалектизму. Дуже рідко зустрічаються омоніми і пароніми.

Міністерство освіти і науки України.

Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка.

Інститут журналістики.

Кафедра української мови.

Реферат на тему:

«ЛЕКСИКО-СИМАНТИЧНІ КАТЕГОРІЇ У.

ЗАГОЛОВКАХ УКРАЇНСЬКИХ ГАЗЕТ".

Виконала.

с-ка 1го курсу 5ї групи.

Ціпцюра Марія.

Київ 2007.

_.