Алкоголізм

СОДЕРЖАНИЕ История… … 2.

Почему люди п’ють? … … 3.

С чого починається пияцтво … 5.

Стадии і форми сп’яніння, шкода алкоголізму … 7.

Вывод … … 13.

Список літератури … … 14.

ИСТОРИЯ.

Викрадач розуму — так називають алкоголь з давнини. Про оп’яняючих властивості спиртних напоїв люди дізналися щонайменше як 8000 років до зв. е. — з її появою керамічної посуду, дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикозростаючого винограду. Можливо, виноробство виникло до початку культурного землеволодіння. Так, відомий мандрівник Н.Н.Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, не які вміли ще добувати вогонь, але вже настав знали прийоми приготування хмільних напитков.

Історія виготовлення хмільних напоїв сягає у глиб тисячоліть. Алкогольні напої одержували доходи з пальмого соку, ячменю, пшениці, рису, проса, маїсу. У Стародавньої Індії готували напій «сома», котрий грав велику роль релігії аріїв. Описувався і його отримання: вичавлений з рослини сік проціджували, потім змішували із жовтою водою, молоком. ячменем, після чого отримана суміш зародилася, набуваючи особливий смак і надаючи п’янке дію. Особливий варіант соми отримували витягами з грибів (мухоморів і ін.). Сому пили жерці під час ритуальних церемоній, жертвопринесень, вона вважалася напоєм безсмертя. Люди вірили, що став саме сома давала богам всі ці могутність. Простій смертному сома дарувала нібито продовження життя, зцілення від болезней.

Але особливо стала вельми поширеною у минулому знайшло виноградне справа. У Греції виноград почали обробляти за 4000 років до зв. е. Вино також вважалося задарма богів. Покровителем виноградства і виноробства у Греції був Діоніс, син Зевса. Інше його ім'я — Вакх, в латинської формі - Бахус. Робота із вшанування Діоніса проводилися спеціальні свята — дионисии, чи вакханалії. Там влаштовувалися урочисті процесії, гри, змагання поетів, хорів, запрошувалися гостей із інших країнах. Поступово ці святкування придбали горезвісний характер шалених пиятик. Недарма слово «вакханалія» сприймається сьогодні як синонім п’яного разгула.

Чистий спирт почали отримувати від в VI — VII століттях араби і його «алькоголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рабез в 860 року. Перегонка вина щоб одержати спирту різко збільшила пияцтво. Ймовірно, що є стало приводом заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу Мухамедом (Магомет, 570−632). Ця заборона ввійшов згодом й у звід мусульманських законів (VII в.). З того часу протягом 12 століть у країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко карались.

Але у Азії, де споживання вина заборонялося релігією, культ вина все-таки процвітав і оспівувався в стихах.

У середньовіччя у Європі також навчилися отримувати міцні спиртні напої шляхом сублімації провина, і інших які бродять цукристих рідин. Згідно з легендою, вперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Скуштувавши знову отриманий продукт і, прийшовши в стан сильного сп’яніння, алхімік заявив, що він «відкрив чудодійний еліксир, робить старця і молодим неутомленным, бадьорим, що тужить веселым.

З того часу міцні духи швидко поширилися по країн світу, передусім з допомогою постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевого сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва та т.п.). Алкоголь так швидко ввійшов у побут, що практично один художник, письменник чи поет не оминав цю тему.

ЧОМУ ЛЮДИ ПЬЮТ?

З вбивчим сарказмом перераховує приводи для пияцтва англійський поет Роберт Бернс. Його слова зберігають актуальність і до нашого время:

Для пияцтва є такі приводи: поминки, свято, зустрічі, проводи, хрестини весілля і розлучення, мороз, полювання, Адже, выздоровленье, новосілля, сум, раскаянье, веселощі успіх, нагорода, новий чин, і пияцтво — без причин.

(Переклад З. Я. Маршака).

Напевно, Ви не раз чули вираз: «Вип'ємо, зігріємося». У побуті вважають, що спирт є гарним засобом зігрівання організму. Недарма про винах говорять про про міцні напої. Вважається, що спирт має лікувальним дією як при простудних, а й за цілий ряд інших хвороб, зокрема шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразкову хворобу шлунка. Лікарі само вважають і навпаки, що язвенному хворому категорично не можна вживати алкоголь. Коли ж істина? Адже невеликі дози спиртного справді збуджують аппетит.

Або інше, думку багатьох багатьох переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, покращує настрій, самопочуття, робить розмову більш жвавою й цікавою цікавою, що дуже важливо для компанії молоді. Недарма спиртне приймають «проти втоми», при нездужанні, на всіх празднествах.

Понад те, можна почути, що алкоголь є высококалорийным «продуктом», швидко які забезпечують енергетичні потреби організму, це важливо наприклад, у умовах походу — й т. п. На пиві й у сухих виноградних при цьому є повний набір вітамінів і ароматичних речовин. У медичній практиці використовують високі бактеріостатичні властивості спирту, використовуючи його дезінфекції (при уколах тощо.), приготування ліків та ін., і аж ніяк на лікування болезней.

Отже, алкоголь приймають підвищення настрої, для зігрівання організму, попередження й лікування хвороб, зокрема як дезінфікуючий засіб, і навіть як підвищення апетиту і енергетичний цінний продукт. де тут щоправда і де ж тут оману ?

Одне з пироговских з'їздів російських лікарів прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «…немає жодної органу на людське тіло, який би не піддавався руйнівного дії алкоголю: алкоголь не володіє ні одним таким дією, якої могла бути досягнуто іншим лікувальним засобом, чинним корисніше, безпечніше, і надійніше; немає такої болючого стану, у якому необхідно призначати алкоголь на скільки нибудь тривале время».

Отож розмірковування про користь алкоголю — це досить поширені помилки. Той самий очевидний факт порушення апетиту після стоси горілки чи скляночки сухого вина. Але це тільки короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, зокрема пива, лише шкодить травленню. адже спиртне паралізує діяльність дуже важливих органів, як печінку та підшлункова железа.

Видатний психіатр і авторитетний суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік Володимире Михайловичу Бехтерєв (1857−1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «вся річ у тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибоке коріння у нашій побуті й породило цілу систему диких питних звичаїв. Ці звичаї вимагають пиття і частування при усякому случае…».

Ось як зазначено це у вірші Володимира Котова:

Серед традицій самих разных.

Є нелегка одна,.

Якщо зустріч, якщо праздник,.

Отже, пий і пий до дна!

Пий один, і пий другую,.

І сьому і восьмую,;

Просять, тиснуть, тиснуть «друзья»!

Та якщо не можу я,.

Та якщо мені нельзя?

Та якщо є причина.

Завтра вранці у вигляді быть?

Отже, я не мужчина?

Хоч давись, але повинен пить!

Саме так: хоч давись, але повинен пити. Якщо ти весіллям — пий! Разів у гостях — пий! Інакше образиш господарів. Так, досі досі існує помилкове думка, що з ознак чоловічої доблесті - вміння пити. Але так кажуть п’яниці. Навпаки, і коли ти відмовляєшся, знаходиш у собі протистояти чарки — ти справжній мужчина!

Пияцтво і алкоголізм власними силами не відімруть, не зникнуть власними силами і «питні звичаї». Необхідна завзята боротьби з пережитками минулого, в якою має взяти участь каждый.

Нерідко людина, що призводить себе у нетрезвое стан, підсвідомо, або навіть свідомо, ставить за мету поводитися разнузданно. Ще Л. М. Толстой писав, що вживають вино у тому, що заглушити голос совести.

З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ПЬЯНСТВО.

Приводи першого прилучення до алкоголю дуже різноманітні. Але простежуються їх характерні зміни у залежності від віку. До 11 років перше ознайомлення з алкоголем відбувається або випадково, або її дають для «апетиту», «лікують вином» або ж дитина самі з цікавості пробує спиртне (мотив, властивий переважно хлопчикам). У старшому віці мотивами першого вживання алкоголю стають традиційні приводи: «свято», «сімейне торжество», «гості» тощо. З 14−15 років з’являються такі приводи, як «незручно було відставати хлопців», «друзі умовили», «за компанію», «для хоробрості» тощо. Хлопчикам властиві всі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем. Для дівчаток типова переважно друга, «традиційна» група мотивов.

Зазвичай буває як кажуть, «безневинна» чарочка на вшанування дні народження чи іншого торжества. І це приміром із згоди батьків, у колі сім'ї, все-таки й бажання таке прилучення дітей які з вином небезпечно. Адже слід раз долучитися до спиртного, як вже знімається психологічний бар'єр і підліток відчуває вправі випити з товаришами, подружками і навіть одному, якщо з’явиться таку можливість. Недарма у народі кажуть: «Ріки розпочинаються з струмочка, а пияцтво з рюмочки».

У цілому нині, мотиви вживання спиртного підлітками діляться на дві групи. У основі мотивів першої групи лежить бажання слідувати традиціям, випробувати нові відчуття, цікавість тощо. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, пробуждающееся у яких почуття дорослості, бажання бути й усе, прагнення наслідувати старим т.п. Віковими особливостями підлітків певною мірою можна пояснити і вживання ними спиртних напоїв «для хоробрості». Цей мотив пов’язані з тим що в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, дозволяють їм вільно розпочинати спілкування з оточуючими (наприклад, особами старшого віку, дівчатами.) З іншого боку, певній його частині людей властива сором’язливість як риса характеру, що виявляється сильніше в молодості, ніж у зрілому віці. Звідси переоцінка таких якостей особистості, як сміливість, фізична сила. У стадії сп’яніння позірна володіння такими якостями нерідко перетворюється на развязанность.

Отже, ще до його першого знайомства з смаком алкоголю у підлітка утворюється визначене уявлення про про цьому продукті, про його особливому, як неправильно заведено вважати, приємно збудливому дії. Але за перше ознайомлення з алкоголем несподівано виявляється зовсім інакшим, яким було Вам уявлялося: «гіркий смак» горілки, печіння в роті, запаморочення, нудота та низці випадків блювота навіть від однократного прийому невеликих доз спиртного.

Після такої неприємного знайомства більшість підлітків деяке час уникають алкоголю. Однак у віці 13 — 16 років у через відкликання якимиабо подіями (закінчення восьмирічної школи, вступ у навчальний заклад, свята, народження, весілля тощо.) спокуса випити вино відновлюється, причому поступово він починає набувати нове психологічне зміст. у зв’язку з цим особливої уваги заслуговує друга мотивів споживання алкоголю, які формують пияцтво як тип поведінки правопорушників. До цих мотивів входить прагнення позбутися нудьги. У психології нудьгою називають особливе психічний стан особистості, що з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії втрачено чи істотно ослаблений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, споживають спиртне, майже займаються громадською роботою. Істотні зрушення простежуються в них же в сфері дозвілля. Ці хлопці менше цікавляться художньої літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже бувають тут, втрачають інтерес до серйозного музиці, живопису. Щоправда вони люблять кіно, а найчастіше лише його розважальну сторону.

Внутрішня духовна обмеженість, невміння добре почуватися в шкільному колективі зумовлюють часте вживання підлітками алкоголю заради самоствердження в вуличної групі товаришів. як така потреба у самоствердження в такому віці звичайною і зрозуміла. Вся річ у засобах самоствердження, що веде, проте, у себе дуже пагубні последствия.

Нарешті, деякі підлітки споживають спиртне, щоб лише зняти із себе напруга, позбутися неприємних переживань. Напружене, тривожне стан реально може виникнути у зв’язку з відчуженим становищем в сім'ї, шкільному коллективе.

Аналіз проведення вільного часу підлітками, схильними до вживання алкоголю, показує, у цілому їм характерно примітивне, безцільне проведення часу: гра в карта народження і доміно, у цьому числі за власний кошт, багатогодинне прослуховування платівок, магнітофонних записів, «бренькання» на гітарі, пуста гуляння вулицями, відвідання барів, кино.

Проведення переважно з давніми друзями типово для підлітків. І хоча підліткові групи складаються стихійно, їх сягають хлопці, близькі по рівню розвитку, запитам та інтересам. Але якщо підліткова група не об'єднана який — або корисною діяльністю, у ній переважає «порожній» проведення часу нудьгуючих неповнолітніх і такі група стає благодатним грунтом для розпивання спиртних напитков.

СТАДІЇ І ФОРМИ СП’ЯНІННЯ, ШКОДА АЛКОГОЛИЗМА.

Хворобливе пристрасть алкоголю може виникнути в кожного виду тварин, якщо їх привчати їх пити вино. Типовими об'єктами спостережень за дією алкоголю на живий організм, служать лабораторні пацюка й миші. Що треба, що з крысы-трезвенника зробити пацюка — алкоголіка? Спосіб спаивания тварин дуже проста: в воду для пиття постійно додають все зростаючі дози спирту. Через місяць-другий у клітину поруч із поилкой, звідки виходить запах спирту, ставлять поїлку зі свіжої водою. І що ви думаєте? Криса пробує води і презирливо крутить мордочкою. Зате хмільну воду п'є із задоволенням. За відсутності алкогольного напою тварини поводяться подібно справжнім алкоголікам: метаються клітиною, злобливо кусають одне одного, жадібно визирають в осередки сітки, поводячи ніздрями в очікуванні спиртного запаху. Деякі пацюки після періоду порушення безвільно розтягуються на підлозі клітини, точнісінько, як п’яниця в стані похмелья.

Якщо крольчихам щодня перебігу вагітності вводити в шлунок спирт, те в них третину плодів виявиться мертвими, а маса тіл выживших кролів буде меншою, ніж у контролі - у кролиць, не які взяли спирт.

Аналогічні процеси можуть відбуватися й у організмі людей.

Потрапляючи у організм людини, етиловий спирт дифундує через стінки шлунку й кишечнику, швидко сягає печінці та з’являється у крові. Стан сп’яніння залежить від концентрації спирту за крові. Зміст спирту за крові до 0,5 г/л звичайно викликає помітних змін. При концентрації спирту за 0,5 — 1 г/л крові сп’яніння немає, але іноді нервові центри перестають нормально функціонувати. Це дуже небезпечна ситуація, особливо водіїв автомашин. За результатами численних медичних обстежень ймовірність аварій у цьому випадку збільшується в 14 раз. При накопиченні у крові 2 г/л спирту людина перестає себе контролювати. При концентрації спирту 2−3 г/л ступінь сп’яніння зростає: хода стає нетвердою, мова несвязной.

Давайте простежимо стадії сп’яніння і алкоголізму більш подробно.

Тверезому людині, несподівано який потрапив у п’яну компанію, багато здається диким, хоч він, буваючи на веселе, не помічав неоковирності поведінки оточуючих. Ось одна з їх із настирливої наполегливістю умовляє сусіда випити додаткову чарку горілки, а інший вже клює носом над повної тарілкою «осоловев» від великої кількості випитого. Таке святкове застілля буває епізодичним. І тому якщо запитати його, як часто вони випивають, більшість відповість, що ні регулярно. Але навіть після однократного прийому алкоголю люди ніч проходить неспокійно, а вранці вони стають розбитими, з опухлим лицем і дивитися головою. Робочий день, як правило, виявляється зіпсованим, і якщо людина для роботи пов’язані з механізмами, вважай, що цей день різко підвищено ризик аварії і навіть катастрофы.

У робітників розумової праці після прийому алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, знижується швидкість і точність обчислень, реакція, кажуть робота валиться з рук.

Отже, навіть по нерегулярного, випадкового вживання алкоголю наступають серйозні проблеми в організмі, які свідчать про важкому його отруєння. Якщо ж вживання алкоголю приймає систематичний характер, людина п'є з нагоди, вишукуючи будь-якого приводу, що напитися, це вже називається побутовим пияцтвом. Для п’яниці немає значення сенс святкового події, йому байдуже, схвалюють його поведінка чи ні. У цьому стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється ставлення питущого до оточуючих, до загальноприйнятих і допустимим нормам поведінки. Для п’яниці найближчими людьми стають його товариші по чарці, навіть вони вперше опинилися з нею за одним столом. Час, місце і обстановка, у якій люди п’ють, втрачають значення. Нехай це завжди буде ресторан чи їдальня, кухонний стіл чи стійка у закусочній, нарешті просто підворіття чи брудна драбина — п’янице все равно.

Отже, відмінність між епізодичним прийомом спиртного і пияцтвом не лише у кількості випитого за один раз, а й у психологічної обстановці питущого. У першому випадку людина зазначає якето урочисту подію, у другому — п'є лише тим, аби навести себе у стан сп’яніння. Якщо вчасно стримати людину від пияцтва, це попереджає його подальше падіння та розвитку алкоголизма.

Якщо людина випив чарку горілки, то ми не знаючи звідси, змін у її поведінці можна й недобачити, якщо уважно придивитися, можна помітити почервоніле обличчя, піднесеність настрої, жвавість, балакучість, більш розгонисті і менше точні движения.

Спостерігаючи людини, що у такому ж стані, одні кажуть, що він випив, інші, що він у нетверезому стані, а лікарі, провівши необхідні дослідження, констатують стан алкогольного сп’яніння легкої степени.

Легка ступінь сп’яніння визначається передусім зміною настрої. Саме тоді людина стає безпричинно веселим, сьогодення та майбутнє малюється то райдужному світлі, він схильний до переоцінці своїх сил, можливостей та здібностей. Неприємності і труднощі здаються його переборними, пустопорожніми, не які заслуговують серйозного уваги. Сп’янілому властиве ослаблення здібності відмежувати бажаного від можливого і припустимого у цьому ситуации.

У сп’янілого погіршується спроможність до активному сосредотачиванию уваги. Він легко відволікається від виконуваного справи, часто переключає увагу до випадкові малозначущі об'єкти. В нього погіршується спроможність до пам’ятанню, переважають поверхневі ассоциации.

При наростання ступеня сп’яніння в людини продовжують знижуватися функціональні здібності зорового і слухового аналізаторів, збільшується час, необхідне пізнання пред’явлених сигналів, прийняття рішень, здійснення рухової реакції. Більшою мірою порушується координація рухів. Збільшується кількість помилок при рішенні завдань, і під час звичних робочих операций.

Отже, з одного боку, сп’янілий схильний переоцінювати свої можливості і недооцінювати серйозність навколишнього середовища, з іншого — в нього знижуються можливості до виконання роботи. Ці своєрідні «ножиці» призводять до необдуманим вчинкам, помилок у виробничому діяльності. З наростанням сп’яніння імпульсивна поведінку і кількість помилок у робітничій діяльності нарастают.

Стан сп’яніння триває кілька годин, після чого настрій поступово нормалізується, а відчуття бадьорості, зазвичай, змінюється млявістю і сонливостью.

Зміни психічних функцій, порушення поведінки й координації рухів з’являються кілька днів (приблизно годину) після прийому спиртного, коли концентрація алкоголю на крові досягне певного рівня, і зникають у разі зниження. Проте після зникнення виражених ознак сп’яніння здібності низки функціональних систем організму, що визначають фізичну й психічну працездатність, продовжують залишатися зниженими. Відновляються вони поступово, протягом багатьох годин. Наприклад, ознаки зниження працездатності при складної операторською діяльності можуть спостерігатися після сп’яніння навіть легкої ступеня ще багато часов.

Середня ступінь сп’яніння характеризується появою більш виражених розладів. Підвищена настрій, безтурботність, благодушність легко змінюються образами, дратівливістю, злостивістю, які проявляються в висловлюванні претензій, сварки, агресивних діях. Характерна нездатність стримувати свої відчуття провини і желания.

У стані сп’яніння часто відбуваються антигромадські вчинки, мінімум протиправні дії. Своїм тілом п’яний управляє ніяк не. Координація рухів буває порушена настільки, що вона може йти прямий лінії. Мова стає неповоротким, мова — надмірно гучної, повільної, що пов’язане зі зниженням у період слуху. П’яний відчуває труднощі при доборі слів, окреме слово і фрази повторює впродовж кількох раз.

За середньої ступеня сп’яніння часто відчувається запаморочення, дзенькіт в вухах. Можуть з’являтися ілюзорні сприйняття навколишнього, грубі помилки у оцінці величини предметів, відстаней з-поміж них. На зміну веселощів і бадьорості приходить зниження інтересу до оточення, почуття втоми, слабкість, поступово наростає сонливість. Сп’яніння середньої важкості зазвичай перетворюється на сон.

Про зміни в працездатності може сп’яніння середній мірі й казати, оскільки цей стан несумісне із виконанням будь-якого виду робіт. П’яний людина спроможна лише ламати, псувати, може стати винуватцем від нещасного випадку, аварії, пожара.

Тривале зниження працездатності простежується після сп’яніння. Для відновлення функцій нервової та серцево-судинної система, м’язової сили та витривалості, зазвичай потрібно одну добу. Це пояснюється лише тим, що алкоголь викликає в окислительновідбудовних процесах, що відбуваються в тканини організму. Після виведення алкоголю з організму у крові ще чимало часу спостерігається зниження рівня цукру й підвищення його кислих властивостей. Ці зміни внутрішнього середовища організму супроводжуються проявом низки суб'єктивних і об'єктивних симптомів: головний біль, підвищеної втомлюваності, жагою, хистким депресивним настроєм, потливостью, бринінням кінцівок, посиленими сердцебиениями, коливаннями артеріального тиску, зниженням м’язової сили, швидкості реакцій, порушенням координації движений.

Сп’яніння, викликане самогоном, настає швидше, і триває довше. Це пов’язані з великий токсичністю самогону. Після прийому самогону сп’яніння може настати миттєво. Відразу ж втрачається здатність контролювати свої дії. Часто спостерігаються сильне рухове порушення, агресивні невмотивовані дії. Важче протікає і похмілля. З’являються сильні головний біль, слабкість, біль у області сердца.

Важка ступінь сп’яніння характеризується появою симптомів глибокого отруєння алкоголем. Часто настає несвідоме стан, якій можуть передувати запаморочення, нудота, блювота, дзенькіт в вухах, почуття оніміння різних ділянок тіла, глибоке порушення координації рухів, зниження тонусу мышц.

Несвідоме стан — алкогольна кулі - який завжди закінчується благополучно. З цією стадії сп’янінні характерний зовнішній вигляд хворого. Він не реагує як на окрик, і навіть на больові роздратування, обличчя стоїть у початку багряний-червоний колір, та був бледно-синюшный цвет.

Алкоголізм — важка хронічна хвороба, здебільшого трудноизлечимая. Вона розвивається з урахуванням регулярного й тривалого вживання алкоголю разом й характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його переносимості і деградацією особистості. Для алкоголіка сп’яніння представляється найкращим психічним станом. На пізніх етапах алкоголізму перенесення спирту раптово знижується і в затятого алкоголіка навіть малі дози викликають той ефект, як та великі порції горілки у минулому. З цією стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю: погане самопочуття, дратівливість, злобність. Під час з так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом багатьох днів, або навіть тижнів, патологічні явища настільки виражені, що їхнього ліквідації потрібно медичну допомогу. Однією з характерних ускладнень під час запою є так звана «біла горячка».

Отже, незалежно від форми пияцтва кожен прийом алкоголю викликає виражені зміни у організмі, а наступні і великі дози спиртного ведуть до психічної деградації особи і загальному заболеванию.

Після вживання алкоголю відбуваються емоційні зміни, динаміка яких інша, ніж в тверезу людину. Емоційні реакції выпившего не зумовлюються реальними зовнішніми причинами, а більшої ступеня визначаються внутрішніми спонуканнями, пов’язані з алкогольним станом. У результаті виходить, що піднесений чи пригнічений настрій выпившего які завжди цілком узгоджується з настроєм окружающих.

Щоправда, коли людина протверезіє, він може (якщо він кінцевий алкоголік) оцінити й навіть засудити своє недоречне поведінка. У подальшому розвитку пияцтва почуття каяття пропаде взагалі. Це було пов’язано про те, що з п’яниці у мозку утворюється своєрідна установка, що його психіка заглиблена у задоволення пекучого бажання напитися. Його не можуть цікавити серйозні ж проблеми і не зачіпають його почуттів ті події, які чіпають душу кожного человека.

У п’яниці ослаблена воля — але тільки до обмеження прийому алкоголю, але і ворожість решти, діловим сторонам повсякденної жизни.

Алкоголь викликає безпричинні зміни настрої, вибухи радість і злоби іноді із найбільш незначним приводів й те водночас байдужість до справді хвилюючим для событиям.

У питущого змінюється коло знайомих, коло інтересів. Зазвичай відбувається концентрація увагу бутылке.

Чому багато п’яниць у пивних лотків? Не оскільки вони цінителі пива і приходять вгамувати спрагу. Ні, сюди їх тягне думка про зустрічі з друзями по чарці, із якими можна продовжити задоволення, приймаючи більш міцні напої. Неможливість позбутися думок про пляшці спиртного, почути голосу розуму і особистість алкоголіка від просто выпивающих людей.

Як кожному хімічному отрути, наркотику, алкоголю притаманний власний тип отруєння, специфічне вплив на особистість. У цьому в багатьох людей, які на алкоголізм, з’являються подібні риси, аналогічно як буває при психічних захворюваннях, мають характерні симптоми. Для алкоголіків типово обмеження кола їхніх інтересів, концентрації уваги на задоволенні бажання випити. У цьому вся алкоголіки схожі один на друга як рідних братів і сестры.

Для алкоголіка характерно бруталізація особистості, брехливість, падіння авторитету у сім'ї і робочому колективі, психофізіологічні зміни. Спочатку пропадають ті тонкі руху душі, які скрашують відносини у сім'ї. П’яниця не скаже ласкавого слова, не накриє дітей цікавим розповіддю, прогулянкою чи забавної іграшкою. Після цього очерствение характеру супроводжується грубістю й навіть жорстокістю. Намагаючись приховати факт купівлі вина, прийняття спиртного, п’яниця починає брехати. Це призводить до втрати шанування п’янице і торговельні доми, і на роботі. Будучи роздратованими постійними конфліктами з п’яницями, члени його сім'ї та колективу самі стають невитриманими. П’яниця ж знову шукає розради від виникаючих скандалах у вині. Утворюється хіба що порочне круг.

Підіб'ємо результати. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає хронічний алкоголізм це — вимушена вживання спиртних напоїв, обумовлене психічної і зниження фізичної залежності від алкоголю, підвищеної його переносимостью, настанням психічних і фізичних розладів при раптовому припинення вступі спирту за організм (синдром похмілля). При подальший розвиток хвороби з’являються розлади діяльності основних органів прокуратури та психики.

Відмінності між пияцтвом, і алкоголізмом складаються лише у кількості випитого: пияцтво є початковій стадією розвитку особливого болючого стану — алкоголізму, розвиває внаслідок невгамовного і систематичного вживання спиртних напитков.

Отже, алкоголізм розвивається за такий схеме:

А. Початкова фаза. Сп’яніння з випаданням пам’яті, «затемнення». Людина постійно думає тільки про спиртному, йому здається, що випив недостатньо, він п'є «про запас», в нього розвивається жадоба алкоголю. Але він зберігає усвідомлення своєї провини, уникає розмов про своє тязі до вину.

Б. Критична фаза. Втрата контролю за собою після першого ковтка горілки. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір всім спробам запобігти прагнення випити. Людина розвивається зарозумілість, агресивність. Він звинувачує навколишніх у свої біди. В нього починаються запої, його друзями стають випадкові товариші по чарці. Він змушений піти із постійною роботи, втрачає інтерес до всього, що ні має відношення до провину і водке.

У. Хронічна фаза. Щоденна похмілля. Розпад особистості. Помутніння пам’яті. Плутаність думки. Людина п'є сурогаты алкоголю, технічні рідини, одеколон. В нього розвиваються несвідомі страхи, біла гарячка, інші алкогольні психозы.

Біла гарячка — найчастіше зустрічається алкогольний психоз. Вона виникає зазвичай, у стані похмілля, коли в п’яниці з’являються підсвідомий страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу й т.п.), слухові й зорові обмани як шумів, дзвінків, рухів тіней. Це провісники білої гарячки. Її симптоми особливо виражені вночі. у хворого з’являються яскраві переживання устрашающего характеру. Він бачить плазує навколо себе пацюків, комах, нападаючих нею чудовиськ, бандитів, відчуває біль від укусів, ударів, чує загрози. Він бурхливо реагує за свої галюцинації, обороняється чи біжить, рятуючись переслідування. Днем галюцинації кілька загасають, хоча хворий залишається збудженою, у нього трясуться руки, він метушливий не може спокійно сидіти однією месте.

Інший формою психозу є алкогольний марення. Він утворюється і після короткочасного пияцтва, але у відмінність від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Проте таких хворих переслідують нав’язливі думки. Частіше за все це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П’янице наприклад здається що проти у будували «змова». Не бачачи виходу з який створив становища, він намагається закінчити життя самоубийством.

Ще наприкінці уже минулого століття французький лікар Демме, вивчаючи потомство дітей алкоголіків, встановив, тобто майже 50% їхніх дітей знищені були ранньому віці, та якщо з решти 10% страждали на епілепсію і водянкою голови, 12% росли ідіотами і лише 10% були здоровы.

Алкоголь, потрапляючи у організм дитини, швидко розноситься кров’ю і концентрується у мозку. Вследствии підвищеної рефлекторної збуджуваності навіть невеликі дози спиртного цікавить дітей бурхливу реакцію, важкі симптоми отруєння. При систематичному вступі алкоголю на дитячий організм страждає як нервова система, а й травний тракт, зір, серце. Печінка не справляється із алкогольною навантаженням, й відбувається її переродження. Страждають і органи внутрішньої секреції, передусім щитовидна залоза, гіпофіз, надниркові залози. У результаті тлі алкогольної інтоксикації у що приохотилися до спиртним напоям підлітків може розвинутися цукровий діабет, порушення статевої функції і т.д.

ВЫВОД.

Недарма багато хто вважає, що подолання звички алкоголю та паління було у життя перших вражень і найсильнішим випробуванням волі. Найважче — зуміти подолати спокуса наодинці з сабой, коли голова заповнена зрадницькими думками, але бажання випити чи закурити здається усепоглинаючим. Отут чоловік і пізнає себе, відчуває і загартовує своєї волі, виробляє самодисципліну, удосконалює самоорганізацію. Якщо витримав, дотримав якось дане себе слово — отже навчився володіти собой.

Якщо ви і все врахували, всі усвідомили, то зробіть ще одне зусилля і наважитеся будь-коли торкатися чарки! Пам’ятаєте: здоров’я, радість життя та обдаровує щастям в ваших руках.

1. Дейчман Еге. «Алкоголізм і з нею». 1990 г.

2. Левін Б.М., Левин М. Б. «Удавані потреби». 1987 г.

3. Під ред. Морозова Г. В., Уракова І.Г. та інших. «Алголизм».1987 г.

4. Рудзитис Г. Е., Фельдман Ф. Г. Підручник із химии-10. 1991 г.

5. Шихирев П. Н. «Жити без алкоголю?» 1988 г.

6. Ягодинский В. М. «Про шкоду нікотину і акоголя». 1989 г.