Рекреаційна галузь в Україні: проблеми і перспективи конкурентноздатності

Реферат на тему:

«Рекреаційна галузь в Україні:

проблеми і перспективи конкурентноздатності «.

ПЛАН Мета роботи Постановка проблеми Аналіз проблеми:

Міжнародний дитячий центр «Артек»;

Рекреаційна зона в с. Славське (Львівська область) Пропозиції до розв (язання проблеми Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями Необхідні ресурси та умови Висновки.

Мета роботи Україна має виняткові кліматичні умови та вигідне та зручне географічне розташування. Через нашу країну йдуть шляхи з Сходу на Захід. Держава має давню історію, звичаї, традиції. Здається, що є всі умови та необхідні ресурси для розвитку однієї з найприбутковіших галузей економіки — туризму, а отже, й рекреаційної галузі.

За даними Всесвітньої туристичної організації щорічно подорожує більше 800 млн. чоловік. Прибутки від світового туризму в 1999 році становили $ 400 млрд., або близько 12% світового валового продукту. Примітним є те, що більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень національного бюджету, а в 70 — одніією з трьох основним статей.

Метою цієї роботи є дослідити ситуацію у рекреаційній сфері в Україні та визначити можливі перспективи розвитку цієї галузі.

Постановка проблеми Часто чути докори, що у нашій країні туризм перебуває у дуже поганому стані. Підстави для цього є. Країна, маючи сприятливі кліматичні та культурно-історичні умови, поки що не може використовувати їх в повному обсязі. В першу чергу, це пов (язано із загальною економічною кризою в країні. Хоча на туризм працює близько 50 різноманітних галузей народного господарства: транспорт, промисловість, сільське господарство, будівництво, медицина, культура тощо.

Взагалі структура українського туризму своєрідна. Його важливу частину (близько 43%) займає відпочинок на курортах та в інших рекреаційних зонах.

Рекреаційні зони в Україні концентруються в двох регіонах: Карпатський регіон та Південь країни й півострів Крим. Рекреаційні зони спрямовані на два види дільності, як на зимовий відпочинок, так на літній. В Україні налічується більше трьох тисяч оздоровлювальних закладів, а за деякими даними навіть 7700 закладів (з урахуванням усіх баз різних форм власності). Але з кожним роком все менше підлітків відвідує їх. Якщо в 1991 році на базах Урпрофтуру відпочило 200 тисяч дітей, тов 1999 році - лише 7,2 тис.

Проблемою є те, що наявні санаторії, лікувальні заклади в основному залишились у володінні держави, яка просто не має можливості покращувати умови перебування в цих закладах. Другою проблемою є те, що деякі з приватизованих закладів належать громадянам інших країн (через підставних осіб). Тобто вони скоріше не приносять користі українській державі. Вагомою проблемою постає відсутність належної інфраструктури для обезпечення рекреаційних зон, особливо це стосується Карпатського регіону. Проблеми виникають із рекламою вітчизняних курортів. В 1999 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн.грн. Але колишній Держкомітет з туризму отримав лише 40 тис. Зовсім інакше за кордоном. Наприклад, Великобританія, котру і так немає потреби особливо рекламувати, витрачає на ці цілі 80 млн. фунтів стерлінгів. За їх підрахунками, кожен вкладений в рекламу фунт приносить дохід від залучених туристів у 27 фунтів.

Аналіз проблеми Раніше курортні та туристичні комплекси функціонували, як правило, не на госпрозрахунковій основі, не сплачували податків. Багатовідомчість та дотаційність оздоровлювальних закладів призвели до незадовільного використання лікувальної бази, слабкорозвинутої загальної курортнорї інфраструктури. За умов, що вже змінились ця тенденція зберігається. Оздоровлювальні заклади Міністерства Охоорни Здоров (я України, Міністерства Внутрішніх Справ, Служби Безпеки України та інші будуть продовжувати існувати на території Крима на пільгових умовах. Розглянемо актуальні проблеми галузі на прикладах двох рекреаційних зон.

1) Міжнародний дитячий центр «Артек».

Після розпаду СРСР усі важелі та механізми забезпечення безбідного існування «піонерського раю» виявились зламаними. У грудні 1991 року одномоментно припинилось фінансування, сюди перестали направляти вихователів, дітей. Все, що забезпечувало життєдіяльнсть «Артека» зникло.

Крім цього «Артек» був держустановою, що стримувало його розвиток як конкурентної структури, в колективі існувала споживацька психологія колектива, тобто впевненість у допомозі держави. На початку реформування табору більшість з працівників просто не вірили в успіх будь-яких змін, що теж негативно впливало на загальний результат. Після початку реформ існувала небезпека політизованості тепер оновленого центру. Головною проблемою була відсутність коштів як для капітального ремонту застарілих приміщень, так для рекламного кампанії, спрямованої на захоплення більш широкого кола споживачів. Був відчутний економічний тиск з боку держави стосовно приватизації. Схема дій була старою — спочатку підприємство робили «лежачим», а потім приходив «добрий дядечко», який міг купити все за безцінь.

При будівництві «Артека» не було передбачено такої можливості як економія ресурсів (вода, пальне, електроенергія). 10 років тому в тут за добу спалювали 40 тон пального. Тому, як зазначає генеральнийй директор міжнародного дитячого центру Михайло Сидоренко, воно збудовано як планово-збиткове.

Не було й достаньої забезпеченості інфрастурктурою (транспортна, харчова, текстильна галузі).

2) Карпатська рекреаційна зона (на прикладі с. Славська).

Славсько розташоване в мальовничому куточку Львівьскої області і має дійсно сприятливі кліматичні умови для розвитку туризму. В селищі є дві гори для гірьсколижного спорту, Тростян та Політех. Тростян відповідає вимогам досвідчених спортменів, тоді як на Політеху можуть вчитися початківці. Тобто умови сприяють створенню тут дійісно «гірськолижного раю». Натомість туристи, які потрапляють сюди мають змогу пересвідчитись у відсутності належного сервісу, відповідної інфраструктури. У селищі майже відсутні дороги, не кажучи вже про дороги міжнародних стандартів. Для того, щоб дістатися до однієї з гор, потрібно або йти пішки, або скористатися послугами одного з кмітливих мешканців селища. Деякі з підйомників перебувають у напіваварійному станів, хоча деякі з них було приватизовано, але й там досі не надають якісних послуг. Вулиці повністю не освітлюються, що унеможливлює комфортне перебування туристів.

Рекреаційні установи в Славську — турбаза «Динамо» перебуває в досить непоганому стані, але вартість проживання там не відповідає якості наданих послуг.

Проживання туристам в основному забезпечують місцеві мешканці - так званий «зелений туризм». Звісно при цьому вони не можуть представити необхідні довідки про безпечність житла, тому що тоді за справу візметься податкова служба.

Селище має достатню кількість магазинів, які, на жаль, майже не забезпечені товарами.

В Славську розташовані декілька місць громадського харчування, серед них ресторан «Максим», власники якого замислюються над тим, щоб закрити свій бізнес через його сезонність та неприбутковість. Основними джерелами проблем тут є знов такі занадто велика участь держави у тому, що може принести їй швидкий прибуток (приватизація), та недостатня участь держави у довгострокових проектах. Оскілько Славське це занадто маленьке містечко, щоб розпочинати власну рекламну кампанію, потрібні або допомога держави, або зацікавленість великого туроператора. Виникає проблема в тому, що українські оператори не зацікавлені зараз у «в (їзному туризмі». Один з туроператорів, який зацікавлений у цьому виді туризму — це MIBS Travel. Як зазнчає президент цього холдингу Марком Шіапаніс «в Україні ця частина ринку туристичних послуг майже не задовольняється, тому ми сподіваємось зайняти значну частину ринку. Але головними проблеми на нашому шляху постають: Україна досить дорога країна для іноземців, недостаня забезпеченість країни високоякісними готелями, на сьогоднішний день всі зіркові готелі сконцентровані у містах. Тобто неможливість надати якісні туристичні послуги у регіонах.

Пропозиції до розв (язання проблеми Впровадження державної програми розвитку туристичної та рекреаційної галузей України.

Державні кредити суб (єктам курортної галузі під низьки проценти, але з чітким визначенням терміну повернення боргу.

Загальнодержавне покращення забезпеченості країни дорогими належної якості.

Розширення готельної мережі, як малих готелів, так і зіркових.

Зниження вартості візи для іноземних туристів.

Розвиток супутних галузей (харчова, текстильна, сфера послуг та розваг).

v.

¶.

I.

*.

" .

t.

v.

x.

z.

|.

~.

x20AC.

‚.

".

".

†.

x02C6.

x0160.

x0152.

x017D.

'.

".

-.

x02DC.

x0161.

x0153.

x017E.

c.

¤.

¦

x00A8.

x00AA.

®.

°.

x00B2.

x00B4.

¶.

I.

x1B00Вирішення проблеми забезпеченості енергоресурсами рекреаційних зон.

Належна охорона заповідних територій Можливість приватизації курортних зон із зазначенням частки держави у прибутках.

Забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами.

Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив Держава все ще залишається рушієм багатьох процесів в нашій країні. Тому потрібна саме державна підтримка для розвитку галузі. Для того щоб державна допомого не перетворилась у дотації, які сприймаються як належне, потрібно чітке визначення пріоритетів розвитку, надання державних допомог має відбуватись на основі конкурсів бізнес-планів, тобто проекти мають бути рентабельними з швидким, але реальним терміном окупності.

Україна характеризується найбільшою в Єропі «транзитністю». На приклад, 4 з 9 головнизх транспортних коридорів Європи проходять через Україну. Тому важливе забезпечення країни дорогами належної якості, оскільки за прогнозами Міжнародної туристичної організації майбутнє належить саме автотуризму.

Потрібно зазначити, що у нас лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них є тільки один п (ятизірковий готель, і тільки шість мають чотири зірки.

Для іноземних туристів Україна залишається досить дорогою країною, якщо порахувати, то вартість проживання у готелі та харчування складає близько $ 40 на добу для групового туризму, а віза — $ 120 (тобто дорівнює трьом дня проживання). Саме висока вартість візи підштовхує туристів обирати інші країни замість України. Для ділових людей ця проблема постає вкрай гостро — якщо вже призначені переговори, тоді візу доводиться робити терміново, а це коштує $ 200.

Необхідно розвивати супутні галузі. Рекреаційні зони мають бути достатньо забезпечені як якісними продуктами харчування, так і одягом належної якості. Це, мабуть, український феномен, що якісний спортивний одяг для активного відпочинку продається у великих містах, а одяг для гірськолижного спорту дужу важко знайти у тому ж Славську. Має розвиватись галузь комунікацій. Важливе забезпечення курортних зон як поштою та телефонним зв (язком, так і мобільним зв (язком, Інтернетом. Серед рекреаційних зон Карпатського регіону не всі підпадають під мережу поркриття головних українських операторів мобільного зв (язку, не кажучи вже про наявність електронної пошти. Наявність саме цих засобів зв (язку є важливим для іноземних туристів.

Проблема забезпеченості енергоресурсами гостро стоїть для всіх галузей української економіки. Тому вирішення її це складний довготривалий процес, але важливо, що рекреаційна галузь має стояти не позаду, як завжди це було, у черзі, а бути однією з пріоритетних галузей, як така, що може приносити «живі» гроші державі.

Рекреаційна галузь потерпає не тільки від зовнішніх негараздів, а також й від внутрішньої невідповідності. Зараз в цій галузі зайнято близько 60 тис. чоловік, хоча є можливість збільшення цієї кількості до 1,5 млн. чоловік. Проблемою є старіння працівників галузі, а також їх недостатня кваліфікація. Для заохочення випускників спеціальних навчальних закладів (готельного бізнесу, інституту туризму) заробітня платня має бути конкурентною і відповідає рівня кваліфікації робітників.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями В законі Україні «Про туризм» від 15 вересня 1995 року зазначено «Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності». (Стаття 3).

Стаття 9 цього закону визначає економічну діяльність у галузі туризму: «економічна діяльність у галузі туризму полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб (єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволення його різноманітних потреб. Доходи від туристичної діяльності формуються за рахунок надходжень від основної діяльності, проживання туристів у готелях, мотелях, кемпінгах, транспортного обслуговування, додаткових послуг. Туристична діяльність здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів туристичної діяльності, грошових внесків громадян і юридичний осіб, позичкових фінансових коштів, безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, організацій і громадян, позібюджетних фондів, коштів Фонду розвитку туризму України, що формуються за рахунок відрахувань суб (єктів підприємництва незалежно від форм власності, іноземний інвестицій, надходжень від туристичних лотерей ті інших джерел, не заборонених законодавством України.

Нині на стадії розробки знаходится «Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року», виконання якої може приносити державі $ 8 млрд. Згідно з наказом Президента України розроблений проект «Державної програми розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного і міжнародного курортно-рекреаційного та туристиіного центру. До України почали виявляти зацікавленність іноземні інвестори. Конкретним прикладом може бути реконструкція київських готелів. В Карпатському регіоні почала свою діяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація TACIS. Загальна сума, на яку надано грант складає 1 млн. 499 тис. євро. До цього проекту включено Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку та львівську області. Британський фонд «Ноу-Хау» взяв на себе витрати на відновлення туристичний об (єктів Львова. Декілька мільйонів вкладено в ялтинський готель «Ореанда» та відому «Поляну казок».

Необхідні ресурси та умови Що стосується матеріальної бази розвитку туризму та рекреаційної галузі в Україні то вона вражає: 1400 готелів, 2500 транспортніх засобів, більше 4000 оздоровлювальніх закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, 2500 туристичних фірм, з яких тільки 7% є державними установами.

Україна дуже добре забезпечена природними ресурсами для розвитку галузі. Але необхідно передбачати погодні катаклізми, які заважають туризму. Так, минулої зими внаслідок відсутності снігу Карпатський регоні недоотримав значну частину туристів-гірськолижників.

Важливим ресурсом є людський. Українці славились соєю гостинністю, тому треба використовувати її з корисливою метою Капітловкладень потребує підвищення кваліфікації персоналу галузі, а також підвищення якості освіти, наданої спеціальними навчальними закладами. Має бути збільшений фонд заробітної плати працівників галузі.

Потрібно переглянути законодавство України у галузі туризму. Закон «Про туризм» ухвалено 1995 року, минуло вже 6 років і вихідні умови істотно змінились. Особливо ретельно треба розглянути частину стосовно фінансування суб (єктів туристичної діяльності та яку саме частину доходів держава може в них забирати.

Висновки Внаслідок проведеної роботи можна зробити висновок, що Україна має великий потенціал бути конкурентоспроможною.

По-перше, кліматичні та природні умови вигідно вирізняють Україну серед інших країн Європи.

По-друге, Україна має багатовікову історію, свої традиції, багато культурних та історичних пам (яток, що саме зараз все більше й більше привертає увагу іноземних туристів.

По-третє, наша країна вже має достатню матеріально-технічну базу, яка тільки вимагає досить великих капіталовкладень та удосконалення. Можливо необхідно зменшення кількості рекреаційних зон за рахунок покращення їх якості. Становлення України як конкурентоспроможної країни у рекреаційній галузі стримується загальною економічною кризою, схильністю працівників галузі до споживацької психології, відсутністю належної інфраструктури, застарілістю законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Валерій Цибух «Туризм в Україні: проблеми та перспективи», «Економіст», № 6, 2000.

«На своей волне», «Компаньон», № 36, 2001.

«Въездная ниша», «Компаньон», № 30−31, 2001.

«Приїжджайте в Прикарпаття», доповідь заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, «Міжнародний Туризм».

Yuriy Shumeiko «Touristic Potentialities of Ukraine», «Економіст», № 4, 1998.

Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року.

«Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах», «Економіка України», № 4, 1999.

Дані взято з доповіді Валерія Цибуха, заступника голови Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, начальника департаменту туризму і курортів «Туризм в Україні: проблеми та перспективи», «Економіст», № 6, 2000.

«В (їзні ніша», «Компаньон», 30 липня-10 серпня, 2001.

Yuriy Shumeiko,"Touristic Potentials Of Ukriane", «Економіст», № 4, 1998.