Вечные закони людського буття у романі Шолохова «Тихий Дон»

Вечные закони людського буття у романі Шолохова «Тихий Дон».

Роман-эпопея М. А. Шолохова «Тихий Дон», безсумнівно, є найбільше і серйозним його твором. Тут автору дивовижно добре вдалося показати життя донського козацтва, передати сам дух його й все це пов’язати з конкретними історичними событиями.

Эпопея охоплює період великих потрясінь у Росії. Ці потрясіння сильно позначились в долі донського козацтва, описаної у романі. Вічні цінності визначають життя козаків якнайбільше яскраво на той важкий історичний період, який відбив Шолохов у романі. Любов до рідного землі, на повагу до старшого покоління, любов до жінки, необхідність свободи — ось ті основні цінності, без яких немає мислить себе вільний казак.

Жизнь козаків визначається двома поняттямиє воїнами і хліборобами одночасно. Треба сказати, що козацтво складалося межах Росії, де були часті ворожі набіги, тому козаки змушені були із зброєю до рук вставати право на захист своєї землі, яка відрізнялася особливим родючістю і сторицею винагороджувала за вкладений у ній працю. Пізніше, вже з під владою російського царя, козацтво існувало привілейованим військовим станом, що значно і викликав збереження у козаків древніх звичаїв і традицій. У Шолохова козаки показані саме дуже традиційними. Приміром, з малих років вони звикають до коню, що виступає у них просто знаряддям виробництва, а вірним іншому в бою і товаришем у праці(за серце бере опис плачучого богатиря Христони по уведенному червоними Воронку). Усі козаки виховуються у повазі до старшого і беззаперечному підпорядкуванні їм (Пантелей Прокопович міг покарати Григорія навіть, як під початком останнього перебували сотні й тисячі людей). Козаки управляються отаманом, що обирається військовим Козачим Навколо, куди у Шолохова і направляється Пантелей Прокопович.

Але треба відзначити, у середовищі козацтва сильні традиції, і іншого характеру. Історично основну масу козацтва становили котрі втікали від поміщиків із Росії пошуках вільної землі селяни. Тому козаки насамперед є хліборобами. Неосяжні простори степів на Дону дозволяли при відомому працьовитість отримувати хороші врожаї. У Шолохова вони показані хорошими і міцними господарями. Козаки ставляться до землі просто засобу виробництва. Вона їм щось більше. Під час чужині, козак серцем прагне рідному куреню, до землі, на роботу у господарстві. Григорій, будучи вже командиром, неодноразово їде додому із фронту, щоб побачити близькі й пройтися по борозну, тримаючись за плуг. Саме любов до землі та потяг до будинку змушують козаків кидати фронт і не вести наступ далі кордонів округу.

Козаки в Шолохова дуже свободолюбивы. Саме любов до свободи, до можливості самому розпоряджатися продуктами своєї праці штовхнули козаків на повстання, крім ворожості чоловікам (у тому розумінні ледарів і недотепам) й до землі, яку червоні мав бути переданий довільним чином. Волелюбність козаків у певною мірою пояснюється традиційно автономією в Росії. Історично люди прагнули на Дон у пошуках свободи. І вони знаходили її, ставали козаками.

Вообще, свобода для козацтва — пустопорожній звук. Виховані в повній свободі, козаки негативно сприймали спроби зазіхання з їхньої свободу із боку більшовиків. Борючись проти більшовиків, козацтво не прагне цілком знищити їхня. Козаки лише хочуть звільнити свою землю. Якщо казати про уродженому почутті свободи в козацтва, слід згадати переживання Григорія через відповідальності перед радянською владою за свою участь у повстанні. Як турбують Григорія думку про в’язниці! Чому? Адже Григорій перестав бути боягузом. Річ у тім, Григорій боїться самої думки про обмеження її волі. Йому вже пощастило випробувати якесь примус. Григорія можна порівняти з диким гусаком, якого куля вибило з рідний зграї і кинула на грішну землю до ніг стрілка.

Несмотря те що, що жорстка влада глави, у Шолохова певною мірою присутній тематика свободи. Козачка у виконанні Шолохова постає маємо не безликої і безмовної рабою, а особистістю, наділеною певними уявлення про свободі. Саме такі у романі Дарія і Дуняша. Перша завжди весела і безтурботна, дозволяє собі навіть відпускати гостроти убік глави сім'ї, розмовляючи з нею і з рівним. Дуняша стосовно до батьків поводиться більш шанобливо. Її прагнення до свободи вихлюпується назовні вже після смерті батька у розмові матері про замужестве.

Дуже широко у романі представлений мотив любові. Взагалі, тема кохання тривалістю у романі посідає особливе місце, автор приділяє тут їй дуже багато уваги. Крім Дуняши і Кошового у романі показано історію любові головний герой Григорія Мелехова до Ксенії, яка, безсумнівно, є одним із найбільш улюблених героїнь Шолохова. Любов Григорія Сковороди та Ксенії проходить крізь весь роман, часом слабшаючи, але знову вспыхивая новою силою. Вплив цієї любові на події у романі надто велика і проявляється на різних рівнях «від родинного й побутового до долі всього краю». Через любов Ксенія йде чоловіка.

Сама сутність козаків і всіх їхніх вчинків повністю присвячується землі, свободи та любові - вічним законам людського буття. Вони живуть, що люблять, вони борються, оскільки свободолюбивы і всією душею прив’язані до землі, але де вони змушені гинути чи ламатися під тиском червоних через свою неорганізованості і недостатньою переконаності, відсутності ідеї, заради яких можна пожертвувати усім своїм власністю та власним життям.

Таким чином, у романі М. А. Шолохова «Тихий дон» широко представлені вічні закони людського буття, за якими живе вільне козацтво. Понад те, саме у них грунтується сюжет романуэпопеи.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.