Политика боротьби з злочинністю і кримінальна право в мінливих Європі

Политика боротьби з злочинністю і кримінальна право в мінливих Европе

Издательство Ради Європи на Страсбург у березні 1999 р. випустило друком брошуру, присвячену різноманітних аспектів політики боротьби з злочинністю та кримінального права у країнах Європи, що переживають період значних змін. У нижеприведенном рефераті наводяться Рекомендації № R/96/8 комітету міністрів країн-учасниць Ради Європи, прийняті 5 вересня 1996 р., і навіть пояснювальний меморандум до даних рекомендациям.

РЕКОМЕНДАЦИИ № R/96/8 по ПОЛІТИКИ БОРОТЬБИ З ЗЛОЧИННІСТЮ У МІНЛИВИХ ЕВРОПЕ

Комитет міністрів, з статті Статуту Ради Европы:

— пам'ятаючи про тому, що метою Ради Європи є створення тіснішого союзу між його членами;

— враховуючи зміст політичних, економічних та соціальних змін, і навіть юридичних та інституціональних перетворень, що мають місце у Європі на останні роки, зокрема у період із 1989 р., тобто. падіння тоталітарних режимів у Центральній та Східній Європі, та, крім того, створення спільного ринку Західної Европы;

— усвідомлюючи факт, що зміни, незалежно від відмінності причин, стосуються Центральної, Східної та Західній Европы;

— визнаючи факт, що ці перетворення завдали й приноситимуть значні наслідки у інтернаціональному, національному й індивідуальному планах;

— визнаючи, що ці трансформації впливають, зокрема, на злочинців і вимагають у зв’язку з цим відповідних дій як у національному, і на міжнародному рівнях; — усвідомлюючи, що ефективність цих заходів залежить по більшу частину від своїх узгодженості у єдиній європейську політику боротьби з преступностью;

— визнаючи наявність міцних перетинів поміж криміналітетом Західної, Центральній і Східній Европы;

— підтримуючи дух робіт, вже проведених Радою Європи з зближенню стратегій боротьби з злочинністю країн-учасниць, які втілені комплексно принципів, і норм, в частковості, текстів, прийнятих за останніх 40 лет;

— усвідомлюючи дедалі більшу обов’язок Ради Європи грати важливішу роль цьому деле;

— враховуючи рекомендації, прийняті комітетом міністрів Ради Європи у сфері кримінальних проблем, рекомендує урядам країн-учасниць у політичних рішеннях, законодавчих нормах і практичних дії щодо боротьби з злочинністю виходити із нижченаведених принципів, і положений.

МЕРЫ БОРОТЬБИ з ЗЛОЧИННІСТЮ ВО ВНУТРІШНЬОМУ ПЛАНЕ

1. Кожна міра боротьби з злочинністю має відповідати основних принципів демократичні держави щодо верховенства правничий та підпорядкованості основний завданню гарантованого дотримання прав человека.

2. У результаті цього попри найважчу ситуації у суспільстві у сфері злочинності все заходи боротьби із нею, які враховують демократичні цінності, права чоловіки й верховенство права, призна: ются неприемлемыми.

3. Дотримання інтересів жертв правопорушень має бути одній з фундаментальних функцій кримінальної юстиції. У зв’язку з цим необхідно посилити довіру потерпілих до кримінальної юстиції і приділяти значну увагу у межах її системи фізичним, психологічним, матеріальним та соціальним утратам, понесеним жертвами.

4. Ніяке суспільство неспроможна збагатитися з допомогою злочинності, тому основну мета політики боротьби з злочинністю може визначати не повне її викорінення, а утримання в можливо менших размерах.

5. З урахуванням перелічених вище принципів кожна країна-учасниця Ради Європи повинна прийняти раціональну і узгоджену політику боротьби з злочинністю, спрямовану їхньому запобігання, включаючи соціальну превенцию (наприклад, завдяки соціально-економічної політиці, освіті, інформації тощо.), ситуаційну превенцию (наприклад, завдяки заходам зменшенню можливостей з метою правопорушень), індивідуалізацію кримінальних проявів, просування альтернативних заходів покарання замість ув’язнення, ресоци-ализацию правопорушників і медичну допомогу пострадавшим.

6. При розробці політики боротьби з злочинністю уряду мають вживати на увагу думки фахівців, безпосередньо що у реалізації зазначеної політики, і запрошувати їх до спільної прикладної діяльності; до того ж час вони мають виявляти думки вчених, зайнятих за іншими отраслях.

7. У зв’язку з тим, що економічні, соціальні й інших заходів мають найчастіше пряме вплив на злочинність, а ефективне запобігання злочинності вимагає стабільного оточення, то політика боротьби з злочинністю мусить бути було узгоджено з іншими мерами.

8. З урахуванням попереднього бажано, щоб держави створювали або служби координації політики боротьби з злочинністю лише на рівні центральних органів, або горизонтальні структури кооперації між зацікавленими службами; крім того, державам слід заохочувати розробку стратегій запобігання злочинності на місцевому і регіональному уровнях.

9. Уряди повинні регулярно і активна брати участь у міжнародних проектах отримання статистичних даних про стан преступности.

10. Матеріальний і моральну шкоду суспільству від злочинності повинен оцінюватися загалом стосовно вартості заходів боротьби з ней.

11. Громада має бути поінформована про проблеми злочинності. Ні політика боротьби із нею, ні система кримінальної юстиції може бути ефективними без доброзичливого ставлення громадськості, точніше без активної участі населения.

12. Необхідно вжиття заходів, дозволяють системі кримінальної юстиції ефективно працювати з складними комерційними угодами, які маскують економічну злочинність або є економічними правонарушениями.

13. Адміністративне, комерційне, громадянське і податкове право, і навіть норми конкуренції мають відігравати активнішу роль боротьби з економічними преступлениями.

14. Прокурори, судові слідчі і судді, займаються економічної злочинністю, повинні отримувати спеціальну подготовку.

15. Економічні правопорушення мають розглядатися спеціальними відділеннями судів, коли це виявляється необходимым.

16. Рішення, що стосуються встановлені строки давності, слід переглянути про те, щоб забезпечити компетентні органи час, необхідне збору всіх матеріалів по питанням економічної преступности.

17. Правила щодо доказів провини повинні прагнути бути сформульовані в такий спосіб, щоб брати до уваги потреби боротьби з економічними злочинами і організованою преступностью.

18. Правові норми, які забезпечують збереження банківської таємниці, нічого не винні перешкоджати активних дій проти економічної й організованою преступности.

19. Комплекс можливих санкцій проти осіб, звинувачених у економічних правопорушення, має включати заборона право здійснення економічної діяльність у протягом певного периода.

20. Мають бути прийнято диспозиції задля забезпечення або кримінальної відповідальності осіб за економічне злочин, чи інші заходи подібного действия.

21. Уряди повинні вивчати можливості переслідування порушення, пов’язані з приналежністю до організованого злочинному співтовариству або його поддержкой.

22. Уряди мусить зробити зусилля задля поглиблення знань характеристик організованої злочинності й обмінюватися отриманої інформацією з урядами інших стран-участниц.

23. Для досягнення поставленої мети уряду мають діяти у межах єдиної стратегії, саме, яка передбачає збір даних та аналіз стану преступности.

24. Спеціалізовані структури поліції, органи розслідування і судового переслідування має бути створена з доданими засобами фінансових розслідувань і інформаційно-аналітичними системами.

25. Має бути забезпечена адекватна захист свідків та інших осіб, що у процедурах боротьби з організованою преступностью.

26. Перехоплення повідомлень як телекомунікаційних, і прямих переговорів може бути передбачено для кращого забезпечення потреб боротьби з злочинними сообществами.

27. Відмивання грошей має переслідуватися самостійна правопорушення, а розслідування, захоплення й конфіскації продуктів злочинну діяльність повинні прийняти відповідні решения.

28. Уряди повинні передбачити можливість існування представників судової влади і/або переслідування, чия компетенція поширюється протягом усього національну територію, або створення центральної служби по координации.

МЕРЫ БОРОТЬБИ з ЗЛОЧИННІСТЮ У МІЖНАРОДНОМУ ПЛАНЕ

29. Уряди должны:

— удосконалювати наскільки можна стан справ у області ратифікації європейських конвенцій з екстрадиції (SТЕ № 24) і судової взаємодопомоги по кримінальних справах (SТЕ № 30), протоколів до них (SТЕ №№ 86, 98 і 99), додаткового протоколи європейської конвенції за інформацією для іноземного правоохоронного органу, і навіть конвенції про передачу засуджених осіб (SТЕ № 112) і конвенції по відмиванню грошей, вистежуванню, захоплення й конфіскації продуктів злочинної діяльності (SТЕ № 141);

— переглянути доцільність своїх застережень і сформульованих декларацій під час ратифікації вищезгаданих європейських конвенцій з екстрадиції і судової взаимопомощи;

— організувати обмін між компетентні органи країн-учасниць інформацією за розділами внутрішнього законодавства, які надаються придатними для задоволення потреб у кооперації у кримінальних вопросам;

— на запит іншого уряду надавати інформації і інших форм сприяння для вироблення внутрішніх норм у кримінальній праву, зокрема, по міжнародним аспектам (наприклад, інформацію про злочинності, про збитки навколишньому середовищі, шахрайстві, організовану злочинність), маю на увазі прийняття країнами-учасницями узгоджених внутрішніх положень законодавства, які дають можливість міжнародне сотрудничество;

— у разі необхідності обмінюватися коїться з іншими урядами офіцерами зв’язку, особливо з тими, із якими здійснюється найбільш і тісне співробітництво, у тому, щоб, з одного боку, допомогти компетентні органи в формулюванні та її реалізації потреб у судовому співробітництві, і з іншого боку, продовжити узгодження процедур і сприяти скорочення проволочек;

— проводити семінари для компетентних органів з питань міжнародного сотрудничества;

— розробити програми обмінів для правових установ, саме, для суддів і прокурорів, що спеціалізуються з справах по організованою та його економічної злочинності для здобуття права їм було запропоновано чи з колегами зі інших країн-учасниць і поділитися інформацією щодо методах праці та правових системах;

— вивчати можливості розвитку між країнами-учасницями широкої інформаційної мережі, що включає всі складові елементи кримінальної юстиції. До того ж базі даних по законодавству й юриспруденції. 30. Уряди повинні перейматися існуючим структурам поліцейської і підвищення правової кооперації, таких як Інтерпол (IСРО).

31. Підготовка суддів, прокурорів та поліцейських повинна містити міжнародних аспектів злочинності, і навіть питання техніки і практики міжнародного сотрудничества.

32. У довгостроковій перспективі діючі кошти судової взаємодопомоги, засновані на національні особливості країн, може бути доповнені відповідними засобами співробітництва України з удосконалені з допомогою нових наднаціональних правоохоронних органов.

33. Що стосується економічної й організованою злочинності європейські норми мали бути зацікавленими адаптовані в організацію правову взаємодопомогу, що стосується використання «чутливих даних » .

34. Європейські норми повинні прагнути бути адаптовані реалізації взаємодопомоги, що стосується використання телекомунікацій і при отриманні доказательств.

35. Мають бути розроблено процедури для синхронізації і координації процесу багатосторонній судової взаємодопомоги між трьома і більше странами.

36. З урахуванням існуючих структур поліцейського співробітництва слід передбачити методи вдосконалення координації котрі діють спільно поза державних кордонів поліцейських бригад при розслідуваннях важливих дел.

37. У міжнародний аспект мусить бути вивчена техніка організації контрольованих постачання і надання допомоги инфильтрованным агентам.

38. Необхідно прийняти відповідні рішення, дозволяють спрямовувати на місця міжнародні бригади експертів, працюючих спільно над конкретними делами.

39. Національні контрольні інстанції, відповідальні економічні злочину, повинні сприяти організації міжнародної адміністративної взаимопомощи.

40. Необхідно спрямувати зусилля у тому, щоб домогтися адекватного рівноваги та забезпечити необхідною кооперації між допоміжними міжнародними службами і жорсткою системою судової взаємодопомоги у кримінальних делам.

41. Відмінності між національними нормами щодо забезпечення банківської таємниці нічого не винні служити перешкодою ефективному міжнародному співробітництва у боротьби з організованою та його економічної преступностью.

42. Необхідно вивчити можливості надання міжнародної підтримки реалізації заборон, передбачених у пункті 19 справжніх Рекомендаций.

ПОЯСНИТЕЛЬНЫЙ МЕМОРАНДУМ

В відповідність з пропозицією, внесеними європейським комітетом з проблем злочинності (СDРС), програма міжурядових дій Ради Європи на 1992 р. містила новий проект щодо розширення Європи, під назвою «Політика боротьби з злочинністю і кримінальна право в мінливих Європі «.

Цель даного проекту полягало у передбаченні ситуацій й питання, які можуть призвести до змін у Східної, Центральній, і Західної Європи, соціальній та пропозиції відповідних мер.

Эти зміни розцінювалися як наслідок дії різноманітних причин, які включали відкриті кордони у глибині Європейського Союзу, вільне пересування людей розширену Європу, саме як наслідок демографічних і розширення політичних змін — у широкому значенні слова.

Генеральный секретар створив групу спеціалістів визначення функцій проектної групи «Політика боротьби з злочинністю і кримінальна право в мінливих Європі «, якої був було доручено реалізацію проекта.

Проектная група між груднем 1992 р. і березнем 1996 р. збиралася шість разів. Працюючи на базі відповіді анкету, що вона розробила та розіслала країнам-учасницям, група представила комітету СDРС два текста.

1) проект доповіді структурою і характерові змін злочинності в Европе;

2) справжній пояснювальний меморандум і проекту не рекомендацій сутнісно вопроса.

Проект Рекомендацій був розглянутий і схвалений комітетом СDРС під час 45-й пленарного сесії у червні 1996 р. Справжнє экспозе було винесено там-таки. Під час 572-й зустрічі (5 вересня 1996 р.) комітет міністрів прийняв Рекомендації № R (96) 8 і дозволив публікацію роз’яснювального меморандума.

ОБЩИЕ ЗАМЕЧАНИЯ

Текст Рекомендацій поділяється на частини: «Заходи боротьби з злочинністю у внутрішньому плані «і «Заходи боротьби з злочинністю в міжнародному плані «.

Поручение групі розробників включало також розгляд фактів насильницького поведінки, включаючи нетерпимість. У першій зустрічі у верхах у Відні жовтні 1993 р. глави держави і керівники урядів країн-членів Ради Європи вирішили заснувати комітет урядових експертів, під назвою європейської комісією по расизму і нетерпимості, з вивчення даних проблем. Вищезгадана проектна група не визнала за необхідне включати зазначені прояви у свою працю на ролі основний теми. Відповідно до резолюцією № 2 19-й конференції європейських міністрів юстиції (р. Ла-Валетта, червень 1994 р.) група внесла відповідний внесок у роботу європейської комісії з расизму і нетерпимості, передавши у її розпорядження усі наявні документи з даному вопросу.

В рекомендаціях не розкривається широко тема тероризму, хоча упорядники визнавали, що існує оперативна зв’язок між тероризмом і організованою злочинністю, насамперед із фінансовими інтересами. Проте вони вважали, що тероризм створює особливі проблеми, потребують відповідних подходов.

КОММЕНТАРИИ по ПУНКТАХ РЕКОМЕНДАЦИЙ

По пункту 1. Ради Європи є організацією, яка є інтересам єдності Європи, демократичного плюралізму, пріоритету законом і захисту прав человека.

Демократия, верховенство правничий та дотримання правами людини становлять три принципу, які дозволяють аналізувати структуру політичної влади, особливо відносини між політичної владою та індивідуумом у тому, щоб захистити останнього від гноблення, сваволі, тиранії і несправедливості. Кримінальну право, у тому числі загалом процедурні норми та кримінальну практику, посідає у цьому питанні центральне положение.

Европейская конвенція у правах людини з різними міжнародними документами у сфері проблем злочинності, безліч у тому числі прийнято Радою Європи, містить комплекс принципів, і норм, яких, як сформульовано в п. 1 Рекомендацій, не слід ухилятися навіть у інтересах боротьби з преступностью.

По пункту 2. Приймаючи рішення особи повинні пам’ятати, що немає завершеного відповіді по проблемі злочинності незалежно від місця, часу, чи обставин. Усі країни й суспільства на різного рівня еволюціонують і ускладнюються. Право повинно бути цю еволюцією, тобто. він повинен вносити свій внесок у людський розвиток, найкраще потребам нашого суспільства та индивидуума.

Для боротьби суспільства з злочинністю існують межі. Викладені вище принципи визначають ці ліміти для країн-учасниць Ради Европы.

По пункту 3. Текст даного пункту повністю відображає зміст рекомендації № R (85) 11 комітету міністрів країнам-учасницям про становище потерпілого в рамках кримінального правничий та кримінальних процедур.

Уголовные процедури тривалий час концентрувалися на відносинах держави й делинквента. Ранее потерпілі змушені були часто мати справу з новими труднощами, у яких деякі вбачали вторинний збитки. Однак у час роль жертви у системі кримінальної юстиції зросла і відтепер повсюдно сприймається як пріоритетна. Для держав-членів Ради Європи захист потерпілого стало головним метою кримінальної политики.

По пункту 4. Ефективна політика боротьби з злочинністю мусить бути реалістичною і ставити собі недосяжні мети. Слід зазначити, крім основних принципових обмежень, поставленим структурам суспільства для боротьби з злочинністю, існують межі лише на рівні ефективності действий.

По 5 пункту. Заходи боротьби з злочинністю повинні переслідувати конкретні цілі й інтегруватися у раціональної кримінальної політиці. Крім мети, розглянутим в попередньому параграфі, тут викладаються та інші напрями політики боротьби з злочинністю, можливо, в універсальному вигляді у контексті сучасної Европы.

В відношенні санкцій країни-учасниці розглянуть можливість запровадження заходів покарання, не що з позбавленням волі. У окремих випадках,. проте, залежно від виду злочину перевагу надаватимуть тюремного ув’язнення, особливо з відношення до особам, визнаним винними у вчиненні особливо тяжких преступлений.

По пункту 6. Ніяка ефективна кримінальна політика неспроможна існувати без активної підтримки як широкої суспільства, а й кваліфікованих фахівців, зайнятих у системі кримінальної юстиції. Ідеться саме суддів. Вочевидь, незалежність юстиції і суверенне право суддів бути прийнятим рішень не зачіпаються. Повинно дотримуватися верховенство права, як і підтверджено в статті 6 Європейської конвенції у правах людини. Активна підтримка суддів може бути отримана при консультаціях із ними до складання законів чи визначення політики боротьби з преступностью.

Одинаково важлива підтримка інших зацікавлених фахівців, наприклад, фахівців із профілактиці, посередників і старших офіцерів системи випробування. Формулюючи кримінальну політику, важливо враховувати результати наукових досліджень області кримінології, і навіть за певних умов соціології, економіки, адміністративного правничий та т.д.

По пункту 7. Певні види політичних заходів, такі як організація ринку нафтопродуктів та загальні регулюючі норми, може мати перекручене вплив на злочинність. Масштаб даних ефектів може бути послідовно оцінено і порівняти з перевагами, достигаемыми зазначеними політичними заходами, часто-густо можна внаслідок виявитися перед важким вибором, але котрі приймають рішення особи повинні нею сознательно.

По пункту 8. Роботи Ради Європи у сфері кримінальних проблем, зокрема, аналізовані Рекомендації, ставлять за мету впровадження певної міри гармонізації між кримінальними політиками країн-учасниць. У кожній державі, очевидно, з урахуванням конституційних вимог політика боротьби з злочинністю задумана як найефективніша й реалізується урядами на рівні, тим щонайменше може бути скоординована коїться з іншими паралельними политиками.

Стратегия попередження злочинності у загальних, поняттях може статися прийнято центральному ешелоні влади. Наприклад, мови у Франції існує централізована стратегія, продемонструвавши свою ефективність. Експерименти, реалізовані англійських у містах і землях ФРН, тим щонайменше показують, що превенция злочинності потребує певної наближеності цільовим групам і, отже, повинна управлятися на регіональному і місцевому уровнях.

По пункту 9. Публікація порівняльних міжнародних статистичних даних є способом інформування громадськості. Ці статистичні відомості може мати велике значення для урядів в останній момент формування політик. У цьому контексті особливої уваги заслуговують «Європейський збірник статистики по кримінальної юстиції «Ради Європи і сподівалися періодичних видань ООН злочинністю. Ці джерела засновані на активному співробітництві уряду та національних органов.

По пункту 10. Співвідношення між вартістю боротьби з злочинністю і одержуваними результатами на повинен у разі ігноруватися. З одного боку, рівень витрат на боротьбу із російським криміналітетом повинен залишатися пропорційним збитку, наносимому злочинністю суспільству. З іншого боку, порівняння в міжнародному плані рівнів цих витрат і рівня злочинності надасть допомогу у оцінці ефективності витрат на кримінальну политику.

По пункту 11. Співпрацювати зі населенням є необхідною передумовою для реалізації будь-який політики боротьби з злочинністю. І тут потрібні інформація, і участь громадськості, що має бути знати існуючих проблем злочинності, наприклад, з урахуванням об'єктивну інформацію, надійної статистики (національної та порівняльної), роз’яснювальних коментарів тощо Найчастіше, судячи з опитувань суспільної думки, перцепція ситуації у суспільстві щодо злочинності диспропорциональна. Порівняння її зі становищем інших країнах страждає помилками. Ставлення населення, наприклад, до расового насильству чи мафіозним організаціям утворює фундаментальний елемент у будь-якій стратегії боротьби з тими явлениями.

Эта рекомендація не заглиблена у обмеження прав потерпілих чи інших на судові засідання при закритих дверях, зокрема, коли це вимагають інтереси неповнолітніх чи захист приватного життя що беруть участь сторон.

Население має брати участь у розробці, підтримки і реалізації політики боротьби з злочинністю. Структури неурядових організацій (ЗМС) можуть ифать значної ролі у цьому. При демократії у загальному разі головними цілями досягаються шляхом виборів, але напрями кримінальної політики повинні обговорюватися що у виборних кампаніях політичними партіями. Понад те, на місцевому рівні необхідно заохочувати об'єднання громадян за у її реалізації, наприклад, асоціації батьків за запобіганню правопорушень в шкільної среде.

С інший боку, хоча рекомендується максимально широке участь громадськості, необхідно виключити думку, громадськість може взяти він функції кримінального переслідування. Будь-яка тенденція до помсти і підозрілості повинна бути исключена.

Участие журі присяжних засідателів в судові рішення з кримінальних справ створює механізм залучення населення рішення кримінальних проблем.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ

По пункту 12. Дуже часто економічна злочинність, зокрема, найнебезпечніші для суспільства економічні правопорушення, приймають форму дуже складних комерційних угод, маскирующих їх суть. Щоб знайти подібні порушення, досліджувати й об'єднати що підтверджують провину докази, судова система, включаючи поліцію, прокурорів, бік звинувачення й суддів, повинні мати так само досконалими засобами, як і сторона, проти якої вона. Понад те, з поняттями швидкоплинною економіки (обставини призводять до частим став і швидких змін в нормах), і у поняттях інтегрованої економіки (тисячі регламентації Європейського союзу) представляється корисним включити чимало економічних правопорушення у єдиний законодавчий документ чи іншому разі у спеціальний главу Кримінального кодексу, якою проголошувалося загальні принципи і яка відображатиме модифікації, часто що до спеціальні нормы.

По пункту 13. У результаті те, що часто-густо економічна злочинність матеріалізується в вигляді складних комерційних угод, які кореспондують або з адміністративним правом (зачіпають повноваження органів нагляду), або з комерційним правом (наприклад, в біржових угодах), або з податковим правом, всі ці галузі права повинні прагнути бути в міру можливості поставлені на службу системи кримінальної юстиції. Наприклад, в мали недавно місце шахрайських інвестиційних операціях дії з відшкодуванню збитків закінчилися нічим. Адміністративні директиви потрібно використовувати у тому, щоб покласти край як і комерційної діяльності; запити з відшкодуванню збитків можуть бути превентивним целям.

По пункту 14. У тексті цього пункту немає рекомендацій зі спеціалізацією суддів. Проте складність економічних правопорушень вимагає здобуття права судові слідчі, прокурори і судді призивалися у винятковому порядку чи регулярної основі до проходження спеціальної підготовки з цієї тематике.

По пункту 15. З тих самих причин було б корисним передбачити створення спеціалізованих відділень судів, кваліфікованіших, ніж спеціальні трибунали у питаннях економічної преступности.

По пункту 16. Найчастіше справи з економічним правопорушень є дуже складними. Об'єднання які стосуються ним доказів вимагатиме певного часу. Застосовувані терміни давності маємо це учитывать.

По пункту 17. Боротьба економічної злочинністю у Європі на минулому була досить ефективної. Зокрема, число засуджень не відбиває обсяг злочинності. Така ситуація, можливо, пов’язана з тільки з труднощами збору доказів, але й загальними правилами роботи з ними. Впроваджуючи і застосовуючи ці виправлення, необхідно враховувати параграф 2 статті 6 Європейської конвенції по правам человека.

По пункту 18. Правила щодо банківської таємниці мали бути зацікавленими адаптовані до вимог боротьби з відмиванням капіталів, включаючи адміністративний контроль у цій сфері. У зв’язку з цим мають статися переглянуті професійні привілеї, саме, членів юридичних об'єднань, уповноважених на засадах відкривати банківські рахунку за ім'я третіх осіб, або створювати їм компанії. З цього приводу варто звернутися рекомендаціями, прийнятим групою фінансових дій (FАТF)/.

По пункту 19. Заборона на право займатися економічною діяльністю чи якимось виглядом економічної активності у протягом певного періоду, застосоване в відношенні осіб, засуджених за економічні правопорушення, представляється достатнім задоволення вимог індивідуалізації покарання, які може мати превентивний ефект цього разу вже від засуджених та потенційних нарушителей.

По пункту 20. Деякі європейський країни прийняли відмінні друг від друга принципи кримінальної відповідальності юридичних, запропоновані загальному чи більше уточненому виде.

С практичної погляду кримінальному політиці може у пригоді проходження даному принципу, саме, впливу законодавчими нормами різні види діяльності, такі як фінансова активность.

Вполне можливо, що це принцип втрачає свою ефективність у разі великих підприємств громадського сектора. Інше рішення міг би скласти звернення до поняття співучасті у тому варіанті, щоб забезпечити осуд усіх фізичних осіб, активно залучених до процесу прийняття рішень, що призвели до правонарушениям.

Необходимо відзначити, що почнеться впровадження принципу кримінальної відповідальності юридичних має супроводжуватись переліком допустимих у цьому контексті санкцій, оскільки що з існуючих покарань, наприклад, тюремне ув’язнення, не можу бути застосовані по очевидним причинам.

Эти рекомендації ставляться також вимоги боротьби з організованою преступностью.

Кроме цього у цьому контексті мають бути використані як і сукупності, і поперемінно адміністративні санкції до кримінальної відповідальності. Адміністративне право має давати ширший вибір заходів, аніж кримінальне право.

ОРГАНИЗОВАННАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ

По пункту 21. Термін «організована злочинність «застосовується повсюдно без сумнівів. Він відповідає конкретному явища, можна цать визначення організовану злочинність, яке бажано за такими причин: по-перше, з принципових міркувань, що випливають із ідеї правової держави; по-друге, неможливо боротися не хочуть, що нечітко визначено, наприклад, має визначитися межа між організованими кримінальними співтовариствами і бандами; по-третє, визначення вимагають криминологические завдання; і, нарешті, визначення необхідне забезпечення міжнародного судового сотрудничества.

Юридические визначення організовану злочинність чи посилання неї можуть бути знайдено в законодавчі акти Австрії, Франції, Італії, Португалії, Швейцарії та Туреччини, соціальній та проекті КПК России.

Следующие елементи організовану злочинність є спільними для більшу частину цих формулювань: а) наявність групи індивідуумів; б) всі члени виконує певну, доручену йому роль; в) наявність структури; р) вчинення невизначеного числа правопорушень. Зрозуміло, кожна кримінальна організація зацікавлена прибыли.

Преступные організації власними силами представляють небезпечнішу загрозу, ніж індивідуальна злочинність. Належність до такої організації означає, що яке у неї обличчя добровільно бере участь у організованих акціях, небезпечні суспільства. Його персональна відповідальність щодо приналежність до злочинної організації та участі у її діяльність відрізняється від відповідальності, яку особу поділяє за скоєні організацією злочинні діяння. Зазначена відповідальність також відрізняється від кримінальної відповідальності юридичних лиц.

По пункту 22. Оскільки злочинні організації складні, і секретні, то загальному разі важко не лише встановити факт існування, а й визначити їх характеристики і тактику дій. Необхідно більше знайомитися з цих організаціях у тому, щоб краще із нею боротися. Такі дані мають активно изыскиваться і поширюватися між странами-участницами.

По пункту 23. Входячи у складі формулювання цього пункту поняття «відомості «означає збирання та аналізують інформацію доти, як будуть у наявності достатні докази, що дозволяє розпочати карне переслідування і навіть незалежні докази. Дані про стан злочинності мають стати складовою об'єднаної стратегії, яка передбачає виявлення правопорушень і аналіз тенденцій в злочинності. Зазначена рекомендація стосується способів отримання відомостей, а чи не інформаційних органов.

По пункту 24. У даної рекомендації наголошується на фінансових експертизи, але можуть матися на увазі та інші експертизи, які можуть уявити значну ценность.

Полиция, органи розслідування і судового переслідування повинні прагнути бути наскільки можна централізовані. Це означає, що мають бути структури слідства й судового переслідування, які спеціалізуються на організованої злочинності й які мають повноваження по всій території країни (див. пункт 28). Ідеться, наприклад, національного магістрату у Бельгії. Коли централізації ці * структури би мало бути скоординовані у національному плані. Вочевидь, що активність кримінальних співтовариств не обмежується зазвичай окремими зонами, а навпаки, охоплює більшу частину країни, а то й території декількох країн. Отже, боротьби з організованою злочинністю повинен мати національний та діючий міжнародний масштаб. У умовах необхідні зміни і централізовані структури, і централізована координация.

Лица чи організації, займаються обробкою й архивированием информатизированных даних, повинні дотримуватися норм у сфері захисту персональних сведений.

По пункту 25. Часто як свідки, але й інші особи, що у кримінальному процесі чи запрошені до брати участь у ньому, наприклад, експерти, і потерпілі, ризикують стати об'єктами загроз та інших форм тиску з боку злочинних угруповань. Досвід свідчить, що в багатьох випадках ці загрози позбавляють суди важливих доказів, цілком достатніх для осуду винуватців правонарушений.

Необходимо забезпечити адекватну захист зазначеним особам, не не зважаючи на, що має статися забезпечена безпеку суддів, прокурорів та інших представників закона.

По пункту 26. Перехоплення повідомлень включає радіоперехоплення, прослуховування телефонних розмов, стеження обміном документами тощо. Використання цих заходів має бути пропорційно значимості й тяжкості конкретних справ (робиться посилання на Рекомендації № (95) 13, що стосуються проблем кримінального процесу саме, що з технологією збору информации).

По пункту 27. З цього питання необхідно звернутися до Конвенції Ради Європи з відмиванню грошей, вистежуванню, захоплення й конфіскації продуктів кримінальної діяльності. Рекуперация зазначених продуктів також становить важливу цель.

По пункту 28. Організована злочинність, як ні економічна злочинність, часто охоплює різноманітних галузей економіки та в географічному відношенні поширюється по всій країні чи інших країнах. Боротьба цими проявами у цих державах може бути ефективною толькр за певного рівні централізації, що забезпечує єдність діянь П. Лазаренка та виняток зволікань, а також розбіжностей між різними компетентними органами.

МЕРЫ БОРОТЬБИ з ЗЛОЧИННІСТЮ У МІЖНАРОДНОМУ ПЛАНЕ

По пункту 29. Злочинність взагалі стає дедалі більше міжнародної. Отже, дії проти нього мають також носити міжнародного характеру. Саме Європі, де існує певна однаковість правових норм, боротьби з злочинністю мусить бути скоординована базується на узгоджених кримінальних политиках.

В протягом останніх чотири десятиліття життя Ради Європи відкрив для підписання більш 20 міжнародних угод області проблем злочинності. Отже Ради Європи сподівається, що це країни-учасниці впадуть її підписантами. У окремих випадках ратифікація затягується через тривалості процедур. За інших випадках виникають технічні труднощі, які компетентні органи Ради Європи намагаються вирішити. Проте здебільшого держави-члени Ради можуть бути учасниками цих конвенцій. Обнадійливим чинником може бути впевненість, що це угоди мають першочергового значення у цьому контексті. Країни Європи, які є членами Ради, можуть приєднатися до ним, якщо умови даної конвенції допускають это.

Опыт показує, що конвенції, згадані на справжніх Рекомендаціях, би мало бути ратифіковані колись, ніж інші. Вибір переліку заснований більшою мірою на прагматизмі, ніж технічних аспектах.

В деяких випадках виникають технічні труднощі, змушують государства-подписантов приєднуватися до угод з застереженнями, обмежують їх ефективність. Компетентні органи Ради Європи тривають зусилля щодо вирішенню що з’явилися проблем, дозволяють цим державам в цілому або частково відмовитися від своїх оговорок.

Ускоренная практична реалізація конвенцій може здійснюватися, наприклад: а) шляхом прийняття граничних термінів відповіді запити; б) забезпеченням прямих комунікацій між судовими органами та інші відомствами; в) зниженням числа можливих оскаржень судових решений.

Существующие інструменти у європейській кооперації у області проблем злочинності модернізовані, удосконалені і спрощені. Зразки формулярів у разі спрощують процедури і знімають мовні проблемы.

Совет Європи регулярно публікує актуальні повідомлення, які мають допомогти державам у роботі з застосуванню інструментів судового співробітництва з кримінальним справам. Ці інформації містять посібники з національним процедур у області екстрадиції і передачі ув’язнених, умови підписання і ратифікації конвенцій Ради Європи, тексти застережень і заяв. Сформульовані які беруть участь сторонами щодо цих конвенцій, соціальній та області законодавства, юриспруденції тощо. Як уряду, і Ради Європи мають заохочувати освіту інформаційного простору, що містить дані зазначеного характеру, і зробити їх доступними для країн-учасниць з допомогою нових служб комунікації, прикладом яких може бути Інтернет. Власті кожної країни мають забезпечувати негайний доступом до згаданої информации.

При умови наявності систем, які забезпечують конфіденційність переданих даних, комунікації між які беруть участь сторонами у межах судового співробітництва мають також здійснюватися каналами, відкритим новими службами коммуникации.

По пункту 30. Існуючі структури поліцейського і судового співробітництва у більшої ступеня мають бути використані боротьби з організованою та його економічної злочинністю. Не треба у створенні при цьому нових структур.

По пункту 31. Як економічна, і організована злочинність має специфічними рисами. Необхідно, щоб судді, прокурори і офіцери поліції, покликані нею займатися, був знайомий із встановленими характеристиками, що робить неминучою як початкову підготовку, і на підвищення кваліфікації під час службы.

Учитывая факт, що економічне й підтримана злочинність поширюється через державні кордони, зазначена підготовка повинна мати міжнародні аспекти злочинності, і навіть інструменти, і практичного досвіду міжнародної кооперации.

По пункту 32. У даному пункті мають на увазі можливий розвиток співробітництва у сфері кримінального права.

Детали нової схеми кооперації повинні регламентуватися національним законодавством і міжнародними конвенціями. Це спричиняє необхідності ясно визначити судову і політичної відповідальності щодо актів втручання, здійснюваних на іноземної території офіційними особами в іншій країні. Кілька конкретних пропозицій з цього приводу фігурують у пункті 3.3 доповіді Ради Європи з можливим відповідям на характері і масштаб еволюції злочинності в мінливих Европе.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ і ОРГАНІЗОВАНА ПРЕСТУПНОСТЬ

По пункту 33. Вислів «чутливі дані «тут застосовується до даних щодо існуючих процедур, що стосуються як персоналій і/або приватної життя індивідуумів, і службових секретів підприємств. Йдеться даних, які можна разглашены чи використані не інакше, як цілей, заради яких вони були зібрані. З допомогою коштів електроніки оброблені і збережені дані, включаючи банківські звіти, інформацію про судимості, дані розвідслужб і т.д., потрібно використовувати в процедурах судової взаємодопомоги лише у відповідність до прийнятими усіма нормами. Зокрема, слід визначити умови, коли ці дані можуть використані положення як доказ правоты.

По пункту 34. Дається посилання Рекомендації № До (85) 10 щодо доручень одного судового органу іншому з нагляду за телекоммуникациями.

По пункту 35. У економічної й організованою злочинності часто справи стосуються відразу країн. Зокрема, повернення продуктів кримінальної діяльності найчастіше вимагає одночасних дій влади різних держав. Практичні розробки більшою мірою, ніж юридичні повинні прагнути бути передбачені з цією цели.

По пункту 36. Міжнародне поліцейське співробітництво у час реалізується через Інтерпол та інші структури. Замість збільшення їхньої кількості має бути вишукано оптимальне використання існуючих поліцейських структур кооперации.

Однако транснаціональне поліцейське співробітництво має бути більш і здійснюватися із користю з урахуванням двосторонніх угод. Такі відносини можуть бути полегшилися, коли вони направлялися попередньо встановленими моделями.

По пункту 37. Техніка контрольованій поставки товарів чи грошей використовується у багатьох країнах поза юридичних рамок. Виникаючі після цього юридичні проблеми би мало бути дозволені переважно гаразд узгодження, в частковості, проблема різниці між провокацією і розслідуванням, і навіть питання допустимості доказательств.

При цьому має бути враховані дослідження, проведені під охороною ООН під час розробки Конвенції ООН про боротьбу проти незаконному обігові наркотичних засобів і психотропних речовин, у 1988 г.

По пункту 38. Досвід свідчить, що у більшості справ, що стосуються економічної чи організовану злочинність, інтереси слідства вимагають втручання експертів у різні галузі в багатьох країнах. Тоді виникла потреба напрями на місця міжнародних комплексних бригад експертів з метою владі допомоги у проведенні слідства. До складу цих бригад можуть входити юристи, економісти, фахівці з звітності, фінансові експерти, адміністратори підприємств і т.д.

По пункту 39. Слід відрізняти міжнародну адміністративну взаємодопомога від міжнародної судової взаємодопомоги. Йдеться в взаємодопомоги між податковими й митними відомствами, і навіть між органами, регулюючими біржові ринки. Тут також мається на увазі кооперація між адміністративними органами, що займаються боротьбу з корупцією і відмиванням денег.

По пункту 40. У останнім часом розвивалися різноманітні форми міжнародного співпраці між національними адміністративними органами, відповідальними за введення на дію і контроль застосування певних розділів законодавства, зокрема, економічних пріоритетів і податкових регламентації. Таке співробітництво переважно полягає в обмін інформацією, але входять також прийняття певних оперативних заходів. Зокрема, в областях, як митні, податкове та біржове право, інструменти міжнародного адміністративного співпраці між митними, фіскальними відомствами і органами регулювання ринку визначені у конвенції Ради Європи з взаємному адміністративному сприянню на податкових справах (ЗТЕ № 127), у якій взято за зразок різні розпорядження з адміністративному співробітництву, включені в двосторонні угоди з подвійному обкладанню Чимало з цих інструментів меті допомогти адміністративним органам оцінити придатність розпоряджень за правильної реалізації чи розкрити їх нерегулярність і навіть можливі, викликані цими диспозиціями. У окремих випадках адміністративні органи можуть накласти санкції. Вони можуть також відповідати з інформування судових інстанцій про цілі порушення судових кримінальних преследований.

Еще одним питанням, який беруть свою відповідальність судові органи, є пошук інших доказательственных елементів, які полегшують кримінальну процедуру. Міжнародне співробітництво з через це забезпечується існуючими угодами по судової взаємодопомоги по кримінальних справах. Доказательственные дані, отримані з лінії адміністративного сприяння, може бути іноді використані кримінальних процедурах за умови врегулювання це з державного боку, який представив ці докази. Проте чи можна продовження використання інструментів адміністративної взаємодопомоги на підтримку які кримінальних расследований.

Отдельные ускладнення можуть бути у разі, коли адміністративні органи одного держави мають ширшими повноваженнями, ніж аналогічні відомства іншої іноземної держави. Такі розширені права можуть включати застосування різних примусових заходів чи покарання щодо дотримання відповідних законодавчих норм, тоді в інших країнах такі заходи може бути вжито лише сулэбными органами. Відтак у певних країнах може розглядатися як адміністративне, а інших країнах те може бути проведено як кримінальна. Будь-яка дискусія по прийнятного інструменту міжнародного співробітництва у таких випадках можуть призвести до повного відсутності кооперации.

Подобные труднощі виникатимуть внаслідок розширення практики, яка перебуває в застосуванні санкцій, званих уголовно-административными, які накладаються У першій інстанції адміністративними органами із можливістю подачі апеляції чи перегляду справи в самісінький трибунале.

Государства повинні розробити процедури щоб уникнути здобуття права інструменти адміністративного впливу використовувалися в інших цілях, наприклад, в кримінальної юстиції, особливо що це стосується ризику порушити право же не давати свидетельских показань проти себе (самозвинувачення) або визнання прав, що з дачею свидетельских показань. Проте мають розглядати зокрема можливість використання інструментів судової взаємодопомоги в рамках процедур, які можуть призвести до застосування административно-уголовных санкций.

По пункту 41. Дуже важливо, щоб різні регламентації щодо банківської таємниці не перешкоджали міжнародному співробітництву, включаючи адміністративну взаємодопомога, особливо з сторонами, які широко вдаються до адміністративному праву щодо фактів поведінки, які кваліфікуються як кримінальні преступления.

По пункту 42. Рекомендація у пункті 19 підкреслює превентивну роль зазначених заборон. Ця функція ефективна в тому разі, якщо заборони і на той бік кордону, перевага віддається всій Європі. Існуючі інструменти в області європейського співробітництва з проблемам злочинності недостатньо полегшують визнання заборон поза національних границ.

Список литературы

Politique criminelle et droit penal dans one Europe en transformation. — Conseil del «Europe. — Mars 1999. — P. 7−38.

Михаил Куршев, науковий редактор ВІНІТІ. Політика боротьби з злочинністю і кримінальна право в мінливих Европе.