Киргизстан

Кыргызстан

На історичному шляху кыргызского народу, хоча й сформована своє свідомість, нац. язик, і культура, був створений свій земля, к-рую знали інші народи, який завжди вдавалося мати централізовану держ. влада. Століттями племена, к-рые був у його, жили самостійно. Вони об'єднувалися і воювали разом лише у випадках загальнонаціональної небезпеки. На мирний час кожне плем’я жило у своїй території під керівництвом своїх вождів.

Российская імперія на початку 2-ї половини 19 в., після приєднання кыргызов, стала захищати їх нац. інтереси, а навпаки, поділила їх землі втричі частини й приєднала їх до адм. територіям двох інших народів — узбеків і казахів: Ысык-Кёл, Нарын, Чуй було приєднано ще до Жети-Сууской області, центром до-рій був р. Вірний (Алмати), Талас — до Олуя-Атинскому повіту Сыр-Дарьинской області, а землі юж. кыргызов були приєднано до Фергані. І, як і раніше, чолі їх стояли російські чиновники, побоювалися, що кыргызы можуть розчинитися серед сусідніх народів. Цей стан зберігалося і після Лютневої і Жовтневої революцій у Росії.

После Жовтневої революції активні представники кыргызского народу прагненні знову зібрати свій народ у єдине ціле постійно ставили перед центральною владою питання об'єднання. Це питання було вирішене у процесі утворення нац. республік у Середній Азії. 14 жовтня 1924 було створено Кара-Кыргызская автономна область РРФСР (з 1925 Кыргызская АТ). 1 лютого 1926 ця галузь стає Кыргызской АРСР, а 5 грудня 1936 Кыргызской РСР.

В роки радянської влади пристрій соціалістичного держави жорстко диктувало централізацію всієї системи влади, і через це поняття типу «право націй самовизначення, до відділення» були суто декларативними. Республіка не могла вийти далеко за межі, непередбачений економікою, бюджетом, політикою та ідеологією СРСР, не могла підтримувати в свої інтереси відносин із ін. державами. Навіть на будівництво якогоабо важливого господарського об'єкта вимагалося згоду Москви. Ні один орган було діяти самостійно без схвалення Центрального Комітету КПРС, фактично що був верховна влада.

31 серпня 1991 Жогорку Кенеш Кыргызской Республіки прийняв «Декларацію про державної незалежності Кыргызской Республіки», в до-рій проголошувалися незалежність" і суверенітет держави: «Жогорку Кенеші Кыргызской Республіки урочисто заявляє про державний суверенітет, в якому полягає незалежність зовнішніх економічних зв’язків і зверхність державної влади біля Кыргызской Республіки». У Декларації говорилося про мету суверенної Киргизстану збудувати демократичну суспільство, заснований на законі і права. До невід'ємним основним правам внутрішніх та зовнішніх сфер діяльності суверенної Киргизстану ставляться: верховенство Конституції та законів біля всієї республіки; недоторканність важливим і єдність території; визначення адм.-территориального ладу; прийом в громадянство чи вихід із нього; надання притулку; встановлення видів покарання; наявність держ. мови; приватизація, користування та володіння всіма природними багатствами: землею, водою, підземними копалинами, повітряним простором, лісами, флорою і фауною; наявність незалежної держ. влади, заснованої на законодавчої, виконавчої та судової гілках влади; наявність грошової системи; заклик в армію і змістом військової сили за захистом; присвоєння військових звань, дипломатичних рангів, класових чинів, держ. нагород і почесних звань; власні держ. символи — прапор, герб, гімн. Самостійність держ. влади всередині країни та незалежність від ін. держав закріплені у Конституції Кыргызской Республіки від 5 травня 1993.

Конституция Кыргызской Республіки. Визначає і закріплює основи суспільного устрою Киргизстану, його економічну політичну системи, структуру держ. влади й керівні органи, правил і принципи їх побудови, основні права, волі народів і обов’язки громадян.

Конституция Кыргызской Республіки полягає в історичних, політичних, духовних загальнолюдські цінності; основні її напрями — багатоукладна економіка і навіть поглиблення демократичних засадах, захист закріплення суверенітету Республіки. Конституція було прийнято Жогорку Кенешем 5 травня 1993. 10 лютого 1996 і 17 жовтня 1998 на референдумах у неї внесли зміни і.

Конституция біля Республіки має вищу юридичної чинності. Усі нормативно-правові акти держ. органів видаються відповідності до принципів Конституції. Зміни і до Конституції вносяться, якщо число голосів, поданих депутатами двох палат Жогорку Кенеша, буде менш 2/3 і — за підсумками референдуму.

Конституция складається з 8 глав, к-рые розглядають нормативні напрями громадських відносин, 12 розділів про правових напрямах, 97 статей про конкретизації юридичних норм. Перша глава називається «Кыргызская Республіка» і складається з розділів: «Загальні принципи» (6 ст.) і «Пристрій і діяльність держави» (6 ст.). Відповідно до неї Кыргызская Республіка (Киргизстан) — суверенна, унітарна, демократична республіка, побудована на засадах правового, світської держави. Народ Киргизстану є носієм суверенітету і із єдиним джерелом держ. влади. Громадяни республіки обирають Президента, депутатів двох палат Жогорку Кенеша і «своїх представників ув органи місцевого самоврядування. Вибори є вільними, проводяться загальним таємним, прямим і рівним голосуванням. На виборах заслуговують брати участь громадяни, досягли 18 років, незалежно від раси, національності, статі, релігії, освіти, місця проживання, соціальним походженням; немає права лише душевнохворі й обличчя, перебувають у місцях позбавлення свободи. Держава та її органи служать не який-небудь окремої частини суспільства, а всьому народові. Частина народу, об'єднання чи окреме обличчя немає права присвоювати держ. влада.

В 4-й ст. розділу «Загальні принципи» виписано систему держави слова й рівний статус всіх видів власності. Держ. і приватна власності мають рівну правовий захист. Природні багатства Кыргызской Республіки належить державі. Земля може у держ., приватної та інших формах власності. Приватна власність на грішну землю юридично закріплена в Киргизстані 28 жовтня 1998 референдумом. У 1999 Жогорку Кенеші Кыргызской Республіки ввів п’ятирічний мораторій на купівлю-продаж землі: з 1 вересня 2001;го, відповідно до главі 7 Закону Кыргызской Республіки «Про управління землями сільськогосподарського призначення» (18.12. 2000), землі с.-х. призначення, як об'єкт купівлі-продажу, можуть продаватися власником земельних часткою даного с.-х. призначення лише ін. власникам земельних часток даного земельних ділянок (ст. 15). Покупцем земель с.-х. призначення то, можливо сільський житель, який сягнув 18 років і має громадянство Киргизстану (ст. 17), а також який постійно проживає у сільській місцевості щонайменше два роки (ст. 6). Максимальний розмір земельних ділянок — трохи більше 50 гектарів (ст. 18). Землі Фонду перерозподілу с.-х. угідь не продаються (виняток див. ст. 20). Землі пасовищ перебувають у виключній держави і може бути передані лише у оренду (ст. 21).

Государство безпосередньо не управляє економікою, головним механізмом управління економіки є ринкові відносини.

Статья 5 вказує: держ. мовою Кыргызской Республіки є кыргызский мову. Не допускається обмеження права і свободи за ознакою незнання чи невладения держ. мовою. З 2000, поруч із кыргызским, офіційним є і російську мову.

Кыргызская Республіка має держ. символи — прапор, герб і гімн. Столиця Кыргызской Республіки — г. Бишкек. Грошової одиницею є сом, введённый 10 травня 1993 з метою реалізації економічних реформування і самостійної економічної політики.

В розділі Конституції «Пристрій і діяльність держави» визначено фундамент конституційної системи, в до-рій затверджений держ. політико-правової принцип — розподіл по гілкам держ. влади й захист Конституції із боку Конституційного суду Кыргызской Республіки.

Разделение держ. гілок нашої влади складає основі принципу «системи стримування і противаг». Свої функції галузі держ. влади — законодавча, виконавча і судова — здійснюють самостійно й більше, зберігаючи свою самостійність, діють разом. У результаті, допомагають одна одній бути рівними, не допускаючи, щоб одна гілка посилювалася рахунок інший. Використання принципу «системи стримування і противаг» є засобом обмеження держ. влади й передбачає зловживань.

Государственная влада Кыргызской Республіки грунтується наступних принципах: верховенство влади народу, представленої і забезпечувана всенародно що обирається глава держави — Президентом Кыргызской Республіки. У межах повноважень, встановлених Конституцією, держ. владу у Кыргызской Республіці представляють: Президент Кыргызской Республіки; Жогорку Кенеші Кыргызской Республіки, що з двох палат — Законодавчого збори і Збори народних представників; Уряд Кыргызской Республіки, місцеві держ. адміністрації; Конституційний Суд, Верховного суду, Вищий арбітражного суду і судді системи правосуддя.

Признаком демократичного характеру розвитку суспільства в Кыргызской Республіці є будування багатопартійної політичної системи. Встановлено, що у Кыргызской Республіці можна створювати політичні партії, професійні й ін. громадські об'єднання з урахуванням свободовиявлення волі і спільних інтересах. Держава забезпечує юридичні права всіх громадських об'єднань є.

В 2001 в Киргизстані на засадах діють 32 політичні партії, крім нац., молодіжних і жіночих організацій. У Кыргызской Республіці заборонена злиття держ. і партійних інститутів, держ. діяльність не підпорядковується партійним програмам і неграмотних рішень.

Еще один ознака незалежної держави — наявність власних Збройних сил. У Кыргызской Республіці вони складаються з Національної гвардії, Внутрішніх військ і військового складу Міністерства оборони. У Кыргызской Республіки немає цілей експансії, агресії і територіальних домагань, дозволених з допомогою армії. Також відхиляється вирішення питань життєдіяльності держави озброєним шляхом.

Разрешение для виходу Збройних сил межі країни дається в тому разі, якщо у поданих голосів депутатів Законодавчого зборів досягне щонайменше 2/3 від загальної кількості його депутатів. Забороняється використання Збройних сил з метою дозволу внутрішніх політичних питань.

Чрезвычайное становище у Киргизстані вводять у випадках природних катастроф, небезпеку життя у масових безпорядках, загрозливих держ. строю. Під час надзвичайного й військової становища Законодавче збори працює безупинно. Якщо Президент Кыргызской Республіки вводить надзвичайний стан, то того самого дня повідомляє звідси Законодавчому зборам. Військове становище у Кыргызской Республіці то, можливо введено Законодавчим зборами лише тоді агресії проти Киргизстану. Під час надзвичайного й військової становища заборонена проведення референдумів та прозорості виборів в держ. органи, і навіть запровадження змін до Конституції.

Государственный бюджет складається з республіканського і місцевого бюджетів. Він охоплює у собі витрати й доходи держави. Республіканський бюджет розробляється урядом відповідно до Конституції. Збори народних представників Жогорку Кенеша стверджує звіт про бюджет і виконанні; уряд забезпечує виконання.

На території Кыргызской Республіки запроваджена єдина податкову систему, в до-рій встановлено, що Кыргызской Республіки і юридичних осіб на засадах зобов’язані сплачувати податки та мита. Визначати суми податків проти неї лише Жогорку Кенеші Кыргызской Республіки.

Вторая глава Конституції під назвою «Громадяни» складається з трьох розділів: «Громадянство», «Права і свободи людини», «Права і обов’язки громадян». З цієї глави, всім осіб, що у Кыргызской Республіці, запроваджена єдина система цивільних правий і обов’язків. Відповідно до даної системи, не може переслідуватися за ознаками статі, раси, соціальним походженням, національності, релігійної належності і політичних поглядів, що забезпечує рівноправність усіх громадян. Також передбачено, що це громадяни Кыргызской Республіки зобов’язані дотримуватися норм Конституції та закони, поважати права, свободи, честь гідність ін. осіб.

Ни один громадянин Кыргызской Республіки може бути не містить свого громадянства. Якщо громадяни хочуть змінити своє громадянство, то це можна вирішується лише Президентом. Кыргызская Республіка гарантує захист і заступництво своїх громадян як всередині держави, а й поза його меж. Іноземні громадяни й обличчя без громадянства, на равне з громадянами Кыргызской Республіки, мають однаковими правами і свободами, передбаченими законами Кыргызской Республіки і міждержавними договорами. Поруч із обмежені деякі з права. Наприклад, правом обирати й бути обраними мають лише громадяни Кыргызской Республіки.

В розділі «Права і свободи людини» Конституції Кыргызской Республіки основні правничий та свободи людини базуються на загальновизнаних засадах і норми міжнародного права, міждержавних договорах і угодах з питань правами людини, ратифікованих Кыргызской Республікою. Кожен громадянин проти неї: життя, фізичну й моральну недоторканність особи й особистому житті, особисту волю і безпеку, свободу віросповідання, свободу висловлювання думок і поглядів; економічну свободу; свободу розпоряджатися своєї власністю та інших. фундаментальні права.

Особое його місце займає право мати приватну власність, до-раю недоторканною. Воно є невід'ємною правом людини і джерелом його підприємництва. Право на прямування приватної власності захищається і гарантується законом.

Ограничения, що стосуються фізичним і моральної недоторканності особистості, припустимі основі закону з вироку суду як за совершённое злочин. Жодна людина неспроможна піддаватися катуванням, катувань чи антигуманних, принизливим покаранням.

Запрещаются медичні, біологічні, психологічні досліди з людей без належним чином вираженого і достовірного добровільного згоди випробуваного. Без законних підстав хто б повинен піддаватися затримання.

В розділі «Права й обов’язки громадянина» вказані основні права, волі народів і обов’язки громадян. Разом про те громадяни республіки, їх об'єднання, крім заборонених і обмежених Конституцією, заслуговують брати участь у управлінні, і прийнятті законів і рішень республіканського і місцевого значення, мають однакову декларація про доступом до держ. службі, брати участь у дискусіях та ухвалювати закони і рішення республіканського і місцевого значення, мати рівні права право на захист Батьківщини.

Государство забезпечує зміст, виховання, навчання дітей і сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки; гарантує соціального забезпечення престарілих, з онкозахворюваннями та непрацездатних громадян. Громадянин Кыргызской Республіки має право охорону роботи в усіх її формах і проявах; які працюють за трудовому договору (контракту), мають право винагороду не нижчих за встановлений держ. прожиткового мінімуму.

Установлены основні громадян на повну, безумовну і негайну захист їх права і свободи. Припинення правопорушень є й обов’язком держави, усіх її органів прокуратури та посадових осіб.

По Конституції вища воля і свободу при слід народу Киргизстану. Він передає своїх прав і відповідних повноважень обраним і призначеним держ. органам.

Конституция Кыргызской Республіки має вищої юридичну чинність, і навіть є базою поточного законодавства. На її основі Жогорку Кенеші Кыргызской Республіки розробляє та приймає закони, вносить з менения і до законів.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.