Олександр Поп

Александр Поп

Поп Олександр (Pope, 1688—1744) — англійський поет. Народився Лондоні, в католицької сім'ї купця. Належить до тих вихідцям з буржуазії, які, стаючи ідеологами аристократії, прагнуть усіляко витравити сліди свого буржуазного походження. Розриваючи зі своїми класом, де вони завжди зливаються з іншим державам і творчість їх зазвичай повно протиріч поміж їхніми суб'єктивними намірами і рисами буржуазної культури, що вони вносять в дворянську літературу.

Первое значне твір П. — «Essay on criticism» (Досвід про критиці, 1711), написане віршами під час тяги буржуазних письменників до прози, — це побудова системи естетики англійської аристократії. П. захищав класицизм теоретично і намагався всіляко виправдати його творчо. Але наступного своєму творі — «The rape of the lock» (Викрадення локона, 1712) — П. явно порушив викладені їм принципи, вклавши у творчості буржуазні впливу. Урочистим розміром, в високому «штилі» розповідається у тому, як дурнуватий молодик викрав у манірній дівиці локон. Сюжет узятий із дійсною життя. Демократична критика і найнедовірливіший читач сприйняли цю поему як пародію на стиль аристократії. Наступне твір Попа — «Windsor forest» (Віндзорський ліс, 1713) — ще від класицизму. Стосовно природі Поп є попередником Томсона, автора «Пір року», хоч і намагається утриматися позиціях класицизму і відстояти їхнього капіталу від впливу буржуазної літератури. Продовжуючи мимоволі відбивати буржуазні впливу, цей обслуговуючий аристократію поет у деяких творах, як «Elegy to the memory of an unfortunate lady» (Елегія пам’яті нещасної леді, 1717) чи «Epistle from Eloisa to Abelard» (Листи Элоизы до Абелярові, 1717), підійшов дуже близько до буржуазному сентиментализму. Особливо це виражено у його «Листуванні з давніми друзями». Найчастіше це — майстерно написані короткі розповіді, які передвіщають «Сентиментальний подорож» Стерна.

Совместно зі Свифтом П. видав чотири збірника «Miscelanies in prose a. verse» (1727—1732), у яких нападали на демократичну літературу, і письменників; буржуазні письменники відповіли різким контрударом. П. написав тоді свою знамениту «The Dunciad» (Дунсиада, 1728), що російською отже «Глупиада». У цьому майстерно виконаною сатиричної поемі зроблено хіба що огляд всім неаристократическим літературним силам тогочасна і усі вони жорстоко висміяні. То справді був сильного удару у ворогів того класу, якому П. служив. Уся письменницька середовище виступає у вигляді птахів та тварин, а чимало й під власними іменами. Вимальовується царство суцільний нудьги і дурості. «Essay on man» (Досвід про людину, 1733) є спробу побудови філософії оптимізму. Фактично, це — віршоване перекладення поглядів лорда Болингброка. Основна теза цієї філософії — «все, що є, — розумно». Бог створив світ образу і уникнув справ, закони світу вічні і непорушні. Ця «непорушність світу» означала передусім непорушність громадських форм. Та й у «Досвіді про людину» П. було не піддатися впливу буржуазної думки, зокрема вольтерьянским впливам. Це викликало невдоволення аристократичних читачів. На своє виправдання він зробив «Всесвітню молитву» (Universal prayer), що пройшов непоміченою. Крім цього П. написав ще досліди «Of the Knowledge a. characters of men» (Про знаннях і характері людини, 1733), «Of the characters of women» (Про характер жінки, 1735; цим досвідом — суцільна сатира на жінку), «Of the use of riches» (Про вживання багатства, 1732).

П. перевів «Іліаду» і «Одіссею». Переклади ці дуже далекі від першотвору. Теоретик класицизму, Поп редагував твори Шекспіра, не удовлетворявшие зі своєї эдиционной техніці навіть сучасників Попа.

Список литературы

I. Works, ed. J. W. Croker, W. Elwin and W. J. Courthope, 10 vv., L., 1871—1889.

Poetical Works, ed. by A. W. Ward (Globe ed.), L., 1869, new. ed., 1882. Переклади у М. У. Гербеля: «Англійські поети в біографіях і зразках», СПБ, 1875.

Опыт про людину, переведено з французької російською мовою учнем Ломоносова М. М. Попівським, кілька видань, Москва, 1757.

Яссы, 1791.

Москва, 1802.

Москва, 1812, переклад «оброблений» єпископом Амбросем (А. З. Зертись-Каменский) і з оригіналом має обмаль загального.

Четыре пори року, перевів з англійської М. Макаров, Москва, 1809.

II. Stephen L., Pope, English Men of Letters, L., 1880.

Paston G., Mr. Pope, his Life and Times, 2 vv., L., 1909.

Strachey L., Pope (Leslie Stephen Lecture for 1925), Cambridge, 1925.

Warren A., A. Pope as Critic and Humanist, Diss., Princeton, 1929.

Andra E., L’influence française dans l'?uvre de Pope, P., 1931.

Meyer H., Studien zur Verskunst A. Popes, Diss., Göttingen, 1930.

Стороженко М. І., Нарис історії західно-європейської літератури, М., 1916 (птд. III, гол. III).

Веселовский А., Вік освіти в Англії. Англійська література XVIII століття, стаття у «Загальної історії літератури», під ред. У. Корша — А. Кирпичникова, т. III, СПБ, 1888.

III. Griffith R. H., A. Pope: a Bibliography, v. I, pt 2, Pope’s own writings, 1735—1751, Austin, 1927.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.