Опанас Маркевич

Опанас Маркевич В історію української культури Опанас Маркевич увійшов як фольклорист, етнограф та музикознавець. І хоча доля відміряла йому недовгий вік — усього 55 років, на теренах україністики він встиг зробити чимало. Його перу належать праці «Описание Малоросами «та «Записки о дворянском сословии Черниговской губернии », які свого наукового значення не втратили й до сьогодні. Фольклорно-етнографічні дослідження Маркевича друкувалися у виданнях істориків Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Амвросія Метлинського. Він написав музику до «Наталки Полтавки «Івана Котляревського, оперу «Чари », яку критика оцінювала досить високо.

У рік закінчення університету (1846) Опанас Маркевич увійшов до Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 році за участь у діяльності братства та знайдене під час обшуку «стихотворение возмутительного содержания «(йдеться про твір Тараса Шевченка «І мертвим, і живим… ») Маркевича на три роки висилають до міста Орла під нагляд поліції.

Тут, в Орлі, у будинку Катерини Мордовінрї Маркевич зустрівся з Машею Вілінською, яка пізніше стала його дружиною. Хіба ж міг не зачарувати Опанас дівчину віртуозною грою на фортепіано та м «яким своїм баритоном? Та й кого могло залишити байдужим його виконання під власний акомпанемент народних українських пісень?

П «ять разів зверталася двоюрідна сестра Маркевича до губернатора Орла з проханням скоротити термін Опанасового заслання. І тільки.

останнє, підкріплене втручанням впливових людей, прохання було почуте. 1850 року Маркевич повертається в Україну, якийсь час живе в старшого брата-лісника, але вже через рік лине до Орла, щоб одружитися з Марією Вілінською. Молоду дружину Опанас привозить на рідну землю. Із щирим захопленням подружжя поринає у збирання та вивчення фольклорних матеріалів. Пізніше зібрані Маркевичами матеріали увійшли до збірки М. Номиса «Українські приказки, прислів «я і таке інше «(1864).

Маркевичі оселяються в Чернігові. Опанас Васильович працює коректором, а фактично редактором «Черниговских губернских ведомостей », дружить з байкарем Леонідом Глібовим, організовує аматорський драматичний гурток, з часом реформований у «Чернігівське музично-драматичне товариство ». На жаль, недружні стосунки Маркевича з редактором газети змушують його звільнитися з роботи.

Києва. Тут Опанас Васильович працює бухгалтером Київської палати державного майна, згодом звільняється і з головою поринає у складання «Словника української мови », яке здійснюється під керівництвом П. БІлецького-Носенка.

Чернігівський поміщик Василь Тарновський, рятуючи родину Маркевичів від злиднів, запросив Опанаса всвій маєток Качанівку зробити статистичний опис своєї славетної колекції старожитностей. Це був найплідніший період у науковій діяльності Маркевича: практично увесь вільний час він разом Із дружиною займається збиранням фольклору.

Закінчивши роботу з колекцією Тарновського, Опанас Васильович влаштовується на посаду вчителі географії Немирівської гімназії. Крім педагогічної діяльності, він провадить значну культурно-освітню роботу. До речі, саме в Немирові було здійснено постановку опери «Наталка Полтавка » .

З 1858 до 1861 року О. Маркович живе у Києві, Чернігові, Орлі, Москві, Петербурзі, де зустрічається з давнім знайомим Пантелеймоном Кулішем і в квітні 1861 року організовує концерт, присвячений пам «яті Кобзаря, а зібрані кошти віддає Шевченковим родичам.

Повернувшись в Україну, Маркевич не полишає збирання фольклору. «Я коло пословиць мордуюсь і вже мовби й начисто йде, — пише він у листі.-Як скінчу, за музику пісень візьмуся ». А ось рядки з іншого листа: «Сам живу, без сім «ї, та уже і не приїдуть, грошей у них їв мене нема, зима заходить… «.

Останні роки життя Опанаса Маркевича пов «язані з Черніговом. Саме тут він познайомився із співачкою Меланією Загорською, яка співала головну партію в його опері «Чари ». На жаль, партитура опери не збереглася. Меланія стала Опанасові Васильовичу вірною подругою.

Помер Опанас Маркевич на 55-ому році життя від сухот. Оцінюючи його заслуги перед Україною, журнал «Киевская старина «написав: «Пішла з життя благородна І талановита людина, сіяч добра, краси І науки «(За М. Кучинським; 560 сл.).