Дидактические властивості глобальної інформаційно-комунікаційної мережі Интернет

Білоруський Державний Университет.

Біологічний факультет.

Дидактичні властивості глобальної інформаційно-комунікаційної сети.

Интернет.

Дослідницький проект.

студента 2-го курса.

Бабицького Мирослава.

Мінськ 2003 Содержание:

Введение

… 3.

Понятие Інтернету. Коротка історія виникнення Інтернет… 4.

Услуги Інтернет, використовувані освіти… 7.

Основные дидактичні властивості і їх використання в навчальному процесі… 9.

Електронна пошта… 9.

Електронні конференции…11.

Телеконференції і видеотелефон…12.

Електронні библиотеки…13.

Основные форми використання Інтернет у школі, і у позакласної роботі… 17.

Интернет-уроки… 18.

Віртуальне школа… 19.

Реализация дистанційного навчання через Інтернет… 21.

Заключение

… 23.

Использованная література… 24.

Применение послуг, наданих глобальної інформаційно-комунікаційної мережею Інтернет у педагогічному процесі безсумнівно може бути інноваційної технологією. Але, щоб правильно застосовувати весь спектр відкритих з її появою у багатьох школах доступу до неї можливостей, необхідно правильно уявляти собі дидактичні властивості, гідності й обмеження нову технологію. На етапі нашій країні практичне застосування як комп’ютерних і мережевих технологій взагалі, і можливостей Інтернет перебуває у зародковому стані. Причин, мій погляд, кілька. По-перше, це «спільна комп’ютерна безграмотність педагогів, особливо старшого покоління. Подолати її дуже складно, через необхідність тривалого «спілкування з комп’ютером», який відіграє важливу роль на початкових етапах засвоєння основ комп’ютерної грамотності. У зв’язку з висока ціна комп’ютера, середній педагог такої можливості не містить. Нема за руку у вирішенні та інших проблем грає неповна, одностороння комп’ютерна грамотність покоління школярів, що зводиться котра лише до вмінню включити комп’ютер, запустити ньому улюблену гру або у кращому разі набрати і роздрукувати текст. По-друге, це репутація Інтернет у середовищі педагогів та батьків, як джерела рефератів, творів, самостійних робіт, яких сам учень не докладає праці. З іншого боку, ресурси порнографічної, антигуманної і що з насильством тематики є у вільний доступ, зводячи нанівець зусилля педагогів та батьків за обмеження контакту з цією інформацією у житті. Интернет-преступность як і не привид: дії, загрозливі тривалим позбавленням волі справді може зробити і школяр з його домашнього комп’ютера. Нерозв’язних негараздів у информациооно-коммуникационной сфері немає. Метою згаданої роботи є підставою показати шляху подолання вищезгаданих труднощів і знаходять способи раціонального використання можливостей Інтернет у і за рамками уроку середньої школи. Завданнями праці є систематизація і огляд основних дидактичних властивостей Інтернет, а як і застосувань мережі в роботі вчителя. Попутно буде надано основна необхідна інформація, і термінологія, що з використанням Інтернет, нова більшість педагогів середньої школы.

Понятие Інтернету. Коротка історія виникнення Интернет.

Знание основ функціонування Інтернет, і його історію необхідне правдивого розуміння можливої ролі цього кошти на процесі. Створення локальних мереж притаманно окремих підприємств чи окремих підрозділів підприємств. Якщо підприємство (чи галузь) займає велику територію, то окремі локальні мережі можуть об'єднуватись у глобальні мережі. І тут локальні мережі пов’язують між собою з допомогою будь-яких традиційних каналів зв’язку (кабельних, супутникових, радіорелейних тощо. п.). За дотримання спеціальних умов цього можна використовувати навіть телефонні канати, хоча вони у найменше задовольняють вимогам цифрового зв’язку. Інтернет — це межсеть, тобто у вузькому значенні слова Інтернет — воно мереж. Однак у останні роки в цього слова з’явився ширший сенс: Всесвітня комп’ютерна мережу. Інтернет так можна трактувати у фізичному сенсі як мільйони комп’ютерів, пов’язаних друг з одним різноманітними лініями зв’язку, проте такий «фізичний» погляд на Інтернет надто вузьке. Краще розглядати Інтернет як певна інформаційне простір. Інтернет — це сукупність прямих сполук між комп’ютерами. Так, наприклад, якщо два комп’ютера, що перебувають у різних континентах, обмінюються даними з Інтернету, це не так отже, що ними діє один прямий з'єднання. Дані, що вони посилають одна одній, розбиваються на пакети, і в одному сеансі зв’язку різні пакети одного повідомлення можуть пролягти різними маршрутами. Хоч якими маршрутами ні рухалися пакети даних, вони однаково досягнуть пункту призначення і буде зібрані разом у ланцюг чи документ. У цьому дані, відправлені пізніше, можуть приходити раніше, але ці не завадять правильно зібрати документ, оскільки з пакет має власну маркірування. Отже, Інтернет представляє собою, як б «простір», всередині якого здійснюється безперервна циркуляція даних. У цьому сенсі його можна порівняти з тіліі радиоэфиром, хоча існує очевидна різниця хоча в тому, що у ефірі ніяка інформація зберігатися неспроможна, а Інтернеті вона переміщається між комп’ютерами, складовими уми мережі, і може зберігатися з їхньої жорстких дисках заданий время.

С часу, коли в 1945 року у серпневому випуску «Атлантичного щомісячника» було опубліковано есе Ванневара Буша «Як і могли подумати», ідея (але з відповідна технологія) електронних посилань між документами витала умонастроїв учених, займалися інформатикою, бібліотекарів і навіть письменників. Письменники передбачали посилання між різними ідеями набагато раніше виходу статті Буша. Не чи є зноски лише примітивними гіперпосиланнями інші документи, лише виготовленими зі папери і чорнила? Не чи є характерні для Езри Павнда короткі посилання і запозичення з деяких інших авторів витонченішою версією того самого явища? «Пустир» Т. З. Елліота, «Ныо Гэмпшир» поема образотворчих нотаток" Роберта Фроста і «Блідий вогонь» Володимира Набокова є інші спроби використання їх у літературі те, що легко можна визначити як гіпертекст у паперовій середовищі. Мілорад Павич, популярний нині письменник можна вважати родоначальником цілої формації гіпертекстової літератури: чимало працю літературознавців присвячений дослідженню хитросплетінь його прихованих посилань. Можна дійти невтішного висновку, ідея про використання чогось, подібного гіпертексту, носилася повітря вже досить давно. Але саме Буш пов’язав цю думка за електронної технологією. Він передбачав, нові технології, народжені результаті військових розробок під час війни, зможуть змінити наші мислення. Хоча опис Мемекса з його дивними пристроями запису і читання виглядає настільки ж архаїчним, як й опосередковано виражені соціальні погляди автора (все вчені в нього чоловічої статі, все секретарі і канцелярські працівники — жіночого), фундаментальна думку Буша про організацію та використання людиною інформацією ході розумового процесу стала основою те, що сьогодні відомо нам як WWW і гіпертекст. Ранні експерименти але передачі і прийому інформації з допомогою комп’ютерів почалися ще 50-і роки і мали лабораторний характер. У постанову по створенні першої глобальної мережі національного масштабу було винесено в 1958 р. Він став реакцією на запуск у СРСР першого штучного супутника Землі. Приводом до створення глобальної комп’ютерну мережу стала розробка Пентагоном глобальної системи раннього оповіщення про пусках ракет. Центр управління пусками був у дію, у 1964 р., та власне, від цього часу можна розмовляти про роботу першої глобальної комп’ютерну мережу, хоч і відомчої. Із середини 1960;х років до неї стали підключатися авіаційні, метеорологічні та інші військові й цивільні служби. Основним недоліком централізованої мережі була низька стійкість, пов’язана з тим, що з виході з експлуатації якогоабо з вузлів повністю виходив із ладу синапси і весь сектор, перебуваючи за ним, а на виході з ладу Центру управління виходила з експлуатації вся мережу. У часи ядерною протистояння наддержав цей недолік був критичним. Полігоном для випробувань нових принципів стали найбільші студенти університетів та наукові центри США, між якими було прокладено лінії комп’ютерної зв’язку. Перша позавідомча національна комп’ютерна мережу отримав назву ARPANET. Її впровадження відбулося у 1969 р. Основним призначенням її став обмін електронною поштою і файлами з наукової і проектно-конструкторській документацією. Другий датою народження Інтернету прийнято вважати 1983 р. У нинішнього року сталися революційних змін в програмне забезпечення комп’ютерної зв’язку. Проблема стійкості глобальної мережі було вирішено впровадженням протоколу TCP/IP, лежачого основу всесвітньої мережі по нинішній день. Так було в 1983 р. утворилася глобальна мережу NSFNET. У 1980;х до ній почали активно підключатися академічні і наукові мережі інших країнах, наприклад академічна мережу Великобританії JANET (Joined Academic Network). Роки, коли глобальної мережею керував національний науковий фонд США, ввійшли і історію як епоха рішучої боротьби з намаганнями комерціалізації мережі. Мережа фінансувалася па урядові кошти національний науковий фонд розподіляв їх між вузлами і матеріально наказував тих, хто мати від мережі побічні доходи. У той самий час, розвиток мережі після запровадження протоколу TCP/IP значно прискорився, і вона вже не встигав відстежувати діяльність кожного вузла, і з підключенням іноземних секторів його роль стала суто символічною. У другій половині 80-х сталося розподіл всесвітньої мережі на домени за принципом приналежності. Домен gov фінансувався коштом уряду, домен sci — коштом наукових кіл, домен edu — коштом системи освіти, а домен com (комерційний) не фінансувався ніким, тобто його вузли мали розвиватися рахунок власних ресурсів. Національні мережі інших держав стали розглядатися як окремі домени, наприклад uk — домен Великобританії, su — домен Радянського Союзу, ru — домен Росії. Коли у другої половини 80-х склалася і запрацювала система доменних імен (DNS, Domain Name System), національний науковий фонд США втратив контроль над розвитком мережі. Тоді і з’явилося поняття Інтернет як саморазвивающейся децентралізованою ієрархічної структуры.

Услуги Інтернет, використовувані в образовании.

Интернет несе у собі величезний потенціал освітніх послуг. Основні послуги Інтернет може бути розбитий втричі великі группы:

— вещательные;

— интерактивные;

— пошукові. Різновидом мовних послуг є електронні газет і журналів. Для цього виду послуг характерно увагу до двосторонньому спілкуватися з читачем, яка йде ще від традиційних друкованих видань. Віщальні послуги до певної міри використовують інтерактивність, але він перестав бути їх провідною рисою. Маємо цілу клас послуг Інтернет, заснованих саме у діалоговому чи іншому типі спілкування. Діалоговий характер спілкування однією з важливих способів стимулювання навчання. Електронні бібліотеки — сучасні складні інформаційні системи — розглядаються як розміщені різними комп’ютерах розподілені сховища знань. Вони надають особливий вид мовних послуг. Частіше всього безплатно надається доступом до каталогам електронних бібліотек. Втім є кілька проектів, які намагаються дати можливість безплатного доступу до багатьох класичним творам. На сучасному етапі розвитку Інтернету вплив електронних бібліотек є область досліджень, і розробок, вкладених у розвиток теорії та практики збору даних, їх моделювання, управління даними та його поширення у мереж передачі. Бурхливий розвиток Інтернету й мультимедійні технології в останні роки призвели до методик створення електронних інформаційних колекцій і вони технічної основою бібліотек майбутнього. До інтерактивним послуг відносять електронної пошти, різні електронні і відеоконференції, а до пошукових — велика різноманітність пошукових роботів, каталогізаторів і рубрикаторів мережі. Базою для реалізації послуг Інтернет є служби Інтернет. World Wide Web (WWW) — Світове павутиння, спочатку створена 1992 як даних. WWW є лише з важливих служб Internet, яку можна ототожнювати із самою Internet. WWWгіпертекстова мультимедійна система, використовувана для універсального доступу до документів, вони можуть оперувати з графікою, звуком, відео, з усіма типами даних, експонованих в комп’ютерах. За основу ресурсу прийнято гіпертексти, виділені елементи документів, мають посилання друг на друга. Наприклад, тоді як змісті книжки замість номерів сторінок поставити посилання відповідні частини тексту й забезпечити швидкий перехід по посилань, то таку книжку зручно читати. Робота з Світовою павутиною використовується спеціальний протокол — HTTP — Hyper Text Transfer Protocol — протокол передачі гіпертексту. Гіпертекстові документи створюються з допомогою спеціального мови HTML — Hypertext Markup Language — мови розмітки гіпертексту. Документ, складений мовою розмітки гіпертексту HTML і доступним перегляду у Світовій Паутине, називається Web — сторінкою. А, щоб переміщатися по павутинні, необхідний web — браузер. E-mail, електронна пошта, з права вважається найдавнішої службою Internet, почала функціонувати у початку 1970;х років. Електронна пошта — засіб обміну інформацією між, підготовленої в електронному вигляді, між користувачами, подключёнными до комп’ютерну мережу. Повідомлення передається по лабіринту пов’язаних між собою комп’ютерних систем, доки дійде до місця призначення. Пересилання електронної пошти здійснюється за протоколу SMTP — Simple Mail Transfer Protocol — простий протокол пересилки пошти чи POP3 — Post Office Protocol 3 — протокол поштового офісу, PPP — протокол передачі від пункту до пункту. Для перегляду електронної пошти використовується Outlook Express. Створюються папки вихідних та що листів. Крім вищезгаданих двох служб Internet використовуються такі служби, як Telnet — термінальне управління удалённым комп’ютером, Usenet — телеконференції, Mailing Lists — списки розсилки і т.д.

Основные дидактичні властивості і їх використання в навчальному процессе.

Базовыми дидактичними властивостями Інтернет є: — висока швидкість передачі інформації; - двосторонній характер телекомунікації, який би інтерактивність; - можливість роботи з гіпертекстом і мультимедіа; - забезпечення дружнього інтерфейсу під час роботи зі складно структурованої інформацій. Реалізація цих властивостей можлива під час використання певних послуг і сервісів мережі, докладно промову про яких піде ниже.

Электронная пошта.

Электронная пошта (ЭП, Е-mail) належить до засобів дистанційного доступу. Це з режимів (послуг), наданих комп’ютерними мережами. ЭП дозволяє користувачам (викладачам, які навчаються) обмінюватися текстовими і графічними повідомленнями. Задля реалізації режиму ЭП робоче місце користувачів має бути оснащено аппаратно-программными засобами: комп’ютером, на принтері, модемом, монітором, клавіатурою, маніпулятором миша і відповідатиме програмним забезпеченням. Слід звернути увагу, що час доставки повідомлення складається з часу, потрібної для пересилки повідомлення з комп’ютера відправника на комп’ютер одержувача, і часу, крізь який одержувач звернеться при необхідності, до свого «поштовому ящика «і прочитає чи роздрукує зайшле повідомлення. Це дозволяє користувачам працювати асинхронно, тобто. у зручний собі час у «нереальному» (продолженном, off-line) масштабі часу. Відстань між користувачами не відіграє ролі і може коливатися і від кількох метрів за кілька тисячі кілометрів, в залежність від використовуваних ліній зв’язку: супутникових, кабельних, радіорелейних тощо. Ретельніший аналіз дозволяє звернути увагу попри те, що комп’ютерні мережі містять у собі дидактичні властивості, притаманні лише комп’ютера і плюс ті, що додають до них власне телекомунікації. У узагальненої форми їх можна відбити в наступних можливостях ЭП: — передача повідомлень, підготовлених безпосередньо з допомогою клавіатури комп’ютера чи заздалегідь що зберігається у пам’яті як файлів чи комп’ютерних програм; - збереження до пам’яті комп’ютера навчальної інформації із можливістю роздруківки в принтері; - демонстрація текстів та графіки на екрані дисплея; - підготовка і редагування текстових повідомлень, як прийнятих, і отсылаемых; - користування та пересилання комп’ютерних навчальних програм. З дидактичній погляду, з допомогою електронної пошти то можна організувати звані «віртуальні навчальні класи ». Наприклад, в Інтернеті з допомогою використання режиму «списки розсилки» (mailing lists), у якому встановлений на сервері програмне забезпечення дає можливість спільного спілкування груп користувачів. Кількість різних списків розсилки (дискусійних груп) може дуже великим і рибопродукції обмежується можливостями апаратури і дозволеним ліцензією кількістю списків розсилки для даного лист-сервера. У створеній навчальної групі пояснюються правил і способи підписки, і вона починає працювати. Кожне повідомлення, надіслане в дискусійну групу будь-яким її учасником, автоматично розсилається поважним лист-сервером всіх учасників. Однією з учасників є викладач. Отже, ЭП можна використовувати для невербального спілкування учасників процесу. З іншого боку, ЭП можна використовуватиме пересилки файлів, баз даних, документів. Важливе властивість, привабливе для СРО те що ході застосування пошти абоненти необов’язково повинні перебувати дома в останній момент зв’язку, тобто. реалізується асинхронний обмін інформацією. Щоб використовувати електронної пошти досить опанувати простим текстовим редактором і з декількома командами до відправки, приймання й маніпуляції з туристичною інформацією. Отож за реалізації обміну виникає більше психолого-педагогічних проблем, ніж технічних. Річ у тім, що людське спілкування зводиться як до промови, у разі письмовій промови. Усна мова, як відомо, становить 7% з багатьох сторін спілкування: міміка, жести тощо. Звісно, як компенсація емоційного людського спілкування можна використовувати при листуванні «смайлики» для передачі емоцій, наприклад, для радість і сум відповідно :-) і :-(. Але це вирішує повною мірою проблеми, й тут залишається багато роботи з психологів. Проте, як засвідчило досвід, психологічні аспекти, початку письмовій промови в Е-mail нагадують ті, які спостерігаються під час переходу від співпраці з допомогою ручки й паперу до пишучої машинці. До того ж письмова мова виховує такі позитивні моменти як точність і стислість висловлювання думки, акуратність тощо. Викладачем електронна пошта можна використовувати під час до занять, для консультації з і пошуку матеріалу до Інтернету через FTP сервери. Котрі Навчаються при дистанційному навчанні можуть використовувати режим електронної пошти щоб одержати необхідною навчальною інформації з Інтернет, для консультації з викладачем, для взаимообучения під час обміну інформацією друг з одним. З іншого боку, застосування ЭП з успіхом використовувати під час проведення семінару як за класичною схемою, і навіть за схемою семінарвзаимообучение, семинар-дискуссия. Доцільно також використання ЭП щодо електронної лекції, коли які навчаються з допомогою електронної пошти пересилаються текст лекції в електронному вигляді, уривки з рекомендованої літератури та т.п., та був проводяться консультації з електронної пошти. Отже, ЭП може знайти стала вельми поширеною освітньому процесі в різних у різних ипостасях.

Электронные конференции.

Электронные конференції (ЕК), чи, як його часто називають, комп’ютерними конференціями, дають змогу одержувати через монітор комп’ютера користувача, принаймні, тексти повідомлень, переданих учасниками «конференції «, які перебувають в різних відстанях друг від друга. Апаратне оснащення робочих місць таку ж, як і режимі ЭП. Програмне забезпечення залежить від режиму використання ЕК. Отже, ЕК об'єднує зацікавлений коло користувачів у складі навчальної групи, які можна розділені у просторі й часі. Особливістю режиму ЕК і те, що, надіслане абонентом в ЕК, потрапляє всім абонентам, підключеним до цієї конференції, і кожен користувач отримує всі які надходять у ній повідомлення. Зручність у тому, що такий спосіб спілкування корисний і дуже дешевий, оскільки для користування нею кожного учасника достатньо лиш мати лише поштову скриньку. Застосування режиму з організацією уроків вимагає модерирования викладачем конференції. Робота можлива як реального часу, наприклад, при використання системи IRC (Internet Relay Chat) і довільного у часі доступу (в разі потреби й можливості). Мережа надає всі ці описані можливості, і можуть успішно використовуватися освітньому процесі. Наприклад, як (USENET newsgroups), на сервері встановлюється програмне забезпечення, обслуговуюче групи новин. На відміну від списків розсилки, заснованих на виключно застосуванні електронної пошти, групи новин працюють у режимі реального часу, вимагаючи від користувачів онлайнового підключення. Фундаментальна обізнаність із ними аналогічна списками розсилки, тобто. учасники читають повідомлення, послані в групу інші учасники, посилають туди свої відповіді, обговорюють існують, та т. буд., але не всі відбувається «тут і відразу », непотрібен часу для розсилки листів. Різниця у тому, у разі з переліком розсилки користувач шле серверу лист, той його розсилає учасникам, вони читають, шлють відповіді, які, своєю чергою, знову розсилають всім, і т.д. Сервер ж новин нічого не розсилає, але показує в часі всім бажаючим сполучення дискусійною групі та приймає нові повідомлення від бажаючих висловитися. Дидактичні властивості визначаються можливістю обміну текстовографічної інформацією між учасниками освітнього процесса.

Телеконференции і видеотелефон.

Эти кошти забезпечують можливість двосторонній зв’язок між викладачем і які навчаються. У цьому відбувається одночасна двобічна передача відеозображення, звуку і графічних ілюстрацій. Усе це спостерігати одночасно у трьох вікнах на екрані кожного монітора абонентів (викладачів і учнів). При групових заняттях у великих аудиторії є можливість проектувати зображення монітора комп’ютера великий екран з допомогою, наприклад, рідкокристалічного чи іншого проекційного устрою. Апаратно-програмне устаткування робочого місця включає у собі: комп’ютер, монітор, принтер, відеокамеру, відповідне програмне устаткування, клавіатуру, маніпулятор миша, модем. Відеотелефон відрізняється від видеоконференцсвязи обмеженістю ж розмірів та якості уявлення візуальної інформації та неможливістю використовувати у часі комп’ютерні докладання. Дидактичні властивості НІТ цього містять у собі можливість передачі у часі зображення, звуку, графіки та його уявлення які навчаються під навчальні цілей. Ці властивості дозволяє повною мірою застосувати в процесі такі добре оправдавшие себе у традиційному навчанні форми, як лекції, семінари і контрольні мероприятия.

Электронные библиотеки.

Уровень та перспективи бібліотечного обслуговування великою мірою залежить від можливостей, якими бібліотека займає сфері надання користувачам різних послуг. Нині основні фонди в повному обсязі відповідають завданням шкільної бібліотеки. У зв’язку з цим особливої гостроти набуває проблема використання ресурсів Інтернет. Специфіка читацького контингенту шкільних бібліотек зумовлює необхідність вивчення ставлення до Інтернет, і читачів, і бібліотекарів. Модернізація освіти відбувається і натомість становлення книжковий ринок, ринку освітянських та информационно-библиотечных послуг, і тому функції бібліотек освітніх закладів (насамперед, шкільних) різко розширюються і ускладнюються. У модернізації змісту освіти змінюється місія бібліотеки. Бібліотека освітнього закладу як соціальна інституція мусить зробити нині стрибок через кілька еволюційних щаблів розвитку. За сучасних умов бібліотеки освітніх закладів виступають на новій ролі - вони перетворюються на медиацентры (медиатеки). Поруч із традиційним книжковим фондом у такому бібліотеці тепер діють нові робочі зони: відеотеки, фонотеки, диатеки, ігротеки. З появою електронних підручників (CD-ROM) необхідністю у бібліотеці стає наявність комп’ютера з доступом в Інтернет, електронного каталогу, і навіть ксерокопировальной техніки. Розглянемо використання ресурсів шкільної бібліотеки з прикладу роботи з Інтернет. Поява Всесвітньої телекомунікаційної Мережі, інформатизація багатьох галузей життя було неможливо не зашкодити розвитку освіти і освітніх технологій. Крім використання коштів Інтернет у процесі, учні загальноосвітніх установ отримують унікальну можливість роботи з ресурсами Мережі й у дитячих бібліотеках, стають, в такий спосіб, невід'ємною частиною процесу безперервної освіти. Можна виділити головні мети організації громадського доступу до Інтернет-ресурсів в бібліотеках: — навчання комп’ютерної грамотності, насамперед, навичок пошуку інформації; - надання мережевих інформаційних ресурсів користувачам бібліотек; - надання інформаційних продуктів та надаваних послуг Інтернет (електронна пошта, телеконференції, групи новин). Прогнозовані мети, із якими читачі звертатимуться до Інтернету, можна сформулювати так: — освітні; - придбання навичок роботи у мережі; - розважальні. Справді, за даними опитування співробітників бібліотек від 30% до 40% користувачів зацікавлені у навчанні працювати з Інтернет у бібліотеці, освітні сайти Інтернет у рейтингу популярності перебувають у третьому місці. За зверненнями до Интернет-развлечениям даних немає. З цілей звернення можна припустити, що з користувачів Інтернет більшу частину становитимуть студенти і люди учні. Специфіка читацького контингенту шкільних бібліотек зумовлює необхідність вивчення ставлення до Інтернет, і читачів, і бібліотекарів. Для цього він в 2000 р. в бібліотеках чотирьох районів Санкт-Петербурга (Виборзького, Червоногвардійського, Красносельского та Московського районів) було проведено опитування бібліотекарів і читателей-школьников. У анкетуванні взяли участь 260 читачів. Усі вони навчаються в різних типах навчальних закладів: загальноосвітньої школі (26%), школі поглибленого вивчення якогось елемента (19%), школі - експериментальної майданчику (18%), школі-комплексі (14%), приватної школі (8%), авторської школі (8%) і гімназії-ліцеї (7%). В результаті опитування читачів представники різних вікових груп, 68% опитаних становлять старші підлітки й 32% - молодші підлітки. Більше 53% учнів, які взяли що у дослідженні, мають комп’ютери вдома, 82% опитаних мають уявлення про Інтернет. У різних бібліотеках Санкт-Петербурга школярі найчастіше трапляються з такими комп’ютерними послугами: доступ до Інтернету — 84, 6%; комп’ютерні ігри — 81%; правові бази даних — 13%; електронний каталог — 81%. Як очевидно з переліку, найчастіше у невмілих дитячих бібліотеках зустрічається така послуга як доступом до ресурсів Інтернет. Цікаво, що з погляду бібліотекарів, в бібліотеках комп’ютерні ігри припадає лише 16% запропонованих послуг. Шкільні бібліотеки виконують функцію соціального інформаційного інституту, що пов’язані з використанням як традиційних типів носіїв інформації, а й нових — електронних. Серед останніх Інтернет сприймається як основа розвитку нових форм обслуговування читачів. Рівень та перспективи бібліотечного обслуговування великою мірою залежить від можливостей, якими бібліотека займає сфері надання користувачам різних послуг. У бібліотеці серед учнів, обертаються до ресурсів Інтернет, найбільшої популярністю користуються ігри та зовсім освітні ресурси; у разі звернення до Інтернету поза бібліотеки — ігри та зовсім електронна пошта. У цьому, освітні ресурси, конференції задіяні лише за умов бібліотек, а комп’ютерні ігри використовуються з однаковим інтенсивністю як у бібліотеці, і за її межами, займаючи перше місце рейтингу популярності. Отже, бібліотека учнів є, насамперед, информационно-образовательным і досуговым установою. З іншого боку, треба сказати, що перелік послуг, яких звертаються дітикористувачі Інтернету, в бібліотеках трохи ширші, ніж поза ними. Дещо по-іншому визначено школярами пріоритети у відповідях питанням: «Якби бібліотеки можна було надати Вам необмежене використання Інтернет, чим би Ви набули постійно?» Відповіді розподілилися так: роздруківка матеріалів з Інтернет — 81%; e-mail — 80, 7%; гри — 75%; чати — 30, 4%; сайти, сервери — 21, 5%. За цим переліком послуг у ролі домінанти у свідомості читачів учнів вперше роздруківка матеріалів. Відповіді питанням про використання читачами послуг Інтернет у бібліотеках доцільно порівняти з відповіддю питанням про можливості використання Інтернет, викликають найбільше зацікавлення. Виявилося, що на посаді пріоритетних названі гри — 81%, різні освітні програми — 43%, чати — 35, 8%, сайти й сервери — 29%. Ці відповіді повторюють дані про реально що використовуються школярами ресурсів Інтернет. Проте з’явилися нові послуги, викликають інтерес читателей-детей: мультимедійні ресурси (23, 5%) і комерційна інформація (7,3%). Цілком закономірне інтерес учнів до мультимедійним технологіям, оскільки вони відкривають принципово нові можливості комплексного використання текстовій, звуковий інформації, відеоряду, монтажу тощо. буд. Зацікавлення комерційної інформації, хоча й у незначній їх частині школярів, пов’язаний, насамперед, з соціально-економічними умовами сучасного суспільства. Однією із найбільш значущих характеристик будь-який діяльності є наявність тих чи інших мотивів. Вони розглядаються як внутрішні спонукання, що виявляються в бажаннях, прагненнях, інтересах. Виявлено такі мотиви звернення читателей-детей до ресурсів Інтернет Наявність такої мотиву як «цікавість» у 77% читателей-детей характерно для підлітків і юнацтва загалом і, зокрема, стосовно мережі Інтернет, вона може б викликати подиву і захоплення. Досить яскраве виявлення отримав інший мотив — спілкування. Він характерний для 69% респондентів. Потреба спілкуванні є одним із психічних особливостей підліткового віку. До того ж глобальна мережу дає можливість виконання ролей, відмінних соціальної роль світі. Проте, може виникнути небезпека догляду у віртуальний спілкування і витіснення реального спілкування з цього кола інтересів підлітка. Цікавою є зіставити мотиви звернення школярів до Інтернет на думку читачів бібліотекарів. У читачів мотиви більш різноманітні. Вони назвали 6 мотивів, тоді як бібліотекарі - 4. По суті, можна говорити про збіг лише двох мотивів — спілкування, і розваги. Вважаємо, що у судженнях бібліотекарів має місце негативного відтінку в формулюванні мотивів, наприклад: доступом до готової інформації (85%), можливість безконтрольного спілкування в чатах (72%). Мабуть, у бібліотекарів недостатньо гарне знання своїх читачів як користувачів Інтернету. Два питання анкети були спрямовані на виявлення установок респондентів у отриманні допомогу бібліотекаря та ефективного використання путівника за ресурсами Інтернет. Виявилося, що бібліотекаря потребують лише 24, 6% респондентів, а путівниках — близько 49%. Ці дані, з одного боку, свідчать, що внаслідок психологічних особливостей віку читачів, респонденти прагнуть самостійності і самоствердження. З іншого боку — можуть означати недовіру знаннями і умінь бібліотекарів у галузі технологій. У дослідження був включений ще одного питання, без відповіді який картина взаємовідносин школьников-пользователей Інтернет, і бібліотекарів залишається неповної. У практиці зустрічаються ситуації, коли бібліотекар авторитарне нав’язує чи забороняє ті чи інші книжки, послуги тощо. п. У зв’язку з цим учасникам опитування було запропоновано питання: «Чи доводилося вам мати справу з обмеженнями у виборі ресурсів Інтернет із боку бібліотекарів?» Тільки 15% опитаних відповіли «ніколи». 85% респондентів зіштовхувалися з обмеженнями: рідко — 21, 5%, часто — 18, 1%, завжди — 45, 4%. Таке поведінка бібліотекарів можна пояснити тим, що у свідомості бібліотекарів домінують негативні ставлення до мотиви звернення школярів до Інтернету, прагнення визначати «корисні» і «непотрібні» для підлітка інформаційні ресурси. Безумовно, за умов нерегульованого потоку інформації, наданого Інтернет, є реальна небезпека отримання у відповідь запит неймовірно великої кількості джерел низькою інформаційної цінності, і безконтрольне постійне спілкування негативно впливає здоров’я та навчання. Проте Інтернет є так само інструмент пізнання, як й навчальна книжка, а безконтрольне читання таїть у собі таку ж небезпеки. Використанню ресурсів треба учити й тут головну роль має відігравати библиотекарь.

Основные форми використання Інтернет у школі, і у позакласної работе.

Интернет може застосовується обмежено, як допоміжного засобу під час уроку, але може бути організовані й цілі Інтернет — уроки в комп’ютерних класах, серед останніх досягнень інформаційних технологій й цілі віртуальні школи — інформаційно-комунікаційні комплекси, дозволяють взаємодіяти вчителю та учневі опосередковано, через глобальну мережу, коли всі переваги інформаційної технології виявляється у повною мірою, а недоліки класно-урочної системи та особистого контакту з педагогом сглаживаются.

Так, однією з перспективних напрямів у роботі вчителів можуть бути Інтернет — уроки. Що вчителя у цих уроках?

— структура уроків, попри розбіжності тим гаслам і різний підхід до подачі матеріалу, впізнавана і общепризнанна сьогодні викладачами англійського мови в усьому мире.

— представлений матеріал можна використовувати як, наприклад, під час уроків із переведення, страноведению, і допоміжний щодо планових тим гаслам і складанні повідомлень на теми усній речи.

— уроки можна роздруковувати і використовувати безплатно, що дуже важливо сьогодні у високих цін попри всі автентичні пособия.

Обмен індивідуальними листами електронною поштою дає унікальну можливість вести реальний діалог із читачем, перевірити свою письмову мова, вміння самовиразитися, перевірити, правильно чи зрозумів партнера, запросити додаткову інформацію. Створюється позитивний емоційний тло на ході спілкування, учні ознайомлюються з думкою своїх ровесників за кордоном, з’являється можливість із новими людьми, купується досвід роботи з представниками інший культуры.

В зв’язку з середнім рівнем оснащённости комп’ютерами з нашого школі заняття проводять у малих групах і індивідуально з учнями, що займаються наукової діяльністю. Плануючи заняття, ми намагаємося виконати такі завдання: дати учням уявлення про Інтернет та її можливостях, навчити їх почати орієнтуватися у мережі, познайомити учнів з найбільш відвідуваними сайтами у природничо-технічній освіті на практиці показати цінність телекомунікаційних засобів до вивчення іноземної мов. Ось приблизні теми занять, які проводилися з учнями 10х классов:

— З Интернета.

— Абетка роботи у Интернете.

— Пошукові системы.

— Ознайомлення з сайтом internet.

— Електронна пошта. Порядок работы.

— Оформлення листів через електронну почту.

Проект «Віртуальне школа» — спроба (і що єдина для Російської Федерації) вирішити вищезгадані завдання, використовуючи досягнення сучасних інформаційних технологій. При визначенні функцій Віртуальною школи (то є школи, яка у Інтернет) ми виходимо, передусім, з тих дидактичних властивостей і державних функцій Інтернет Інтранет технологій, які можна використовувати освітньому процесі. У основу навчальних курсів Віртуальною школи покладено методики провідних фахівців і учителів-практиків. Навчальні курси складаються з низки інтерактивних Уроків, які розбиті сталася на кілька частин, і включають пояснення нового матеріалу, питання закріплення матеріалу (питання самоконтролю), завдання й висновки до уроку. Реєстрація учнів дозволяє вести облік їх успішності. Цей сервіс істотно полегшує Вчителю процес коригування навчання, позаяк у наочної формі показується ступінь «проходження» тій чи іншій теми Учнем. Ознайомившись зі результатами, Вчителю буде неважко виділити тематичний матеріал, який вимагає доопрацювання з конкретним Учнем. Наявність великого набору Медиаобъектов значною мірою сприяє ефективному засвоєнню навчального матеріалу, робить процес навчання дітей і різноманітним і захопливим. У Віртуальною школі створено режим «діалогу» Вчителі з Учнем. Протягом уроку, після пояснення нового поняття, інтерактивний курс ставить перед Учнем питання, які мають оцінити рівень засвоєння пройденого матеріалу. Після вивчення теоретичної частини Учню доведеться виконати ряд завдань і перевірочних вправ. Додаткові сервіси і під час тестових вправ: й допоможуть учневі краще дати раду матеріалі, але ці позначиться на підсумковій оцінці за Урок. У розділі Висновки зібрані всі засадничі поняття на тему Уроку, що з одного боку закріплює пройдений матеріал, з другого полегшує повторення матеріалу і несумлінну підготовку до контрольним роботам. У розділі ДОВІДНИКИ учень може знайти визначення, закони, теореми і аксіоми, довідкові таблиці. Використання Віртуальною школи як можна буде школяреві об'єктивно оцінити знання, а й навчить самостійності відповідальності стосовно навчанні. З допомогою Віртуальною школи Учитель може відстежувати як реального часу етапи проходження уроку, тестувати групи учнів по навчальним предметів із відображенням об'єктивних результатів за комп’ютером викладача. Усі результатів тестування, контрольних занять зберігаються у індивідуальних Щоденниках успішності учнів. Керівництво користувача приведено таблиця відповідності зароблених учнем балів і шкільних оцінок, що полегшує роботу вчителя по выставлению оцінок зроблену Учнем роботу в класний журнал. Интернет-школа дозволяє вирішити такі дидактичні завдання: · Надання навчально-методичної допомогу й інформаційної підтримки учнів в самостійної роботі над навчальним матеріалом під час використання учителем таких педагогічних технологій, як: метод проектів, дослідницький метод, різнорівнева технологія організації процесу тощо. чи за бажання учня поглибити знання з окремих предметів, розділах, питанням програми, або ліквідувати брак знань, з метою формування ключовою компетентності у сфері самостійної пізнавальної діяльності, заснованої на засвоєнні способів придбання знань із різних джерел інформації, зокрема позашкільних; · Надання можливості здобуття освіти людей із обмеженими фізичними можливостями і що від'їжджаючим терміни у місцях позбавлення волі, то є навчатися дистанційно, якщо з суб'єктивних чи з об'єктивних причин немає можливості відвідувати очну школу у період життя, і в такий спосіб отримати загальну середню освіту; · Надання можливості здобуття освіти людям, котрі воліють домашнє навчання за релігійною освітою й етнокультурним міркувань чи вивчення однієї чи кількох предметів базового навчального плану дистанційно у разі, наприклад, відсутності кваліфікованого викладача у шкільництві; · Надання мультимедійної підтримки уроку для реалізації дидактичного принципу наочності (ілюстративний матеріал — интерактивы, лекції) · Надання методичної допомоги вчителю в обліку й контролю усвоенного обсягу навчальної інформації, формуванні звітності; · Надання методичної підтримки молодих фахівців у конструюванні плану уроку, використанні мультимедійних засобів. Интернет-школа дозволяє вирішити такі методичні завдання: — формувати вміння і навички критичного мислення за умов роботи з великими обсягами інформації - формувати навички самостійної роботи з навчальним матеріалом з використанням НІТ — формувати навички самоосвіти, розвиток здатність до академічної мобільності учнів — формувати навички роботи у команді - розвивати вміння сформулювати завдання й кооперативно розв’язати — формувати навички самоконтролю — формувати мотивацію до вченню загалом і до конкретного курсу в частности.

Реализация дистанційного навчання через Интернет.

В сучасних умовах суспільство ставить перед освітою завдання надати кожній людині вільний відкритий доступом до освіті на протязі всього життя, з урахуванням її інтересів, здібностей і потреб. Заодно слід забезпечити підготовку до життя жінок у умовах швидкої зміни інформаційних потоків, до можливу зміну професії, до активної, самостійної діяльності, спілкування зі людьми, які належать до різним соціокультурними товариствам, до швидкої адаптації умовах діяльності. Необхідність навчання дітей і перенавчання вже у недалекому майбутньому великого кількості працівників різноманітних спеціальностей спричинила у себе поява такій новій форми освіти як дистанційне навчання перебуває. Під дистанційним навчанням ми розуміємо різновид заочного навчання, що передбачає активний обміну інформацією між всіма учасниками навчання дітей і яка використовує в у максимальному ступені сучасні кошти нових інформаційних технологій, включаючи комп’ютерні телекомунікації. Дистанційне навчання, організоване з урахуванням комп’ютерних телекомунікацій, займає дедалі більше місце як у російському, і у зарубіжної системи освіти. Практично в усіх провідних вузах Росії вже є кафедри дистанційного навчання, з 1996 року загальнодержавна програма розвитку системи дистанційного навчання. На реалізацію програми виділено чимало коштів, створена матеріальна база — університетські телекомунікаційні центри з прямим виходом у Інтернет, йде поступове наповнення вітчизняних серверів інформацією освітнього характеру, створюються електронні архіви і забезпечення бібліотеки. За останні 1−2 року почали з’являтися різні дистанційні курси для бажаючих одержати середню спеціальну, вищу освіту або підвищити свою кваліфікацію. Разом про те, значне поширення дистанційного навчання пробуксовує, виражену насамперед у тому, що: більшість дистанційних курсів в суті своїй нічим немає від традиційного заочного навчання (відсутні постійні контакти між викладачами і які навчаються, проводяться обов’язкові очні сесії і т.п.; дистанційні курси, зазвичай, стає економічно ефективними; немає підготовлені фахівці - куратори навчальних груп і координатори дистанційних курсів, володіють сучасної методикою роботи з які навчаються за умов Інтернет; утруднена інтеграція російської системи дистанційного навчання коїться з іншими подібними зарубіжними системами оскільки відсутні фахівці, знайомі і з вітчизняної, і із закордонною (американської) системами освіти. Отже, існує протиріччя між потреби у прискореному розвиток російської системи дистанційного навчання дітей і відсутністю фахівців, які власне і покликані розвивати неї. До нашого часу жодна російська організація (вуз, освітній центр, школа, інститути підвищення кваліфікації, і т.п.) не займалася підготовкою спеціалістів системи дистанційного навчання, компетентних одночасно у кількох областях (що пов’язані з комплексним характером цієї форми навчання): — у своїй предметної області; - у сприйнятті сучасних активних методах навчання (навчанні спільними зусиллями, проектних, дослідницьких методах тощо.); - в технологіях Інтернет, використовуються при дистанційному — навчанні; - у питаннях психології спілкування за умов Інтернет; - у питаннях організації, управління і моніторингу дистанційних курсів. Фахівців такого широкого профілю можна й потрібно готувати у межах системи підвищення кваліфікації у вигляді дистанційного навчання з урахуванням комп’ютерних телекомунікацій. У цьому може бути одночасний охоплення великої кількості обучаемых.

Заключение

.

Рассмотрены основні дидактичні властивості Інтернет, і деякі способи застосування Інтернет у процесі. Проте біль конкретна специфіка роботи, з якою зіштовхнеться педагог у своїй практиці, організовуючи Интернет-урок, чи задумуючи на свої учнів розсилку з факультативного предмета на час канікул залишається за кадром. Бо неможливо описати всі можливі нюанси впровадження нового кошти, а де й нової методики в навчальну практику. Описані гідності, начебто, можна запросто нівелювати простим питанням «навіщо ускладнювати спілкування між вчителем історії та учнем, ставлячи між ними комп’ютер, навіщо вводити стільки штучності у процес навчання?» Замінити нормальну комунікацію Інтернет не зможе і немає за мету. Убогі ті, хто зустрічі під сонцем воліє зустріч із чаті. Але які у особистості зміни, пов’язані з включенням у віртуальне спілкування іноді дуже корисні. Багато людей, зокрема дітей і підлітків реагують на часткову деперсоналізацію спілкування великим розкріпаченням, відкритістю, спокійнішим ставленням до критики. Зауваження вчителя, висловлене все і те зауваження, прочитане на екрані монітора — не один і той ж. Багаторічні дослідження віртуального спілкування показали, що беземоційність електронних листів що здається, людина заново вчиться ловити нюанси слів, висловів, читати настрій пише між рядків і наодинці піде у сухі слова більше емоцій. Негативні наслідки впровадження мережі наша життя активно мусуються ЗМІ. Діагноз Интернет-зависимость став зустрічатися як «за кордоном», а й у нашій країні. Після кількамісячної підключення до неї лікарі рекомендують пройти тест цей нового вигляду наркоманії. Але мало людство знає інших прикладів неуёмного використання нову технологію, хіба що в сфері комунікаційних мереж вперше з’явилися наслідки зловживання? Негативні моменти спілкування дітей і мережі легко нівелювати вмілої настроюванням комп’ютера (таймери часу у мережі, программы-«няньки», обмежують доступом до ресурсів негативної тематики), введенням у програми з інформатики обов’язкового курсу комп’ютерної гігієни, мало ніж загалом відрізнялася від звичайній гігієни праці школяра. Перебільшувати значення Інтернет — технологій у процесі годі, оскільки перекіс системи (зокрема й доставки освітньої) щодо одного напрямі зменшує її стабільність, погіршує ефективність. Міра і збалансованість в усьому — заставу успішної Навчально-виховної работы.

Использованная литература:

1. Інформатика для юристів й економістів під редакцією С. В. Симоновича. СПб, Пітер 2001 2. Метьюз, Джонс та інших. «Web — сервер». СПб, Символ, 1998 3. Журнал «Учитель» № 1 2003 рік. 4. Бухаркина М. Ю «Віртуальне школа», internet 5. «Дидактичні властивості мережі Інтернет на гуманітарному освіті школярів», internet 6. Друга усеросійська науково-практична конференція «Російська школа і Інтернет», матеріали до 7. «Дидактичні властивості Інтернет, використовувані в мережевих курсах», internet 8. Л. В. Калацкая «Інформатика і обчислювальної техніки. Конспект лекцій для студентів спеціальностей „біологія“ — G 31 01 01, „біотехнологія“ — G 31 01 01−03, „биоэкология“ — H 33 01 01».