Суфі, вони?

Суфи, вони?

Где мудрість, втрачена нами заради знання? Де знання, втрачене нами заради відомостей?

Томас Элиот.

В наші дні, коли на право духовного наставництва сучасної людини претендують численні релігії, і віровчення, слова «суфи », «суфії «і «суфізм «ще залишаються таємницею під сімома печатками практично для всех.

Если така «релігія «існує, чому її адепти не пропагують виправдання своїх поглядів тут і поширюють листівки, де точно б вказувалося, що вони, суфи, є та як мають намір облагодіяти людство? Тим більше що, протягом тисячі років сутність суфізму намагалися збагнути спочатку вчені Близького і Середнього Сходу, та був і усього світу, проте про успіх цих зусиль тепер говорити, м’яко висловлюючись, передчасно. Тому будь-яким спробам коротко пояснити, хто ці суфії, можна провадити лише як крок шляху до розуміння цієї по-справжньому хвилюючою тайны…

Итак, «суфи «- людина що у можливість безпосереднього прилучення до Всевишньому (Вищому существу) и підпорядковуючий своє життя прагнення до цьому прилученню. Життя, підпорядкована жодної мети, часто асоціюється з Дорогий, і суфи зазвичай називають себе людьми Шляхи, маю на увазі Шлях до Істині, що є однією з імен Всевышнего.

*Суфизм — (на арабском-тасаввуф, буквальний переклад — одягнений у шерсть, від арабського «суф «-груба вовняна тканину, власяница-отличительный знак аскета) религиозно-филосовское вчення (мистико-аскетическое течение), сложившееся в рамках ісламу. Імовірно виникла середині II/VIIIв. біля нинішнього Іраку й Сирії та справило величезний впливом геть арабську, перське і тюркську літератури. У основі суфийской ідеології лежить містична любов, і наближення до Бога, безпосереднє общение (и злиття) із ним інтуїтивних екстатичних осяянь. Для суфізму характерно поєднання метафізики з аскетичній практикою. Члени деяких суфійських орденів у своїх зборах влаштовують радіння з співами і танцями, під час яких впадають у містичний экстаз.

Исторически суфізм пов’язані з ісламом, і це випадково. Завдяки Мухаммаду та її послідовникам світло єдинобожжя опромінив великі простору Сходу, і ісламу судилося стати мостом між християнським західним світом, впитавшим у собі еллінізм і іудаїзм, і світами Будди, Патанджали і Лао-Цзи, звідки було запозичене поняття «Шлях «і пояснюються деякі супутні це поняття погляди, і навіть медитація, використовувана суфи. Суфізм породжувався практиці теорії, і спочатку його носіями були дервиши-странники, бродили по неосяжним просторам світу від Гібралтару до Ганга.

Суфи намагалися вказати людям прямий шлях до Бога без посредников-священников, і це викликало вороже до них ставлення ісламських богословов-ортодоксов. Суфи стали піддаватися переслідувань у тому числі з’явилися мученики, постраждалі і страчені за переконання. Але, що й неодноразово було і буде історія людства, інтерес до заборонному і переслідуваному вченню лише підвищувався і воно ставало масовим. У умовах ортодоксальні ісламісти знайшли єдино правильний вихід: визнали вчення суфи однієї з гілок ісламу і легалізували його. Теоретики раннього суфізму, як і Патанджали, Лао-Цзи і з інші східні мудреці, вважали метою свого вчення моральне вдосконалення людини, а чи не створення масових організацій, що у політичного життя країн і народів. І саме політична «незаангажованість «вчення привернула до нього найбільших інтелектуалів ісламського Возрождения-ученых і поетів. Також вабила їх й глибока толерантність цього вчення, допускає будь-який, аби щирий Шлях до Бога! Цей прихований, але потужний екуменізм, ненависний тим, хто маніпулює вірою і переконаннями людей політичних цілях, відкрив суфизму шлях до сердець европейцев.

Cуфи живуть за такою формулою «у світі, але не світу ». У світі вони, як все, виконуючи запропоновані оточуючим їх суспільством закони та правила (если де вони суперечать принципам моральності й людяності) і намагаючись як і краще зробити мирську роботу. Але особистість свою вони за цьому зберігають у повній незалежності він нашого суспільства та завжди абсолютно вільні честолюбства, жадібності, інтелектуальної пихи, від сліпого покори і побожного страху перед вищестоящими в мирської иерархии.

Никакие громадські закони щось можуть невпізнанно змінити у Всесвіті суфи. Вони йдуть зраджуючи своїх принципів мислення та уподобань, залишаючись цілком незалежними від лестощі або осуду мирських авторитетів. Усе належить до історичним долям суфийского вчення, проте дає відповіді, як можна стати суфи. Суфи не можна стати — їм потрібне бути! І перша мета суфийского учения-помочь людині, не знає у тому, що він суфи, збагнути свою суфійську сутність. «Бути суфи означає бути такою, яким ти був доти, як виник цьому світі «, — сказав з цього приводу знаменитий суфи, багдадський шейх Абу-Бакр ас-Шибли. «Я будь-коли належав ні країні, ні державі, ні дружньому колі, ні моїй сім'ї. Ще юнаків вже ясно усвідомив безплідність надій та сподівань, виконання яких більшість людності домагаються все життя «- писав Альберт Ейнштейн. Іранський теоретик і історик суфізму ал-Худжвири з Газні ще XIв. передбачав там долю своєї вчення. Він у книзі «Розкриття прихованого за завісою », що у Землі в за всіх часів мешкали й житимуть кілька тисяч «таємних суфи », причому чимало їх навіть не здогадуватися про досконало свого майна. Саме це люди надають історії всього людства певну спрямованість, забезпечуючи її наближення до Истине.

Путь зі своєю мети «таємний суфи «може опанувати з учителем, і тоді он, возможно, буде легшим, приємною і швидким. Цей шлях то, можливо пройдено самостійно, бо великі суфийские вчителя минулого: Ибн-Араби, Манайи, Хайям, Сааді, Аттар, Руми, Хафиз, Джами, Ансари і ще залишили у ньому свої знаки для які йдуть вслід. Але це самостійний шлях виявиться, можливо, важче, обтяженим коливаннями і сумнівами… Коли ж перша впоралися і достойна людина усвідомив себе суфи, йому починає відкриватися інший світ, інша Вселенная, та сама, за словами ал-Худжвири, прихована за завісою людський суєти, і в неї з’являються настільки необхідна нашого часу спокій і впевненість, починає розпізнавати у світі речей і подій Знаки Всевишнього і вчиться аналізувати що є у яких інформацію, до якої людська логіка непридатна. !Друга і найголовніша мета суфийского вчення — допомогти суфи у його сходженні до Істині. Дороговказна зоря у цьому рухові єдина всім суфи, й ім'я ей-Любовь. Значення Любові в суфийском світогляді так величезна, що великий шейх ибн-Араби та її послідовники називали суфийское світогляд «релігією Любові «.

Как і сходження, Шлях суфи має етапи, стадії чи рівні. Єдиного думки про кількість цих рівнів в суфийском вченні немає. Досягти їх і рухатися на вершину суфи може індивідуально, і з допомогою великих Учителів минулого, й у спілкуванні із собі подібними. «Оточений стіною сад Істини «-таку назву дав мою книжку Санайи, великий суфи і львівський поет з Хоросана. Необхідно спробувати знайти дверцята у цій стіни і відчинити їх. Вдається це всім. Потрапивши наприкінці свого життя під потужне вплив суфийской поезії, Сергій Єсенін писав: …У Хоросане є такі двері, Але відкрити ті двері не міг. Шлях в сад Істини в кожного власного літака й знайти його непросто, але шукати необхідно. Будь-які поради тут бессмысленны…

*Не маловажне місце у суфізмі обіймали та обіймають женщины-дервиши: наприклад велика святая мучениця і поетеса Рабийа (СофьянТхаври), Омм Хайян Салмия, Алуф Мавсали, Тохфа, Аміна Рамлия, Омм Хесан, Омм Айман (Азіза), Ом Али (Фатима), Хавса і з другие.

Легализация суфізму на початковому етапі сприяла зростанню його популярності. У середньовічній ісламському світі постійно виникали, дробилися і зникали суфийские братства, які мали імена заснували їх суфійських лідерів. Потім у суфийском русі настав час спаду, але окремі братства зберегли свій вплив і до нашого время.

Цитировал і перекладав Afacan з видань: Ідріс Шах «Казки дервішів », «Караван сновидінь » .

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.