Біографія Будді

Биография Будды

Будда Шакьямуни (санскр. S? kyamuni, впали Сакьямуни / Sakyamuni, тиб. Шакья Тупа / Shakya Tupa) — татхагата сьогодення. За деякими оцінками, його життя відносять до 624—544 років до зв. е. Будду часто називають Шакьямуни — «мудрець з Шакьев», оскільки вона народився сім'ї, належала до великого роду Шакья.

На сьогодні більшість дослідників сходяться в думці, що Будда жив приблизно кінці VI — початку V століття до нашої ери. Мабуть, у майбутньому точний час буде встановлено науковими методами. Його Святосте Далай-лама вже пропонував проаналізувати збережених реліквій з допомогою сучасних технології встановлення часу життя Будди.

Шакьямуни народився царської сім'ї, належала до роду Шакья.

Отец — цар Шуддходана Гаутама — правил невеликим державою з центром у місті Капилавасту, яка містилася березі річки Рохини, плинною у південного підніжжя Гімалаїв (тепер це територія Непалу у закутку південної його частину). Мати — цариця Майя — була дочкою дядька царя, також царював у одному з сусідніх держав.

Более двадцяти років в них був дітей. Але якось вночі цариця побачила сон, у якому білий слон увійшов у неї через правий бік, і її зачала. Цар, придворні й усе народ із яким нетерпінням очікували народження дитини.

Когда час пологів стало наближатися, цариця, за звичаєм над народом, поїхала народжувати в свій будинок.

В шляху вона присіла відпочити садом Лумбини (місце у західній частині Непалу). Був погідний весняного дня, садом цвіли дерева ашока. Цариця потягнулася правої рукою, щоб зірвати квітучу гілку, вхопилася на неї, і тоді момент почалися пологи.

В історії життя Будди говориться, пологи у Махамайи пройшли безболісно і дивним чином: немовля вийшов із лівого боки матері, що у цей час стояла, схопившись за гілка дерева. Народившись, царевич зробив сім кроків вперед. Там, де зараз його ступав, під ногами з’являлися лотоси. Майбутній Будда проголосив, що він прийшов, щоб звільнити людство від страждань.

Царь, дізнавшись, що він народився хлопчик, був втішений. Назвав сина Сіддхартха, що означає «Виконання всіх бажань».

Но після радості царя чекало горі: невдовзі померла цариця Майя. Царевича стала ростити її молодша сестра Махапраджапати.

Недалеко в горах жив святої самітник під назвою Асита. Йому показали новонародженого, і Асита виявив на тілі немовляти тридцять два великих ознаки і вісімдесят малих ознак, якими передбачив, що, коли царевич подрастёт, вона або стане вселенським правителем (чакравартин), що може об'єднати увесь світ; або, якщо залишить палац, то вступить на шлях самітництва і стане буддою, який рятувати істот від страждань.

Царь спочатку був втішений, потім стурбований: у своєму єдиному сина хотів бачити видатного царського спадкоємця, але з аскета-отшельника. Тоді батько Сиддхартхи вирішив: ніж наштовхувати сина на філософські міркування сенс життя, цар створить йому цілком райське атмосферу, виконану одних радостей.

С семирічного віку царевич навчається грамоти та військовим мистецтвам. Грати до палацу з царевичем приходили лише найталановитіші однолітки, у колі яких Сіддхартха отримував прекрасне освіту й освоював основні військові мистецтва, в усьому первенствуя серед товаришів.

Когда Сиддхартхе виповнилося 19 років, на вимогу царя, він вибрав собі у дружини Ясодхару (Гопу), дочка шакьи Дандапати (за іншими джерелами, це був дочка царя Супрабуддха, старшому братові матері царевича, жив замку Девадаха). Від Ясодхары у Сиддхартхи народився син, якого він їх назвав Рахула.

До 29 років принц прожив у палацах свого батька. Пізніше Будда розповідав учням про ці днях: «Ченці, я жирував, в граничною розкоші, у повній розкоші. У мого батька у нашій палаці було навіть лотосові ставки: у одному з них цвіли червоні лотоси, й інші білі лотоси, у третій блакитні лотоси, усе заради мене. Я використовував сандалове дерево тільки з Бенареса. Мій тюрбан був із Бенареса, моя туніка, нижня одяг, і накидка теж. Наді мною вдень і вночі тримали білий парасолю, щоб боронити від холоду, спеки, пилу, бруду, і роси.

У мене було три палацу: один для холодного сезону, один для спекотного сезону, і тільки для дощового сезону. Під час чотири місяці дощового сезону мене розважали в палаці для дощового сезону музиканти, серед яких були жодного чоловіки, і це жодного разу виходив із палацу. За інших будинках прислугу, працівників і дворецьких годували сочевичної юшкою і дробленым рисом, а домі мого батька слуг, працівників і дворецьких годували пшеницею, рисом м’ясо.

Хотя що й був обдарований таким багатством, такий повної розкішшю, до мене спало на думку: «Коли неосвічений, звичайний людина, яка сама піддається старіння, не подолав старіння, бачить іншу людину, який старий, він має страх, презирство і відраза, забуваючи у тому, що вона сама піддається старіння, не подолав старіння. Якщо, схильна старіння, не що подолав старіння, буду відчувати страх, презирство та відраза побачивши іншого старої людини, це буде неналежним мені». Коли помітив ту схожість, властива молоді опъяненность юністю повністю пройшла".

Открытие мінливості молодості, мінливості здоров’я, мінливості життя привели царевича до переосмислення свого життя, і вона зрозуміла, що ніякі палаци не оберегут його від голови, хвороб, смерті. У цій життя, як та у багатьох своїх минулих життя, він вибрав шлях самітництва у пошуках Звільнення.

Он дійшов батьку й сказав:

— Настав час моєї догляду. Тільки прошу тебе не перешкоджати мені нічого і не засмучуватися.

Царь відповів:

— Я дам тобі все, що ти можеш побажати, за умови що ти залишишся в палаці.

На це Сіддхартха сказав:

— Дай мені вічну юність, здоров’я та безсмертя.

— Я безсилий дати тобі це, — відповів цар, й у таку ж ніч Сіддхартха таємно вийшов із палацу.

Обрезав волосся з зречення світу, він долучився до мандрівним ченцям. Було то ті часи 29 років.

Вначале Сіддхартха попрямував до пустельникам, жили навколо брахмана Райваты, але швидко залишив це і перейшов у Вайшали, до відомому созерцателю Арада-Каламе, що належав за своїми поглядам, очевидно, до старовинної індійської філософської школі Санкхья. У Арада-Каламы було 300 учнів, що їх навчав медитації Сфери Ніщо (Світ Повного Відсутності Усього, належить до Світу Без Форм). Після недовгою тренування Бодхисаттва зумів досягти стану заглибленості в Сферу Ніщо і вчителя: «Ви досягли тільки з цієї щаблі зосередження?» «Так, — відповів Арада, — тепер, що знаю я, знаєш ти.» Тоді Бодхисаттва подумав: «Отже, слід шукати чогось дієвого.» І пішов до Центральної Індії. Там кілька днів він побачив Удрака Рамапутру, обучавшего 700 учнів зосередженню розуму Сфері ні свідомості, ні не-сознания (Світ Ні Присутствія [пізнання], Ні Відсутності [пізнання], належить до Світу Без Форм) і став навчатися в нього. За короткий час досягнувши Сфери ні свідомості, ні не-сознания, Бодхисаттва, поговоривши з Удракой, як і з Арадой, залишив його, сказавши собі: «Ні, це також веде до Нірвані!» П’ять з учнів Удраки пішли його.

Придя до берега річки Найранджаны, Сіддхартха вирішив віддатися аскетизму самостійно. Шість років він провів у глибокому зосередженні, весь цей час їв максимум трьох зерен сонячного дня і сильно ослабнув.

Почувствовав, що ця аскеза — крайність, й у продовження духовного подвигу необхідно підкріпитися, він пішов уздовж ріки убік Бодхгаи і зустрівши селянську дівчину Суджату, прийняв від неї пожертвування їжі — чашу кисляку чи молока з мёдом і рисом. П’ять сподвижников-аскетов, побачивши, що Сіддхартха повернувся до нормальної їжі, сприйняли цю як падіння, зневірилися до нього, залишили його, пішли у бік Варанаси. Бодхисаттва ж помився, постриг волосся і бороду, відрослі упродовж свого самітництва, і, відновивши сили їжею, перейшов річку сіл під розлоге дерево, що називається відтоді древом Бодхи (в ботаніки цей вид називається тепер ficus religiosa).

Сиддхартха дав собі слово: «Нехай висохне моя кров, нехай сгниёт моє м’ясо, нехай зотліють мої кістки, але не зрушуся від цього місця доки досягну». Не звертаючи увагу диявольські залякування і спокуси Мари, він увійшов в глибоке медитативний занурення (самадхи) і сходячи з його місця, невдовзі реалізував неперевершене стан Будди. Саме тоді і було 35 років.

С цього часу для Будди почалася діяльність із порятунку живих істот від кайданів Сансари.

Первыми його учнями стали ті п’ятеро сподвижників, які подумали, що не витримав. Їм Будда прочитав свою першу проповідь, яка згодом отримав назву «Перший поворот колеса Дхарми» («Сутра запуск колеса Закону»).

В ній Будда виклав основи вчення про Чотирьох Шляхетних Істинах. Це сталося Оленячому парку міста Сарнатх (поблизу Варанаси).

В Раджагрихе Будда перетворив на свою віру царя Бимбисару. Зупинившись у його палаці, він став проповідувати Вчення всій країні. Невдовзі його учнями почало двох тисяч жителів, включаючи його головних учнів Шарипутру і Маудгальяяну.

Царь Шуддходана, яка хотіла, що його син залишив мирське життя, і «глибоко собі згорьований відставкою з палацу, Махапраджапати, вскормившая царевича, царівна Ясодхара й з роду Шакья також почали його послідовниками і учнями.

Проповедуя 45 років Вчення, Шакьямуни досяг віку 80 років. У Вайсали, дорогою з Раджагрихи в Шравасти, він у розмові з Анандой пророкує, що піде в Нірвану через місяці. Продовжуючи свій шлях збереження та проповідуючи Дхарму, Будда досяг Пави, де покуштував їжу, поднесённую йому ковалем Чундой, сушённую свинину, причину його фізичного нездужання. Знаючи, що він їсть, Будда забороняє вживати її які супроводжували Будду учням.

В віці 80 років околицями міста Кушинагара Будда залишив Світ Страждань, зайшовши у Паринирвану.

В того дня він увійшов до лісу дерев сала і ліг відпочити між двома високими деревами. Лёжа землі, він продовжував наставляти своїх учнів.

Вот слова Будди Шакьямуни, коли перед смертю він наставляв який прийшов щодо нього людини під назвою Субхадра:

«О Субхадра, коли досяг віку 29 років, почав ченцем і 51 рік практикував кожну можливу чеснота. Про Субхадра, релігійна дисципліна, якої не вистачає Восьмеричного Святого Шляхи, не здійснює чотирьох результатів, достигаемых самітником. Але якщо Восьмеричний Шлях існує, тоді цих результатів реалізуються. Окремо може бути реального досягнення святості».

«Даже Будда помер. Його смерть була настановою, призначеним розворушити наївних, ледачих, і задоволених, пробудити нас до тієї істині, що все минуще, а смерть — неминучий факт життя».

Согьял Ринпоче. «Книжка життя і практики помирання».

Все галузі буддизму харчуються від головного кореня — божественного мудреця з цієї родини Шакья — Будди Шакьямуни.

Согьял Ринпоче каже: «У буддизмі ми визначаємо, чи є вчитель справжнім, у тій, чи узгоджується ті вказівки, що він або він дає, з навчаннями Будди. Неможливо досить сильно підкреслити, що важлива лише істина вчення, і байдужа особистість вчителя. Саме звідси Будда каже в «Чотирьох опорах»:

Опирайтесь на те, що передає вчитель, не так на його личность;Опирайтесь на сенс, непросто на слова;Опирайтесь на істинний сенс, а чи не на временный;Опирайтесь на розум мудрості, не так на свого звичного, виносить судження, розум".

Часто Будду Шакьямуни зображують яке сидить у медитативною позі, з посмішкою бачить «дивовижну гру Невідання і Знання», бачить єдину Основу всього, глибинний істинний сенс. Його ліва рука спочиває на стегні з долонею, розгорнутої вгору, і підтримує патру (горщик ченця для милостинь їжі). Його правиця стосується у правого коліна землі (бхумиспарша-мудра, жест засвідчує).

Будду Шакьямуни зображують в інших формах, що відбивають події його життя. Жести рук, мудрі, у яких змінюються. Вони символізують заслуги минулого, щедрість, медитацію, поворот Колеса Закону, безстрашність тощо. Форма Муниндра розповідає про епізоді, коли Будда з’явився серед дэвов (богів). У формі Нірвана Будду зображують лежачим між двома деревами в позі лева щодня його Паринирваны.

Пожалуй, самої шанованої серед тибетців формою Будди протягом століть була легендарна півтораметрова скульптура Джово Ринпоче (літер. «Дорогоцінний Пане»).

Список литературы

1) Л. З. Васильєв «Історія Сходу», Москва, «Вищу школу», 1994 р.

2) «Історія релігій», т. 2, Москва, 1988 р.

3) «Буддизм в перекладах», альманах, вип. 2, С-Петербург, «Андрєєв і його сини», 1993.

4) «Джаммапада», Рига, УНГУС, 1991 р.

5) А. М. Кочетов «Буддизм», Москва, «Наука» 1983 г.