Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що мешкають у зоні посиленого радіоекологічного контролю Прикарпаття

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

12,3 3,8 і 2,6 1,8, р 0,.01), відчуття неповноцінності (16,4 4,3 і 3,9 2,2, р 0,01), ворожість (29,7 3,8 і 11,2 5,6, р 0,001). Дещо вищими показниками вирізняється конфліктність (22,1+3,4 і 10,1+5,1) та депресивність (8,9 5,6 і 1,1 0,8), хоча результат не досягає статистично значущого рівня, В той же час простежується високий показник симптомокомплексу, пов`язаного із труднощами спілкування… Читати ще >

Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що мешкають у зоні посиленого радіоекологічного контролю Прикарпаття (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що мешкають у зоні посиленого радіоекологічного контролю Прикарпаття.

Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що.

мешкають у зоні посиленого.

радіоекологічного контролю Прикарпаття.

Зростання загального рівня соматичної і психічної патологїї серед дітей радіаційно забруднених територій зумовлюють необхідність раннього виявлення психічних розладів непсихотичного рівня в осіб, що зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської катастрофи (1,с.26).

Сьогодні існують суперечливі погляди, що стосуються змін стану здоров`я у мешканців забруднених територій і причин, які викликали ці зміни. Висновки про те, що різке підвищення психопатологічних розладів пов`язане з впливом радіаційного фактору, навіть у мінімальних дозах (Напрієнко О. К. Логановський К.М., Чуприков А. П. та ін.) протиставляються результатам досліджень, що заперечують погіршення здоров`я у таких осіб (Гуськова А.К., Шакірова І.Н.).

Проблема порушень психіки після дії радіації вперше була висвітлена японськими спеціалістами, які займались вивченням медичних і психологічних наслідків атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Були виявлені «звуження» особистості, пригнічення емоційного стану, нестійкість настрою з рисами дратівливості, зниження інтелектуального рівня, слабовілля, встановлено зв`язок деяких захворювань (синдром Дауна, інших вроджених патологій розвитку) з рівнями радіоактивності зовнішнього середовища (Touiki Sh., Keno K ., 1952, Archer 1980).

Починаючи з 1987 року проводилось вивчення станів психічної дезадаптації, нервово-психічні розлади у мешканців районів, забруднених радіоактивними опадами. В результаті виявлено чітко виражені розлади настрою, що виникали без видимих причин, спонтанно. Така неадекватність емоційних ексцесів зовнішнім подразникам свідчить про наявне порушення пристосувальної діяльності (1,с.14).

У хворих з органічним ураженням головного мозку відзначалося підвищення рівня стану ситуативної тривоги, показники нижче середнього рівня самооцінки, які свідчать про песимізм по відношенню до майбутнього, відсутність повноцінної життєвої перспективи. Характерна позиція «жертви» з орієнтацією на зовнішню допомогу. У досліджуваних відзначалося загальне погане самопочуття, слабкість, підвищена психічна і фізична втомлюваність, відсутність бадьорості, енергійності, розбитість, небажання що-небуть робити. У переважної більшості осіб діагностовано низьку самооцінку, психічну і соціальну дезадаптацію (1,с.20).

Що стосуеться дитячого населеня, то багато авторів, які вивчають наслідки впливу Чорнобильської катастрофи на психічне здоров`я людей, відзначають несприятливу динаміку.

Зросла психічна захворюваність дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Так, за даними Бугайова В. Н., Тріскунова Т.В., Бомка Є.І., середній приріст захворюваності по Іванківському, Поліському районах Київської області, Народицькому, Овруцькому районах Житомирської області за три роки після аварії склав 26,0%. Максимальний рівень поширеності психічних розладів у 1988 році зареєстрований у Народицькому районі.

В результаті обслідування підлітків в 1987 і1989 рр., які проживають у районах, які постраждали від аваріїї на ЧАЕС, виявлене достовірне зростання рівня невротизму, життєва перспектива була скорочена в часі і в ній часто були присутні можливі хвороби і смерті близьких (3,с.14).

Згідно з проведеними після Чорнобильської аварії науковими дослідженнями, у дітей та підлітків із зон радіаційного забруднення сталися помітні зміни в навчальній діяльності та якостях особистості. Серед них значне місце займають непатологічні форми психогеній, які виявляються в тимчасовій емоційній напруженості, психомоторних, психовегетативних відхиленнях (при яких особистість ще зберігає здатність до критичної оцінки та до цілеспрямованої діяльності і може коригувати свою поведінку під впливом сприятливих умов), простежується значний рівень емоційної нестійкості, тривожності (5,с.5).

Несприятливий вплив радіаційно забрудненого довкілля на психічний розвиток дітей та підлітків підтверджують дані інших авторів про порушення психоемоційного стану, наявність фобічної настроєності, труднощі соціальної адаптації(9,с.8).

Доцільність вивчення особливостей функціонування емоційної сфери школярів проявляється в тому, що дитячий вік взагалі характеризується підвищеною чутливістю до впливу зовнішнього середовища, крім того, дія на цьому фоні додаткових негативних факторів (в даному разі підвищеного радіаційного фону) робить деяку частину дітей схильними до нервово-психічних порушень різного ступеня глибини.

В дитинстві існує особливо тісний зв`язок між здоров`ям і психічними станами. Накопичуеться все більше даних про те, що рівень нервово-психічної і фізичної працездатності особистості, стійкість до цілого ряду захворювань залежить від стану центральної нервової системи, від характеристики «емоційного фону» .

У дітей емоції проявляються набагато виразніше, ніж у дорослої людини. Дитинству властива особлива безпосередність і повнота відчуттів, яскравість їх вираження. Будь-які емоції невідривно пов`язані з напруженістю в роботі серця, ендокринної системи та іншими життєво важливими внутрішніми органами, які включаються в емоційне збудження автоматично, мимоволі і зумовлюють характерний прояв синдрому емоційного стресу. Негативні емоції мають властивість довго утримуватися в центральній нервовій системі і переходити в «застійні» стани (4,с.10).

Патогенний вплив екологічно несприятливої ситуації на дитячий організм проявляється переважно функціональними розладами центральної нервової системи з появою синдрому екологічної дезадаптації, підвищеною збудливістю, руховою активністю, швидкою втомлюваністю, зниженням інтересу до навколишнього, до навчання, вегетативною дистонією, невротичними реакціями, поведінковими розладами і труднощами адаптації, що являється відображенням порушень психофізіологічного «субстрату» (Студьонкін М.Я., Вельтіщев Ю.Є., Чур`янова М.І.).

Несприятливий вплив радіаційно забрудненого довкілля на психічний розвиток дітей та підлітків підтверджують дані інших авторів про порушення психоемоційного стану, наявність фобічної настроєності, труднощів соціальної адаптації (9,с.8).

У зв`язку з цим існує необхідність діагностики передпатологічних нервово-психічних порушень у дітей та підлітків, які постійно проживають на радіаційно забруднених теритеріях.

З метою встановлення залежності емоційних станів школярів від екологічної ситуації проводилось експериментальне дослідження в рівнинній клімато-географічній місцевості Прикарпаття с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. За даними радіологічного відділу Івано-Франківської СЕС в 1990 році щільність забруднення с. Стецева складала Сs-137 — 5,06 Кі/км кв, Sr-90 — 0,31Кі/км кв, в 1992 році Cs-137 — 4,96 Кі/км кв, Sr-90- 0,31 Кі/км кв. Населення с. Стецева виділене в 4 категорію потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС і вимагає пріоритетного медичного спостереження (Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року). Контрольними являлись результати аналогічного дослідження в с. Кутище Тлумацького району, в якому, за даними радіологічного відділу Івано-Франківської обласної СЕС забруднення радіонуклідами не виявлено.

Досліджуваний нами контингент становив 176 учнів перших-восьмих класів с. Стецева (експериментальна група) і 148 учнів перших-восьмих класів с. Кутище (контрольна група). Дослідження проводилось серед спеціально відібраної категорії «практично здорових» учнів, що являється однією з умов вивчення впливу екологічного фактору на функціональний стан організму дітей при масових обстеженнях (8,с.6).

Враховуючи, що психічне здоров`я дітей зумовлене не тільки екологічними та біологічними факторами, однорідність порівнюваних учнівських колективів визначалось також за однією з важливих соціальних ознак — їх приналежністю до сільського населення із спільними соціально — економічними і етно-культурними особливостями Прикарпатського регіонуУкраїни.

Методичний інструментарій дослідження складався з методу спостереження, опитувальників, психометричних та проективних методів. З метою дослідження емоційного стану дітей використовували методику «Дім-Дерево-Людина», яка дозволяє встановити цілий ряд емоційних симтомокомплексів. Іншим проективрим методом, який дав можливість дослідити інтенсивність тривожності, був тест вибору кольору Люшера. Рівень невротизації та психопатизації встановлювався за допомогою медико-психологічного опитувальника Санкт-Петербурзького інституту ім.В.М.Бехтерєва.

Розглянемо отримані результати експериментальних досліджень (див. таблицю 1).

Характеристика емоційних станів школярів.

в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Зона РЕК.

Контроль.

Емоційні.

симптомо;

комплекси.

заг к-сть.

Позит рез.

% + m.

заг к-сть.

позит рез.

% + m.

t.

P.

1. незахищеність.

145.

114.

78,6(3,4.

178.

47.

26,4(3,3.

11,1.

0,001.

2. тривожність.

145.

105.

72,4(3,7.

178.

51.

28,6(3,4.

8,7.

0,001.

3. недовіра до себе.

145.

32.

22,1(3,4.

178.

2.

1,1(0,8.

6.

0,001.

відчуття.

неповноцінності.

145.

16.

11,0(2,6.

178.

7.

3,9(1,5.

2,3.

0,01.

5. ворожість.

145.

43.

29,7(3,8.

178.

20.

11,2(5,6.

2,7.

0,001.

6. конфліктність.

145.

32.

22,1(3,4.

178.

18.

10,1(5,1.

1,9.

_.

труднощі.

спілкування.

145.

25.

17,2(3,1.

178.

37.

20,8(9,6.

1,1.

_.

8. депресивність.

145.

13.

8,9(5,6.

178.

2.

1,1(0,8.

1,4.

_.

Як видно з приведених в таб.1 даних, в зоні посиленого радіоекологічного контролю (РЕК) у школярів простежується наявність таких негативно забарвлених емоційних симптомокомплексів: незахищен? сть (87,3+4,0 і 34,2+5,4, р тривожність (86,3 4,0 і 51,3 5,7, р 0,001), недовіра до себе.

(12,3 3,8 і 2,6 1,8, р 0,.01), відчуття неповноцінності (16,4 4,3 і 3,9 2,2, р 0,01), ворожість (29,7 3,8 і 11,2 5,6, р 0,001). Дещо вищими показниками вирізняється конфліктність (22,1+3,4 і 10,1+5,1) та депресивність (8,9 5,6 і 1,1 0,8), хоча результат не досягає статистично значущого рівня, В той же час простежується високий показник симптомокомплексу, пов`язаного із труднощами спілкування у контрольній групі (17,2 3,1 і 20,8 9,6), хоча результат також не досягає статистично значущого рівня. Таке явище, на наш погляд, може бути зумовлене соціальними факторами і не пов`язане із впливом навколишньго середовища.

Якщо прослідкувати динаміку розвитку симптомокомплексів, то побачимо, що показники по таких симптомокомплексах як незахищеність (81,9 4,5 і 75,3 3,4), тривожність (58,3 5,8 і 86,3.

3,7), ворожість (31,9 5,4 і 27,4 3,8) залишаються відносно стабільними як в молодшому так і в середньому шкільному віці. Виходячи з цього, можна зробити попередній висновок про те, що дані негативно забарвлені симптомокомплекси виникли під впливом несприятливої екологічної ситуації, тобто підвищеного радіаційного фону і є результатом реагування психічної сфери школярів у відповідь на забруднене довкілля.

В той же час такі симптомокомплекси як відчуття неповноцінності (5,5 2,6 і 16,4 4,3, р 0,01), конфліктність (15,2+ 4,2 і 28,7 5,3, р 0,001), труднощі спілкування і (5,5 2,6 і 28,7 5,3, р 0,001), депресивність (0 і 17,8, р 0,001) в середньому шкільному віці достовірно зменшуються. На нашу думку, таке явище пов`язано із психологічними особливостями дітей молодшого шкільного віку. В цей період надзвичайно актуальними є проблеми адаптації до вимог шкільного режиму, побудови міжособистісних стосунків тощо. Пізніше, в міру особистіного зростання, такі проблеми стають більш .збалансованими. З іншого боку, наявність недовіри до себе (12,3 3,8 і 31,9 5,4, р 0,01) у середньому шкільному віці може свідчити про відсутність впевненості у своїх силах. На наш погляд, це спричинено відсутністю позитивної життєвої перспективи, яка породжується перебуванням у ситуації хронічного стресу.

Розглянемо інші показники, отримані за допомогою тесту Люшера. Тут надзвичайно часто зустрічається ситуація заперечення основних (1,2,3,4) кольорів, наданння переваги додатковим, (5,6,7,0), використання останніх у групі компенсації.

7 5 1 2 3 6 4 0 7!

+ + х х = = - ;

5 1 7 4 6 2 3 0 4!

+ + х х = = - ;

Крім того, високий рівень емоційного напруження у школярів зони РЕК зустрічається достовірно частіше (8,9+2,3 і 2,2 +1,1, р<0,01). Вдвічі вищим являється середній рівень (29,7+3,7 і 19,1+2,9, р<0,05). Що стосується низького рівня емоційного напруження, то в контрольній групі даний показник достовірно вищий (44,8+4,1 і 59,6+0,7 р<0,001). Простежується певна динаміка у рості рівня емоційного напруження. Так, середній показник достовірно вищий у молодших школярів (38,3+5,6 і 20,8+4,7, р<0,05). Низькі показники рівня емоційного напруження суттєво не відрізняються (43.8+5,8 і 45,8+5,8, р<0,05). Високі показники цього параметру залишаються практично однаковими в обидвох вікових групах (8,2+3,2 і 9,7+3,4, р<0,05).

Такі дані дають підставу стверджувати про вплив екологічної ситуації на психоемоційну сферу дітей. Слід підкреслити, що наявність відносно стійких високих та середніх показників рівня емоційного напуження у школярів молодшого та середнього шкільного віку зумовлена саме впливом підвищеного радіаційного фону, оскільки інші фактори, що зумовлюють емоційне напруження, впливали на дітей експериментальної та контрольної груп в однаковій мірі.

Підвищений рівень емоційної напруги може призвести до невротизації дітей. Про це свідчить наявність негативної тенденції емоційного реагування дітей, виявленої за допомогою спеціальної медико-психологічної методики вивчення рівня невротизації (опитувальник Санкт-Петербурзького інституту ім.В.М.Бехтерєва). В зоні посиленого радіоекологічного контролю переважав такий рівень невротизації, який оцінюється як передпатологічний, передневротичний (27,8 6,1 і 9,5 4,5, р<0,05), тоді як виражених патологічних форм невротичних розладів не спостерігалось.

Таким чином, результати нашого дослідження суперечать даним офіційної статистики, де зазначається, що після Чорнобильсткої катастрофи в Україні не виявлено вірогідних змін рівня нервово-психологічної патології (2,с.14). Проте, при спеціально проведеному психологічному обстеженні школярів в зоні посиленого радіоекологічного контролю встановлено вірогідне переважання патологічних форм нервово-психічних розладів.

Чорнобильська катастрофа призвела в Україні до забруднення радіонуклідами з рівнем більше 1 Кі/км кв близько 35млн. га з населенням приблизно 5 млн осіб, при чому чверть з них — діти, організм в цілому і психіка яких є особливо чутливими до радіаційного впливу (2, с.13).

До недавнього часу в променевій патології основну увагу приділялося великим дозам загального опромінення (більше 1 Гр), що викликали гостру променеву хворобу, яка безпосередньо загрожувала життю потерпілого (Єрмолаєва-Маковська А.П.в співавт.1983). Оцінка впливу малих доз радіації залишається суперечливою.

Однак, протягом останніх років у світовій літературі простежується схилення в сторону визнання можливої шкідливої дії доз опромінення менших 5 сГр/рік (Коноплянников А.Т. в співавт.1983, Борисова В.В.1984).

Малими вважаються дози одноразової радіаційної дії, які не перевищують 100 Рад (1Гр). Але відносно до аварії на ЧАЕС такими слід вважати в основному дози, менші 20 Рад або 0,2 Гр (Брилліант М.Д. в співавт.1987.

Узагальнення результатів нашого дослідження свідчить про те, що радіаційне забруднення довкілля після аварії на ЧАЕС призвело до погіршення умов для повноцінного психічного розвитку дітей та підлітків. У зв`язку з цим особливої важливості набирає психологічне вивчення і виявлення граничних станів, тобто допатологічних змін у психічному стані дітей, які не досягли ступеня хвороби, але в значній мірі негативно впливають на психічний розвиток.

Оскільки фізичне здоров`я у значній мірі залежить від душевного стану, врівноваженості почуттів, своєчасного вирішення внутріособистісних конфліктів, від формування гармонійних стосунків, важливу роль відіграє попередження станів, які викликають надмірну емоційну напруженість.

Діти та підлітки, у яких виявляється підвищений рівень невротизації, емоційна нестабільність та негативні емоційні симтомокомплекси, становлять «групу ризику» відносно розвитку психічної, психосоматичної патології та соціальної дезадаптації. Отже, можна зробити висновок, що відхилення в емоційній сфері являються своєрідними індикаторами впливу радіаційного забруднення довкілля на психічний розвиток школярів. Тому необхідно своєчасно виявити дітей, що потребують психологічної допомоги з метою психокорекційної роботи.

В світовій практиці, вивчення впливу навколишнього середовища на здоров`я дитини, функціонування емоційної сфери, проводиться шляхом попереднього виявлення незначних відхилень та найбільш ранніх симптомів невротизації, які в значній мірі визначають стан здоров`я у подальшому житті особи (7,с.79).

Відповідно до завдань збереження психічного здоров`я дітей, що мешкають у зоні посиленого радіаційного контролю, нами визначені концептуальні підходи та розробляються програми психолого-педагогічної допомоги дітям «групи ризику».

Л І Т Е Р, А Т У Р А.

Крижанівська Л.О. Психічні розлади непсихотичного рівня у ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи. Автореферат док. дес. — Київ, 1998. — 40 с.

Пономаренко В. М. Стан здоров`я дітей до 14 років, які проживають в зоні довгого поставарійного впливу малих доз випромінення. Лікарська справа — Київ «Здоров`я», 1995.-№ 5—6, с. 12—15.

Чуприков А.П., Пасечник Л. Н., Крижанівська Л.А., Козакова С.Є. Психічні порушення при радіаційних ураженнях головного мозку. — Київ, 1992. — 52 с.

Ведяєв Ф. П. Мозок, емоції, здоров`я. — М."Знання", 1983. 70 с.

Психолого — педагогічна допоморга дітям на базі позашкільних закладів в зоні радіоекологічного контролю. Науково-методичний посібник для керівників позашкільних закладів та гуртків, методистів, практичних психологів./ за ред. Рибалки В. В. — Київ, НДІ психології України, 1992. -72с.

Психічний розвиток дитини в умовах постчорнобильської катастрофи: Науково — методичний посібник /За ред. Киричука О. В. — Київ, 1998. -181 с.

Медицина окружающей среды: пер. с англ. / Под. ред. Беннета А. Е. -М.: «Медицина», 1981.— 368с.

Оценка функционального состояния организма детей при массовом исследовании влияния окружающей среды на здоровье населения. Метод. рекоменд. — К., 1987.— 26 с.

Балева Л.С., Карпеева Е. Е. Чернобыль и здоровье детей (к 10-летию аварии на ЧАЭС). Российский вестник перинатологии и педиатрии. — 1996.— Т.41, № 3.— с. 5−9.

Матейко Н.М.

Науковий кореспондент.

Інституту психології ім. Г. С. Костюка.

АПН України.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою