Екологічне право в Україні за радянського години

Екологічне право в Україні за радянського часу

За радянського години Україна повністю втрачає можливість хоч як-небудь впливати на (формування природоохоронного законодавства, оскільки виключні повноваження мав лише Союз РСР, зокрема його вищі паpтiйні та господарчі органи інакше кажучи, екологічне право повністю формувалось за межами етнічної України, а сюди закони надходили для безумовного виконання. Чого було б варте союзне законодавство, свідчить буцай Постанова Раднаркому СРСР 1951 р, за якою, по cyтi, був ліквідована система заповідників країни: з 130 існуючих було б закрито 88, а загальна площа їхні скоротилася більше, ніж у 10 разів. Лише на початку 80-х poків вдалося досягти довоєнного — також вкрай незадовільного — обширу заповідників.

Головні засади екологічного права в Союзі РСР визначалися, скоріше, не законами, а «державною доцільністю ». А тому склалася така ситуація, що, поряд із юридично закріпленими нормами щодо навколишнього середовища. діяли «постанови «та «розпорядження «ЦК КПРС, котрі по суті малі силу закону. Тобто сформувалася система юридичного двовладдя, коли воля бюрократичної машини переважала формально закріплені юридичні закони. У такій правовій системі склалися вкрай сприятливі умови для безконтрольного грабунку природних pecypciв, безжального нищення флори та фауни, хижацького розграбування корисних копалин, безконтрольного забруднення води, повітря, грунту тощо. Тому на даний момент розпаду Союзу РСР в Україні icнувала дуже несприятлива екологічна ситуація, виправленню якої не сприяла і не могла сприяти лише формально існуюча система екологічного права.

Якщо вести мову про екологічне право в СРСР із формального погляду, то слід зазначити, що в ньому існувала велика кількість законів, актів та постанов природорегулюючого гатунку. Так. ще в 1950 р. було б прийнято Постанову РНК СРСР «Положення про державну Лісову охорону СРСР ». за якою регулювалася служба охорони заповідників. Постанова Заради Miнiстpiв СРСР «Про заходь щодо покращання охорони здоровий «я і розвитку медичної науки «(1968 р.) визначала напрями наукових пошуків у галузі дослідження навколишнього середовища. У цьому ж році спільно ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходь щодо підвищення ефективності роботи наукових організацій і прискорення використання в народному господарстві досягнень науки і техніки «та iн. Ці постанови створювали своєрідне правове тло, на якому можна було б б створювати (чи. принаймні, говорити) про цілісну систему охорони природи.

Етапною по cутi був постанова ЦК КПРС та Заради Miнicтpiв СРСР «Про посилення охорони природи та поліпшення використання природних ресурсів «від 29 грудня 1982 р. Тут підкреслювалася необхідність визначення наукових основ раціонального використання природних ресурсів та охорони природи, наголошувалося на необхідності переходу до якісно нових технологічних процесів, що давали б змогу более раціонально використовувати природні ресурси й зменшувати негативний вплив, контролі за використаними матеріалами й технологіями та станом природного середовища загалом. Крім цієї постанови, було б прийнято ще низку актів:

" Про порядок опрацювання та затвердження схем комплексного використання та охорони вод «від 2 июля 1976 р., «Про додаткові заходь, щодо посилення охорони природи та поліпшення «використання природних ресурсів «від 1 грудня 1978 р. та ін., в які простежувалося намагання реалізувати комплексний підхід до оцінки стану довкілля та його охорони.

У ці ж рокта було б прийнято низку постанов щодо участі Радянського Союзу в міжнародних угодах у сфері охорони навколишнього середовища. Це, зокрема. конвенції: Про рибальство та збереження живих ресурсів в Балтійському морі й протоках (1973), Про захист морського середовища району Балтійського моря (1974), Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни й флори. що знаходяться под загрозою зникнення (1973). Про водноболотяні угіддя, що мають міжнародне значення (1971), Про охорону перелітних птахів та середовища їхнього проживання (1979) та ін.

Загалом, як підраховано (М. І. Конищева та ін., 1992), із середини 60х років було б прийнято понад 70 загальнодержавних документів, що малі б регулювати природокористування. однак реалізовувалися смердоті незадовільно. Достатньо відоме, наприклад, ігнорування законодавчих актів навіть щодо такого унікального про «єкта Росії та Бурятії, як озеро Байкал. Дії держави таким випадках були традиційними: чи приймалася нова постанова — ще «грізніша «та із новими настановами, чи переглядалися норми природокористування та забруднення, природно — в бік, який давав бі змогу приховати хижацьке ставлення до довкілля. Якщо згадати, що на додаток до держави свої стандарти й норми розробляли понад 100 організацій різноманітних міністерств, й ці стандарти нерідко були взяті «зі стелі «, то стране панував цілковитий анархізм щодо збереження довкілля. Вже рокта «перебудови «був здійснена ще одна державного управління в галузі охорони природи й використання природних ресурсів. А тому різко розширювалася компетенція Заради міністрів СРСР щодо визначення стратегії природокористування. Інакше кажучи, справу охорони природи було б передана у руки її головного «губителя », самого ж результату тогочасна система сподівалася досягти не було за рахунок нормальних механізмів, тобто шляхом законодавчої регламентації, а межах директивно бюрократичного механізму. Зрозуміло, що така концепція не спроможна призвести до позитивного результату.

Регулювання природокористування в Україні, до того числі й законодавче, було б повністю адекватне (симетричне) відповідним союзним вимогам, що визначалося реальним статусом України в тогочасній державі. Варто навести лише назви деяких актів та постанов, що визначали охорону природи та використання природних ресурсів в УСРР й котрі (за традицією) приймалися спільним рішенням ЦК Компартії України та Заради міністрів УРСР: «Про посилення охорона природи й поліпшення використання природних ресурсів «(8 травня 1973); «Про організацію виконання постанови ЦК КПРС та Заради міністрів СРСР від 1 грудня 1978 р. «Про додаткові заходь по посиленню охорони природи й поліпшення використання природних ресурсів «(23 января 1979) »; «Про організацію виконання постанови ЦК КПРС та Заради міністрів СРСР від 19 января 1988 р «» Про першочергові заходь по поліпшенню використання водних ресурсів у стране «(1 березня 1988 р.). У цьому ж річищі знаходиться й одна із останніх «перебудовчих «постанов Верховної Заради УРСР «Про екологічну ситуацію в республіці та заходах по її докорінному поліпшенню », прийнятій у лютому 1990 р. й фактично спрямованої на реалізацію уже згадуваних постанов ЦК КПРС 1988 й 1989 рр.