Вплив прибутку на підприємство

Введение

Глава 1. Сутність і різноманітні види прибыли.

§ 1. Грошові накопичення та прибуток § 2. Види прибутків і їх состав Глава 2. Роль прибутку на діяльності предприятия.

§ 1. Значення чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства § 2. Розподіл прибутку для підприємства § 3. Роль прибутку на умовах розвитку предпринимательства.

З переходом економіки держави щодо основи ринкового господарства посилюється багатоаспектне значення прибутку. Акціонерне, орендне, приватне або інший форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і, вправі вирішувати, які цілі у яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишилася після сплати податків до бюджету і інших обов’язкових платежів і отчислений.

Прибуток є показник, найповніше відбиваючим ефективність виробництва, об'єм і якість вироблену продукцію, стан продуктивність праці, рівень себестоимости.

Курсова робота має своєю метою вивчити сутність прибутку, її роль діяльності підприємства, і навіть порядок її налогообложения.

У цьому ставляться такі: вивчення сутності та видів прибутку, значення чистого прибутку роллю за умов розвитку підприємництва, показників, що використовуються розрахунку оподатковуваної прибутку, і навіть розгляд проблем вдосконалення законодавчої бази оподаткуванню прибутку, шляхів їхні рішення й методів мінімізації прибуток підприємствам Росії, України та деяких західних стран.

Методологічної підвалинами написання курсової роботи послужили: підручники, практичні посібники для фінансових управляючих, і навіть статті провідних російських экономистов.

Глава 1. СУТНІСТЬ І ПЛАНИ ПРИБЫЛИ.

§ 1. ГРОШОВІ НАКОПИЧЕННЯ І ПРИБЫЛЬ.

У народногосподарської практиці, і економічної літературі грошовими накопиченнями називають чистий прибуток суспільства, реалізований в грошової форми на підприємствах сфери матеріального виробництва. Чистий дохід — це категорія виробництва, що з процесом розподілу праці в необхідний і прибавочний. Прибавочний продукт — це продукт, створений працею людей для підприємства, що виступає як чистий прибуток общества.

У кожному громадському виробництві працю завжди ділиться на частини — необхідний і прибавочний працю, продукт якого завжди служить задоволенню загальних суспільних потребностей.

Прибавочний продукт завжди виступає у двох формах: натуральноречовинної (як певної маси споживчої вартості) і вартості. У разі товарно-грошових відносин вартість додаткового продукту (чистий прибуток суспільства) реалізується у грошової форми і відокремлюється на самостійну категорію — грошові накопления.

Грошові накопичення реалізуються як прибутку, акцизів, податку додану вартість, відрахувань на соціальне і медичне страхування і ін. Більшість грошових накопичень реалізується у формі прибутку. По економічному змісту прибуток є грошовий вираз частини вартості додаткового продукту. Як фінансова категорія прибуток виконує функції: відтворювальну, стимулюючу і контрольную.

Відтворювальна функція — джерело фінансування розширеного воспроизводства.

Котра Стимулює - джерело освіти заохочувальних фондів і соціального розвитку коллектива.

Контрольна — одна з основних показників результативності господарську діяльність предприятия.

Прибуток — найважливіша фінансова категорія, покликана відбивати фінансовий результат господарську діяльність предприятия.

§ 2. ПЛАНИ ПРИБУТКУ ЇХ СОСТАВ.

Загальний фінансовий результат господарської діяльності бухгалтерський облік визначається на рахунку прибутків і збитків шляхом підрахунку і балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції у рахунку прибутків і збитків відбиваються по накопичувального принципу, тобто. наростаючим результатом початку звітного периода.

Іншим принципом визначення фінансових результатів є використання методу нарахування. Через це прибуток (збиток), показане звіті про фінансові результати, не відбивають реального припливу коштів підприємства у результаті його господарської діяльності. Для відновлення реальної картини величину фінансового результату діяльності підприємства як приросту (або зменшення) вартості його капіталу, що утворився процесі її господарську діяльність за звітний період, необхідні додаткові коригувальні расчеты.

На рахунку прибутків і збитків фінансові результати діяльності підприємства позначаються на двох формах:

1. як результати (прибуток або збиток) від продукції, робіт, послуг, матеріалів й іншого майна, з попереднім виявленням їх у окремих рахунках реализации;

2. як результати, які пов’язані безпосередньо з процесом реалізації, звані позареалізаційні доходи (прибутку) і (убытки).

Позареалізаційні доходи громадян та втрати прямо відбиваються за кредитами і дебету рахунки Прибутків і збитків без попередньої записи якихабо інших счетах.

Основними показниками прибутку являются:

общая прибуток (збиток) звітний період — балансовий прибуток (збиток); прибуток (збиток) від продукції (робіт, послуг); прибуток за фінансової складової діяльності; прибуток (збиток) від інших позареалізаційних операцій; оподатковуваний прибуток; чиста прибыль.

Усі показники зберігають у формі № 2 квартального і обсяг річного бухгалтерської звітності підприємства — «Звіт про фінансових результатах».

Балансова прибуток (збиток) є сумою прибутку (збитку) від продукції, фінансової складової діяльності і доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених у сумі витрат за цим операциям.

Прибуток (збиток) від продукції (робіт, послуг) визначається як відмінність між виручкою від продукції діючих цінах без ПДВ, спецналога і акцизів та реальними витратами їхньому виробництво і реализацию.

Прибуток (збиток) від фінансової складової діяльності і південь від інших позареалізаційних операцій окреслюється результат операціям, відбиваним на рахунках 47 «Реалізація та інші вибуття основних засобів» і 48 «Реалізація інших активів», і навіть як відмінність між на суму здобутих і сплачених: штрафів, пені і неустойок та інших економічних санкцій; відсотків, отриманих за сумами коштів, котрі значаться на рахунках підприємства; курсових різниць по валютним банківських рахунках і за операціями в іноземної валюті; прибутків і збитків минулих років, виявлених звітному року; збитків від стихійних лих; збитків списання боргів, і дебіторську заборгованість; надходжень боргів, раніше списаних як безнадійні; інших доходів, втрат перезимувало і витрат, що відносяться відповідно до чинним законодавством з цього приводу прибутків і збитків. У цьому суми, внесені до бюджет як санкцій відповідно до законодавством Російської Федерації, у складі витрат від позареалізаційних операцій не включаються, а ставляться зменшення чистий прибуток, тобто. прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку прибыль.

Оподаткований прибуток визначається спеціальним розрахунком. Вона дорівнює балансового прибутку, зменшеної у сумі: відрахувань до резервний та інші аналогічні фонди, створення яких передбачено законодавством (до розмірів цих фондів трохи більше 25% статутного фонду, але з понад 50% прибутку, підлягає оподаткуванню); й рентні платежі до бюджету; доходів по цінних паперів і зажадав від дольової участі у діяльності інших підприємств; доходів від казино, відеосалонів тощо.; прибуток від страхової діяльності; прибуток від окремих банківських операцій та угод; курсової різниці, що виникла зміною курсу рубля стосовно котируемым Центральним банком Російської Федерації іноземних валют; прибуток від виробництва та реалізації виробничої сільськогосподарської та охотохозяйственной продукции.

Торішній чистий прибуток підприємства, тобто. прибуток, залишається у його розпорядженні, окреслюється різницю між балансовою прибутком і сумою податків з прибутку, й рентні платежі, податку експорт нафти й импорт.

Торішній чистий прибуток іде на виробниче розвиток, зарплату, матеріальне заохочення працівників, створення резервного фонду, сплаті до бюджету економічних санкцій, пов’язаних із порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші цели.

Невід'ємним ознакою ринкової економіки є консолідованої прибутку. Консолідована прибуток — це прибуток, зведена по бухгалтерської звітності про діяльність та фінансових результатах материнських і дочірні підприємства. Консолідована бухгалтерська звітність є об'єднання звітності двох і більш суб'єктів господарювання, що у певних юридичних та фінансово-господарських взаємовідносинах. Необхідність консолідації визначається економічної доцільністю. Підприємцям вигідно замість однієї великої фірми створювати трохи більше малих підприємств, юридично самостійних, але економічно взаємозалежних, т.к. у тому випадку бути отримана економія на податкові платежі. З іншого боку, в через відкликання дробленням і обмеженням юридичну відповідальність по зобов’язанням знижується рівень ризику у веденні бізнесу, досягається велика мобільність лідера в освоєнні нових форм вкладення капіталу і сбыта.

Прибуток від продукції (товарів, робіт. послуг) представляє собою відмінність між виручкою від продукції без ПДВ, спецналога, акцизів, експортних тарифів, й видатками виробництво та реалізацію, включаемыми в собівартість продукции.

Виручка від продукції визначається або за мері його сплати або за мері відвантаження товарів (продукції, робіт, послуг) і пред’явлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виручки від продукції встановлюється підприємством на термін з умов господарювання і укладення договорів. У галузях сфери товарного звернення (торгівля, громадське харчування) замість категорії «прибуток від реалізації продукції» використовується категорія «товарообіг». Сутність товарообігу становлять економічних відносин, пов’язані з обміном грошових доходів на товари гаразд купівлі-продажу. У зарубіжній практиці замість терміна «виручка» найчастіше вживають термін «валовий дохід». Але це дуже широка трактування даного терміна. Валовий дохід як економічна категорія висловлює собою новостворену вартість, та чисте продукцію господарюючого суб'єкту. У практиці планування і врахування торгувати під валовим доходом розуміється сума торгових надбавок (знижок); у громадському харчуванні - сума торгових набавок (знижок) і наценок.

Собівартість продукції є вартісну оцінку які у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, і навіть інших витрат за його виробництво і. Повна характеристика складу всіх витрат, які входять у собівартість, наводиться в Положенні про складі витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, врахованих при оподаткуванні прибутку, затвердженому постановою Уряди РФ від 05.08.92 р. № 552. Витрати, що входять до собівартість за змістом групуються за такими элементам:

— матеріальні витрати (з відрахуванням вартості зворотних отходов);

— видатки оплату труда;

— відрахування на соціальні нужды;

— амортизація основних фондов;

— інші затраты.

Господарюючі суб'єкти, зокрема. отримали збиток, мають перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників, зайнятих в основний діяльності, у складі собівартості продукції (робіт, послуг) по порівнянню з нормируемой величиною сплачують до бюджету податку з суми перевищення цих расходов.

Глава 2. РОЛЬ ПРИБУТКУ У ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕДПРИЯТИЯ.

§ 1. ЗНАЧЕННЯ ЧИСТОЇ ПРИБУТКУ, ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ В.

РОЗПОРЯДЖЕННІ ПРЕДПРИЯТИЯ.

Прибуток, залишається у розпорядженні підприємства, використовується їм самостійно й більше іде надалі розвиток підприємницької діяльності. Ніякі органи, зокрема держава, немає права втручатися у процес використання чистий прибуток підприємства. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки власної прибутку. Розвиток конкуренції зумовлює необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення потребує матеріальних та соціальних потреб трудових коллективов.

Відповідно до цим у міру надходження чистий прибуток підприємств іде: фінансування НДДКР, і навіть робіт зі створення, освоєння та впровадження навой техніки; на вдосконалення технологій і організації виробництва, на модернізацію устаткування; поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію чинного виробництва. Чиста прибуток є джерелом поповнення власних оборотних засобів. З іншого боку, вона іде на сплаті відсотків за кредити, отриманим на заповнення нестачі власних оборотних засобів, купівля основних засобів, і навіть сплату відсотків з простроченим і відстроченою кредитам.

за рахунок чистий прибуток сплачуються деяких видів зборів та підвищенням податків, наприклад, податку перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки і персональних комп’ютерів, збір зі угод з купівлі-продажу валюти на біржах, збір за право торгівлі, і др.

Поруч із фінансуванням виробничого розвитку прибуток, залишається у розпорядженні підприємства, іде задоволення споживчих і соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення і допомоги які йдуть пенсію, і навіть надбавки до пенсіях; дивіденди з і вкладах членам колективу в майно. Виробляються витрати з оплати додаткових відпусток понад встановленої законом тривалості, оплачується житло, виявляється матеріальна допомогу. З іншого боку, виробляються Витрати безплатне харчування чи харчування за цінами (виключаючи спеціальне харчування окремих категорій працівників, який відносять до витрат виробництва, у відповідність до чинним законодательством).

Забезпечуючи виробничі, матеріальні і соціальні потреби з допомогою чистий прибуток, підприємство слід прагнути до встановлення оптимального співвідношень між фондом накопичення та споживання про те, щоб враховувати умови ринкової кон’юнктури, і водночас стимулювати і заохочувати результати праці працівників предприятия.

Прибуток, залишається у розпорядженні підприємства, служить як джерелом фінансування виробничого та розвитку, і навіть матеріального заохочення, а й використовують у випадки порушень підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів та санкцій. Так, з прибутку сплачуються штрафи недотримання вимог щодо охорони навколишнього середовища від забруднення, санітарним нормам і правил. При завищенні регульованих ціни продукцію (роботи, послуги) з чистий прибуток стягується незаконно отримана підприємством прибыль.

Інколи справа приховування прибуток від оподаткування чи внесків у позабюджетні фонди також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати якого є чиста прибыль.

§ 2. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ НА ПРЕДПРИЯТИИ.

Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачено Уставом.

Схеми розподілу чистої прибыли:

предприятия: ПП = РФ + ФН + ФП, где ПП — чистий прибуток, РФ — резервний фонд, ФН — фонд накопичення, ФП — фонд потребления;

товарищества: ПП = РФ + ФН + ФП + ПР, где ПР — прибуток, розподілена між учредителями.

Розподіл прибутку акціонерного товариства і з іноземними інвестиціями можна як схем (прил. 1, 2).

Резервний фонд створюється господарюючими суб'єктами у разі припинення своєї діяльності покриття кредиторську заборгованість. Він обов’язковий для акціонерних товариств, кооперативів, підприємств із іноземними інвестиціями. Акціонерні суспільства зараховують в резервний фонд також емісійний дохід, тобто. суму різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, виручену за її реалізації за ціною, перевищує їх номінальну вартість. Ця ж сума заборонена якомусь використанню чи розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижчою номінальною вартості. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату відсотків з облігаціях і дивідендів по привілейованим акціям у разі недостатності чистий прибуток цих цілей. Його розмір має становити щонайменше 15% статутного капіталу. Щороку резервний фонд поповнюється за рахунок відрахувань, складових мало менш 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків фінансовий резерв можна використовувати на додаткові витрати з розширення виробництва та соціального розвитку, розробку та впровадження нової техніки, приріст власних обігових коштів і заповнення їх нестачі, не інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком коллектива.

Фонд накопичення та фонд споживання — це фонди спеціального призначення. Вони, якщо передбачено установчими документами. Фонд накопичення є джерело коштів господарюючого суб'єкту, який закумулює прибуток та інші джерела для створення нової майна, придбання основних фондів, оборотних засобів тощо. Фонд накопичення показує зростання майнового стану господарюючого суб'єкту, збільшення власних його коштів. Разом про те операції з придбання і творення нового майна господарюючого суб'єкта не зачіпають фонд накопичення. Фонд накопичення може зменшуватися в случаях:

1. списання витрат, пов’язані зі створенням нового майна, але з встановленому порядку не які включаємо у початкову вартість цього майна (підготовка кадров);

2. розподілу його між юридичних осіб — учредителями;

3. погашення збитку господарюючого суб'єкту, виявленого результатами роботи за год.

Фонд споживання є джерело коштів господарюючого суб'єкту, зарезервований реалізації заходів із соціального розвитку і матеріального заохоченню колективу. У фонд споживання перераховуються такі виплати за грошових і натуральних формах:

— суми, нараховані на оплату праці (ФОТ);

— доходи (дивіденди, відсотки) з акцій членів колективу і вкладах членів колективу в майно господарюючого суб'єкту, нараховані до виплати работникам;

— суми наданих суб'єктом трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну помощь.

До трудовим та соціальним пільгам относятся:

— оплата додатково наданих по колективному договору.

(понад передбачених законодавством) відпусток працівникам, зокрема. жінкам, які мають детей;

— надбавки до пенсій, одноразові підмоги які йдуть пенсію ветеранам труда;

— оплата проїздів членів родини працівника доречно використання відпустки і обратно;

— стипендії студентам і учням, спрямованих господарюючим суб'єктом навчання у вищі і середні спеціальні навчальними закладами, виплачені рахунок коштів господарюючого субъекта;

— оплата путівок працівникам та його дітям не лікування, відпочинок, екскурсії і «подорожі рахунок коштів господарюючого субъекта;

— компенсації подорожчання вартості харчування в їдалень, буфетах, про-філакторіях; Витрати погашення позичок, виділених працівникам на поліпшення житлових умов, придбання садових домиков.

З розширенням спонсорської діяльності частина чистий прибуток то, можливо спрямовано потреби, допомогу театральним колективам, організацію художніх виставок та інші цели.

§ 3. РОЛЬ ПРИБУТКУ ЗА УМОВ РАЗВИТИЯ.

ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА.

Прибуток — одна з основних фінансові показники плану з оцінкою господарську діяльність підприємств. за рахунок прибутку здійснюються фінансування заходів із науково-технічному та соціальноекономічного розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх работников.

Багатоаспектне значення прибутку посилюється переходити економіки держави щодо основи ринкового господарства. Підприємство будь-який форми власності вправі вирішувати, які цілі у яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишилася після сплати податків до бюджету та інших обов’язкових платежів і отчислений.

Законом РФ «Про підприємства і підприємницькій діяльності» передбачено, що підприємницька діяльність означає ініціативну самостійність підприємств, спрямовану отримання прибутку. У цьому підприємство як господарюючий суб'єкт, самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається випущеної продукцією і залишається у його розпорядженні чистої прибылью.

Провідне значення прибутку на ролі фінансового показника підприємницької діяльності підприємства водночас значить його унікальності. Аналіз стимулюючої ролі прибутку показує, що у окремих господарюючих суб'єктів переважає прагнення витягти високий прибуток в цілях збільшення фонду оплати праці збитки виробничим і соціальному розвитку коллектива.

Нерідко прибуток обумовлений необгрунтованим підвищенням ціни продукцию.

Прагнення будь-якою ціною отримати високий прибуток з єдиною метою збільшення фонду оплати праці призводить до зростання обсягу грошової маси звернення, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси — подальше зростання цін, інфляції, отже, емісії денег.

Для реальної оцінки рівня рентабельності підприємства можна скористатися методами комплексного аналізу прибутку по техникоекономічних чинників. Комплексний аналіз прибутку рекомендується проводити у певному послідовності. Насамперед валову прибуток аналізують з її складовим елементам, головною з яких є прибуток за реалізації товарної продукції. Аналізують зміна обсягу й структури реалізації, зміна рівня ціни реалізовану продукцію, і навіть на певне сировину, матеріали, паливо, енергію та інші витрати. Крім відзначених методів факторного аналізу прибутку на тому числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використовується показник рентабельності. Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва. Він відповідає рівню прибутковості щодо певної бази. Підприємство вважається рентабельним, якщо суми виручки від продукції досить як покриття витрат за виробництво і реалізацію, але й освіти прибыли.

Рентабельність може тривати по-різному. Показник рентабельності, обчислюваний як ставлення прибутку до вартості виробничих фондів, застосовується для узагальнення оцінки рівня прибутковості, підприємства. Це обчислюється по формуле:

П.

Р = ———————- x 100,.

ОФ + НОС Где Р — рівень рентабельності виробництва, %;

П — валова прибуток підприємства, руб.;

ОФ — середньорічна вартість основних виробничих фондів, руб.;

МІЗИНЧИК — середньорічна вартість нормувальних оборотних засобів, руб.

Крім рентабельності виробництва, у процесі аналізу підприємницької підприємств широко використовується показник рентабельності продукції, яка обчислюється як ставлення прибуток від реалізації продукції до її повної за собівартість цієї продукции.

Застосування цей показник рентабельності найбільш раціонально при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролю над прибутковістю окремих видів виробів, введення у виробництво нових видів продукції і на знятті з виробництва неефективних изделий.

Прибуток пов’язана і з собівартістю вироби, і з ціною, по якою вона реалізується, тому рентабельність продукції то, можливо обчислена як ставлення прибутку до вартості реалізованої продукції з вільним чи регульованим ценам.

Ці показники взаємозв'язані й характеризують зміна поточних витрат за виробництво і як всієї продукції, і конструкції окремих її видів. Тому важливо сформувати структуру продукції, залежно від зміни питомих терезів виробів з більшою або меншою рентабельністю з тим, щоб у цілому збільшити ефективність виробництва та отримати додаткових можливостей збільшення прибыли.

Рентабельність продукції двох її різновидах обчислюється по формулам:

П П.

Р = ——- x 100 і Р = ——— x 100,.

Сn Ц n.

Де Р — рентабельність продукції, %;

П — валова прибуток підприємства, руб.;

Сn (повна собівартість реалізованої продукції, руб.;

Ц n (обсяг реалізованої продукції відповідних цінах (за мінусом податків на додану вартість (ПДВ і акцизів), руб.

Чинники зростання будь-якого показника рентабельності залежить від єдиних економічних процесів і явлений:

(вдосконалення системи управління виробництвом за умов ринкової економіки з урахуванням подолання кризи у финансово (кредитной і Радою грошової системах; (підвищення ефективність використання ресурсів підприємствами з урахуванням стабілізації взаємних розрахунків й системи расчетно (платежных відносин; (індексація обігових коштів та чітке визначення джерел формирования.

Важливим чинником зростання рентабельності за умов є робота підприємств із ресурсосбережению, що веде до їх зниження собівартості, отже, (зростання прибутку. Річ у тім, що успішний розвиток виробництва з допомогою економії ресурсів поки що набагато дешевше, ніж розробка нових родовищ і залучення у виробництві нових ресурсов.

Зниження собівартості має стати головною умовою зростання прибутковості і рентабельності производства.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Зміна соціально-економічного розбудови держави під час початку ринкових відносин призводить до якісним структурним зрушень убік інтенсифікації виробництва, що зумовлює незмінний зростання грошових накопичень головним чином прибутку підприємств різної форми собственности.

Зацікавленість підприємств у виробництві й реалізації якісної, користується попитом над ринком продукції, віддзеркалюється в величині прибутку, яка за інших рівних умов перебуває у прямий залежності від обсягу реалізації цієї продукции.

Прибуток є є основним джерелом власні кошти фірми. З одного боку, прибуток сприймається як результат діяльності фірми, з інший, (в якості основи її подальшого розвитку. Країні прибуток фірм означає наповнюваність дохідної частини бюджету, можливість вирішення соціальних проблем країни чи региона.

Важливою проблемою російської податкової політики на етапі є зростання збирання податків. Проте, право підприємства на законне зменшення своїх податкових виплат є невід'ємною гарантією приватної власності. Це особливо важливо, т.к. часом спостерігається тенденція із боку податкові органи розглядати легальне зменшення податкових зобов’язань підприємства як «ухиляння від сплати налогов».

Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності, зі допомогою прибуток прямо пов’язана зі стабільністю податкової ставки та збору податкової системи взагалі. Порушення стабільності оподаткування стала однією з найважливіших чинників звуження підприємництва виробничій сфері і перетікання капіталу сферу невиробничій діяльності, де перекладення прямих податків на споживача з допомогою підвищення цін здійснюється простіше. Податкова система загалом і системи оподатковування прибутку зокрема мусить бути гнучкою та активно реагувати на кон’юнктурні зміни у экономике.

Одне з найважливіших перспективних завдань вдосконалення системи оподатковування прибутку (це її фіскальної спрямованості, лібералізація у разі підвищення чіткості та податкового законодавства, ліквідація многочисловой і суперечливою нормативної бази, складних та невизначених податкових процедур. Реформування оподатковування прибутку, як і від податкової системи загалом, має спиратися лише з воспроизводственный принцип, податок повинен стимулювати зростання виробництва, його пропорційність, підвищення продуктивність праці. Поєднання інтересів і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує цілі й вибір стратегії, методи і засоби господарську діяльність кожного підприємства за одночасного обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів (основну умову виходу країни з кризиса.

З П І З Про К.

ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

1. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? М.: Фінанси і статистика, 1997 г.

2. Під ред. Ковальової А.М. Фінанси. Навчальний посібник. М.: Фінанси і статистика, 1998 р. 3. р. 4. Моляков Д. С. Фінанси підприємств і галузей народного господарства, М.:

Фінанси і статистика, 1997 р. 5. Микільський П.С. Фінанси у системі господарського механізму управління промисловістю, М.: Фінанси і статистика, 1992 г.

6. Під ред. Терьохіна В.І. Фінансове управління фірмою, М.: Экономика,.

1998 р. 7. Шеремет А. Д., Сайфуллин Р. С. Фінанси підприємств, М.: ИНФРА-М, 1998 г.

року міністерство освіти РФ.

Санкт-Петербурзький Государственный.

Архитектурно-Строительный Университет.

Кафедра економіки предприятия.

Тема: «Сутність прибутку, її роль діяльності предприятия».

Виконав студент гр.1-ЭС-II:

Леднев А.А.

Перевірила преподаватель:

Корабельникова С.С.

СПб 2003.