Загальні вимоги до занять з ліплення

Одна з основних завдань занять з ліплення — розвиток творчого мислення гуртківців. Тому необхідно, насамперед, піклуватися не про те, щоб діти виліпили який — не будь виріб, а про те, щоб в процесі роботи у них розвивались певної якості особистості і розуму. Крім того, на заняттях дуже велике значення має наявність у дітей здібностей; вміння сприймати дійсність і конструювати художній образ, уяву, критичність, гнучкість і оригінальність мислення, художню інтуїцію, самостійність і активність.

Відомо, що розвиває те навчання, яке базується на активності, самостійності і ініціативі дітей. Але для того, щоб ці якості могли проявитись в роботі, на заняттях необхідно створювати відповідні умови, застосовувати відповідні до цих вимог методи і засоби навчання.

Дуже важливо, щоб предмети, які керівник використовує на занятті для демонстрації дітям, ні в якій мірі не повинні бути просто скопійовані. Вони можуть пояснити завдання, бути засобами художніх вражень, поповнення запасу знань тощо. При цьому, частину інформації гуртківці будуть отримувати від керівника в завершеному вигляді, але вони повинні самостійно навчитися аналізувати предмети, уявляти в загальному вигляді художній образ майбутнього виробу і знаходити технічні способи його втілення.

В якості прикладу розглянемо бесіду на занятті з ліпки чашки.

Ця тема традиційна і містить у собі великі пізнавальні і розвиваючі можливості для гуртківців. Але для досягнення поставленого завдання заняття повинно бути побудоване відповідним чином.

Порівняємо два варіанти організації даного заняття.

Перший, поширений на практиці - коли кожна дія дітей на занятті контролюється чітким керівництвом керівника гуртка.

У вступній бесіді керівник, використовуючи зразок, пояснює, з яких частин складається виріб, перевіряє, як діти це запам’ятали, далі - розповідає (і, можливо, показує), як його потрібно виконати, після чого кожен гуртківець починає виліплювати чашку.

В результаті діти засвоюють будову чашки, деякі прийоми її виготовлення, розвивають і удосконалюють навички роботи з глиною.

Однак ця тема може дати значно більше в емоційно — естетичному і інтелектуальному розвитку гуртківців, якщо в хід заняття Ввести окремо розвиваючі елементи. Насамперед — це органічне, закономірне для даного заняття коло знань і понять, які дітям необхідно засвоїти. Бесіда цього варіанту заняття може будуватися таким чином. Спочатку керівник гуртка акцентує увагу дітей на емоційним сприйнятті образів, підбираючи для показу вироби, які різняться за формою, розміром, матеріалом і призначенням.

Потім гуртківці за допомогою керівника аналізують властивості і закономірності виробів.

На даному етапі потрібно відмітити, в чому полягає зміст форми і побудови чашки: це означає органічне поєднання краси і раціональності, зручності. Ще при першому огляді зразків гуртківці дивуються невичерпній різноманітності цих однакових по загальному призначенню і будові виробів. Це для дітей важливе відкриття. Вони також дізнаються, що добре знайомий всім їм предмет повинен задовольняти якісь вимоги, про які вони раніше не замислювались: бути зручним і гарним. Увагу дітей до цієї сторони виробу можна привернути порівнянням. Спочатку показати дві зручних в користуванні чашки, але одна з яких виконана біль художньо. Відповідаючи на запитання керівника гуртка, якою чашкою користуватися краще і чому, діти відмічають, що краще користуватися гарною чашкою. Таким чином, вони виділяють красу, як одну з необхідних якостей. Далі можна порівняти дві гарних чашки, але одна з яких менш зручна в користуванні. В даному випадку краща буде та, яка зручніша. Таким чином діти засвоюють основну закономірність, одне з головних якостей, яким повинні володіти вироби такого виду.

Слідуюче, що вони повинні зрозуміти в результаті бесіди, — як ця закономірність проявляється в виробах. Керівник не диктує цих законів, а вчить дітей мислити. Чашка для кави і кружка для квасу. Що значить для кожної з них бути зручною і красивою. Які технічні рішення можливі в одній і неможливі в іншій? А може, не має ніякої різниці? Якщо кружка для квасу добра більша, навіть трішки грубувата, з товстими стінками, які не обов’язково повинні бути гладенькими ззовні, — і це буде гарно — то для чашки для кави (зручної і гарної) це не годиться. Вона повинна бути маленька, з тонкими стінками, біль мініатюрною форми з витонченою окантовкою. А чашка буденна і святкова? Дитяча? Чашки для туриста? Якщо на цьому занятті діти отримають завдання виліпити виріб більш конкретним призначенням, це змусить їх більш активно продумати всі сторони виробу, який вони виготовляють: форму, величину, оздоблення, — але в залежності від призначення. Діти можуть ліпити чашки і для героїв казок: Котигорошка, Червоної Шапочки і т. д.

На обговоренні засобів х у д о ж н ь о г о рішення керівник звертає увагу на те, що якщо аналізувати виріб в цілому, то художнє рішення невіддільне від інших якостей і дуже в багатьох аспектах переважає всі інші сторони виробу. Діти мають зрозуміти, що не зовнішня прикраса робить речі насправді художніми, а красота пропорцій і ліній контуру, доцільність прикрас.

Не менш важливою вимогою до занять, на яких розвиваються творчі здібності дітей, є сама атмосфера, стиль роботи. Безумовно, тут уже не може бути місця для чіткої, сухої регламентації кожної дії, кожної відповіді. Необхідно підтримувати в дітях всяку ініціативу, оригінальність ідей, не забуваючи при цьому, тактовно оцінити її доцільність. («молодець, ти придумав багато цікавих деталей оформлення виробу, але, здається тут їх потрібно трішки менше, хоча кожна з них окремо дуже гарна. Подивись сам, подумай, чи не потрібно щось забрати» і т.і.). Ця вимога зовсім не означає анархії під час проведення заняття. Керівник керує кожним його етапом, направляє дії і думки дітей, але не шляхом диктату, а відповідно до можливостей кожного учня.

Дуже важливе на занятті емоційне піднесення, яке неможливо створити штучно і яке, в першу чергу, йде від учителя. Його неможливо створити штучно, на будь — якому матеріалі, тому керівник повинен підбирати для показу зразки таких виробів, які подобаються самому, інакше він не зможе розповісти про них з захопленням і зацікавити дітей ідеєю заняття.